Сценарій "Наука у віршах і прозі"

Виховний захід

Тема: Наука у віршах та прозі

Обладнання: аркуші з надрукованими віршами; атмосфера дружня та невмушена

Коментар: до підготовки до проведення заходу вчитель залучає учнів-читців

Хід заходу

Ведучий 1. Доброго дня всім, хто зібрався тут сьогодні з нами, в атмосфері літературної творчості та наукової точності.

Ведучий 2. Сьогодні ми присвятимо наш урок читанню поетичних художніх творів про біологічні науки, а також хімію.

Ведучий 1. Ви можете запитати – навіщо це? Невже це так важливо? І ми радо дамо вам відповідь.

Ведучий 2. Так, важливо, адже творчість – це перш за все духовний розвиток людини, а без розвитку ні дужа, ні розум існувати не можуть. Людина без творчості нудна та безбарвна, у неї немає цілі, немає мети життя.

Ведучий 1. Тому зрозумілим стає той факт, що одну з прогресивних наук сучасності оточує такий ореол поетичності.

Ведучий 2. І щоб слова наші не видавалися пустими, послухаємо вірш генія російської поезії Олександра Пушкіна:

Вы избалованы природой;
Она пристрастна к вам была,
И наша вечная хвала
Вам кажется докучной одой.
Вы сами знаете давно,
Что вас любить немудрено,
Что нежным взором вы Армида,
Что легким ставом вы Сильфида,
Что ваши алые уста,
Как гармоническая роза...
И наши рифмы, наша проза
Пред вами шум и суета.
Но красоты воспоминанье
Нам сердце трогает тайком -
И строк небрежных начертанье
Вношу смиренно в ваш альбом.
Авось на память поневоле
Придет вам тот, кто вас певал
В те дни, как Пресненское поле
Еще забор не заграждал.

Ведучий 1. Чому такі похмурі слова у такий хороший день? У нас, здавалося б, свято?

Ведучий 2. Так, дійсно. Але поезія – це також спосіб у доступній формі пояснити людям, які не мають справи з наукою, основні проблеми, над якими слід замислитися, а в ідеальному варіанті – вирішити їх. От, наприклад, наступний вірш екологічної тематики Богдана Лепкого:

Все на землі, все треба берегти -
І птаха й звіра, і оту рослину,
Не чванься тим, що цар природи ти –
Бо врешті, ти його частинка.
Друже мій, люби життя,
Люби людей, природу,
А кривду кинь у забуття,
Як камінь в тиху воду.

Ведучий 1. У такому випадку вірш може стати і закликом. От наприклад:

ЗУПИНИСЯ, ЛЮДИНО, НА МИТЬ...
І ВІДЧУЙ, ЯК ПЛАНЕТІ БОЛИТЬ.
ЯК ІЗ СЕРЦЯ КРИК ВИРИНА - 
ЗУПИНИСЯ, ЗЕМЛЯ В НАС ОДНА!

ЯК У СЕРЦІ ТЛІЄ ЛЮБОВ,
ЩОБ КОЛИСЬ РОЗГОРІТИСЯ ЗНОВ.
ЗУПИНИСЯ. ЛЮДИНО НА МИТЬ...
І ВІДЧУЙ. ЯК ПЛАНЕТІ БОЛИТЬ...

Ведучий 2. Звичайно, прості слова та лозунги не можуть бути настільки дієвим, як вірш, написаний від душі, фібрами душі. Вірш, який передає порив, почуття, порухи людини без формальностей, а просто, так, як людина відчуває.

Ведучий 1. Наприклад,

Люби природу не як символ 
Душі своєї,

Люби природу не для себе, 
Люби для неї. 
М. Рильський 

Чого хвилюються народи 
І люди замишляють зло? 
Хто їм сказав: «Вінець природи»? 
Хіба для них її чоло? 
Л. Костенко

Ведучий 2. Як можна зрозуміти ці вірші?

Ведучий 1. Тільки серцем. І хоч сенс віршів продиктований розумом, та спосіб вираження – душевні імпульси та бажання змін.

Ведучий 2. Дослухайтесь до звучання даного твору Іоганна Гете:

Природа - це вічне життя, становлення і рух.
Природа не визнає жартів, вона завжди правдива,

завжди серйозна, завжди сувора;

вона завжди права;

помилки ж і омани виходять від людей.
Природа - творець всіх творців.

Ведучий 1. І тому зрозуміло, що література стає на захист і прославлення наук:

В науці сила і в науці слава,

Світ без науки не такий яскравий,

То лиш здається, що без неї краще жити,

Бо лиш вона все здатна пояснити!

А всі науки про природу – суть буття,

За ними наше з вами майбуття.

Бо в кожному живому організмі діють закони –

Її камені наріжні. І хімія, і фізика, і математика,

І географія, і біологія, і інформатика –

Не просто дисципліни на уроках,

А в світ майбутній учнів перші кроки.

Тож слава всім наукам – наукам природничим!

Бо славний світ людей, якому мудрість личить!!

Ведучий 2. І однією з найдавніших, найрідніших нам наук є біологія – наука про життя, про живе, наука, яка вивчає навколишній світ та й нас самих:

В голові - жахи науки -  

Клішні, щупальця і руки, 

Мозок, очі, вуха, зуби, 

Жилкування листя в дуба... 

Що ж, цікаво це - та в міру -  

Як у оці - колір сірий, 

Як хітин пігменти губить, 

Голуб горлицю голубить... 

Тьху! Заплуталася! Все! 

Що, коли, навіщо, де... 

Ви скажіть мені, шановні, 

Чому серце болем повне, 

Де у серці почуття, 

Де ховається життя... 

Чому думка - не пташина, 

Де вона? Уявна? Ні? 

Де межа тварин й людини, 

Які поряд на землі? 

Чому серце в крові б`ється, 

Чому в вирі все несеться 

Диво-літа, диво-болю.... 

Як це - серденько на волі? 

Чи артерії, мов клітка,  

Чи венули, наче сітка? 

В голові знов щохвилини -  

Дріоптерис, конюшина, 

Гінецей, хлорид, ліпаза... 

Ну, будь ласка, не все разом!!!!!!! 

Ну чому серденько зранку 

Плаче?... 

Дайте валер`янки!!!!!! 

Ведучий 2. Вірші про біологію не такі похмурі, філософські та грінпісівські, ніж екологічні. У них більше точності і, можливо, більше науковості.

Ведучий 1. Та невже? Тоді як сприймати вірші про хімічну науку?

Ведучий 2. І, правда, вірші про хімію, як і сама хімія, досить наукомісткі, але у цьому і їх привабливість. Серйозна наука вимагає серйозно прояву, навіть на літературній ниві, як, наприклад, праця Валерія Брюсова:
 

Быть может, эти электроны
Миры, где пять материков,
Искусства, знанья, войны, троны
И память сорока веков!

Ещё, быть может, каждый атом -
Вселенная, где сто планет;
Там - всё, что здесь, в объеме сжатом,
Но также то, чего здесь нет.

Их меры малы, но все та же
Их бесконечность, как и здесь;
Там скорбь и страсть, как здесь, и даже
Там та же мировая спесь.

Их мудрецы, свой мир бескрайный
Поставив центром бытия,
Спешат проникнуть в искры тайны
И умствуют, как ныне я;

А в миг, когда из разрушенья
Творятся токи новых сил,
Кричат, в мечтах самовнушенья,
Что бог свой светоч загасил!

Ведучий 1. Як ви розумієте цей літературний твір? Які почуття він викликав у вас?

Ведучий 2. А ось ще один вірш про хімію:

День за днем і рік за роком

Йде наука дужим кроком.

Незвичайні речовини

Підкорилися людині.

Вже мільйони їх сьогодні:

Синтетичні і природні.

Ті – вдягають і лікують,

Ці – будують і харчують.

Сплави різні чудодійні.

Навіть в космосі надійні.

Полімери і тканини –

Все для мудрої людини.

Щоб природи суть пізнати,

Треба довго працювати,

Шанувати кожну мить,

Що не вертається, біжить.

Люблю хімію вивчати,

Все на світі хочу знати:

З чого робиться вода?

Із Сульфуру, Калію?

Може з Кальцію, Мангану,

Хлору, Брому і Танталу?

 Ні! Напевне – з Гідрогену

І, звичайно, з Оксисену!

Я не сплутаю слівця, –

Азбука хімічна ця!

Знаєм формулу води,

Хтось ще й соди може знає,

Але решту знати все,

Мабуть, цього не буває.

Хімія — складна наука,

Але формули вчимо,

Хоч буває на уроках

Як не знаєм — мовчимо.

Як зробити динаміт,

Як очистити наліт,

Що таке оксид, кислоти,

Луг, бродіння — це висоти

Знань, до них не всім дійти,

Хімік наш, допоможи!

Ведучий 1. Схоже на оду схвалення хімії!

Ведучий 2. Можливо. І, скориставшись нагодою, хочу звернути вашу увагу на вірш, у якому використано поширену і відому фразу Михайла Васильовича Ломоносова:

Хімія – дивна наука.

В ній таємна прихована суть.

Простягає вона свої руки

У найглибші глибини, щоб буть,

Чарувати сучасну людину,

Дарувати їй блага земні.

З нею людство ніколи не згине,

Якщо вивчить закони її.

І тому кожен має пізнати

Всі хімічні закони життя.

Вчити хімію треба завзято

І в майбутнє нести ці знання!

Ведучий 1. Такі гарні слова, такі дивовижно точні висловлювання, які зачіпають душу та серце, залишають слід.

Ведучий 2. На завершення нашої зустрічі нехай останній вірш стане дороговказом нам у житті.

Ведучий 1. Щоб ми не забували, що творчість може проявлятися у науці, а наука не існуватиме без польоту думки, без вільного розсуду, без бажання знаходити нові шляхи, без впливу сестер-муз.

Ведучий 2. Тож наука і творчість – нехай не сестри, але точно родичі, і шлях їх пролягає поряд:

Давай будемо природу берегти!
Я метелика не скривджу, хай летить.
І ялинку не зрубаю, хай стоїть.
Не затопчу мурашинку, хай повзе.
Не зламаю з дуба гілку, хай росте.
Не впущу сміття у річку, хай бурлить.
Із гнізда яйце не скину, хай лежить.
В джерело не пущу камінь, нехай б’є.
В полі жито не столочу – це святе.
Верби посаджу в долині, хай шумлять.
Зерен птахам кину взимку, хай їдять.
Покормлю приблуду-кішку. А як ти?
Давай будемо природу берегти!

Ведучий 1. Дякуємо вам за таку зустріч.

Ведучий 2. Не забуваймо про розвиток, про шлях вперед і творче натхнення, - ці три кита успіху сучасної повноцінної людини.

Ведучий 1. Бажаємо вам щастя та добробуту!

Ведучий 2. Всього найкращого!