Сценарій музичної розваги " Ярмарок майстрів".

Про матеріал
Сценарій музичної розваги " Ярмарок майстрів". під час розваги діти знайомляться з різними українськими ремеслами.
Перегляд файлу

Ярмарок майстрів

Мета: закріпити знання дітей про українські народні промисли, з їх історичними витоками і сучасним використанням; прищеплювати зацікавлення щодо вивчення історії рідного краю, витворів місцевих майстрів українського рукоділля. Познайомити дітей з майстром гончарної справи Величко М. В., з його виробами, виховувати інтерес та повагу до творчості майстра який живе в нашому місті; бажання самостійно створювати гончарні вироби. Продовжувати знайомити дітей з вишиванням як одним із видів українського декоративного прикладного мистецтва, збагачувати знання дітей про види української народної іграшки, розширити знання дітей про хліб та обряди пов’язані з ним; ознайомити дітей з дерев’яними виробами, технікою різьблення по дереву, з різновидами матеріалів для виробів.

Розвивати музичні здібності дітей, відчуття ритму, музичний слух, вміння співати злагоджено, узгоджувати танцювальні рухи з музичним супроводом, артистичні якості дітей. Викликати почуття насолоди від свята.

Виховувати любов до народних пісень, танці, ігор, здатність захоплюватися їхньою красою, викликати у дітей позитивні емоції при виконання творів українського народного фольклору, любов до України, її звичаїв, традицій, повагу до майстрів народної творчості.

 

Пісня « В дитсадочку ярмарок»

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Від серця до серця хай пісня летить.

Любов’ю і ніжністю, щастям і миром

Обійме весь простір і неба блакить.

Із хлібом і сіллю, як завжди ведеться,

Ми зичим достатку усім і добра.

Хай сонце всміхнеться, життя удається,
А доля завжди щоб привітна була.

Діти зустрічають гостей таночком.

Танок  з калиною.

Ведуча: Споконвіку на Вкраїні, як жнива кінчали,

                Усі люди, як уміли, скрізь ярмаркували.

                Був ярмарок в Сорочинцях і в Золотоноші,

                Можна було все купити, як би були гроші.

                Були ярмарки багаті, людям всім на втіху,

                Та найбільше продавалось жартів там і сміху.

Вед. Гайда, дітки , на ярмарок до майстрів . Можливо і ми чогось навчимося та щось цікаве побачимо.

(Діти ідуть на ярмарок, підходять до майстра різьбляра).

Ведуча. Різьблення – одна з найдівніших технік художнього декорування виробів із дерва.

Різьблярі виконують найтоншу роботу по дереву за допомогою випилювання, художньої різьби. Вони оздоблюють предмети побутового призначення.

Деревяні різбленні предмети найчастіше виготовляють з явора, деревина якого тверда й еластична, яскраво-жовтого кольору. Це дерево легко піддається обробці і , як правило, служить матеріалом для невеликих виробів.

   Використовують ще дерево груші, яблуні, гороха, сливи, клена, вільхи, кедра. Матеріал заготовлять за 8-10 років до його обробки.

Дитина. Різець узяв різбляр у руки.

                Робота в нього не проста –

                Різьбити дерево – то мука,

                а радість потім приплива.

                Різець скрипить, скрипить до ранку,

                різьба – не тільки ремесло,

                Віддати треба до останку

                і розум свій, душі тепло.

Вед. Діти, відгадайте загадку.

Вона грає та співає, у танок нас всіх скликає,

колись була просто гілка, а тепер вона ....(сопілка).

Давайте послухаємо чарівний голос сопілочки у руках маленьких музик.

Грає дитячий оркестр.

Ведуча. Дякуємо, майстре вам за чудові вироби, а ми рушаймо далі.

Ведуча Глина в кого ожива.

              Творить з нею хто дива.

              В кого посуд ніби жар, ну звичайно це ........(гончар)

Вед. До нас на ярмарок завітав справжній майстер свого діла - Величко Микола Володимирович. Це гончар, наш земляк, живе і працює у нашому місті. Як же сталося, що педагог за професією, поет, став гончарем?

