Сценарій "Щирий сміх продовжує життя".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(Сценарій до Дня гумору

зі сценками та гуморесками)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Під жваву мелодію вибігають ведучі

 

Ведуча. Добрий день вам, люди добрі!

Ведучий. Добрий день, люди хороші!

 

Ведуча:

Свято сміху в нас сьогодні:

Всіх щиро ми вітаєм вас.

І усмішок тут багато,

І красиво тут у нас.

 

Ведучий

На нашому святі будуть для всіх

І гумор, і танці, і пісня, і сміх.

Тож дозвольте вас вітати,

І повеселитись, й щастя побажати.

 

Ведуча

Користь сміху ми покажем,

Щоб проблеми нам долать.

Усмішкою вік подовжим

І не будем сумувать.

 

Ведучий

Від старого і малого –

Бо ми любим щедрий сміх,

З потворного й смішного

Посміятися не гріх.

Ведуча

Добрий сміх не б’є, не мучить,

Він на світі жити учить,

Тим і бажаний для всіх.

Ведучий

Любі гості, добрі люди!

Смійтеся на повні груди!

 

Ведуча.  Світ сміху – це особливий світ. Це світ, у якому навіть ваші зажурені очі раптом починають сміятися. Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: "Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя".

 

Ведучий.  Сміх – один із найсильніших захисників нашого організму від негативної дії стресу, а отже - від багатьох тілесних недуг. Під час сміху в головному мозку людини виділяються гормони щастя (ендорфіни), і ми почуваємося радісно, захищеними від усяких негараздів. Той, хто любить сміятися, хто сприймає життя іронічно, ніколи не захворює на невроз.

 

 Ведуча. Так, сміх і справді подовжує життя. Тут і бальзам Бітнера не треба купувати.

Сценка "Бальзам Бітнера"

 

Чоловік заходить в аптеку, його зустрічає жінка-фармацевт.

 

Чоловік. Добрий день.

 

Жінка. Добрий день.

 

Чоловік. Дайте мені, будь ласка, бальзам Бітнера.

 

Жінка. Прошу.

 

Чоловік. Скажіть, а в ньому що – ноги парити треба?

 

Жінка. А у вас рецепт є?

 

Чоловік. Так, от…

 

Жінка. Ні, ні, ніг у ньому парити не треба, його треба в очі крапати.

 

Чоловік. Для чого крапати в очі, у мене ж ноги болять?..

 

Жінка. Правильно, на кожну ногу  - по дві краплі.

 

Чоловік. Щось я не розумію.

 

Жінка. А тут нема чого розуміти. Вам укол від голови, перепрошую, куди роблять? Правильно у м’яке місце. І ви не дивуєтесь, як ліки до голови піднімаються.

 

Чоловік. Ні.

 

Жінка. Так ось. Усе просто – крапаєте бальзам в очі, і ліки спокійно скапують до ніг.

 

Чоловік. То мені що – тазик треба підставляти, коли ліки будуть стікати по ногах?

 

Жінка. А ви поза очі не капайте, і не треба буде тазик підставляти.

 

Чоловік. А, зрозуміло, якщо очі заболять, в ньому треба парити ноги.

Жінка. Що ви – парити і парити… Якщо очі заболять, цим роблять клізму. А у вас що ще й очі болять?

 

Чоловік. Ні.

 

Жінка. То чого ж ви мені голову морочите! Краще кажіть – піпетку брати будете?

 

Чоловік. Для очей чи для ніг?

 

Жінка. Повторюю, для ніг – піпетка, для очей – клізма.

 

Чоловік. Добре, давайте для ніг. Скажіть, а що треба робити, якщо вуха болять, чи, скажімо, є лупа?

 

Жінка. Якщо лупа, ноги треба парити в тазику, і довго, щоб запитання дурні в голову не лізли.

 

Чоловік. А вуха?

 

Жінка. А що – вуха?

 

Чоловік. Якщо вуха болять?

 

Жінка. Якщо вуха почали боліти, то бальзам не допоможе, це вам треба до хірурга на ампутацію.

 

Чоловік. Чого – вух?

 

Жінка. Ні, голови.

 

Чоловік. Це як? Як же жити без голови?

 

Жінка. А мені, здається, що вам однаково – чи з головою, чи без!

 

Чоловік. А як же я буду в очі крапати, коли ноги заболять?

 

Жінка. А тоді треба ноги в тазику парити.

 

Чоловік. От почекайте, щось ви мене зовсім заплутали. У вас є щось від голови?

 

Жінка. Вам від голови через що?

 

Чоловік. А через що у вас є?

 

Жінка. Через усе.

 

Чоловік. Тоді дайте через ніс, я ж піпетку для ніг брав.

 

Жінка. Будь ласка.

 

Чоловік. Що це?

 

Жінка. Аспірин "УПСА".

 

Чоловік. А як же його  через ніс?

 

Жінка. Вставляєте в ніздрі і закрапуєте водою. Причому це треба робити, стоячи на голові.

 

Чоловік. А для чого?

 

Жінка. Щоб ліки в ноги не пішли.

 

Чоловік. Це ж треба, до чого дійшла наша фармацевтика!

 

Жінка. А давайте я вам ще  і проносне дам. Це такий крем.

 

Чоловік. І що ж з ним треба робити?

