23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

Сценарій позакласного заходу "Чари народної обрядової пісні"

Про матеріал
Свято-подорож сторінками історії української обрядової пісні.Вірші, пісні, українські звичаї та традиції, інсценівки народних обрядів.
Перегляд файлу

Тема:  Чари народної  обрядової  пісні

 

Мета:  ознайомити  учнів  з  обрядовими  піснями; відновити  народні  традиції  та  звичаї, під  час  яких  виконуються  ці  пісні; розвивати  естетичне  сприйняття  народних  обрядових  пісень, уміння  відчувати  неповторну  красу  народної  творчості; виховувати  любов  і  повагу  до  славного  минулого  народу, до  його  історії, звичаїв і  традицій.

Слово вчителя.

 Кожна  нація, кожен  народ  має  свої  звичаї, що  виробилися  протягом  багатьох  століть  і  освячені  віками. У  народі  існує  повір»я, що  той, хто  забуває  звичаї  своїх  батьків, карається  людьми і Богом. Він  блукає  по  світу, як  блудний син, і  ніде  не  може  знайти  собі  притулку, бо  він  загублений  для  свого  народу. Щоб  з  нами  такого  не  сталося, ми  сьогодні  вирушимо  в  минуле, ближче  ознайомимося  з  народними  обрядами, спробуємо збагнути  загадковість  творчої  душі  наших  предків. А допоможе  нам  у  цьому  астрономічний  календар  народних  свят «Коло  Сваро же», який  ви  бачите на  екрані.

- Хто  ж  такий  Сварог?

(на екрані фото Бога Сварога, Дажбога)

       

 

(За  свідченням  літописців,  наші  предки  вірили  в  єдиного  і  водночас  множинного Бога. Ім.»я його – Сварог, він  є Бог Світла і небесного  Вогню. Від Сварога  походять  інші  Боги    Сварожичі. Серед  них –Дажбог – Сонячний Бог. Це його ім’ям  протягом  тисячоліть  наші  пращури-українці  називали  одне  з  найбільших  свят  Кола  Сварожого – і це свято… підкаже

нам коло свароже. Закриваємо оченята, щоб швидше подолати час.

(Звучить запис - відео  колядки «Добрий вечір тобі, пане господарю» -

 

      

-Отже,  ми  потрапили  на  свято Різдва Світла Дажбожого. Яким  же  обрядом  супроводжується  це  свято?

 

(Щороку  близько 22 грудня, найдовшої  ночі  народжується  молоде  Сонце, починається  новий Сонячний рік. Свято Різдва  супроводжується  магічними  обрядами. Найголовніші  серед  них: Свята Вечеря  та Колядування.)

 

Інсценізація «Різдво»

(До  столу виходить  учениця  в  українському  вбранні молодиці-господині, застеляє  скатертиною  стіл.)

 

 

Господиня. На різдвяному  столі  повинно  бути  дванадцять свят  вечірній  страв – жертва  дванадцяти  місяцям  року, всі  страви  мають  бути  пісними.

 

(Дванадцять  дівчат  ставлять  на  стіл  страви  у глиняних  мисках)

 

 

Господиня. Найголовнішими  є  кутя – жертовна  каша  з  нерушеного  зерна  із  медом, маком,  горіхами, родзинками  та  узвар  із  сушені. Ще  на  столі  стоять  такі  страви: варений  горох. Квасоля, смажена капуста, риба, каша гречана з  молоком, голубці  з  пшоном, вареники, гриби, коржі  з  маком, картопля.

 

(Підходить  до  господині  господар – учень в  українському  вбранні. Він  заносить  прикрашений  синьою  та  червоною  стрічками  сніп  жита або  пшениці.)

 

 

Господар: Вшановуючи Дажбога, котрий з ще  й Богом достатку, на почесному  місці  ставлять  Дідуга. Він уособлює достаток. Коли  сходить  перша  зірка – сідають  до  столу.

 

(Господар  та  господиня  сідають  до столу)

Господиня: По  вечері  починають  колядувати, співати  колядки – пісні, які  славлять Бога, початок  сонячного  року, хазяїв осель.

 

(Стук  у  двері)

 

Господар. Хто там?

 

(До  класу  заходять  діти. Вони  вдягнені  по-зимовому, пристукують  ногами, дмухають  на  руки, неначе  зайшли  з  морозу.)

 

Колядник. Благословіть  колядувати…

Господар. Колядуйте.

 

Колядник.

Бігла  теличка із березничка

Та  до  дядька  в  двір.

Я  вам,  дядьку,

Заколядую,

А ви дасте  пирога.

Як  не  дасте  пирога,

Візьму  вола  за  рога,

Виведу  на  поріг

Та  викручу  правий  ріг.

Буду  рожком  трубити,

А воликом  робити,

Пужкою  поганять,

Хліб-сіль  зароблять.

Будьте здорові, з  празничком!