Розповідь  майстра про гончарство

Дитина.   Є суцвіття кольорів

                  У  майстерні гончарів.

                  У макітрах і горшках,

                  На оранжевих щоках.

                  Гончарі взялись за глину.

                  Раз місили, два місили

  Вийшов гарний кухолець.

  Не високий, не маленький.                                                            

  Всім  водички піднесе,

  Радо дякуєм за все.

Пісня « Тато глину мені місить», муз. Г. Чубач,

слова Т. Солосич.

Ведуча. Щоб ремесло не зникло, майстер має передати свої знання та вміння  своїм учням. І в нас теж є дітки, які хочуть навчитись цьому ремеслу. Залишайтеся з майстром та спробуйте як воно працювати з глиною.

( Всі ідуть до  майстрині вишивки: тітки Василини).

Вед. А тут ми опинилися в чарівному світі вишиванки. Зустрічає нас тітка Василина.

Дитина. В тітки Василини рушники на стінах.

                Ще в літа дівочі вишивала їх –

                Пестила в долонях півників червоних,

                З ними розмаїття квітів запашних.

Т. Василина. Дякую за чудовий вірш.

                         Дивуйтесь, купуйте, але не баріться.

                         Краса то яка – підійдіть , подивіться!

                         Яка - то робота, які то узори!

                         В цих вишиванках лани неозорі.

                         Оця вишиванка пасує дівчатам,

                         А ці сорочки до лиця вам, хлопята!

                         Для вас готували прекрасні майстрині,

                         Ось ці пояси – і червоні, і сині.           

Так, справді, люблю вишивати з малих літ. А зараз я вас ознайомлю зі своїм ремеслом. Вишивання — це давнє заняття людей в Україні, йому тисячі років. Найкращим оберегом була вишита сорочка, бо вона захищала тіло від хвороб. Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина чи доньки, вкладаючи у цей виріб свою любов. Українські жінки й дівчата вишивають рушники вже дуже-дуже давно. Вишивають їх на щастя, на долю, на добро. Візерунки на рушниках незвичайні: кожна частинка має своє значення. Квітка — побажання дочці бути гарною, ромб із крапкою посередині — на добробут, голуб — побажання любові. І колір ниток добирали старанно: червоний — щоб поруч із дитиною завжди було щастя, зелений — щоб навколо були добрі люди, коричневий — щоб усі дороги в житті тяглися під чистим небом і ясним сонцем. Вішали рушники над вікнами, над дверима, щоб нічого поганого не ввійшло до хати. Рушники дарували на весілля; у рушник загортали немовля, коли воно щойно з’являлося на світ.

Дитина.  Біле поле поле полотняне, рівнотканне, чисто пране.

                 А по ньому голка ходить за собою нитку водить.

                 Покрутненться так і сяк – зацвіте червоний мак.

                 Зазирне і там і тут – василечки зацвітуть.

                 Біле поле полотняне рушником барвистим стане.

Танок з рушниками.

(Діти підходять до млина).

Вед. А чи знаєте ви, що це за споруда? (Вітряк). Наші дівчатка в пісні вам все про нього розкажуть.

Пісня « Ой у полі на горбочку», укр. нар. пісня.

Дитина.  Тут зерно нам жорна мелють.

                 Повно борошна в мішках.

                 Білі стіни, біла стеля.

                 Білі сутінки в кутках.

                 Білі руки. Білі ноги.

                 В білім мороці – слова.

                 В мукомела молодого

                 біла-біла голова.

                 Тільки що за диво дивне!

                  Майстер сивим тут ходив,

                  А умився після роботи

                  і одразу став рудим.

(Виходить із-за млина мірошник з мішком муки на плечах.)

Вед. Гляньте, дітки, це мірошник, він кудись поспішає, давайте прослідкуємо за ним....

( Мірошник звертає до пекаря).

Мірошник. Доброго дня, шановна, борошна вам приніс. Тільки з млину, ще тепленьке та пахнюче.

Пекар. Вітаю, дуже дякую, за те, що приніс мені борошна, а то я гостей чекаю. Напечу пиріжечків, хліба, а саме головне коровай, буде чим гостей зустрічати та смачно частувати.