 

Жінка. Його треба в обличчя втирати. Спробуйте, у нього запах свіжої полуниці. Не вірите? Беріть, це рекламний екземпляр.

 

Чоловік. І справді.

 

Жінка. Найголовніше – ефект моментальний.

 

Чоловік. Це точно. Ну добре, я пішов.

 

Жінка. Щасливо.

 

Ведучий. Усмішка і сміх – це ворота, через які в людину може потрапити багато хорошого. Вчені довели, що сміх збуджує центри позитивних емоцій, створює хороший настрій, допомагає жити, вчитися і працювати.

 

Ведуча. Щоб засміятись, людині потрібно напружити 17 м’язів, а щоб насупитися – аж 43! Тому веселим і усміхненим бути легше, чи не так?

 

Ведуча. Зовсім інакше звучить сміх народу, коли людина хороша, чесна, але в чомусь помилилась. Тоді той сміх – доброзичливий, товариський, що допомагає людині зрозуміти помилку і виправити її, як допомагають дружні зауваження. До вашої уваги…

 

"На дорозі"

Виходять два гаішника.

 

І. (Винник). Михалич, шось, я сьогодні не в формі.

 

ІІ. Та я тоже.

 

І.То може я трохи той (показує посплю).

ІІ. Ну давай покимарь в машині, а я половлю нарушителів.

(Іде чоловік з рулем. Бампер. Чи  )

 

ІІ. Гаішник. Старший лейтенант Петренко.

І. Водій – з утра нічого не їв. Дома 2 дітей. Здрастє.

Здрастє.

І. Так нарушаєм! Ваші права.

ІІ. Які права?

І. Які? Які? Водітельські, пластикові.

ІІ. Куда путь держим?

І. Додому.

ІІ. Та понятно що додому. А де був?

ІІ. В автосалоні ось що не бачите купив. Що я йду а не їду.

І. Ізвіняюсь. Тоді щасливого путі.

 

Даїшник. Ану, стій! Чого ти трясешся? Звичайна перевірка. (Обходить навколо велосипеда, постукує палкою про колесах). Підкачати треба було б. (Сердито).а де ще два колеса? Пропив, напевно. От як створюєш аварійну ситуацію.

 

Велосипедист. Вибачте, тут, мабуть, якась помилка.

 

Даїшник. Яка ще помилка! Це у тебе помилка на помилці. А я тільки розпочав огляд. Чому немає запасного колеса?

 

Велосипедист. Мені що, його на спині возити?

 

Даїшник. Ну що ти, як маленький. Без запаски не можна. А як колесо спуститься?

 

Велосипедист. Поставлю латку.

 

Даїшник. (передражнюючи). Латку він поставить. Ти на своєму драндулєті і до найближчої вулканізації не дотягнеш. За це, до речі. Теж штраф треба платити. Техогляд давно проходив?

 

Велосипедист. А що, треба?

 

Даїшник. Ти вчора за кермо сів?

 

Велосипедист. Ні … 20 років уже їжджу.

 

Даїшник. І досі без довідки про техогляд? Ай-яй-яй, це ж який штраф треба платити!

 

Велосипедист. Ой, мені недобре.

 

Даїшник. Зачекай. А де у тебе аптечка? Що і аптечки немає? Ну це, знаєш, - штраф.

 

Велосипедист. Ва…ва… валідолу не знайдеться?

 

Даїшник. А що, в тебе ще язик заплітається і обличчя якесь дуже вже червоне. Ану, дихни у трубочку! (Велосипедист астматично дихає). Ось тобі й маєш, ще й п’яний до всього. А я ж бачу, якось дивно ти поводишся!

 

Велосипедист. Я лише декілька ковтків пива випив!

 

Даїшник. Це справи не міняє. Платити все одно доведеться.

 

Велосипедист  (розгублено). Як же так… Із глузду можна зійти… Вперше за 20 років – і таке.

 

Даїшник. Вперше чи не вперше, а відповісти все одно доведеться. Від нас не заховаєшся. 20 років, 20 років… Я може тут 30 років на цьому самому місці стою, а таких, як ти, лопухів ще не бачив. А цікаво, який у тебе кілометраж? А де спідометр? Де дошка приладів?

 

Велосипедист (починає божеволіти). Не знаю, мабуть, украли.

 

Даїшник. Непорядок. Це штраф. А-а-а! А ключ де?

 

Велосипедист. Який ще ключ?

 

Даїшник. Що означає – який? Я питаю, чому ключа нема? Машина крадена? Ну, хлопче, у тебе неприємності! Ану, вилізай із машини, руки на капот!

 

Велосипедист. З якої машини? Я ж на велосипеді.

 

Даїшник. (дивиться на велосипедиста, наче вперше його бачить). Хм… дійсно, на велосипеді… Добре проїжджай і не створюй пробок на дорозі, (навздогін), і наступного разу мені не попадайся, (до себе) а кардан у нього дійсно несправний, (за куліси) – Михайловичу, а що ми вчора пили?

 

Ведучий. Гумор – це не просто сміх, це – сміхотерапія! Дейл Карнегі, який вчив людей мистецтва спілкування та досягнення успіху, склав таку ціну усмішці: вона нічого не коштує, а дає багато. Вона збагачує тих, хто її отримує, і не збіднює тих, хто її дарує. Вона триває лише мить, але пам’ять про неї може лишатися назавжди.