 

Господиня. За  колядування  господарі  обов’язково  пригощали  колядників – давали  їм  пироги, яблука, горіхи, цукерки або  гроші. А  чи  знаєте  ще  якісь  колядки?

 

Колядник. Знаємо.

 

Господиня. То  колядуйте.

 

Колядники. ( Ой у полі, полі, там стоїть стаєнка)

Учитель(звертається  до  класу). Діти, хто  знає  ще  якусь  колядку?

     Учениця.

Божич, Божич  уступає,

  Коло Свароже  починає!

Несе  пучечок  золота,

Щоб  позолотить  ворота!

Коляда  заходить  до  хати.

Будем  Діда  шанувати.

Вже  на  покуті  кутиця,

Буде  Сонце веселиться!

Дай же, Боже,  в  полі  роду,

В  полі  роду, в  хаті згоду,

Бо  велика  в  нас  родина,

Наша  мати – Україна.

 

3.Інсценізація «Новий  рік».

 

Учитель.  Ось  ми й  побували  в  гостях  в  українській  родині, відсвяткували  з  ними Різдво. Тепер  я  підійду  до «Кола Сварожого», доторкнусь  до  нього, і  ми  продовжимо  нашу  подорож в  минуле. А ви  заплющите  очі, щоб  легше  було  подолати  час.

                     

 

(Учні  заплющують  очі. Звучить  різдв’яна  музика. Діти, що  брали  участь у сценці «Різдво», прибирають  зі  столу  страви  (залишають  декілька), тихо  виходять  за  двері. Біля  дошки  залишаються  господар  і  господиня. Музика  стихає. Діти  розплющують  очі.)

(Запис колядки «Старий рік минає» відео)

 

 

Учитель.  Коло Сваро же  не  спрацювало? Ми  знову  потрапили  на  свято Різдва?

 

     Господиня.  Різдво  залишилося  позаду. Сьогодні  переддень Нового року.

 

 

Учитель.  І  яким  же  народним  обрядом  супроводжується  цей  день?

 

(Стук  у  двері)

 

 

Господар.  А ось  ви  самі  побачите.

 

 

(Входять  вдягнені  по- зимовому  хлопчики і  дівчатка. Вони  ведуть  «козу» (один  з  учасників обряду  вдягнений  у  вивернутий  кожух  та  маску  з  рогами), несуть  зірку  на  палиці.)

 

  Перший  щедрівник.

        Щедрий  вечір вашій  хаті,

        Щоб  були  ви  в  ній  багаті.

       Щоби  було  вам  доволі

І в  коморі,  і  в стодолі.

Дозволь,  господарю,  козу  вести,

До  вашої  хати  щедрівки  принести.

 

Другий  щедрівник.

Козу  треба  привести  обов‘язково,

Бо  де  коза  ходить, там  жито  родить,

А де  коза  пасеться,

Там  худоба  ведеться.

 

Господар.

Що ж заводьте  козу,

Аби  добро  було  в  хаті,

Аби  ми  були  багаті.

 

(Заводять  козу. Коза  дзвонить  дзвіночками, мекає.)

 

 

Щедрівники. (співають).

 

Ой, візьмися, козю,  в  боки

Та  покажи  свої  скоки.

 

 (Коза  скаче  по  хаті, дівчата співають.)

Гоп-гоп, коза,

Гоп-гоп, білая,

Гоп-гоп, сірая,

Гоп-гоп, бистрая.

Ой розходилася,

Розвеселилася.

По сьому дому,

По  веселому.

                                     Де коза ходить, там жито родить,

                                Де не буває, там вилягає.

Де коза  стопою, там  жито  копою.

Де  коза  рогом, там  жито  стогом.

Гоп-гоп, коза,

Гоп-гоп, білая,

Гоп-гоп, сірая,

Гоп-гоп, бистрая.

Ой розходилася,

Розвеселилася.

По сьому дому,

По  веселому.

 

Господар (до господині) А що, господине, може   купимо козу?

                                          Буде  молоко вдома.

 

Господиня. Скільки  хочете  за  свою  козу?

 

Щедрівник.

                                             Мірку  грошей  коза  коштує,

Бо  ще  й  добре  танцює!

 

Господар. Що ж, купую  козу.

 

Щедрівник.

Ще й мішок  вівса  й  ячменю,

Іще й  гривень  повну  жменю.

 

(Коза  хитається  і  падає)

 

 

Щедрівник.

Треба  сала,

Щоб  коза  встала.

 

Господиня (шукає  сало). Та  ось є  трішки.

 

Коза  ледь  заворушилася, підвела  голову.)

 

 

Щедрівник.

Ожила!

Наша  кізонька жива!

Дайте козі ячменю,

А нам  грошей  повну  жменю!

 

 

 

(Господарі  обдаровують  щедрівників)

 

Щедрівник.

Дякуємо, господарю, що  нашій  козі

Дали  дари  від  всієї  душі.

Дай вам, Боже, щоб  на  полі

Всього  родилося  доволі:

Із  колоска – жінка,

Із  снопа – мірка,

Від  кожної  тварі

Щоб  мали  по  парі,

Щоб  у  вашій  хаті

Ви  були  багаті!

Щедрий вечір вам!

(З  піснею  виходять)

                                               Ой  сивая  та  зозуленька

Усі  сади  та і облітала

А в  одному  та і  не  бувала.

Щедрий  вечір, добрий  вечір,

Добрим  людям  на  здоров»я!

А в  тім  саді  три тереми:

А в першому – красне  сонце,

А в  другому – ясен  місяць,

А в  третьому – дрібні  зірки.

Щедрий  вечір, добрий  вечір,

Добрим  людям  на  здоров»я!

Ясен  місяць – пан  господар,

Красне  сонце – жінка його,

Дрібні  зірки – його  діти.

Щедрий  вечір, добрий  вечір,

     Добрим  людям  на  здоров’я.

(Господиня  частує  колядників.)

 

Учитель.

 

Дуже  добре. Ми з  вами  побачили  прекрасні  обряди  та  почули  пісні, які  виконувалися  під  час  цих  обрядів. У  народних календарних  обрядових  величальних  піснях – колядках  і  щедрівках – втілився  одвічний  потяг  людей  до  статків, щастя, добра, краси, високої моралі. А  нам  знову  час  вирушати.

(Учні  заплющують  очі. Учитель  підходить  до  Кола Сварожого торкається  його. Звучить  музика. Господар і господиня  прибирають  скатертину зі  столу. На  дошці  плакат  із  зображенням  яскравого  сонця.)

 

Інсценізація  «Благовіщення».

 

 

Учитель.   Ой, яке  яскраве  сонечко! Воно  нам  говорить  про те, що  вже  настала  весна. Разом  із  пробудженням  природи  від  зимового  сну  на  нашій  землі, в Україні,  починається  цикл  народних  свят,  пов’язаних  із  давніми  міфами  та  віруваннями,  супроводжуваних  піснями, іграми  та  танками. Наш  народ  у  своїх  казках  створив  чудовий  образ  весни – гарної  молодої дівчини  з вінком  квітів  на  голові. Вона, ця  дівчина-весна, - бажаний  і  довгоочікуваний  гість, її  закликають  дівчата  піснями-веснянками, її  зустрічають діти  з  дарами – солодким  печивом у вигляді  пташок.

 Зустріч весни  поєднувалася  з  вигнанням  зими-смерті, спалюванням  опудала, яке  символізує собою зиму.

 

 

 

 

        

 Одним  з  весняних  свят  є Благовіщення. Що ви знаєте  від  своїх  батьків і бабусь  про  це свято?

 

Учень.  Це велике  свято, таке велике, що  не  можна  працювати, навіть  птиця  не в’є  гнізда в  цей день. Це – свято землі. До  цього  свята  не  можна  було  працювати на  землі,  бо  «земля  відпочивала і  сили  набирала», а  з цього  дня можна  працювати  коло  неї, бо Бог  благословляє  землю.

 

Учениця.        Мені бабуся  розповідала, що  на  Благовіщення  рано-вранці

дівчата наливали  у  миску  холодної  води, клали  туди  пролісок  і вмивалися, щоб  красивими бути.

 

Учитель. На  Благовіщення  дівчата  виводили  перший  весняний танок

«Кривий танець».

(Відео ролик  Кривого танцю)

 

Учитель. «Кривий танець» - це  не  тільки  зустріч, привітання  весни – це  ще  й  символ  пробудження  життєвої  енергії.

                 

А які  веснянки  ви  знаєте?

 

(Чується  сміх  і  голоси. В клас  входять  дівчата. Вони  вдягнені  по-святковому, на  головах – вінки.)

 

Учитель. А ось і дівчата.  Може ви нам  теж заспіваєте веснянок.

 (Побравшись  за  руки, дівчата ходять по  колу, і  співають  під акомпанемент учителя музики).

Дівчата  (співають).

Вийди, вийди, Іванку,

Заспівай нам веснянку!

Зимували, не співали -

Весни дожидали.

 

Весна, весна, наша весна,

Та що ж ти нам принесла?

Старим бабам по кийочку,

А дівчатам по віночку!

 

Звила ж я віночок вчора

Звечора, звечора

З зеленого барвіночку

Та й повісила на кілочку.

 

Вийди, вийди, Іванку,

Заспівай нам веснянку!

Зимували, не співали -

Весни дожидали.

  •  

Вийди, вийди, сонечко,

 На дідове полечко,

 На бабине зіллячко,

 На наше подвір’ячко,

 

 На весняні квіточки,

 На маленькі діточки.

 Там вони граються,

 Тебе дожидаються.

 

 Там вони граються,

 Тебе дожидаються.

 

  •  

Вербовая дощечка, дощечка, дощечка

По ній ходить Насточка...

 

Де ти, Насте, бувала, бувала, бувала,

Як діброва палала...

 

Решетом воду носила, носила, носила

Та й діброву гасила...

 

Вербовая дощечка, дощечка, дощечка

По ній ходить Насточка...

 

  •  

 

1.Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька.

Тут вона сіла, тут вона впала,

До землі припала, сім літ не вмивалась,

Бо води не мала.

 

2.Ой устань, устань, подоляночка

Ой устань, устань молодесенька.

Вмий своє личко, личко біленьке,

Біжи до Дунаю, бери молоденьку,

Бери ту, що скраю.

 

3. Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька.

Тут вона сіла, тут вона впала,

До землі припала, сім літ не вмивалась,

Бо води не мала.

 

 

Учениця.

Прийди  до  нас,  весно,

Із  радістю, із  великою  до  нас  милістю,

Із  житом  зернистим,

Із  пшеничкою  золотою

Із  вівсом кучерявим,

Із  ячменем  вусатим,

Із  просом і  гречкою,

Із  калиною-малиною,

Із чорною  смородиною,

Із  грушами і  яблучками,

Із усякою  садовиною,

Із  квітами  лазуровими,

Із  травою-муравою.

 

Учень.

Гей, весна, весна-днем  красна!

Що ж ти  нам, весно, принесла?

- Принесла я  вам  літечко,

Ще й  рожевую  квіточку,

Ще й зеленеє житечко,

Ще й  озимую  пшеницю

І усякую  пашницю.

 

Я дякую за такий чудовий весняний настрій , який подарували нам учні. А нам пора продовжувати нашу подорож, і я знову підійду до кола сварожого, щоб дізнатися наступну нашу зупинку. Отже закриваємо оченята, і чекаємо .

( На екрані фото, звучить великодня музика)

Інсценізація «Великдень»

  

 

Учитель.     Головним   святом  весняного  циклу  є Великдень  - найбільше християнське свято  нашої  Батьківщини, коли  ми  з  глибокою вірою  в  серці  кажемо  слова: «Воскресне Україна!»  Його  святкували і дохристиянські  часи, бо Великдень – це  перемога  літа  над  зимою, життя  над  смертю. За  вірою  наших  предків, вся  природа  є  проявом Бога-творця. Вона жива, має  душу. Щовесни Дажбог-Сонце  пробуджує все. Воскресає  матінка-земля, оживають  наші  прабатьки. Птахи, що  повертаються з Раю-Вирію, приносять  їхні душі.

 

(В клас  вбігає  хлопчик з  гілочкою і починає  нею «бити» учнів, щось тихо примовляючи.)

 

Учитель. Що ти робиш? Навіщо  ти б’єш  дітей палицею?

 

Хлопчик.  Це не палиця, а вербова  гілочка. А ви хіба  не  знаєте, що  неділя за  тиждень  перед Великоднем  називається «Вербною»?

 У Вербну  неділю  святять вербу. Свячена  верба  має  магічну  силу, нею  лікували, проганяли хвороби  та  нечисту  силу.

 В  народі говорять: «То  не  верба бє, то саме  життя, вируючи, спонукає діяти, жити».

 

Учитель. Тоді добре. Можеш  усіх  учнів  «побити».

 (Хлопчик  ходить  між  рядами, торкається до  дітей  гілочкою і  промовляє.)

 

Не я б»ю, верба б»є,

За  тиждень Великдень.

Будь  здоровий, як Вода,

Будь багатий, як земля,

Будь великий, як верба.

(В клас  заходить дівчинка  з кошиком, ставить  його  на  стіл.)

 

                       

Учитель. А що це  ти  принесла?

 

Дівчинка. Це  писанки (показує). Скоро  ж  Великдень.

 

Учитель. Гарні. Це ти  сама  так  їх розписала?

 

Дівчинка. Так. Писанка – це  символ  життя. Вона з’явилася  в  Україні  ще  в  дохристиянські  часи. Писанки  та  гаївки – атрибути  цього  великого  Свята.

 

Учитель. А ти і  гаївки, може  знаєш?

 

Дівчинка. Знаю.

 

Учитель. То  заспівай  нам, будь  ласка, бо  ми  сьогодні  якраз  знайомимося з обрядовими  піснями.

 

Дівчинка. Гаразд. Раніше  на Великдень  водили  хороводи і  співали  гаївки. Я  вам  заспіваю  дуже  давню  гаївку «Просо», якій  понад  п’ять  тисяч  років. Але  мені  потрібна  допомога, щоб  виконати   хоровод.

 

(Декілька  учнів  встають, виходять  на  середину  класу  і виконують хоровод. Під  час  співу  вчитель  спонукає  учнів  підспівувати  приспів.)

 

 

Дівчинка.(співає )

— А ми просо сіяли, сіяли,

Ой Дід, Ладо, сіяли, сіяли.

— А ми просо витопчем, витопчем,

Ой Див, Ладо, витопчем, витопчем.

— Та як же ви витопчете, витопчете?

— А ми коні випустим, випустим.

— А ми коні злапаєм, злапаєм.

— Та чим же вам лапати, лапати?

— Ой шовковим неводом, неводом.

— А ми коні викупим, викупим.

— А за що вам викупляти, викупляти?

— А ми дамо сто срібних, сто срібних.

— Не возьмемо й тисячі, тисячі.

— А ми дамо дівчину, дівчину.

— А дівчину возьмемо, возьмемо,

Ой Див, Ладо, возьмемо, возьмемо.

 

 

Учитель.  Дякуємо  тобі, дівчинко! Але  нам  час  продовжувати  свою  подорож. Щось  ми  тут  забарилися.

Я  підходжу  до  нашого  чарівного  кола, а  ви  заплющуйте  очі.

 

Інсценізація «Зелена  неділя».

  

 

(Звучить  мелодія. Змінюється декорація . Музика  зупиняється).

 

Учит ель.  Де це ми? Чому  в  нашому  класі – нашій хаті  так  багато  зелених  гілочок?

 

Учень.  Я думаю, що  ми  потрапили  на  свято, яке  називається «Зелена  неділя».

 

Учитель.  Правильно. В Україні  віддавна  існує  звичай  на  це  свято 

          прикрашати  житло  зеленим  гіллям з  дерев, квітами  та  посипати  підлогу  пахучими  травами: чебрецем, любистком, полином. Це, вважали  наші  предки, потрібно  проти  всяких ворожих  сил  природи – мавок, русалок, утоплеників. Зелені свята  тривали  тиждень. В перший  день  свята  дівчата  йшли  на  поля  чи в  ліс і  там «завивали вінки – на всі  святки», при цьому  вони  співали  пісні. А ось і  дівчата!

 

Дівчата.  (починають  співати)

Ой зав’ю вінки та на всі святки,

Ой на всі святки, на всі празники,

Да рано, рано — на всі празники.

А в бору сосна колихалася,

Дочка батенька дожидалася:

«Ой мій батеньку, мій голубчику,

Та прибудь к мені, хоть на одно літо,

У мене в тині, перед воротами,

Синє море розливається.

Пани і гетьмани ізбігалися,

Всі сьому диву дивувалися».

 

                               

 

         (Дівчата  роблять  вигляд, що  сплели  вінки, одягають  їх  на  голову.)

Учитель.  Зелені  свята  співпадають  з  русальним  тижнем. Цілий  тиждень русалки  могли  бути  серед  людей.  Але  вони  не  можуть  завжди  бути  разом  з  людьми, і  тому  на  перший  день петрівки  відбуваються  проводи  русалок. Дівчата  ходять  по  полях  з  розплетеними  косами  і  вінками  на  голові, співаючи  проводи  русалкам.

 

Проводили  русалочок, проводили,

Щоб  вони  до  нас  не  ходили,

Та  нашого  житечка  не  ломили,

Та  наших  дівочок не  ловили.

Перед ворітьми долина,

 А в тій долині калина.

 Ой там Ганночка гуляла,

 Жемчуг-намисто обірвала.

 

Учитель.  Це  поетичне  свято  відбувається  в  пору, коли  вся  природа  буяє, цвіте, коли  весна, досягнувши  вершини, переходить  у  літо. Згадайте, Різдво святкували  в  період зимового  сонцестояння, а  в період  літнього  сонцестояння  святкували свято… І знову повертаємося до кола сварожого за допомогою… (відео ролик із записом до свята Івана Купала)

    

Це свято, як ви вже зрозуміли  -  Івана  Купала

Свято Івана Купала – одне  з найпоетичніших  обрядово-календарних дійств. Воно  З’явилося  ще  в  добу язичницьких вірувань. Наші  далекі  предки  в  такий  спосіб  возвеличували  розповень  літа, оспівували  природу, людські  взаємини.

 

Учень.  Проводять  купайлівський  обряд  увечері  з 6 на 7 липня. Традиційним  місцем  святкування  переважно  були  береги  річок.

 

Учениця.  Дівчата  потайки  від  хлопців  плели  віночки  із  живих  квітів. Крім  того,  потрібно  було  зробити «Купало», неодмінно  прибрати  квітами  та  стрічками  живу  березову  гілочку. Виготовлення  атрибутів  супроводжувалося  піснями (пісню  можуть  заспівати  діти, або  можна  використати  запис:

А ми рутоньку  посієм, посієм!

Зеленую руту, жовтий цвіт

Посієм!

А ми рутоньку пополем, пополем!

Зеленую руту, жовтий цвіт

Пополем!

А ми рутоньку нарвемо, нарвемо!

Зеленую руту, жовтий цвіт

Нарвемо!

А ми віночки сплетемо, сплетемо!

 

Зеленую руту, жовтий цвіт

Сплетемо!

А ми дівочок вберемо, вберемо!

Зеленую руту, жовтий цвіт

Вберемо!

 

Учень. У цей  час  хлопці  складали  вогнище, прикидали  на  око, чи  вистачить  дров, бо ж  купайлівське  свято  мало  тривати  до  пізньої ночі.

Як  тільки  починало  сутеніти,  дівчата  урочисто  несли  своє «Купало»  під  супровід  обрядової  пісні.

 

(В  клас  входять  дівчата  і  заносять  своє «Купало» (зелена  гілка, уквітчана  квітами, стрічками), співаючи  проносять  його  між  рядами.)

 

Дівчата.

Зеленая дібровонько,

 Чого так рано спустошена,

 Трава на сіно покошена?

 — Ой молодая молодице,

 Вийди до нас на вулицю,

 Винеси нам купайлицю!

 — Ой рада б я виходити,

 Та заставляють до роботи,

 Та заставляють хату мести,

 Під круту гору воду нести,

 А під другую камінь котити.

 

 

Учень. Коли вогонь  розгорявся, починали  ігри  та  забави  навколо  вогнища. Потім  хлопці  перестрибували  через вогонь: хто  вище  скочить, не  зачепивши  вогнища, щасливий  буде. Також  стрибали  з  дівчатами  парами, взявшись  за  руки. Якщо  не  розімкнули  рук – поберуться  і  житимуть  щасливо.

 

 

Учениця.  Потім  дівчата  йшли  до  води  і  пускали  на  воду  віночки  зі  свічечками. Вважалося: вінок  пристав  до  ближнього  берега – доля  ощасливить  подружнім  життям в  рідному  селі, коли ж  одпливе  на  той  бік -  прийдуть  свати  із сусіднього, а  якщо  крутився  на  місці  чи  течія  однесла  одинцем, - мусить  ще  побути «в дівках».

 

(звучить  магнітоф. запис)

Учитель. Ворожіння  на  вінках – одне  з  найцікавіших  і  найпоетичніших  дійств  купайлівського  обряду. За  ним  стежили  всі  присутні. Нерідко  юнак, знаючи  про  наміри  своєї  дівчини, намагався, жбурляючи  камінці, спрямувати  віночок  до  свого  села. У  густих  сутінках  теплої  липневої  ночі  річка  палахкотіла  безліччю  вогнів. Таке  видовище  справді  було  і  казковим, і  святковим, і врочистим. Завершувався  обряд  спалюванням «Купала»  на  вогнищі  та  колективним  співом. (співає)

 

 

Ой Петре, Іване, уже ваша пісенька минає.

 Уже ваша пісенька минає, половини літечка немає.

 Із-за гори сонце йде, іграє, козаченько кониченька сідлає.

 Козаченько кониченька сідлає, вийшла його стара мати, питає:

 — Ой куди ти, мій синочку, гадаєш, що коника вороного сідлаєш?

 — А що тобі, моя мати, до того?

 Сідлаю я кониченька не твого.

 Сідлаю я кониченька не твого та поїду до тестенька свойого,

 Та до тії тещеньки гордої, та до тії дівчиноньки пишної.

 Як побачу ту дівчину на порозі, сап’ян дам їй черевичок на нозі.

 Сап’ян дам їй черевичок на нозі, що покупив козаченько в дорозі.

 — Носи, носи, дівчинонько, здорова, я же тобі не скажу ні слова.

 Носи, носи, дівчинонько, поки й подереш, а за мене рушнички подаєш.

 

Учитель. Отже, як   бачимо, свято  Івана  Купала  - це свого  роду  гімн  життєдайним  силам  природи. І  хоч  ми  втратили  давні  глибинні  корені  цього  свята, проте  сама  форма, поезія  купальських  обрядів  дійшла  до  наших  часів, і  ми  повинні її  берегти  як  перлину  нашої  культури.

(На  екрані  плакат  на  якому  великий  сніп  пшениці, прикрашений  польовими  квітами)

 

 

Учитель. Подивіться.  Вже жнива  скінчилися. Поля  густо  вкриті  копами. В цей  день, як  скінчили  жнива, дожали  останню  ниву, женці  ходять  по  полю, збирають  колоски, плетуть  вінки  з  колосся  і  співають. А  яку    ж   пісню  вони  співають?

 

 Учитель.  А  співають  вони  давню  обжинкову   пісню, яка  зветься «Котився  віночок  по  полю».

(Входять  дівчата, в  руках  у  них  віночки  із  колосся. Вони  разом  співають.)

 

Котився віночок по полю,

Да просився женчиків додому:

«Ой додому, женчики, ходіте,

Да мене у стодолу візьміте.

Нехай же я в стодолі спочину,

А восени знову на поле вилину.

