26 вересня о 18:00Вебінар: Особливості статевого виховання у школах України

Сценарій родинного свята «Шануй батька й матір»

Про матеріал
Сценарій родинного свята «Шануй батька й матір». На допомогу класному керівникові
Перегляд файлу

              Сценарій родинного свята «Шануй батька й матір»

 

Клас прикрашений рушниками, портретом Т.Г.Шевченка.

Вислови: «Від малих дітей голова болить, а від великих-серце».

«Добрі діти батькам вінець, а злі діти-кінець».

Яке дерево, такі його квіти, які батьки, такі їхні діти».

Звучить пісня П. Дворського «Батько і мати».

Учні.

Рідні мами, рідні татки,

Ми вітаєм вас на святі,

Ми вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.

 

Ви нас теж любіть, рідненькі,

Бо ми діти дорогенькі,

Хочем бути на вас схожі

І, як ви, такі ж хороші.

Хай же наше добре слово

Розквітає веселково.

 

Учитель.

-Так, любі діти, батько й мати – найрідніші і найближчі для кожного з нас люди. Вони нам дарують життя. Вони вчать нас правил поведінки серед людей, збагачують наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова.

 Недаремно образи батьків опоетизовані у віршах, оспівані у музичних творах, прославлені у казках і легендах.

 І наше свято сьогодні для них.

 Учні.

Слово «мама» росте з нами

Тихо як ростуть дерева,

Сходить сонце, розквітає квітка

Як тихо світить вечорова зоря,
І гладить по голівці рідна рука.

 

Є немало мам на світі-

Мами добрі, мами світлі.

Та одна є наймиліша.

Хто така? Скажу вам я-

Рідна матінка моя.

 

Можна у світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти.

 

Можна пройти крізь пустелі та хащі,

Тільки без мами не можна нізащо.

Бо найдорожче стоїть за словами:

В світі усе починається з мами!

 

І коли згрубіла ваша мова,

Їй здобудьте ласку із грудей,

Бережіть її від злого слова,

Бо найглибші рани від дітей.

 

Мати піде, в серці лишить рану-

Всохне корінь твій і верховіть.

Закликаю: бережіте маму!

Діти світу, матір бережіть!

 

Звучить «Пісня про маму».

Я прокидаюся рано –

І зразу, хоч ще не встаю,

Тільки з просоння погляну,

Бачу матусю свою.

 Мати    - досвітня пташина,

 З досвіту віч не зімкне,

 Ходить по хаті навшпиньки,

 Щоб не збудити мене.

Мати – то сонечко рідне,

Сонечко ясне, земне,

Слово її заповітне

Гріє і живить мене.

 

Скрізь встигає – в полі й дома
 Не бере її утома.

ЇЇ руки ні хвилини спокою не знають,

Роси вранішні й вечірні на неї спадають.

 

Я протру і скло, і раму,

Через те, що в рамі – мама,

Я протру чистенько раму,

Бо люблю я дуже маму!

 

Кошенятко чеше вуса лапками двома,

На базар пішла матуся, в хаті я сама.

Вмиюсь чисто, вмиюсь біло  і тоді візьмусь за діло.

Підмету гарненько в хаті, молока дам кошеняті,

Своє ліжко застелю, квіти в горщечку поллю,

Заплету я кіски русі і чекатиму матусю.

 

Учень читає вірш А. Костецького «Батьки «чомучки».

 

Звучить пісня «Летіла зозуля».

 

Учитель. Діти, ви мали завдання дібрати і вивчити приказки та прислів`я . Вони становлять начебто неписану збірку правил, якими людина має послуговуватися у повсякденному житті. Увійшли в прислів`я і образи батька, матері, дітей. Назвіть прислів`я, які ви запам`ятали.

 

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько. У сокола і діти соколята.

Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – батькам кінець.

Яке дерево, такі в нього квіточки, які батьки, такі й діточки.

Яка сім`я -  такий і я.

Який дуб – такий тин, який батько – такий син.

Який кущ – така й калина, яка мати – така й дитина.

Мати одною рукою б`є, а другою гладить.

Батько краще догляне семеро синів, ніж семеро синів батька..

 

Учень читає вірш А.Костецького «Новий закон»

 

 Учитель. Перше слово, яке вимовляє дитина, це слово «мама».  І недарма – бо першою людиною, яка схиляється над її колискою, є мама.