Мірошник. Будьте здорові!

Пекар: І ви йдіть здорові, приходьте смакувати коровай!

Вед. Діти ви відчуваєте як пахне біля цього куреня, хто ж тут хазяйнує?

Пекар. А ось і мої гості. Так у мене завжди так смачно пахне, бо я – пекар. Маю справу з тістом, випічкою, а щоб вона була смачна, я додаю у нього різні приправи. У мене їх дуже багато, підходьте і відгадайте які саме я додаю до тіста........(дегустація приправ: ваніль, кориця, цедра, тмин) .

Ой, дітки, геть забула, тісто вже підійшло, час коровай випікати. Напевно не встигну.

Вед. Не хвилюйтесь, наші дівчатка вам допоможуть. А що у вас робота краще ладилась, діти вам небелицю розкажуть.

Дитина. Якось бігло мишенятко

                Та  натрапило на хатку.

                Стоїть вона на льоду,

                Уся  в цукрі і меду.

                Дах примерзлий, не прибитий,

                Весь  морозивом покритий.

                Двері зробленні з млинців,

                Стіни -  з білих буханців.

              - Ось де жити буду я !

                Ось де хатка моя! -

                Мишенятко сказало.

                Потім дах облизало,

                Поковтало буханці,

                І  поїло всі млинці...

                Тепер плаче сидит:

               - Де ж, де ж буду жить?

Пекар. Підходьте, мої дорогенькі, давайте гуртом візьмемося до діла, щоб робота в нас кипіла.

Всі ідуть до куреня з народною іграшкою.

Майстриня. Дітки, погляньте, скільки у мене різних іграшок. Всі вони не схожі одна на одну. Це народні іграшки. Ось перед вами ігаршки зліплені з глини – глиняні іграшки. Спочатку зліпелені іграшки ставили у піч, щоб вони висохли і стали міцніші, а потім розписували спеціальними фарбами. А ось деревяні іграшки, які мсайстер різбляр зробив з деревини. Прикрашали деревяні іграшки технікою випалювання та розмальовували фарбами. Іграшки виготовлені з соломи з’явилися в полі, куди селяни брали своїх дітей. В такі іграшки вплітали лікувальні трави. Граючись, дитина вдихала ці трави і не хворіла. Прикрашали їх квітами та стрічками. Ляльки мотанки виготовляли власноруч з тканини, ниток, тощо. В давнину використовували як обереги, які захищали людину від небезпеки, хвороби, сварки. Секрети виготовлення ляльок передавали від матері до доньки. Раніше вважали, що дитину виховує не мама, не бабуся, а сама лялька. Ляльки ні коли не залишали на вулиці, не розкидали по хаті, а зберігали в корзинах, скринях.  Ввечері дівчатка клали своїх ляльок в колисочки та співали їм колискові пісні.

Пісня « Колискова» укр. нар. пісня.

Зявляються  козаки.

Дитина: Тпру! Мій коню, зупинись!
                Та навколо повернись!
                Подивись, які дівчата.
                Всі красиві та завзяті!

Дитина: Зараз злізу я з коня.
                Хай узнають, який я!
                До дівчаток підійду
                Гарну пісню заведу.

Пісня « А ми славні козаки», муз. і слова Н. Лисенко.

Дитина: Виходьте дівчата до нас погуляти
                Ми хочемо з вами разом пограти.

Гра « Гарбузовий танок».

Дитина. Козаки – це вільні люди,

                козаки – безстрашні люди.

                Козаки – борці за волю

                і за нашу щасливу долю.

 

Пісня « Ми роду козацького діти», муз.І.Котовська, сл.Н. Шахрай.

Ведуча. Гарне було в нас гуляння, ну а зараз частування.

               За увагу вашу – їжте смачну кашу.

 

 

Козаки пригощають всіх кашею.

doc
Додав(-ла)
Федик Катерина
Пов’язані теми
Дошкільна освіта, Сценарії
Додано
16 жовтня
Переглядів
62
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку