Сценарій п'єси "Казка про веселого метелика" (за віршем Наталі Забіли "Казка про веселого метелика"

 

П’єса-казка

Казка про веселого метелика

(за мотивами твору Наталі Забіли «Казка про веселого метелика» )

Дійові особи: Весняні квітки, Метелик, Павук, Мурашки, Кажан, Вітер, Бджоли.

На сцені: посередині - великий метелик з кульок, справа  - оселя Кажана, зліва – тенета Павука, під сценою: праворуч – галявина з Квітами, вулик; ліворуч – мурашник.

Картина 1

Усі діти виконують танок «Пісня про весну».

 

Квітка 1.  Була весна. Про сніг колишній

давно забули ліс і сад.

Стояли яблуні та вишні

у квітах з голови до п’ят.

  Все оживало, все раділо

в зеленім лісі і в садку.

І кожен сам знаходив діло

собі під силу й до смаку.

Квітка 2: Отам, де сосни із-за тину

здаля дивились у квітник,

розкинув довгу павутину

Павук — похмурий працівник.

Він жив у хатці на гілляці,

щоранку вдосвіта вставав,

а вставши, зразу йшов до праці

і плетиво своє снував.

Павук:      Щоб мух ловити,

міцні тенета я роблю.

Я дуже впертий, працьовитий,

неробства зовсім не терплю!

Квітка 3      Поміж дерев, найстарших віком,

у гущині серед трави,

на сто дверей і двісті вікон

стояв будинок мурашви.

Виходили крізь всі ті двері

щоранку тисячі мурах

і метушились до вечері

і по землі, й по стовбурах.

Квітка 4 Вони тягали суччя, дрюччя,

за себе важчі в сто разів,

облазили дерева й кручі

усі — з верхів і до низів.

А ввечері повзли додому.

Мураха 1:  …Всім давно відомо,

що  ми ненавидим нероб!

Квітка 5: Неподалік, де тихо дзенькав

серед трави ясний струмок,

бджілок родина чималенька

вселилась в гарний теремок.

Вони збирали мед на квітах

аж до вечірньої зорі.

Квітка 6:  І клопотушок працьовитих

любили всі, малі й старі,

бо, хоч і мали гострі жала,

вони й самі любили всіх

і тільки тих не поважали,

хто байдикує всім на сміх. 

Картина  2

(На галявині  з’являється Метелик)

Квітка  7: Одного разу, вранці-рано,

в садку біля старого пня

з’явився раптом хтось незнаний,

в яскраве вдягнений вбрання.

Літає, пурхає зраділо,

серед квіток веде танець,

і різнобарвні легкі крила

проймає сонця промінець.

Квітка 8: Це був Метелик. Він допіру

прокинувся в старому пні

і тісну зимову квартиру

покинув радо навесні.

Почувши вітру теплий подих,

скупався в крапельках роси

і вбрався у святковий одяг

з тканин сліпучої краси.

Метелик:  Ой, як же гарно! Скільки світла!

Як хороше на світі жить,

коли навколо все розквітло,

все хоче з сонечком дружить!

І вже не треба повертати

у той старий трухлявий пень,

а можна весело літати

і танцювати цілий день!

Квітка 9: І став Метелик витворяти

такі балетні номери,

що в лісі збіглися звірята,

придибав навіть кріт з нори,

пташки в садку здійняли галас,

захвилювались квіти всі,

і шепотіли, й дивувались

такій невиданій красі! 

(Метелик виконує танок)

Картина  3

(З-за павутини вилазить Павук)

Квітка 10: В цю мить з-за тину, з павутини,

Павук заглянув до садка.

І легковажна ця картина

роздратувала Павука.

І він спустивсь по довгій нитці

до мурашви в мурашнику.

 ПАВУК: Ану, сусіди, подивіться,

що зараз робиться в садку!

Якийсь-то виряджений жевжик

розтанцювався серед трав!

Це припинити слід… Та де вже!

Він там усіх зачарував!

МУРАХА 2: Хоч подивитися й цікаво,—

та в нас така важлива справа

і невідкладне завдання:

ми доїм тлю, свою худобу,

МУРАХА 3:  і виганяєм на попас.

Провчити б слід цього неробу,

але часу немає в нас!

(Мурашки виконують таночок)

Квітка 11: Тоді Павук з своєї хати

поліз в дупло до Кажана,

збудив його і став прохати

впіймати швидше джиґуна.

Кажан:  Та як же я його вловлю?

Він не літає серед ночі,

а я весь день, звичайно, сплю.

ПАВУК (грізно)

Якщо не візьметься гультяй

за розум, поки ще не пізно,

я сам провчу його — та й край!

 

Картина  4

(На галявині з’являється Вітер. Бігає, доторкається до Квіток)

Квітка 12: Такі погрози й пересуди

підслухав бистрий вітерець

і незабаром скрізь і всюди

їх розплескав з кінця в кінець,

  І навіть сповістив нечемно

і танцюриста самого…

Ця поголоска неприємна

аж приголомшила його…

Вітер:  Ні, не злякавсь метелик! Тільки

до лісу перестав літать,

хоч фіолетові васильки

там починали розцвітать.

Він полетів на луг до річки,

сховався сумно серед трав

і, позабувши власні звички,

зніяковіло крильця склав.

МЕТЕЛИК: За віщо цей Павук жахливий

мені спокою не дає?..

Чи, може, для такого гніву

якась причина дійсно є?

