Сценарій родинного свята "Наша мова - солов'їна".Виховний захід для учнів 3-4 класів.

Тема. Наша мова – солов’їна.                                                                                                                                       Мета: залучати дітей до джерел і витоків народної спадщини; підтримувати у школярів інтерес до вивчення рідної мови; виховувати любов до мови свого народу.                    Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, вишиті рушники, плакати-вислови про мову, кетяги калини.                                                                                                                                                                

                                (Звучить голос сопілки, виходить хлопчик і дівчинка)                                                                                 

На околиці села,                                                                                                                                                                як мовиться в казці,                                                                                                                                                      жив веселий дід Хома                                                                                                                                                                   і баба Параска.                                                                                                                                                                                

Біля хати у садку                                                                                                                                                                      діти гомоніли,                                                                                                                                                     розважалися малі,                                                                                                                                                                         а старші раділи.                                                                                                                                                                                   

Дід учив гончарювати ,                                                                                                                                                                       на сопілці грати,                                                                                                                                                                       баба вчила вишивати                                                                                                                                                                        і пісні співати.                                                                                                                                                                                 

Ой цікаві ж  для малят                                                                                                                                                                  ці часи дозвілля -                                                                                                                                              скоромовки і казки,                                                                                                                                                         загадки й прислів’я.                                                                                                                                                         

Баба. Добрий день вам,люди добрі! Спасибі,що до нас завітали.                                                              Гостинно  вас у дворі нашому приймаємо,                                                                                                      балачок зайвих до вас не маємо,                                                                                                                            словами щедрими пригощаємо                                                                                                                                        та всього найкращого на довгі літа бажаємо.                                                                                                                    

Так оце приказка, люди добрі, а тепер за діло будемо братися.                                                                    

Дід. Ой,Боже ж ти мій, скільки людей зібралося, і кожен шановний, і кожен голова.  О! Дітей-дрібноти повнісінько, і кожен -  пустун!                                                                                             

Баба. А тепер, дітки, сідайте всі рядком і слухайте ладком.                                                                

Ведуча. Сьогодні ми зібралися, щоб сказати теплі та ніжні слова про нашу рідну українську мову. Бо ж ми живемо на мальовничій землі – в Україні. Тут жили наші предки, живемо і ми. Милуємося красою рідної природи, вслухаємось у чарівні мелодії пісень, вбираємо у себе  ніжні звуки української мови.                                                                                         

Ведучий. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші батьки, з подвір’я бабусі чи дідуся, до яких ви їздите в гості. У нас сьогодні тепло і затишно, тож давайте поговоримо про Україну, про її рідну мову.      

Люблю тебе, моя Вітчизно мила,                                                                                                                                        твої поля і небо голубе,                                                                                                                                                       бо ти дала мені малому крила,                                                                                                                                              та як же не любить мені тебе.                                                                                                                                   

Люблю тебе я, мила Україно!                                                                                                                                                 І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.                                                                                                                                        Я буду вчитись в школі на «відмінно»,                                                                                                                     щоб мною ти пишатися змогла.                                                                                                                                         

Люблю твої ліси, струмки, джерельця,                                                                                                                        і все – усе, що є в моїм краю!                                                                                                                                        Тепло долонь і розуму і серця                                                                                                                                                     я Україні милій віддаю.                                                                                                                                                            

(Пісня «Любіть Україну»)                                                                                                                                         

Ведуча.    Ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Що це?                                        

Всі . Мова!                                                                                                                                                            

Ведуча. Кожному у дар Божий дана мова. Всі живі створіння на Землі спілкуються між собою: одні - мовою жестів, інші – мовою звуків. Лише нам, людям, найдосконалішим із мешканців Землі, було даровано можливість спілкуватися за допомогою мови. Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби свого минулого і сучасного.                                                                                                                               Ведучий. Українська мова – це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов’їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не за чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою.                                                                 

Мова кожного народу                                                                                                                                               неповторна і своя;                                                                                                                                        в ній гримлять громи в негоду,                                                                                                                                              в тиші –  тьохкіт солов’я.                                                                                                                                                      

На своїй природній мові                                                                                                                                                             і   потоки гомонять,                                                                                                                                                     знлен-клени у діброві                                                                                                                                                                          по-кленовому шумлять.                                                                                                                                                

Солов’їну, барвінкову,                                                                                                                                             колосисту – навіки                                                                                                                                                     українську рідну мову                                                                                                                                                             в дар дали мені батьки.                                                                                                                                                         

Берегти її, плекати                                                                                                                                                         буду всюди й повсякчас,                                                                                                                                               бо ж єдина – так, як мати,                                                                                                                                       мова кожного із нас.                                                                                                                                                         

(«Пісня про Україну»)                                                                                                                                             

Ведуча. Любов українського народу до своєї мови знайшла відображення у загадках, прислів’ях, приказках про рідну мову. (Загадки про мову).                                                                              

Маленька, менша від мачини,                                                                                                                                     ні з ким не стану на борню.                                                                                                                                                               А при читанні, коли треба,                                                                                                                                             й людини мову я спиню.                                                                                                                                          Що це? (КРАПКА )                                                                                                                                                           

Злита з хвостиком ця крапка,                                                                                                                                                                                              невелика, власне, лапка.                                                                                                                                                   Робить паузу, всім знайома.                                                                                                                                            Як вона зоветься? (КОМА)                                                                                                                                                              

Він після речення, цитати                                                                                                                                               вмостився, схожий на гачок.                                                                                                                                         Він нас примушує питати,                                                                                                                                                а сам ні пари з вуст – мовчок.  (ЗНАК ПИТАННЯ)                                                                                                          

Що за знак – стрункий як  спис.                                                                                                                              Він над крапкою завис.                                                                                                                                                  Спонука до поклику,                                                                                                                                                       хто ж бо він? (ЗНАК ОКЛИКУ)                                                                                                                           

Ведуча. А тепер пригадайте прислів’я та приказки про мову.                                                                       

1.Птицю пізнають по пір’ю, а людину по мові.                                                                                                                          2.Без мови немає народу.                                                                                                                                                                                          3.Пуста мова не варта доброго слова.                                                                                                                                                4.Хто своєї мови цурається, хай сам себе стидається.                                                                                                                    

Яка ж багата рідна мова!                                                                                                                                                   Який чарівний світ у ній!                                                                                                                                                                       Вона барвиста і чудова,                                                                                                                                                                                                 і нищити її не смій.                                                                                                                                                          

Вона про все тобі розкаже,                                                                                                                                           чарівних слів тебе навчить,                                                                                                                                                                                     усе розкаже і покаже.                                                                                                                                                          Як правильно у світі жить.                                                                                                                                            

В ній стільки слів , що й не збагнути,                                                                                                                           і приказок, і порівнянь.                                                                                                                                                   А мову знаючи, здобути                                                                                                                                                          ти можеш просто безліч знань.                                                                                                                                             

Тож мову вчи і прислухайся                                                                                                                                                                                                                             до того, як вона звучить.                                                                                                                                                                                      І розмовляти так старайся,                                                                                                                                             щоб всім хотілось її вчить.                                                                                                                                             Вона ж у нас така багата,                                                                                                                                                  така чарівна, як весна.                                                                                                                                                             І нею можна все сказати                                                                                                                                                і найрідніша нам вона.                                                                                                                                                   

Ведучий. Наша українська мова належить до найбагатших мов світу. Все-все можна сказати рідною мовою, навіть писати вірші, всі слова у яких починаються з літери «С».