Бо вже я дрібного дощику напився,

Вже ж я буйних вітриків начувся,

Вже ж я од соненька напікся,

Од ясного місяця насвітився,

На яснії зіроньки надивився».

 

Учитель. А чому  цей  сніп  прикрашений  кольоровими стрічками? Чому  він  тут  стоїть, а  не відвезли  його  з  іншими  снопами?

 

Дівчинка. Цей  сніп  зберігається  в  хаті  на  покутті  під  образами, а  в  день  Спаса  його  несуть  до  церкви  й  святять  разом  із  хлібом, що  спечений  з  борошна  нового  врожаю.

 

(Раптом  одна  дівчинка  починає  виминати  зерно  з  колоска і  розкидати  на  всі  боки.

Учитель. Та  тільки  позбирали  зерно, а  ти  знову  його  розкидаєш.

 

Дівчинка.  Треба  зерном  посіяти, щоб  і  на  той  рік  дождати  гарного  врожаю.

           Сійся – родися, жито – пшениця,

           Всяка  пашниця.

           Дай, Боже, діждати  на  той  рік

           Кращу, ніж  торік.

 

Учитель. Дівчата, давайте  ще  заспіваємо  обжинкових  пісень. Після  закінчення  жнив  господар  і  господиня  запрошують  усіх  женців  за  стіл, частують  гостей. Всі  святкують  закінчення  збору  врожаю, співають  пісню «Вийшли в поле косарі»

                      (Всі  співають)

 

Учитель. Сподобалася  вам  ця  жартівлива  пісня? Ще  довго  всі  будуть  гуляти, співати  та  танцювати, бо  сьогодні  велике  свято, скінчилася  тяжка  напружена праця, зібраний  урожай, і  тепер буде  з  чим  перезимувати.

 

Учитель. А  коли ж ми  будемо  святкувати  цей  врожай і яким обрядом він супроводжується нам знову підкаже коло сваро же. Тож закриваємо оченята і чекаємо наступного свята. (Учитель  підходить  до  астрономічного  календаря. Звучить  музика, змінюється  декорація. Стіл  застелений  вишитими  рушниками, на  столі  лежать фрукти (яблука  обов’язково), у глиняній  мисці  мед, бублики  з  маком, три  свічки, коровай, вінки з  квітів  та  колосся.)

 

 

Учитель. Спас – передостаннє  велике  свято  року за Колом сварожим.

 

Учень.   Святять  врожай  на  Спаса.

Інсценізація  «Спас».

 

 

Учитель. Подивіться  на  речі, фрукти, які  лежать  на  столі. Про  яку пору  року  ми  будемо  говорити?

Учні. Усі  речі  та  фрукти  на  столі  вказують  нам  на  початок  осені.

 

Учитель. Ще  не  осінь, але  вже  кінець  літа, бо  вже  дозріли  яблука, пшениця, пасічники  зібрали  мед, а  господині  напекли  бубликів  та  коржиків  з  маком. Розпочинається  спасівка – одне  з  найвеличніших  свят -  «Кола Сварожого». Час  святкування Спасів – серпень. Завершилася  праця  хлібороба. Вже  відібрали  мед, зі  свіжого  воску  виготовляють  три  свічки – трьом  Богам –Спасам.

 Перший – Медовий, другий – Маковий, третій –Яблучний. До  кожної  свічки звертаються з молитовним  словом.

 

 Пресвята  родюча  земле наша!

 Ниви, сади, городи  -  Світ Сонця Вам!

 Праведне Сонце! Місяцю ясний!

 Зорі  світлі! Небо пречисте!

 Будьте милостиві  до  людей  і  до худоби!

 Ліси, води, повітря  чисте!

 Всі  душі  праведні!

 Лада  наші, Мухи божі!(бджоли)

Всім  вам  на  добро, на  прожиток!

Учитель.  Зібраний  на  той  час  врожай  освячують  у  церкві. Все  освячене  на  Спаса – на добро, на  здоров»я. Сьогодні  ми ознайомимося  зі спасівською  піснею, яка  прославляє  це  свято.

 

(Пісню  можна  заспівати, або  послухати  в  записі)

 

Слава  тобі Спасе! Боже  наш!

Освяти  водицю  нам  у  добрий  час!

Слава  тобі Спасе! Боже  наш!

Освяти  нам  яблука в  добрий  час!

Освяти  нам  жито і  медок.

Освяти  хлібину і  мачок!

Освяти  нам  хату і  поріг –

Від  усього  злого  щоб  уберіг!

Учитель.   Ну все. Врожай  зібраний, освячений. Можна й  відпочивати (сідає) Ху-х! Та ні, мабуть, ще  рано відпочивати. А ну, що нам скаже коло сваро же, може нас чекає ще одна подорож?

(Вчитель  підходить до  астрономічного  календаря. Звучить  музика. Біля  дошки  створюється  вигляд  селянської  хати  (висять  рушники, стоїть  ікона, на  столі – свічка, замість  лав  поставили  стільці). Раптом  мелодія  змінюється. Звучить фонограма  вітру  та  завірюхи.)

 

Інсценізація «Калита».

 

 

Учитель. Діти, чому  змінилася  мелодія? Що  вона  нам  нагадує?

 

Учень. За  вікном  завірюха. А це  значить, що  Калиту  святкували  взимку.

Учитель.  Правильно . Обряд Калити правили  13 грудня.

 Учитель.   З давніх-давен в ніч на Калиту дівчата ворожать. Звечора, зібравшись  в  одній  із  хат, дівчата пекли  балабушки – невеликі  круглі  тістечка. Воду  для  них  треба  носити з  криниці  ротом. Коли  балабушки  вистигнуть, їх  розкладали  на  долівці  на  простеленому  рушнику і  пускали до  хати  собаку, якого  цілий  день  не  годували. Чию  балабушку  вхопить  він  першою, та й заміж  першою  вийде, а  чию  не  зачепить, то сидіти їй в  «дівках». Якщо  занесе балабушку в  куток, значить і дівчину занесе  доля в  далекі  краї. Цікаво? Давайте  відвідаємо вечорниці, на  які  збиралася  молодь  на Калиту.

(В хату  заходять  дівчата  та  хлопці. Вони сміються і  несуть на  жердині підвішену  калиту.)

 

Учитель.  Зараз ми з вами  побачимо  обряд кусання  калити.

Калита –це  великий  корж, який  печуть  із  білого  борошна, додаючи мед, мак, яйця. Калиту  місять  всі  дівчата, оздоблюють  її  ягідками з калини, вишнями. Вона  має  форму кола, бо  символізує  собою сонце, тому що  свято Калити – це  свято  сонячного  циклу, свято  уславлення  джерела  світла і  життя.

 

 

Дівчинка.  А ну ж бо, хто  найспритніший?

                    Просимо  калиту  кусати!

(В цей  час  хлопець «сідлає коня» (проста  палиця) підходить  до  калити)

 

Хлопець. Діду, калиту  кусати  їду!

(Під»їхавши  до  калити, вершник  встає з  коня і, підстрибуючи, намагається  вкусити калиту.)

Учитель.  Якщо  вкусить – щасливий  буде, а не  вдасться – дівчина  мазне  сажою, заздалегідь  заготовленою в  горнятку. Але  відкусити  не  просто, бо  її береже  гарний  охоронець.

 Якщо  комусь  пощастить  надкусити, то калиту  знімають  і  ділять  між  учасниками  гри, причому з  хлопців  беруть  викуп – гроші дівчатам  на  стрічки  за  те, що  калиту  місили.

 

Учитель.  А  хочете  послухати, яких  пісень  співали  в  такий  вечір?

 

Діти.   Хочемо!

 

Учитель.  Пісні  співали  про  кохання.

 

Калита, калита,

Солодка  була,

Як  ми  її  з»їли,

За  женихами  полетіли.

 

Ой коли б той вечір

Та й повечоріло,

То б моє серденько

Та й повеселіло!

 

Ой коли б той вечір

Та й сонечко зайшло,

То б моє серденько

Та й до мене прийшло!

 

«Ой прийди, прилини

Ти, яснеє сонце,

То я тебе пущу

Та й через віконце!»

 

«Добривечір, дівчино, куди йдеш?

Скажи мені правдоньку, де живеш!»

«Добривечір, дівчино, куди йдеш?

Скажи мені правдоньку, де живеш!»

 

«Чи то ж би я розуму не мала,

Щоб я тобі правдоньку сказала!»

«Чи то ж би я розуму не мала,

Щоб я тобі правдоньку сказала!»

 

«Добривечір, дівчино, чия ти?

Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?»

«Добривечір, дівчино, чия ти?

Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?»

 

"Ой гиля-гиля,

 Гусоньки, на став!..

 Добривечір, дівчино,

 Бо я ще не спав!

 

 Ой не спав, не спав,

 Не буду й спати!

 Дай же мені, дівчино,

 Повечеряти!"

 

"Я ж не топила,

 Я ж не варила,

 А йшла по водиченьку –

 Відра побила.

 

 Я ж не побила –

 Постановила,

 З гори покотились

 Та й самі побились.

 

 В мене вечеря –

 Рибка печена,

 Не для тебе, серденько,

 Приготовлена".

 

Учитель.  Отже, ніч  на Калиту була чарівною, доленосною. Свято Калити освітлювало мрії  людини,  одухотворювало  її  буття  благородним  змістом.

Ми сьогодні з вами мандрували сторінками історії  української обрядової пісні.

Ось і  скінчилася  наша  подорож, пора  нам  повертатися в  наш  час, в  нашу  школу.

Дякую за увагу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

98

doc
Пов’язані теми
Мистецтво, 6 клас, Сценарії
Додано
17 березня
Переглядів
106
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку