Сценарій ПИСАНКА ПЕРЕМОГИ

                                          Захід «ПИСАНКА ПЕРЕМОГИ»

Світле Боже Воскресіння

Прийшло в кожну нашу хату,

Бо із великою любов’ю

Чекали всі на світле свято.

 

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

По Україні хай звучить про Нього слава!

На небеса до Бога, Духа, й Сина

Подяка наша щира долітає.

 

Христос Воскрес! Воскресне Україна!

Відродиться, підніметься з руїни.

Закінчиться війна і переможний мир

Прийде на землю в отчий дім.

 

      Сьогодні ми зібралися разом, щоб відзначити не просто весняне свято — ми святкуємо Великдень. Це не просто давня традиція, а наш внутрішній символ — перемоги життя над смертю, світла над темрявою, добра над злом.

        Для українців у ці буремні часи Великдень набуває особливого змісту — він єднає нас у вірі, надії та незламності духу. Попри біль і тривогу, ми не втрачаємо людяності. Ми тримаємося, як і вся наша країна — з любов’ю до свого, з вірою в Перемогу і з вдячністю до тих, хто нас захищає.

   Сьогоднішній день — це не просто зустріч із традиціями. Це нагадування про те, ким ми є. Про нашу силу, стійкість, духовне багатство.

       Коли над країною зависла тінь війни, ми ще сильніше відчуваємо, як важливо берегти своє — рідне, українське. І саме в таких моментах наші обряди, символи, пісні та писанки стають джерелом світла, яке ми несемо всьому світові.

         Саме тому ми сьогодні не лише святкуємо, а й вшановуємо тих, завдяки кому можемо бути тут. Зі щемом у серці складаємо подяку нашим Захисникам і Захисницям — незламним Героям, які тримають щит над Україною. Їхній подвиг — це запорука нашого життя, нашої свободи, нашої весни.

       Нехай світло Великодніх традицій зігріває серця всіх українців — від маленьких діток до сивочолих дідусів і бабусь.

         Нехай писанка, як символ життя, відродження і надії, несе кожному віру — віру в Перемогу, у мир і щасливе майбутнє.

       Вшануймо хвилиною мовчання Героїв, які заплатили найвищу ціну, щоб ми могли зустріти цей день зі свічкою у вікні та молитвою в серці.

 

(Метроном. Хвилина мовчання за тими, хто віддав життя за Україну)

 

Танець  7-Б

 

О писанко! Ти символ України!

Любові й миру вірна берегиня!

Ти – воскресіння весняний цілунок!

Ти – мамин великодній подарунок.

Несеш ти людям радість веселкову,

 Всміхаєшся крізь хмари Бога словом,

 Й коли тобою хата наша сяє,

 В душі у нас світанок розцвітає.

Тебе із нами разом убивали,

 Підковами залізними топтали

Та смерті ти не віддала життя

В ім’я народу, правди й майбуття.

І згинуть всі, хто зло на світі сіє,

 А писанка добром весь світ зігріє,

За нею вічність, небо, Україна.

Вона плека в душі дитини,

 

Вона любові й миру берегиня,

І серця нашого поезія й святиня.

То й хай по світу символ України

 Несе проміння сонячне людині,

Суцвіття веселкові всюди сіє,

І Землю всю теплом добра зігріє!

 

      А зараз ми запрошуємо вас у подорож у світ української писанки — дивовижний світ символів, барв і тепла, яке з покоління в покоління передавалося в родинах.

       Наше свято об’єднує. Як писанка поєднує кольори і візерунки, так і ми сьогодні разом об’єднані незламним духом та світлом, щоб плекати традиції й передати їх у майбутнє.

    З давних давен яйце є символом весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду. Фарбоване, розмальоване яйце вважається оберегом, його намагаються зберегти хоча б один рік, до наступно­го Великодня.

      Розписують писанки тонкою металевою трубочкою — писачком. По черзі занурюють яйце у різні фарби, дають їм висохнути і утворюється справжнє диво — Великодня писанка. Розфарбоване яйце є символом свята. З писанкою зустрічають весну, готуються до Вели­кодня.

         Яйце було знаком Сонця, Весни. Птиця — це вісник весни, радості, сонця. Птахи починають нести яй­ця й виводити пташенят лише навесні, із сонцем. Яйце було амулетом, за допомогою якого людина заворожува­ла в собі та з’єднувала добрі сили, а лихі — відвертала.

