СЦЕНАРІЙ ПОЗАКЛАСНОГО ЗАХОДУ "ВСІМ СЕРЦЕМ ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ СВОЮ"
СЦЕНАРІЙ ПОЗАКЛАСНОГО ЗАХОДУ "ВСІМ СЕРЦЕМ ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ СВОЮ" спрямований на виховання національно-патріотичних почуттів учнів, любові до рідної Батьківщини - України.
СЦЕНАРІЙ ПОЗАКЛАСНОГО ЗАХОДУ
"ВСІМ СЕРЦЕМ ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ СВОЮ"
Україна моя починається
Там, де туга моя кінчається,
Край дороги, як пісня чаїна,
Починається Україна.
Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов’їна ,
Не кінчається Україна .
( П.Осадчук)
На фоні музики або дзвонів читаються слова. Виходить дівчина в українській білій сорочці, із запаленою свічкою.
Дівчина Діво Пресвятая - Матір Матерів,
Пригорни до серця всіх своїх синів.
Освіти їх душу світлом золотим,
Виповни любов'ю неспокійний дім.
Научи, як землю вберегти від зла
Розумом, діянням і крилом тепла,
Зоря-зоряниця, Сонце доброти,
Землю України щастям освіти!
Закінчивши декламувати дівчина стає на коліно і ставить свічу перед Іконою Пресвятої Богородиці. Музика поволі стихає, притухає світло. Виходять двоє учнів. У цей час дівчина тихенько виходить, залишивши свічку горіти біля образа Пресвятої Богородиці.
1 - й учень
В усіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в пустині рай.
їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, - без Батьківщини.
2 -й учень
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю -
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Звучить пісня «Україно» Т.Петруненка.
Учитель . Україна – країна величі і краси, країна, де найбільше люблять волю, країна гарячої любові до народу, довгої вікової героїчної боротьби за незалежність. Шлях України позначений високими степовими могилами славних козаків, подвиги яких оспівані народом.
Яка велика віра в нашу країну, наших людей! Видатні митці слова, справжні патріоти матері - України, залишили нам свої одкровення зізнання в любові до України. Вслухаймося в їхнє палке, пристрасне, щире поетичне слово!
3 - учень
Україно — мамо, сестро, жінко,
в'ється блискавицею твій стан.
Ти ж бо, Україно, українка,
склала серденьком свої вуста.
Ти ж бо українка, Україно,
стрічкою в косах твоїх — Дніпро,
ти моє безсмертя солов'їне,
плоть моя калинова і кров.
Україно — жінко, мамо, сестро!..
Сонце — мов дитя біля грудей -
ти несеш і завше будеш нести,
вірячи у свій грядущий день.
Україно — жінко, сестро, мамо,
у блакитному вінку небес,
так, як сипа, обійми руками,
так, як матір, обійму тебе...
Учитель . Рідна мати і рідна Україна – два крила любові несуть українську душу через віки, бо тримає їх на світі материнська любов. Чи ви стежили за матір’ю, як вона ступає по підлозі, як усміхається, як тримає вже посічену сивиною голову? Але найчастіше, мабуть, твій зір ловив її проворні руки, які доглядали і берегли найпершу святиню – батьківську хату, бо з батьківської хати розпочинається пізнання світу.
Звучить пісня « Смерекова хата»
СМЕРЕКОВА ХАТА
Слова П. Дворського Музика М. Бакая
Наснились мальви, рута-м'ята
І скрип криничний журавля,
І смерекова отча хата,
Котру давно покинув я.
Наснився сад в веснянім цвіті,
Струнка смерічка край воріт
І найрідніша в цілім світі
Матуся сива на дворі.
Приспів:
Смерекова хата — батьківський поріг.
Смерекова хата — на крутій горі.
Як прийду до неї — коліном припаду,
Грудочку землі святої до уст прикладу.
Вона, як пісня, серцю мила,
Старенька хата край села,
Війна її вогнем палила,
Але спалити не змогла.
Кришились грізні блискавиці
І грози падали не раз.
Вона стоїть, немов із криці,
І день у день чекає нас.
Приспів.
Спішу до неї, мов лелека,
Простори кинувши до ніг.
Несу любов свою здалека,
Яку назавжди я зберіг.
Дитячих літ моїх колиска,
Моя порадниця свята,
Вона, як доля, рідна й близька,
Миліш її ніде нема.
Приспів.
3 - й учень
Є щось святе в словах "Мій рідний край".
Для мене - це матусі пісня ніжна,
І рідний сад від квіту білосніжний,
І той калиновий у тихім лузі гай.
Для мене - це твої стежки й мої,
В містах і селах стоптані любов'ю
Й пісень людські прозорі ручаї,
Усе, що серцю рідне невимовне!
Його історія... в ній стільки гіркоти!
І тим рідніш мені ти, краю рідний,
Що вже назад поламані мости,
І день встає, як райдуга погідний.
Учитель.
Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Це тихі озера, калинові гаї, народні пісні, які співали наші діди. Це розкішний вінок із рути, барвінку; це безкраї лани пшениці, вишневі садки, квітучі поля льону. Це земля, де ми живемо, жде живуть наші батьки, де жили наші предки, це мила серцю Слобожанщина, з усіх кінців якої з’їхалися сьогодні до нас гості.
Красо моя ти, Сумщино, Сумщино,
Куди не глянь – барвистих слів розмай:
Ромен, Бором ля, Липова Долина,
Березів Яр Лука, Зелений Гай…
А нам, господарям, усе цікаве вдвічі:
Кого сьогодні нам Господь привів?
Вусатий дядько – з Ракової Січі,
Той з Білої Берези, той – з Тернів.
Хтось з Сум прибув до Нашої Хотіні,
Когось з Ромен дорога привела.
- А ви звідкіль?
- Із славного Путивлю,
Ті - з Білопілля, ті - з Лебедина…
І назви в нашім серці зазвучали,
Такі казкові, дивні, чарівні...
Цвіт Слобожанщини ми тут зібрали!
Всіх Вас вітаєм! Всім Вам раді ми!!!
Звучить пісня « ЗЕЛЕНЕЄ ЖИТО, ЗЕЛЕНЕ»
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито за селом,
Хорошії гості за столом.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть,
Хорошії гості мене ждуть.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито па межі,
Хорошії гості до душі.
Зеленеє жито, зелене,
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито ще й овес,
Тут зібрався рід наш увесь.
1 - й учень
Ми українці – велика родина,
Мова і пісня у нас - солов'їна.
Квітне в садочках червона калина, Рідна земля для нас всіх - Україна.
2 -й учень Гляньте, яка Україна чарівна,
Гарна, немовби казкова царівна! Гори, гаї, голубі небеса -Глибинна, безмежна, велична краса!
Учитель. Майже в усіх народів є улюблені рослини – символи: у канадців – клен, у росіян - берізка, а в нас, українців – верба та калина. Правду каже народне прислів’я : « Без верби і калини – нема України!» Калина - дерево українського народу. Вона пов'язується з народженням Всесвіту, вогняної трійці: Сонця, Місяця, Зорі. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущості роду. Тому на весільних сорочках молодих вишивались кетяги калини.
4 - й учень
Говорила мати: "Не забудься, сину,
Як будуєш хату, посади калину.
Бо вогненні грона - наша кров червона,
Зоряна калина - і краса, і врода
Нашої країни, нашого народу".
Звучить пісня «Одна калина»
Учитель. Верба - це символ краси, неперервності життя, вона дуже живуча. З давніх-давен в Україні вербу вважали святим деревом. Як символ туги за Україною стала верба, яку посадив Тарас Григорович Шевченко на чужій землі, перебуваючи на засланні
Звучить пісня « Верба рясна»
Вербо рясна, вербиченько,
Не лий сльози на личенько.
Коханої, жаданої, дівчини довгожданої.
Приспів: Тече вода, мріє верба,
Човном пливе тиха журба.
Вербо рясна, вербиченько,
Поглянь на ясне личенько.
Коханої, жаданої, дівчини довгожданої.
Приспів: Тече вода, шумить верба,
Човен пливе, веселка гра.
Вербо рясна, вербиченько,
Цілує миле личенько.
Коханої, жаданої, дівчини довгожданої.
Приспів: Тече вода, цвіте верба,
Човен пливе, веселка гра.
Небесна вербиченько,
Не лий сльози на личенько.
Коханої, жаданої, дівчини довгожданої.
Приспів: Тече вода, мріє верба,
Човном пливе тиха журба.
Учитель. Рушник... його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Він, як оберіг, супроводжує людину від народження до останніх хвилин життя. Український рушник пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх хто не черствіє душею. В українських родинах він щедро простелений близьким і далеким родичам, друзям. «Хай стелиться вам доля рушниками!» - казали , бажаючи людині щастя.
4 - й учень ( Фоном для вірша є музика Білаша « Пісня про Рушник»)
Тримаю вишиті старенькі рушники
- Давно забуті горнуться до мене.
Заполонили світ нейлони і шовки...
Кому потрібні вишиті ромени?
Гортаю білу прядку полотна
Засіяну барвінком і любистком
Сміється вишита матусею весна,
Ховається за квітами та листом.
Голублю диво дивне із пісень,
Що хрестиками стелиться і в'ється...
Сіріє за вікном звичайний день,
А в рушниках волошками сміється.
Перегортало білі рушники,
Що хліб вкривали і дитя в колисці,
Що старостів чекали на святки —
Розшиті маками, заквітчані, барвисті.
Вже доля весни правнукам кує,
А хміль з калиною на полотні не в'яне.
Як добре, що в мого народу є
Рушник весільний і рушник прощальний.
Благословенна будь на всі віки
Найперша жінка, що нашила квіти.
Душа мого народу — рушники,
Барвінками і мальвами зігріта.
Звучить пісня «Два кольори»
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.
Приспів: Два кольори мої два кольори
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої , два кольори:
Червоне – то любов, а чорне – то журба.
Мене водило в безвісти життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.
Учитель. Із віку в вік, із покоління в покоління складається, пишеться і
переповідається історія держави, окремих її регіонів, сіл, міст. Віками
складалася й передавалася від діда – прадіда до дітей – онуків історія
кожного роду.
1 - й учень
Зростай, дитино, на землі своїй,
мов квітка рання у дощі травневі.
І ніжним промінцям радій,
що на землі дарує сонце дневі.
Радій, як колос стиглий, наливний
стрічає руки, що хлібами пахнуть.
Стежина зоряна колобігу надій
нехай повік в житті твоїм не гасне.
Радій усьому, що Господь дає,
нехай душа купається в розмаї...
Народові своєму вірним сином будь, і знай,
що іншої Вкраїни в нас немає!
4 - й учень Люди — прекрасні.
Земля — мов казка.
Кращого сонця ніде нема.
Загруз я по серце
У землю в'язко.
Вона мене цупко трима.
І хочеться
Бути дужим,
І хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захотіло ожити.
І жить!
Воскресайте, каміння душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
- Їх на землі не було...
Учитель . Саме нам вивчати, берегти, шанувати і вивершувати майбутнє своєї України. Хай буде щасливою ваша життєва дорога. Хай стелиться вона перед вами вишитими рушниками. Нехай буде безхмарним наше життя, а доля чесною, незрадливою на своїй квітучій землі поміж рідних людей. І хай завжди вам про рідну домівку нагадує грудочка землі і шматочок хліба з батьківського дому.
Звучить пісня «Україна» ( К.Бужинської)
Під музику розрізають коровай і роздають його гостям.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку