Сценарій новорічного свята

 

Новорічна казкова фейєрія

Ведучий:  Шановні гості, любі діти!

Дозвольте вас оповістити,

Що готувались ми завзято

Зустріти тут веселе свято.

Скільки у сонечка тепла і утіх

Стільки у нас розваг на усіх.

Свято добрим вийти зможе,

 Якщо кожен допоможе.

А тепер тихенько всі сідайте,

Казці щиро двері відкривайте…

Не на морі – океані,

Не на острові Буяні,

У звичайному селі

Баба з дідом там жили.

Курку Рябу вони мали.

Ряба не була сама, з нею жили два гуся.

(Танок гусей)

Ведучий: Гусі! Більше не тікайте,

Вас всі люблять, про це знайте,

Краще гляньте, що за диво!

Золоте яйце красиве

Наша курочка знесла

От дива так це дива.

Баба: Огов, старий, скорій прокинься!

Дід: Чого шумиш! Бабай приснився?

Вовків побачила, чи що?

Чи зранку ми ідем в кіно?

Баба: От дивись, що я знайшла:

Курка нам яйце знесла.

Дід: З глузду з҆ їхала стара

Яке яйце? Нам спать пора!

Баба: Так яйце-то не просте,

А воно-то – золоте .

Дід: Золоте? А й справді, мила,

От тепер ми заживем щасливо!

Баба: Бач, дивись, як жар, горить

Дід: Очі нам не засліпить?

Баба: От дива, так це дива?

Дід: Сховай подалі від гріха.

(Стук у двері)

Баба: Бач, сусідів, як на зло,

Ненероком принесло.

Дід: Ти, стара, відкрий засов

Хто це нас тривожить знов?

Сороки: Ми сороки білобокі

Вертимося на всі боки,

Швидко по селу літаємо,

Новини всі ми побираємо.

Якось в школі побували.

От послухайте, як нас порозважали.

(Інсценізація)

Веселий урок

Учитель.
Що ти знаєш про Червону книгу?
Учень.
Червона книга - це список дефіцитних тварин.

Учитель.
Що ти знаєш про молі?
Учень.
Це хижа тварина, пожираюча вовняні шкарпетки.
Учитель.
Яке призначення плавців у риби?
Учень.
Плавці призначені для того, щоб риба могла гальмувати на поворотах.
Учитель.
Хто знає, чому лелеки на зиму відлітають до Африки?
Учень.
Щоб і негри могли мати дітей.
Учитель.
Чим живляться їжаки?
Учень.
Швидше за все, кактусами.

Учитель:
- Що ти знаєш про верблюда?
Учень:
- Є одно- і двогорбі верблюди.
Учитель:
- А чи є безгорбий верблюд?
Учень:
- Є, але то каліка.

Дід: За те, що нас розвеселили,

Сваритись більше нема сили.

Бо там, де сміх – біда тікає,

Лишайтесь з нами – місць хватає.

Баба: Знову хтось там стукотить,

Двері треба відчинить.

Зайці: Дуже раді бачить вас,

 Знаємо – це дружній клас.

Від усього лісного люду

Вам завдання принесли:

Як дітей в сім' ї навчити,

 Щоб легко було їм в світі жити.

(Казкова вікторина)
Уявіть, що відому вам казку розповідає один із казкових героїв. Вам потрібно назвати героя казки, від імені якого ведеться розповідь та назву казки.
Казка 1
«Я вирішив просто подорожувати світом і не знав, що все так станеться. Я гадав, що вcі так само добрі, як мої Дідусь та Бабуся. Але виявилоcя, що у цьому світі мешкають і злі, і жорстокі, і хитрі…» ( Колобок , «Колобок»)
Казка 2
«Оце так хвіст у цієї Мишки! Не зрівняти його ані з кулаком Дідуcя, ні з кулаком Бабуcі. Й треба ж було цій Мишці вибігти у найнеслушнійший момент. Зараз би уcі дивувалися з мене. Лежало б я на видноті… »
(Яйце , «Курочка-Ряба»)
Казка 3
«Мені приємно знаходитиcя на голівці цієї  Дівчинки. Вона мені подобається. Завжди охайна. Мені подобається разом з нею подорожувати лісом, навідуватиcя до бабуcі. Але є єдина вада: моя хазяйка занадто довірлива. Тому з нею трапляються різні негаразди…»
(Червона шапочка, «Червона Шапочка»)
Казка 4
«Відверто кажучи, неприємно, коли тебе взуває Кіт. Бо в нього кігті. Він подряпав і розірвав уcі мої устілки. Я, звичайно, розумію, що уcя ця біганина заради хазяїна, але дуже вже боляче…» (Чоботи, «Кіт у чоботях»)
Казка 5
«Безперечно, ми б не хотіли її підводити. Ми б могли відстати, вся ця історія закінчилася б там, на балу. Але ми не маємо права ні поспішати, ні відставати…» (Годинник, «Попелюшка») 
Казка 6
«Для мене дуже шкідливо cтільки часу знаходитися  у воді… Дякую цьому ддопитливому й неслухняному хлопчикові. Якби не він й не черепаха, стільки б це довелоcя мені лежати на дні?..» (Золотий ключик, «Пригоди Буратіно»)
Казка 7
«Я, звичайно ладна була виконати всі її побажання. Бо її чоловік врятував мені життя. Але, кінець кінцем, я зрозуміла: чим більше людині давати, тим більше вона хоче. Ось і доводиться таким людям залишатися у розбитого корита…» (Золота рибка, «Казка про рибака та рибку»)
Казка 8
«Ви гадаєте мені приємно жити з такою хазяйкою? Моя біда,(а можливо й не біда) в тому, що я не можу брехати. Завжди їй всю правду розповідаю, за це мені й дістається: вона або кричить на мене, або кидає, або погрожує, що розіб'є. Але коли їй подобається, що я кажу, вона погладжує мою ручку і довго-довго дивиться у мене…» (Дзеркало, «Спляча красуня»)

Дід: Заходьте й ви до нашої оселі,

На вас чекають розваги веселі.

Баба: Знову хтось там стукотить,

Двері треба відчинить.

Їжачок: Лісовий я їжачок,

Маю сто я голочок.

Зникла вся моя рідня - 

Мабуть, їх образив я.

Допоможіть дібрать слова,

Щоб своїх рідних повернути,

У родині щоб щасливим бути.

(Інсценізація казки «Ріпка» на новий лад)

Ведучий:

Не часто в нашій Україні

 Бува, щоб ріпку хтось садив…

 Але було… В одній хатині

 Дідусь Панас з сім’єю жив.

 Раз навесні, коли берізки

 Пухкі сережки одягли,

Коли дрібні зелені бризки

Так рясно на гілля лягли,

 Дід порався в своїм садочку,

 Доріжки чистив, тин ладнав,

 Скопав землицю на горбочку,

 Що посадити тут – не знав.

 І раптом вибігла Ганнуся,

Набрати думала води…

 Підбігла, лащиться: „Дідусю,

 Ти мені ріпку посади!”

 І посадив…

 Ходив щоранку поливати,

 Глядів, щоб півник не стоптав.

 Бур’ян зривав, щоб їй зростати,

 Ретельно ріпку доглядав.

 А українські землі – диво!

 За труд відплачують як слід.

 І ріпка виросла красива.

 Дід:

 Хороша ріпка!

 Блищить на сонці чепурненька,

Як мед, не скласти їй ціни,

 Тугенька, жовта, величенька.

 А висоти! А ширини!

 Ведучий:

 Дід довго нею милувався,

 І знав, що він досяг мети.

 Хоч шкодував, і хоч вагався,

 Та все ж сказав: …

 Дід:

 Пора тягти!

 Ведучий:

 На другий день зібрався зранку,

 Неначе десь на свято йшов,

 Надів сорочку-вишиванку,

До ріпки стиха підійшов

. До неї чемно привітався,

 Примірявся і так, і сяк.

 Але ж… як тільки не старався,

 А витягти не міг ніяк.

 Дід:

 Гей, жінко, нумо вийди з хати,

 Покинь всі справи хоч на мить.

 Біжи мені допомагати,

Бо ріпка глибоко сидить.

 Баба:

 Ти кликав, діду? Я хутенько,

 Усе покинула й біжу.

 Ця ріпка й справді величенька,

Давай тобі допоможу.

 Ведучий:

 Бабця – за діда, дід – за ріпку,

 Разом щосили потягли…

 Вона ж сидить в землиці кріпко –

Так витягти і не змогли.

 Баба:

 Онучко, чуєш? Йди скоренько!

 Де ти там граєшся? Давай!

Засіла ріпка глибоченько,

 Її тягти допомагай!

 Ведучий:

 Дівча – за бабцю,

 Та – за діда,

 А дід – за ріпку,

 Й потягли…

 Не подає красуня й виду.

 Так витягти і не змогли.

 Онучка:

 Сірко! Біжи сюди, собачко!

 Чіпляйсь за мене, В ряд ставай!

 Разом і витягнем, побачиш.

 Ти тільки нам допомагай.

Ведучий:

 Сірко – за внучку, Та – за бабу,

 Бабуня діда обійма,

Той тягне…

 Та виходить слабо,

 І успіху ніяк нема.

 Сірко:

 Гей, кицько, глянь, усі при ділі.

 Не гай часу, сюди біжи!

 Що розляглася в тому зіллі?

 Ти краще нам допоможи.

 Ведучий:

 Киця – за собачку,

 Той за онучку зачепивсь,

 Вона – за бабу, та – за діда,

 А дід за ріпку ухопивсь.

Дід тягне обома руками,

 Командує: „Тягніть! Тягніть!”

 Сам сперся обома ногами…

 А ріпка смирненько сидить!

 Лоби в усіх уже намокли,

 Сміється сонечко згори,

А мишеня блиснуло оком

 І хвацько вилізло з нори.

 Миша:

Без мене тут не буде діла,

 Це знає навіть дід Панас.

 Буває, що великій силі

 Бракує трішечки підчас.

 Кіт:

 Ти краще, мишко, не хвалися.

 Підходь хутчіш, за хвіст бери,

 Гарненько ніжками зіприся,

 Повітря в груди набери…

Ведучий:

 І тягнуть всі: Мишка – за кицю,

 Кицюня – хвостик у Сірка,

 Сірко – онуччину спідницю,

 А та – бабуні фартуха.

 Бабуня держить чоловіка,

Піт виступає на чолі,

 Дід тягне ріпку, цупить, смика…

 І…. ріпку витягли з землі!

 Коріннячко у жовтій глині,

Така блискуча і гладка…

 Всі впали і лежать на спині,

Проте ніхто не наріка.

 Сусіди вибігли із хати,

 Ото вже галасу було!…

 Дідусь усіх став пригощати,

 Наїлося усе село!

Дід: Знаєш, бабцю, не скупись,

Нумо, швидше ти зберись,

Колобок чи що спечи,

По сусікам поскреби,

Та чайку нагрій скоріше - 

Буде всім нам веселіше!

Баба: Зовсім з глузду з' їхав дід!

Харчів у хаті пропав слід.

Колобок на днях пекла,

Так утік він із двора.

Ковбаса була на полках,

А тепер там виють вовки.

Віддала її онуку,

Щоб із нею гриз граніт науки.

Тільки курка – її видно,

Та і та бач, не потрібна.

Дід: Кажеш, бабцю, дуже ловко,

Але знаю, ти хитрунка!

Годі вже, яйце давай,

Нумо, мухою в сарай!

Баба: Ти не злися, не кричи.

Казани гримлять в печі.

Ось, упала в мене скалка,

Вже достанеться мені.

Дід: Я господар тут чи ні?

Баба: Ой, яєчко покотилось,

Покотилось і розбилось,

І шкарлупок не лишилось,

Все воно кудись поділось!

Дід: Так чого ж ми зажурились?

Від чудес – одна біда!

Жити будем так, як жили;

Бачиш, у нас яка сім' я!

Ми із м’яти чай заварим,

За стіл всіх вас позовемо,

Веселитися заставим,

Дружно час проведемо!

Баба: Всіх, хто нас чує, хто нас знає,

Ми з Новим роком всіх вітаєм!

Бажаємо щастя вам усім

Здоров' я, злагоди і миру.

(Новорічний хоровод)