Навколо й справді всі працюють,

і це, напевно, так і слід:

пташки веселі не танцюють,

а мостять гнізда серед віт,

мурашки хмиз додому носять,

кору на дубі точить жук,

і в білки теж роботи досить,

і павутину тче павук,

бджола у вулик мед тягає

і ліпить з воску стільники…

Лиш я без діла сновигаю

і тільки знай — веду танки!

Квітка 13: І ось — ідуть вже пересуди,

недобра слава скрізь біжить…

Ні, ні! Він ледарем не буде!

Так не годиться далі жить!..

Та що ж, як він такої вдачі,

нікчемніший за комара…»

Сидить Метелик, гірко плаче

і слізки лапками втира.

 

Картина  5

Квітка 14: Тим часом між квіток веселих

пішли розмови тут і там:

КВІТКА 1:  А де ж отой красунь Метелик?

Без нього дуже сумно нам!

Квітка 14: І от одна Вишнева Квітка

зірвалась з гілки —

тільки блись! —

і полетіла швидко-швидко

Метелика шукати скрізь

(Вона питала без упину )

Квітка 2: Чи хто не бачив, де метелик?

 (Дівчатка-квіти танцюють  вальс.

Після таночка одна з квіточок знаходить Метелика,

який сидить і плаче) 

Квітка 2:  Ой, любчику, чому ти плачеш у кутку?

Чому тебе давно не видко

у нашім колі, у садку?

Метелик: (І Квітці про свої печалі Метелик щиро розповів)

Не можу вести далі

таке життя, як досі вів…

Я зараз тільки й мрію

якусь роботу розпочать,

але ж нічого я не вмію

й не знаю, де такого вчать!.. 

Квітка 3: Та в нас тут є одна сусідка —

стара, досвідчена Бджола.

Квітка 2: Отож не плач, розпростуй крильця,

ми зараз вдвох полетимо

і тій хорошій мудрій Бджілці

докладно все розповімо.

Квітка 4: Вона напевно дасть пораду

і скаже, що тобі робить!

(Почувши це, Метелик радо з свого куточка виліз вмить.)

Метелик:   Летімо!( вигукнув завзято і слізки хусточкою стер)

Спасибі, що мене знайшла ти,

бо я з одчаю ледь не вмер!

(Усі прямують до Бджоли) 

Картина  6

Квітка 15: Стара Бджола в ту мить вечірню,

за день втомившися як слід,

відпочивала тихо й мирно

на лавочці біля воріт.

Коли це гульк — летить Метелик,

а з ним і Квітонька мала.

Бджола:  Заходьте, друзі, до оселі!

  Розповідайте, що у вас?

   Що ж, любий танцюристе,

ставай моїм помічником!

Метелик:  Хіба я зможу мед збирати

і стільники робить, як ти?

Бджола: Звичайно, ні!

Та можеш, брате,

ти де в чім іншім помогти.

Коли ми навесні та влітку

збираєм мед серед квіток,

то водночас із квітки в квітку

ми переносимо пилок.

І знай — це робиться недаром:

пилок той переносить слід,

щоб кожна квітка незабаром

перетворилася на плід.

Робота ця тобі під силу:

літай собі, як досі зник,

відвідуй кожну квітку милу

і з неї пий солодкий сік,

танцюй, виблискуй, як лелітка,

щоб веселіш усім жилось,

а разом з тим із квітки в квітку

пилок на лапках перенось!

(Танок бджілок під пісню «Бджілка»)

Метелик:  О,( він зрадів) на це я здібний!

Я так робив би й дотепер,

якби лиш знав, що це потрібно

для Квітки та її сестер! 

Картина  7

Квітка 16:  І от, здивовані без міри,

побачили старі й малі,

як трудиться Метелик щиро,

допомагаючи Бджолі.

І квіти всі заговорили:

Квітки:  Літай, Метелику, літай!

Свої барвисті ніжні крила

в повітрі вільно розгортай.

Сідай на яблуню, на вишню,

і на шипшину, й на бузок.

Квітка 5: Нам всім так весело і втішно

з тобою стрітись хоч разок.

Є метелі, що роблять шкоду

і нищать всі садки навкруг.

Та зовсім ти не з того роду,

і ти не ворог нам, а друг!

Квітка 17: Лунає здалека і зблизька

Метеликові похвала.

І навіть хмурий Павучисько

не буркотить з свого кубла.

І мурашки повзуть повільно,

несуть свої сучки й дрючки

і про Метелика прихильно

ведуть між себе балачки.

Квітка 18:  А він, веселий як ніколи,

весь день в усій своїй красі

літає в ліс, в садок і в поле,

де квіти миються в росі,

пилок із квітки в квітку носить,

немов не чує тягаря,

аж поки Бджілка скаже:

   Досить! Вже вечір. Спатоньки пора!

 

Дитина  19: Весна минула. Тепле літо

прийшло в діброви та сади.

На вітах, де біліли квіти,

тепер красуються плоди.

Виблискують червоні вишні

і білі яблука-налив,

і згадують, як в дні колишні

усіх Метелик веселив,

як всі свої маленькі сили

він вклав у працю залюбки,

і як ще дужче полюбили

його і квіти, і бджілки.

Квітка 4: Отож, наш дорогий глядачу,

хто любить працю понад все,

тому й краса, й весела вдача

ще більшу радість принесе.

А хто від ранку і до ночі

живе, цураючись труда,

того ніхто любить не схоче

і теплим словом не згада!

Діти співають пісню «Я люблю у лузі квіти» (сл. Г.Чубач, муз.Г.Азаматової)