(Звучить щебет пташок)                                                                                                                                                  

Садок спочиває, спить спокійно,                                                                                                                                                          ставок старенький стуманів.                                                                                                                                         Стежина – стежка самостійно                                                                                                                                                    снує собі серед садів.                                                                                                                                                        Світанок синій струменіє,                                                                                                                                               сон сноведіннячко снує.                                                                                                                                                                      Світ стрепенувся. Скільки спати?                                                                                                                               Співають сотні солов’їв!                                                                                                                                          Скоренько стало скрізь світати.                                                                                                                                           Стрижі стрілою! Сонце! Спів!                                                                                                                                Сміється сонце, світить, сяє!                                                                                                                                          Стрічає сонечко сосна.                                                                                                                                                                               Сопілка, скрипочка співає,                                                                                                                                           Співає серденька струна.                                                (Пісня)                                                                          

Дідусь. Хлопці, а загадайте-но дівчаткам загадки.                                                                                           

У нашої бабусі  сидить звір у кожусі.                                                                                                                      Біля пічки гріється, без водички миється.  (Котик)   

На городі в нас росте сонце ясне, золоте,                                                                                                               жовте око, жовті вії, та чомусь воно не гріє. (Соняшник) 

 Летів птах через дах, сів на воротах у червоних чоботах. (Лелека)   

У лісі родилася, в майстерні робилася, а в руках плаче. (Скрипка)

Бабуся.   Діти,прислухайтесь уважно до голосу цього інструмента… Це голос скрипки. Адже недаремно в народі кажуть: «Скрипка плаче, голос має ».  (Звучить скрипка)     

Дідусь.  Дуже гарні українські свята, звичаї та обряди, які завжди супроводжуються чудовими мелодійними піснями. А чи знаєте ви звідки пісня взялась в Україні?        

                                                    Легенда про пісню                                                                                                         Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами.  Французи вибрали красу і       елегантність, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, діти Польщі – здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики…                                                       Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі свого трону і раптом побачив у куточку дитину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів віночок з червоної калини.                                                                                                               – Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.                                                                                                                     – Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові, пожеж. Сини мої на чужині,  на чужій роботі, вороги знущаються із вдів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.                                    – Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?                                                                                                                                                                              Дівчинка хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.                                                           – Є у мене неоціненний скарб, який уславить тебе на цілий світ. Це  пісня.                                                    Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притисла його до серця. Вклонилась низенько Всевишньому, і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. З тих пір і дивує весь світ українська пісня.                                                                                                                                                            

(Пісня «Добрий день, матусю-Україно»)                                                                                                                

Ну де ще є така чарівна пісня?                                                                                                                                                  Серед яких на світі мов?                                                                                                                                           То серце від журби неначе стисне,                                                                                                                             а то навіє радість і любов.                                                                                                                                           

Дід. Ви, напевно , знаєте, діти, багато українських народних пісень. Адже пісня – це душа народу.

Народна пісня – голос невсипущий,                                                                                                                                    душі людської вічне відкриття.                                                                                                                                   Вона ніколи, як і хліб насущний,                                                                                                                                         не вийде з моди сущого життя. 

Баба.  Колись як дорослі збиралися на свято, співали багато пісень. Давайте і ми діти заспіваємо з вами українську народну пісню «Дощик» .

Дід. Дівчатка, а тепер може ви загадаєте загадки ? Побачимо, Хто швидше відгадує.                                      

Із неба диво золоте і світить нам  і гріє,                                                                                                                      ніщо без нього не росте і вся йому радіє.                                                                                                                     Радієш ти, радію я, радіють луки, поле, гай,                                                                                                                                         радіє з краю в край земля, а що за диво? Відгадай. (Сонце)  

Зелений кіт виліз на пліт,                                                                                                                                           сидів, сидів, аж порудів.                                                                                                                                           Хвіст унизу – миші гризуть,                                                                                                                                        зліз би – та де! А як упаде?                                                                                                                                        Здригнеться світ: що то за кіт? (Гарбуз)    

Маленький хлопчик виліз на стовпчик,                                                                                                                                одежі не носить, їсти не просить.                                                                                                                          Личенько рябе, що воно таке? (Наперсток) 

Бабуся. Діти, ваші мами, бабусі користуються наперстком, коли вишивають. Придивіться уважно, які чудові вишивки. Це роботи рук ваших мам, бабусь. Немає в селі жодної оселі, де б не було вишиваного рушника. Це давня традиція: гостям на рушнику підносять хліб як символ гостинності нашого народу.

 (Із гурту дітей виходять на середину залу хлопчик і дівчинка, підносять на вишиваному рушнику хліб і ставлять його на стіл перед гостями).                                                                                          

Сійся, родися, жито – пшениця                                                                                                                                                                 І всяка пашниця.                                                                                                                                                                     Щоб був хліб на столі                                                                                                                                    і щоб цвіли, як квіти,                                                                                                                                                   гарні українські діти. 

Дідусь. Ми живемо в Україні. У нашому краї багато українських танців, серед них  відомий вам танець «Гопак». В ньому відтворена сила і спритність козацького роду. 

(Виходить учень в українському національному костюмі)     

Ой заграйте, музики, в мене нові черевики.                                                                                                      Танцювати я мастак український наш гопак.                                                                                                          (Танець «Гопак»)  

Бабуся. Діти, а ви, мабуть, і прислів’я гарні знаєте?

Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить.

Не родися багатий та вродливий, а родися при долі та щасливий.

Хотіла зробити спішно, а вийшло смішно.

Пішла Настя в поле жати та й забула серп узяти.                                                                                                 Серп узяла – хліб забула, так-то Настя й дома була.  

Дідусь.  Діти, а які скоромовки ви вмієте швидко промовляти?

 (Діти промовляють скоромовки).

  Дідусь. Колись діти збирались і грали в різні ігри. А для цього вони знали багато лічилок і забавлянок.

Печу, печу хлібчик                                                                                                                                                       дітям на обидчик.                                                                                                                                                          Більшому – більший,                                                                                                                                                    меншому – менший.                                                                                                                                                  Шур у піч!                       

Котилася торба з високого горба,                                                                                                                                        а в тій торбі хліб, паляниця,                                                                                                                                           кому доведеться,той буде жмуриться.

Пливе качка по воді,                                                                                                                                       по одному золотому,                                                                                                                                                             а ти качко йди додому.

Бабуся. Коли діти збирались разом із старшими, то ті їм розповідали смішні історії.

Діти. Дідусю, розкажіть нам хоч одну смішну історію.

Дідусь. Ось послухайте. Їхав раз дядько поганою конячкою, а вона зупинилася, то він сам запрягся, а її прив’язав до воза та й каже: «Не схотіла їхати, то йди пішки».    Діти(навперебій). А ми також знаємо смішні історії. Давно це було. Питає вчитель панського сина:                                                                                                                                                                      - Скільки буде два  і два?                                                                                                                                                            -  Три, пане вчителю.                                                                                                                                                      – Як то три?                                                                                                                                                                                        -  Ну, три з половиною.                                                                                                                                                                            – Як я бачу, то ти цілком дурень.                                                                                                                                          – Ну, чотири.                                                                                                                                                                       – То чому ти відразу не сказав?                                                                                                                                             - А хіба можна відразу дати чотири не поторгувавшись

Дві дівчинки.                                                                                                                                                                                              – Ой, кумо, зима люта буде.                                                                                                                                               – Невже?                                                                                                                                                                                      - Страшенні морози будуть!                                                                                                                                         - Та ну!                                                                                                                                                                                - Так буде холодно, що аж ну…                                                                                                                                         - А ти звідки знаєш?                                                                                                                                                                 - Бо ж у мене кожуха нема!                                                                                                                                                                  

- Якщо будеш, - каже дід, -                                                                                                                                             ти на скрипці грати,                                                                                                                                                    буду тобі кожен день                                                                                                                                                           на кіно давати.                                                                                                                                                                              – Пхе, - сміється Гриць малий, -                                                                                                                                  так не вийде, діду,                                                                                                                                                        на кіно мені дадуть                                                                                                                                                       четверо сусідів.                                                                                                                                                               Будуть також кожен день                                                                                                                                   на кіно давати                                                                                                                                                                  із умовою,якщо                                                                                                                                                           якщо я не буду грати!

Мати зве маленьку Ліду:                                                                                                                                                         - Йди – но , доню, пообідай!                                                                                                                                        А мала відповіла:                                                                                                                                                             - Я у тьоті обідала!                                                                                                                                                             І дочку навчає мати,                                                                                                                                                                            з докором шепоче:                                                                                                                                                             - Тьоті слід було сказати:                                                                                                                                              «Дякую,не хочу».                                                                                                                                                         А тепер піди лишень,                                                                                                                                                           та нарви мені вишень .                                                                                                                                             Доня мружить очі:                                                                                                                                                           «Дякую,не хочу».   

Бабуся. Коли ви були ще маленькими, вам мами і бабусі співали колискові пісні, розповідали казки . Хто з вас знає їх? 

А маленьким діточкам, що лягають спати,                                                                                                                        ми хорошу казочку будем повідати.                                                                                                                      Щоб їм сни приснилися радісні й бадьорі,                                                                                                                   квіти та метелики і блакитні зорі.

Як я була ще маленька, колисала мене ненька.                                                                                                                 Колисаночку гойдала й ніжну пісеньку співала.      

Бабуся.  Народ створив багато колискових пісень. Лагідний мамин наспів засівав у дитячі душі доброту, любов до природи, до всього живого. Діти, вслухайтеся в  ніжну мелодію колискової пісні.  

Дідусь.   Діти, а може хтось з вас знає колискові пісні?                                                                                                                                                                                                                                                                         

(Колискова «Повішу я колисочку»)

Бабуся. Діти, погляньте на ці червоні плоди(в руках у неї вінок з калини). Що ви про них знаєте?  Так . Це калина. Калина і верба -  улюблені символи-рослини українців. (Розповідає про калину).

Дідусь. Колись було таке повір’я: якщо зробити з калини сопілку, то неодмінно в сім’ї продовжувач роду – син.

Ведуча. Калину оспівував у своїх віршах Т. Г. Шевченко. Він писав : «Найдеш у гаї тую калину, то й пригорнись, бо я любила, моя дитино, її колись…» А чи знаєте ви вірші або пісні про калину?

Зацвіла в долині                                                                                                                                                      червона калина,                                                                                                                                                                        ніби засміялась                                                                                                                                                                   дівчина – дитина.

Тече вода з-під явора                                                                                                                                                             яром на долину.                                                                                                                                               Пишається над водою                                                                                                                                                   червона калина.

Чи я в лузі не калина була?                                                                                                                                        Чи я в лузі не червона була?                                                                                                                                      Взяли мене, поламали                                                                                                                                                                      і в пучечки пов’язали.

(Дівчатка співають «Ой є в лісі калина»).

Ведучий. Чарівний наш поліський край. Діти, любіть свій рідний край, де народились і живете. Любіть свою рідну мову.

Мово рідна, слово рідне,                                                                                                                                           то вас забуває,                                                                                                                                                                той у грудях не серденько -                                                                                                                                   тільки камінь має.

Буду я навчатись мови золотої                                                                                                                                  у трави- веснянки, у гори крутої.                                                                                                                                         В потічка веселого, що постане річкою,                                                                                                                                        в пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Батьківщина наша рідна,красна і багата,                                                                                                                        тебе люблять українські хлопці та дівчата.

І від краю ідо краю дзвінко пісня лине,                                                                                                                                                 бо її співає дружно наша Україна. 

(Пісня «Україну – це ти»).

Бабуся. А за цим словом бувайте здорові.                                                                                                             Нехай буде весело у вашій оселі.

Дідусь. Хай в вас ся родить жито, пшениця і всяка пашниця.

Тож вивчайте рідну мову                                                                                                                                                               вже тепер з маленьких літ.                                                                                                                                        Українське наше слово                                                                                                                                              хай звучить на цілий світ!

Хай лунає мова в світі                                                                                                                                                   повна сили і тепла,                                                                                                                                                       не цурайтесь мови, діти,                                                                                                                                                            не замутьте джерела!

(Пісня «Щастя і добра»)