Сценарій районного заходу: “Шевченківська весна. Палахкотить як свічка праведна душа Кобзаря»

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій районного заходу:

“Шевченківська весна.

Палахкотить як свічка праведна душа Кобзаря»

 

 

 

                                                             Підготувала:

   вчитель української             мови та літератури,

педагог-організатор

                                                                     ЗЗОШ № 49

                                                                     Шинкаренко О.С.

 

 

 

Шевченківська весна.

«Палахкотить як свічка праведна душа Кобзаря»

 

Мета. Розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати у дітей уміння працювати в команді; розвивати здатність до взаємодії; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка.

Ведуча1 : Україна… В одному вже тільки цьому слові бринить музика смутку і жалю. Україна- країна краси, країна, де найбільше люблять волю .

Україна-це тихі води ї ясні зорі.

Ведуча2 Україна-це край, де широка і довга стрічка Дніпра оперізує  жовті лани пшениці, де бездонна блакить неба купає золотосяйне сонце.

Хто бував в Україні? Хто знає Україну? Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садах, і весною там дуже гарно, як усі садочки зацвітуть, і усі соловейки защебечуть.

(Пісня)________________________________________

Ведуча: Весна-весняночка… Це вона привітна і щедра подарувала Україні Пророка. Ім’я  дала йому рідна мати - Тарас, що означає бунтар.

Є у нашій українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія от уже понад сто років викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю.

Дитина (звертається до батьків)
Любий тату, милий тату!
Ти скажи, навіщо хату
Рушниками ми прибрали,
Ніби в свято великоднє?
День який у нас сьогодні,
Що квіток отак багато?
Батько
Так, у нас сьогодні свято!
Дитина (до матері)
Мамо, що ж за свято нині?
Мати
Та Тарасове, дитино!
Знай, колись, моє серденько,
Був у нас Тарас Шевченко.
Дитина
Хто ж він був нам, люба ненько?
Мати
Наймиліша всім людина
І найкращая перлина,
Яку має Україна,
Наша рідная країна.

Ведуча 1. Дорогі діти! Шановні гості! Сьогодні, в день народження великого пророка  української нації, людини світлого розуму, чистих помислів і полум’яного патріота  Тараса Шевченка, ми проводимо районний фестиваль поезій Кобзаря. Оцінюватимуть учнів вельмишановне  журі у складі

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ведуча 2. У заході беруть  участь учні 1 – 4 класів. Нащадки Великого Тараса.

Учениця.
Я, маленька українка,
Дев’ять років маю,
Про Тараса Шевченка
Вже багато знаю.
Він – дитя з-під стріхи,
Він – в подертій свиті,
Він здобув нам славу,
Як ніхто на світі.
А та наша слава
Не вмре,та не загине.
Наш Тарас Шевченко –
Сонце України

Ведуча 1. Запрошуємо на сцену ­­­­__________________________________106 « Портрет Тараса Шевченка»  (До мене всміхнувся Шевченко)

Інсценізація «Розмова малого Тараса з матір’ю»
Куточок української хати. Заходить жінка, вбрана в селянський одяг, несе запалену свічку,ставить на столик біля портрета Т.Шевченка. до неї підходить хлопчик.

Хлопчик. Матусю,а правда що небо на залізних стовпах стоїть?

Мати. Так синочку правда (Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї).
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик. Бачив,матусю,бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла,заздрісна,скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро,тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати. Старайся, мій хлопчику.

Ведуча 1. Запрошуємо на сцену ______________________________________ "Дивлюся , аж світає" ЗЗОШ № 24

Ведуча: 9 –го Березня 1814 року, темної ночі, перед світом, у селі Моринцях в хаті Григорія Шевченка, кріпака Пана Енгельгарда, блиснув у вікні єдиний на все село вогник, - народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко.

Ведуча 2: Тарас Григорович був четвертою дитиною у родині. Та безрадісним було дитинство Шевченка – в 9 років залишився без матері. Зазнав знущань від мачухи, в 11 років втратив і  батька. Мине 20 років  і своє дитинство  поет опише у віршах.

 Ведуча 1. Зустрічайте учасник  ЗЗНВК санаторного типу "Злагода" Войтенко Андрій з віршем "Мені тринадцятий минало.."

Ведуча 2. Не дивлячись на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї, він  ріс допитливим і розумним хлопчиком. Не було нічого у хлопця-сироти, але був талант, прагнення вчитися. У нього рано проявилися здібності до малювання співу та написання віршів.

Ведуча 1. Запрошуємо ___________________________________________

"Сонце заходить, гори чорніють...". ЗЗОШ № 91.

Ведуча 2. Ще він художник справжній і чудовий,

В його картинах – все життя народу.,

Він малював портрети й Україну –

Її людей, її красу природи.

Ведуча 1. За бунтарські твори 33-річного Шевченка було заслано в солдати із забороною писати й малювати.

Мені однаково, чи буду

Я жить в Україні, чи ні

Чи хто згадає, чи забуде   

Мені в снігу на чужині! –

Однаковісінько мені.  

В неволі виріс між чужими, 

І, не оплаканий своїми, 

В неволі, плачучи, умру.

Ведуча 2. Зустрічайте учня 2-В класу ЗЗОШ № 108   Ткаченка Микиту з поезією «Не для людей, тієї слави».

Ведуча 1. Тарас Григорович Шевченко любив свою неньку – Україну. Він вірив, що Україна встане і розвіє морок неволі. Це найбільший діамант у творчості Шевченка.

Ведуча 2. Зустрічайте учасників  ЗЗОШ №32 – з музично – літературною  композицією "Україна моя вишиванка".

Ведуча 1. Далеко від рідного краю поет тужить за Батьківщиною. Вона приходить до  нього в образі могутньої ріки Дніпро. Дніпро для поета не просто річка – він жива істота.

Ведуча 2. Слово надається вихованцям гімназії №45 з поезією "Реве та стогне Дніпр широкий"  .

Ведуча1: Останні роки життя поет прожив в Петербурзі. 1859-го року ще раз, втретє і востаннє відвідав Україну.

Тоді він мріяв оселитися в Україні у хаті з вишневим садком. Але доля не судила йому цього  звичайного людського щастя.

Ведуча 2. 10 березня 1861 р.  перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тараса Шевченка поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі.

У травні цього ж року тіло  Великого Кобзаря було перевезено в Україну. Друзі вибрали для поховання місце на Чернечій горі, звіряючи величність місця з рядками « Заповіту».

Ведуча 1. Музична композиція  ЗЗОШ № 51« Ми пам’ятаємо тебе, Тарасе!»

Ведуча: Все йде,  все минає… Та залишається пам'ять, добра слава про людей, що мандрують у світі у пошуках істини та правди.

Минуло багато років від дня народження Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні його слово живе між нами.

Кожне слово Тараса Григоровича Шевченка ніби із сьогоднішнього дня. Читайте його твори. Вони допоможуть осмислити минуле та зазирнути в майбутнє, відкрити для себе нове в мудрих рядках його творчості.