Виводить мама дивним писачком

По білому яйцю воскові взори.

Мандрує писанка по мисочках

Із цибулини золотим узваром.

З настоями на травах і корі,

На веснянім і на осіннім зіллі —

І писанка оранжево горить

У філігранному сплетінні ліній.

То вже вона, як дивовижний світ,

То вже дзвенить, як згусток сонця,

Буяють буйно квіти у росі,

Олені бродять в березневім сонці.

І стилізовані сплітаються сади

У маєві густих обрамлень.

Мереживом найтоншим мерехтить

Космацький пращурів орнамент.

 

Пісня  про Писанку

        Наші предки вірили, що писанка має магічну силу.

Старі люди і нині вважають її особливою святістю, що приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від сього злого. Писанку треба вміти вчасно писати, брати необхідні фарби, вміти її замолити і дати, кому належить.

        Писанки носили на могили батьків та дідів. Писали дівчата писанки кожна потайки, ворожили над білою шкаралупою, купали кожне яйце в трав’яних фарбниках-галунах, покривали символами сонця, воскресіння, любові, щастя, родючості. А найкращу дарували нареченому, своєму судженому.

 

Йде Великдень.

Гей, дівчата,

Будем писанки писати.

Писаночок-крашаночок

Напишемо аж сім коробочок.

Як сказали, так зробили,

Трохи воску розтопили.

Прийдуть гості у вівторок,

Писаночок буде сорок.

Є що друзям показати,

Любим гостям дарувати.

       Якщо дівчина дарувала парубкові писанку — це означало, що вона його вибрала. Дівчата малювали пи­санки і несли на плай, пускали з гори. Куди вона скоти­лася, звідти буде суджений.

        Боронь, Боже, аби хтось увійшов до хати, як розписували писанки. Ґаздиня враз шепотіла: «Сіль тобі в очі, кремінь в зубах. Як не шкодить земля воскові, так аби не пошкодили твої очі моїм писанкам».

        А ще, як розписували писанки, не можна було згадува­ти про померлих, аби не зашкодити тому, хто дістане го­тову писанку. То таке повір’я… Тож доки пишуть писан­ки, доти буде «світ»

  Спекла мама на Великдень

Біленькі паски.

А я куплю фарб і спишу

Гарні писанки.

Розмалюю на писанках

Квіти, ялички

І роздам їх на Великдень

Поміж діточки.

Я братові маленькому

Дам писанки дві,

Щоб качав їх по зеленій

Шовковій траві.

      

Сценка «Бабуся з онукою»

 

  Моя бабуся розповідала, що писанки не лише захи­щають людину від зла, а й приносять добробут. Коли пасічники клали їх під вулик, щоб роїлися бджоли.

 А моя бабуся мене вчила, що шкаралупи від писанок зберігають, а потім вивішують на городі на палицях, щоб у землі не заводилися черв’яки.

       А я від своєї бабусі чув, що коли садять часник, то шкаралупи прикріплюють до двох устромлених у землю палиць, сподіваючись, що часник буде круглий, як яйце.

      А чи знаєте ви, які ігри існували у наших бабусь і дідусів з писанками і крашанками?

    Ось як грали у «навбитки». Брали яйце і зі словами «Христос воскрес!» цокалися крашанками. Чиє яйце не розбилося — той виграв і забирає собі яйце того, хто про­грав.

     На Великодні свята дорослі хлопці зустрічаються з дівчатами, обливають їх водою або парфумами, а ті вру­чають їм писанки.

      Орнамент писанки пов’язаний з оспівуванням землі, небесних світил, води, знарядь праці, із звичаями та об­рядами, з місцевою рослинністю.

      А що означають різні кольори на писанці?

       Червоний колір — це радість, життя і любов.

      Жовтий — уособлює місяць і зорі, а в господарстві — урожай.

        Блакитний колір — небо, повітря, простір. А ще по­бажання здоров’я.

          Зелений колір — розмай весни, воскресіння приро­ди.

      Чорний і білий — ушанування душ померлих, подя­ка ангелові за охорону від лихих сил.

      Писанка — це щось незвичайне.

  А ще є й таке прислів’я: «Великдень —славне свято, та без писанки не обійдеться».

 

Пісня

 

        Свято Великодня — це час, коли хочеться обійняти увесь світ. Поділитися теплом, підтримати словом, зробити щось добре.
Та, мабуть, найбільше добра сьогодні потребують ті, хто боронить нашу землю. Наші Захисники — це янголи у камуфляжі. Вони — наша гордість, наша сила, наш незламний щит.

Я бачив сон - пекла Вкраїна паску,

Священний хліб пекла серед війни.

Одягнена у свіжу вишиванку,

Сховавши під хустинку сивину,

Замішувала жінка тісто зранку

Під тиху пісню - довгу і сумну.

І сипалося борошно у діжку,

І молоко лилося, і вода

Вершкове масло, цукор, дріжджів трішки -

Щоб сходила опара молода.

Але була та паска особлива,

Бо час жорстокий корективи вніс -

В ній кров була, немов гірка олива,

І попіл згарищ, і розпука сліз.

Усе перемішалось в тому тісті -

Біда і відчай, думи і жалі,

Усе, що затаїлось в кожнім місті,

І що завмерло в кожному селі.

Все, що пекло, гнітило і бісило,

Весь біль образ й приниження сторіч

Все Україна в тісті замісила -

І без вагань поставила у піч...

 

            ( Музика стихає…чути сигнал тривоги, пізніше вибухи. Всі присідають, ховаються. Лякаються.)

Гриміло небо... Деренчали дрони.

Сирени завивали віддаля...

Мовчали важко Великодні дзвони,

І повнилась надією земля...

 

Виходить Україна з Паскою в руках

Господи, Ти добре знаєш, що тепер ми, як народ, складаємо важкий іспит нашого національного життя.

З Твоїх рук ми отримали нашу державу, за яку протягом віків боровся і продовжує боротися великий український народ, герої віри, праведники і лицарі духу.

Молимо- збережи їх !

 

Ми не можемо бути поруч із нашими Героями на передовій, але можемо надіслати туди частинку свого серця — з молитвою, з любов’ю, з Великоднім кошиком.
Тож запрошуємо вас побачити, як Великдень незламної нації оживає в дитячих долонях і щирих серцях.

(На сцені кошик.. Діти по черзі підходять і кожен кладе туди свою річ, промовляючи слова. Звучить тиха музика.)

     Цього року Великдень в особливих обставинах. Та навіть у важкі часи ми не забуваємо, що Великдень — це життя та відродження. Наші Захисники щодня оберігають нас. І сьогодні ми зберемо для них святковий кошик — щирий, теплий, від серця.

Дитина 1:
Я кладу до кошика пасочку — символ життя і достатку. Нехай кожен Захисник відчує смак дому.

Дитина 2 (кладе писанку):
А я кладу писанку — символ відродження і надії. Хай вона несе світло і тепло туди, де важко.

Дитина 3 (кладе ковбасу):
А я приношу ковбасу — щоб Захисники були ситі й сильні, бо їм — тримати фронт.

Дитина 4 (кладе шинку):
Шинка — символ радості й родинного затишку. Нехай вона нагадає про тепло родини.

Дитина 5 (кладе хрін):
Хрін — міцний, пекучий, як дух наших Героїв. Нехай додасть їм наснаги.

Дитина 6 (кладе масло):
Масло — м’яке, ніжне, як мамині руки. Щоб кожному Захиснику відчувалась турбота.

Дитина 7 (кладе сіль):
Сіль — символ мудрості, очищення й сили. Нехай вона оберігає від зла.

Дитина 8 (вносить свічку):
Я приношу свічку — щоб горіла вона, як наша віра в Перемогу.

Дитина 9 (покладає рушник):
А я — рушничок, вишитий з любов’ю. Ним матері покривають кошики, ним прощають і благословляють.

Дитина 10 (кладе листівку):
А ще — листівка. Ми самі її зробили. Тут слова вдячності і теплі побажання для наших Героїв.

Задзвонили дзвони гучно-дзвінко.

Сповіщають радість нам з небес.

Ми кладемо писанки в плетінку,

Віруючи, що Христос воскрес!

 

 На яєчку червонястий колір -

Символ жертви Господа Христа.

Символ невпокореної Волі,

Що для всіх спасительна й свята.

 

Барва жовта - світло Великоднє,

Що сьогодні сяє, золоте.

Писанку тримаю я Гасподню.

Всім бажаю: хай добро прийде!

 

Хай хоч трішки люди звеселяться.

Заспівають мирно, в унісон.

Писанка - це символ миру й щастя.

Це солодкий, безтривожний сон.

 

 Хай голодний має на хлібину,

Хай вдягнеться вбогий у цей час.

Бо Христос прийшов і в Україну,

І воскрес сьогодні за всіх нас.

 

На яєчку синій колір - миру.

Хай засяє він, неначе рай

Ми у Бога щиро й свято вірим.

І заступиться Він за наш край.

 

 Писанка у кольорі бузочку -

Вмілих рук невичерпна краса.

Сповіщає всім синам і дочкам,

Що земля радіє й небеса.

 

Що велике сталось нині чудо.

Що Христос помер був - та воскрес!

То радіймо теж сьогодні, люди.

Бо це чудо, більше із чудес!

 

Писанки і крашанки барвисті,

Пасочки рум'яні, рушники -

Ми складаєм в кошик, як намисто.

Святкувати будем залюбки.

 

  Ворог не пройде, бо нас - мільйони.

В нас дорога правди, в нього - ні.

Дзвонять наші українські дзвони.

Хай закличуть вже кінець війні.

 

 Щоб обійнялись ми переможно.

Славлячи воскреслого Христа.

Щоб прийшло добро в родину кожну.

Щоб усмішка красила вуста.

 

 Я кладу яєчко до корзини.

Перемоги в неба попрошу.

І для української родини -

Долі не в терновому вінку.

 

 Хай  у це величне славне свято

Захрустять у храмах свічечки.

Хай вернеться з фронту кожен тато,

Хай щасливі будуть діточки.

 

 Хай красиві писанки пасхальні

Додадуть і віри, і снаги.

Хай квітують справді, надзвичайні

Українські шиті рушники.

 

Писанку у кошик опускаю.

Вірю, що добро до нас прийде.

Переможем! Вже перемагаєм...

В нас коріння справжнє і святе.

 

 З Великоднем! З Пасхою, вкраїнці!

Жийте всі сто років без тривог.

Ось, у нашій дорогій плетінці

Писанки рахує і Сам Бог.

 

Хай пошле за кожне нам яєчко

По зернятку віри й доброти.

Хай нам родить жито, просо й гречка.

Хай багатством радують сади.

 

 Хай щоразу всіх благословляє

Пресвята Всевишнього рука.

Бо Христос Воскрес і крихту раю

Нам, хто вірить, Він подарував.

 

 

Писанки, мов сонечка, яскраві.

В світі найкоштовніші вони.

Ми ж святкуєм у великій славі

Воскресіння день серед весни.

 

 Обіймімося заради Бога!

Щоб і в душах поселився мир.

Щоб нічого не проникло злого

До будинків наших і квартир.

 

День Воскресний - він святий, направду.

Хай сьогодні смуток не прийде.

Хай добро свою відновить владу.

І в серцях оселиться людей.

 

 Ось останню писанку кладу я.

Прошу перемоги у небес.

Хай безкрає небо нас почує.

З Пасхою, громадо! Бог воскрес!

Останній учасник (той, що стояв по центру) підходить до корзини, бере її та говорить:

 Українська врода й перемога -

Писанки, що дивляться на вас.

Віримо, що Україна з Богом.

З Великоднем! Буде все гаразд!

Усі разом (стають колом навколо кошика):
Нехай цей Великодній кошик зігріє серце кожного, хто боронить нашу землю. Ми з вами, ми вдячні, ми молимось за вас!

 

Пісня «Боже, Україну збережи»

 Сьогоднішнє свято — це ще один доказ, що ми — незламна нація.
Ми не просто зберігаємо традиції — ми наповнюємо їх новим змістом.
Ми даруємо частинку тепла нашим Захисникам, ми тримаємо стрій — зі словом, молитвою, добром.
Хай ця писанка, хай цей кошик, хай кожна дитяча усмішка стане маленьким кроком до великої Перемоги.

Тож у це світле свято побажаймо одне одному:

Дитина 1: миру в кожному серці і в кожній оселі,

Дитина 2: Божого захисту для наших воїнів,

Дитина 3: віри, яка не згасає,

Дитина 4: надії, яка веде вперед,

Дитина 5: і любові, яка зцілює.

Дитина 6: Хай Великдень принесе з собою Перемогу,

Дитина 7: а разом із нею — повернення додому тих, кого чекають.
Дитина 8: І щоб вже наступного Великодня ми святкували в тиші, під мирним небом, усі — разом.
Дитина 9: З вірою. З Перемогою.