Сценарій музично-театральної композиції "Ми - діти війни, погляньте нам в очі...""

Сценарій виступу учасників Конкурсу на кращий захід
з національно-патріотичного виховання
в освітніх закладах громади

Ми - діти війни,

Погляньте нам в очі

Колектив «Воля»

філії «Тарасівська гімназія
Зіньківського опорного ліцею імені М.К. Зерова»

Учасники колективу «Воля»:

Вербицька Вероніка

Верес Ростислав

Косяк Анастасія

Лаврук Анастасія

Мелешко Тимур

Скляр Вадим

Артур

Угневий :

Я не бував за дальніми морями,
Чужих доріг ніколи не топтав —
В своїм краю під буйними вітрами
Щасливим я і вільним виростав.

Мене ліси здоров’ям напували,
Коли бродив у їхній гущині,
Мені поля задумливо шептали
Свої ніким не співані пісні.

Коли не вмів ще й букваря читати,
Ходив, як кажуть, пішки під столом,
Любить людей мене навчила мати
І рідну землю, що б там не було.

Чужих країв ніколи я не бачив,
Принад не знаю їхніх і окрас,
Та вірю серцем щирим і гарячим:
Нема землі такої, як у нас.

Але кляті рашисти змусили залишити рідну домівку.

Верес : Станом на вересень 2024 року в Україні,  з початку повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації, зареєстровано 4, 9 мільйона внутрішньопереміщених людей,  з них 995 тисяч – діти.

Лаврук : Близько 47% переселенців  повідомили, що їхні домогосподарства, домівки, квартири були пошкоджені, або зруйновані внаслідок війни.

Косяк : Замість феєрверків - постріли і вибухи. Замість прогулянок - виснажлива дорога в потязі. А замість власної кімнати - половина дивану. Діти-переселенці уже стали особливими. Не з власної волі - їх такими зробила війна.

Мелешко : Вони  не знали куди їхати, просто втікали від війни. Їм було дуже страшно. Цього не можна описати, бо майже весь час думки: «Тільки б залишилися живими батьки та рідні».

Скляр : Освітні заклади  часто сприймають як місце, де діти вчаться дружити, вирішувати конфлікти, обстоювати власні кордони, звісно, збагачуватися новими знаннями про світ навколо. Та діти ніколи не зайдуть до своїх класних кімнат, бо вони зруйновані.

Вербицька : Хтось із внутрішньопереміщених  осіб у майбутньому переїде до іншого міста, хтось залишиться, але всі вони мріють повернутися додому.

Артур 1: Я родом з  найкращого, на мою думку,  місті  Покровськ, Донецької обласні.

Єгор:  Я також з Донецької області, міста Бахмут.

Таня: А я із  села Лозове, Лиманського району, Донецької області

Артур 1: Проклята війна змусила  залишити рідну домівку,  шукати спокійного життя.

Єгор:  Мою школу зруйнували. Я  з родиною переїхав  у Тарасівку.

Таня:  Там, вдома, в моїй затишній кімнаті, залишилася улюблена лялька.

Пісня  «Вдома» гурту  «Антитіла»

Артур 1: Жахлива війна  нищить все. Але ми разом. І разом ми - сила. Ми - єдина об’єднана країна.

Взялися за руки

Верес: Всі ми - діти війни,
Погляньте нам в очі.
Там біль від утрат
І з тривогою ночі.

Лаврук: В нас цілять зі зброї,
І нас убивають.
Нас крадуть,як річ,
У батьків віднімають.

Косяк: Ми діти війни,
Що живуть в Україні.
Ми знаємо цінність життя,
Що єдине.

Мелешко : На рідній землі
Ми бажаєм рости,
І пішки готові
До неї дійти.

Скляр : Скарбнички розбиті, -
Все для ЗСУ.
Ми  як і вони -
Кожен день у бою.

Вербицька: Блок пост знов ворожий, -
Гра в смерть і життя.
Не зна окупант,
Що таке каяття.

Верес : Наш дім зруйнувавши, цукерку простягне.
На камеру посмішку штучну натягне,
А вимкнеться запис – й обличчя знов звіра,
Ми діти, в яких відібрали довіру.

Лаврук : Мета наша – вижить!
Мрія одна:
Це мир,  де ворожому місця немає,
Де кожен будує, ніхто не ламає.

Всі: Ми - діти війни,
Погляньте нам в очі.

Вірш "Тримайся, моя рідна Україно!"  Наталії  Паснак (Мельник)

Верес  : Тримайся, моя рідна Україно!
Хоч зболена, хоч зранена — живи!
Ми віримо — піднімешся з руїни!
Якщо ми з Богом, що нам вороги?

Лаврук : Тримайся, нене, стій заради діток,
Заради волі, правди, мирних днів.
Ти не одна, розкиданих по світу
мільйони в тебе дочок і синів!

Косяк : Гуртуються у горі діти й друзі,
Гуртуються на зло всім ворогам!
І перемога вже на виднокрузі,
Бо з нами Бог! І щезне злого план.

Мелешко : Не здайся, моя рідна, Україно!
Не смій вклонитись лютій силі зла.
Лиш перед Богом падай на коліна,
Проси прощення, миру і добра! 

Скляр : Просімо, українці всього світу,
Просімо в Бога прощення щодня. 
Щоб Бог дав сили встояти в цій битві,
Щоб милість була Божа і броня!

Вербицька: Щоб відродилась ненька-Україна,
Щоб у стократ прекрасніша була!
Щоб знав весь світ, кожнісінька країна, 
Що з нами Бог! Бог миру і добра!

Карта України

Пісня  «Ой у лузі червона калина»