Колискова пісня… Лагідний мамин спів засіває дитячу душу любов`ю до людей, природи, до рідного краю, мови, пісні. Під спів маминої пісні виростають майбутні поети і композитори, хлібороби і захисники рідної землі, космонавти і вчені, просто мудрі , працьовиті люди. Мелодії цих пісень виховують доброту, чуйність., милосердя.

 

Звучить колискова пісня.

 

Учитель. Батько…Тато… Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана і врівноважена.

 

Учні.

Кажуть, я мала вередувала,

Плакала частенько і дарма.
          На руках у тата засинала

І вночі татусь мороку добру мав.

 

Як хворів я, мама наді мною

Примовляла тихо: «Боже мій!»

А татусь холодною водою

Обтирав мене, щоб я не був слабий.

 

У неділю тато прибирає,

Добре знає діло він своє.

Миє все, підлогу натирає –

Вихідний матусі втомленій дає.

 

А як свято радісне стрічаєм,

Цілий день разом проведемо:

Спортом ми займаємось, гуляєм,

Або в гості до бабусі ідемо.

 

А коли татусь відпочиває –

Кожен з нас стихає і мовчить,

 Нам він потім книжку почитає

Або грати добре в шахи нас навчить.

 

Діти мріють, ласкою зігріті,

Щоб ніколи не було біди,

Щоб були рідніші в цілім світі

Тато й мама з нами поруч назавжди.

 

Звучить пісня «Нерозлучні друзі»

 

Учитель. Готуючись до свята, діти малювали малюнки про своїх батьків, писали твори і навіть пробували складати вірші.

Показує малюнки, зачитує уривки з творів.

Діти читають вірші, що склали самі.

 

Учитель. А зараз послухайте інсценізацію вірша А.Костецького «Домашній твір».

Ведучий.

Вітько – бідак страждає так,

Аж здригує ногами.

Він  - за столом,

Він пише твір «Я помагаю маимі».

Старанно олівець гризе

Та супить брови грізно,

Але нічого – хоч умри! –

До голови не лізе…

Та ось тихесенько зайшла

В його кімнату мама.

     Мама.

Вітюсь, будь ласка, в магазин

Сходи за сірниками.

 Син

Ну й морока!

Сама їди. Я твір пишу – роблю важкі уроки.

 

 Ведучий .

І мама вийшла…

А Вітько швиденько пише в зошит.

 

Син (пише). «Я в магазин ходжу, коли мене попросять».

 

Хвилин за десять мама знов з`являється у дверях.

 

Мама. Вітюнь, картопельки начисть, а я зварю вечерю.

 

Син. Сама начисть!

 

Ведучий. Кричить Вітько.

Та так, що ледь не лопне.

 

Син. Сама начисть!

 

Ведучий. Кричить Вітько.

Та так, що ледь не лопне.

 

Син. Я твір пишу! Я – зайнятий!

Сама вари картоплю!

 

Ведучий. Виходить мама, а синок писати знов сідає.

 

Син (пише) «Я мамі сам варю обід, вечерю та сніданок…»

 

Ведучий . Радіє син.

Син. Не твір, а люкс!

Оцінка буде гарна!

 

Ведучий. І геть не думає про те, що він радіє марно…

 

 -Діти, завжди говоріть лише правду, якою б гіркою вона не була. Краще гірка правда, ніж солодка брехня.

 

Входять 3 дівчинки.

1-ша дівчинка.

 Одна Батьківщина і двох не буває.

Місця, де родилися завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Чи можна забути ту пісню, що мати

Співала малому, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав?

 

2-а дівчинка.

Не скупіться на теплі слова,

Бо у світі так мало тепла –

Лиш від рідної хати

Та від лагідних рук мами і тата.

 

№-я дівчинка.

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата.

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

 

 Входять мама з сином.

Мати. То нічого, синочку,

 Що в листі три рядочки,

Що для мами багато

 Ти не встиг написати.

Я твої три рядочки,

По чотири разочки

Буду, рідний , читати

І їх буде багато.

 

Звучить пісня «Пшеничне перевесло».

 

Учень читає вірш Б.Лепкого «Батько і мати.

Як мені вас не любити,

Рідний батьку, нене?

Та ж ви мене згодували

І дбали про мене.

Та ж ви мене згодували

Щирими руками,

Ой, нема -  то ніде в світі,

Як в батька і мами.

Батько розуму навчає, мати приголубить,

Ніхто мене так на світі

Як вони, не любить.

Дай же, Боже, щоб я виріс, в школі гарно вчився, Щоб я батькові і неньці

Добре відплатився.

 

Діти вклоняються батькам.

 

Учитель. Сьогодні на святі присутні наші бабусі, яких ми усі так любимо і шануємо.

 

Учні.

Вартий пошани сивий волос

І старий тихенький голос.

До тих зморшок придивіться,

Станьте ближче й поклоніться.

 

Хай в житті вам радість буде

Процвітайте, як той цвіт.

Дай же, Боже, любим бабцям

Многих, добрих, щасних літ.

 

Ой,  яка ж бо ти, бабусю,

Дорога та мила.

Того словечком сказати

Не моя ще сила…

То не сонечко на небі,

В лузі квітка красна –

То бабуся в нашій хаті

Добра все та ясна…

 

Ясне сонце світить з неба.

Веселить та гріє, -

В рідній хаті при бабусі

Кожен з нас радіє.

Без журби та у здоров`ї

Жити дай вам, Боже!

А віддячитись бабусі

Бог мені поможе.

 

Свою бабусю знаю

Я з давніх – давніх пір,

ЇЇ обличчя любе,

 

ЇЇ ласкавий зір.

Замислиться бабуся,

Зажуриться на мить

І знов, дивись, сміється,

Ласкаво гомонить.

 

Та над усе найбільше

Сподобались мені

Її ласкаві руки, Умілі та міцні.

Оцій руці хорошій

Робота не важка.

Бо в`яже, варить, пише

Бабусина рука.

Буває, щось пошиє,

Ви скажете: краса,

Вона робити вміє

Ну просто чудеса.

 

І я в бабусі руки

Цілую залюбки,

Вони немов співають,

Розказують казки.

Я слухаю бабусю, Я весь, мов уві сні.

Розумні, ніжні руки, Умілі та міцні.

 

Учитель. Доргі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу подякувати за добро, яке ви зробили для дітей, онуків, правнуків. Ніжні й щирі слова вам говорили онуки. А зараз я надаю слово вашим дітям.

Батьки учнів.

Милі наші матусі!

Ми вам шану складаєм

І зізнатися мусим,

Що без вас нас немає.

Ви нас, рідні зростили,

Нам життя дарували

І безмежно любили,

Від біди захищали.

Тож сьогодні я хочу

Вам «спасибі» сказати

За недоспані ночі

На тривоги багаті,

За натруджені руки

Що не знають утоми.

 

За хвилини розлук,

Як не ладиться в домі.

Ви завжди у роботі,

На вас кинуті діти.

Повсякденні турботи –

Нема часу й хворіти.

Густі зморшки покрили

Ваше добре лице.

І все менше в вас сили –

(Пам`ятати б про це!)

Ми вас любимо щиро,

Люблять вас і онуки.

Всім здоров`я вам, миру.

І цілуєм вам руки!

 

Звучить пісня про бабусю.

 

Учитель. Наш народ любить жартувати, тож пожартуємо і ми.

 

Учні.

Упіймав дядько хлопчика на яблуні:

  • Ти що там, шибенику, робиш?
  •  Та упало ваше яблуко, то я його вішав.
  • Чому ти одягнув штанці задом наперед? – питає батько трирічного сина.
  •  То не я. То Оленка мені надягла.
  •  А ти куди дивився?
  • У вікно.

 

  • Мамо, я впав у калюжу.

 

  • Як у нових штанях?

 

  • Все стаося так швидко, що я не встиг їх зняти.

 

         Учителька запитує учня:

-Слово «мати» якого роду?

Учень відповідає:

  • Як у платті – жіночого,

А у джинсах – чоловічого.

 

Звучить пісня «А в печі пироги печуться»

Учні.

Ми любим вас, кохані мами й тата .

Ми вам бажаємо здоров`ячка багато.

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

І щоб в житті ніколи не хворіли.

 

Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Що були ви щасливі і здорові

На многії і многії літа!

 

Звучить пісня «Веселкова»

 

                                      Н. Юрчишина

                                        м. Гнівань

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
30 липня
Переглядів
43
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку