Сценарій позакласного заходу "Стежками літературної Донеччини"

Про матеріал

Даний сценарій доречно використати під час проведення Тижня української мови обо на уроках літератури рідного краю.У розробці представлено матеріал про творчість Г. Бойка, С.Черкасенка, В.Сосюри та інших.

Перегляд файлу

Літературна мозаїка «Стежками літературного Донбасу»

 

Сигида . Доброго дня, шановні гості, учні та вчителі ліцею «Колеж»!

 

Афанасьева . Ми  раді вітати Вас на літературному святі в рамках Декади української мови та літератури, яка традиційно відбувається в нашому навчальному закладі у березні.

 

Сигида Наша література завжди була щедрою на яскраві таланти. Кожна епоха народжувала своїх великих співців. Свого часу Великий Кобзар своєю творчістю явив неперевершений зразок любові до Батьківщини, рідної мови, утверджуючи думку, що без такої любові не може бути справжньої духовності людини. Шевченківський вогонь горів і в душах людей, чиї імена ми сьогодні будемо згадувати.

 

 Афанасьева  Донецький край! Хто тебе не знає?! Щедрий на легенди, пісні, сказання, ти славишся людьми працьовитими, талановитими. Це вони прославили і возвеличили рідну землю своєю творчістю. Любов'ю до краю шахтарського горіли серця багатьох творчих особистостей, які стали славетними співцями нашої землі. Саме про них сьогодні наша літературна мозаїка. Про них, про нас – і про Донбас!

 

Васильев

Донеччино моя, моя ти Батьківщино,

тобі любов моя і всі мої чуття!

Я до твоїх грудей

приникнув, як дитина,

щоб знов набратись сил

для пісні і життя.

 

Сигида Кажуть, що найбільш вдячні читачі -  це діти! Не можна не погодитися з цією думкою, тому і розпочнемо нашу розмову з творчості Зої Положинської, письменниці  Донецького краю, яка своїми веселими, дотепними, мудрими й непересічними  творами радує, веселить і повчає свого читача, у   найкращому розумінні цього слова….

(виступ - презентація та сенкан)

Афанасьева Григорій Пилипович Бойко народився на Донеччині. Декілька поколінь Бойків, як згадує його син Вадим, уміли говорити віршами. Грицько Бойко ввійшов у літературу для дітей на початку 50-х років XX ст. і дуже швидко полюбився маленьким читачам. Смішинки про малят і звірят, шкільні й спортивні веселинки, скоромовки-спотиканки, загадки адресовані тим, хто цінує гостре, влучне слово, любить і розуміє гумор, уміє покепкувати не тільки з когось, а й із себе самого.

Васильев  Веселі, повчальні, оптимістичні, прості у запам'ятовуванні вірші Грицька Бойка - це справжнє свято для дітлахів.

(презентація + вірші)

Юшин Грицько Бойко  продовжив славні традиції майстрів українського гумору Остапа Вишні, Степана Олійника. Він умів не просто розважати, а й з теплим, добрим гумором дотепно й незлобливо показати найрізноманітніші вади дитячого характеру. Вереда, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, роззява, симулянт – ось «знамениті персонажі» його чудових віршів та поем. Говорити просто про найскладніше – оце і є справжнє обдарування дитячого письменника.

(презентація)

Сигида Заглянути в духовний світ нації, задуматися над сутністю свого існування спонукають нас твори письменників рідного краю. І їхня думка для нас тим важливіша, що це слова наших земляків, їхні роздуми про людину з її болями і хвилюваннями, про радощі життя, дружби і зради, щастя і неспокій. 

Жагло

1. Грядущим нашим поколінням,
 Новим невідомим людям, 
Ми залишаєм загадку-видіння— 
І хвилювання їх грудям. 
Це буде відгук наших дзвонів, 
Що в наших грудях прогули,
 Молитов наших і поклонів,
 Бажань, жадань, надій, прокльонів, 
Що з нами гостро так жили. 
 

Андриевская

2. Маленький острів з м’яти й споришу,

Куди збігаються життєві всі дороги,…

Сюди, на жаль, не часто я спішу,

До маминого світлого порога:

Робота, плани, недруги, сім’я

Та інколи так жить стає несила.

Чекає вдома матінка моя,

І виростають за спиною крила.

Додому! Інше – несуттєве все.

У рай дитинства босого спішу.

Назустріч ненька посмішку несе.

Для неї в Бога я життя прошу.

 

Васильев

3. І хоч вік і гне мене, й ламає –

Не здаюсь йому ані на мить,

Бо душа ще юністю палає,

А у серці мрія не згасає:

Якнайбільше добрих справ зробить 

 

Юшин Відгадайте загадку «Довгі ноги, куций хвіст, по дорозі ходить скрізь». Складно? Тоді ще одна, трохи легша: «Ноги, як лопати, має хату поверх хати, рахунок жабам знає».  Правильно – лелека! Як тільки не називають цих птахів:  бузько, чорногуз, бусол, бузьок,  боцян, боцюн.

 

Бобровников Лелеки живуть близько 20 років. Щороку вони відлітають у теплі краї, щоб весною повернутися додому. Стільки перешкод на їх шляху до рідної домівки.  У безмежній блакиті, широко розпростерши крила, летить лелека. Ці птахи, як і ми, люди, – частка безкінечного Всесвіту, що без нас, без нашої долі й душі, у повній мірі існувати не може. 

 

( презентація та виступ)

Васильев

Рідна земле в сонячній короні,

Дорога і люба без прикрас –

В сполохах заграв і шапках териконів,

Із співучим іменем Донбас.

Бобровников  У 1696 році, повертаючись з Азовського походу, Петро I познайомився з донецьким вугіллям. Під час відпочинку на березі Кальміусу царю показали шматок чорного, добре палаючого мінералу. «Цей мінерал, якщо не нам, то нащадкам нашим зело корисний буде», - сказав Петро. У його правління видобуток вугілля має досить великі масштаби. Інтерес до донецького вугілля відродився в XIX столітті. У 1841 році для організації поставок палива на парові кораблі азово-чорноморської флотилії була введена в експлуатацію перша технічно оснащена донецька шахта.

Юшин А у 1897 році Спиридон Черкасенко, перебуваючи на Донеччині,   відчув і передав важке становище шахтарів у суспільстві, невимовно складні умови їхньої праці.

Чорно... душно... Сліпить очі,

Впалі груди не дихнуть...

Під землею в царстві Ночі Квіти сонця не цвітуть.,

Бобровников Це слова поета, ім’я якого на десятки років випало з історії літературного процесу. А насправді  саме йому належать найпроникливіше вірші про таку складну, але таку потрібну шахтарську працю  

Высоцкий - https://www.youtube.com/watch?v=DOXDqNYzljI

( нарізка віршів)

Жагло Рід цього поета, за сімейною легендою, походив від француза, що захопився героїзмом запорозьких козаків та вирушив з ними в українські степи

 

Андриевская Знаю-знаю, це дворянське прізвище - де Соссюр — предка видатного нашого земляка Володимира Сосюри. Саме Донбасові поет присвятив чималу кількість творів, розміщених у виданих ним 80 збірках поезій.

 

Бобровников Донеччина – слово жіночого роду, а як може найтонший лірик не писати про любов. Вона було присутня в його житті завжди: любов до матері, до батьківщини, любов до творчості, любов до жінки 

(презентація + вірші)

На фоні презентації

Андриевская. Багато майстрів художнього слова пов'язали свою долю з Донбасом на довгі роки, а то й на все життя. Деякі з митців прожили на нашій землі декілька днів-тижнів, але й цього часу було достатньо, щоб наш чудовий край запав у душу і був оспіваний поетичним словом. Славна земля наша і талановитими людьми в інших галузях мистецтва, культури, медицини тощо.

Сигида  Земле Донецька! Ти - рідний дім для кожного, хто тут народився, виріс і пов'язав з тобою своє життя. Велика притягальна сила Донецької землі. І в хвилини слави, і в хвилини гіркоти росте любов до тебе, утримуючи якийсь магією. Кожен рядок поетів Донбасу відгукується в серці любов'ю до малої батьківщини.

Бобровников Автори з щирим почуттям створювали образ країни вогню і металу, прославляли патріотів землі Донецької. Різні вік, теми, стилі поетів, про яких йшлося сьогодні, але об'єднує їх одне: любов до рідного краю, до Донбасу. Це почуття має об'єднувати і нас з вами, тому що майбутнє Донбасу – у наших руках.

Пісня Про Донецьк

Дякуємо за увагу! До нових зустрічей!

doc
Додано
26 липня 2018
Переглядів
897
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку