Сценарій "Символ українського героїзму"

Про матеріал
Сценарій присвячений героям АТО, ООС та волонтерам 5-9 клас для використання як класним керівником, як і педагогом-організаторм
Перегляд файлу

Виховний захід  «Символ українського героїзму»

Мета заходу: формування  в учнів почуття  патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого;  вшанувати героїчний подвиг захисників незалежності нашої України;  формування й розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни, на прикладі подвигу однолітків;  виховувати почуття патріотизму, відданості своїй Батьківщині, любові до рідного краю, повагу до історичних пам’яток і шанобливе ставлення до героїчного минулого нашої держави.

(під пісню Марійки Бурмаки вчитель читає молитву)

Ведучий: Молимося за упокій душ безвинно вбитих дітей Божих, щоб простилися їм всякі прогрішення, добровільнії і недобровільні. Щоб Господь оселив душі їх, де праведні спочивають. Милості Божої, царства небесного і відпущення гріхів їх у Христа, безсмертного Царя і Бога нашого, просімо. Господи, упокій душі вбитих слуг твоїх на місці світлому, на місці квітучому, на місці спокійному, звідки відійшов біль, печаль і зітхання; всяке прогрішення, вчинене ними словом, чи ділом, чи думкою, як благий і чоловіколюбець Бог, прости їм. У блаженному успінні вічний упокій подай, Господи, повсякчас поминаним дітям твоїм і вчини їм вічну пам'ять. Амінь.

  • Добре кажуть: «Хто  не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього». І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим.
  • Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Куди вітром приб’є – там  і залишить своє насіння. 
  • Саме тому ми повинні знати історію. А історія наша вмита кров’ю і сльозами.
  • Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами у березні 1917 року.
  • Хто вони, ці юнаки, 30 безвусих студентів Українського Народного Університету? Чому саме вони опинилися там?

Україна в огні!                     

Б’ється чайкою, захисту просить:                   

«Поможіть же мені                     

Зголосіться – і цього вже досить!»

 

Відгукнулись на те                     

Ще безусі юнці-гімназисти,                     

Військо ратно-святе –                      

Шабель-крісів щось трішки за триста.

 

І гукнули, як грім:                     

«Захистити, чи зовсім не бути!»                       

Термопілами їм                      

Стала крихітна станція Крути.   

             

  • Кажуть, що історія повторюється…
  • А й справді, 2014 рік і знову студенти, молодь - найкращі сини і дочки України…
  • Хто вони? Звичайні хлопці, які жили, вчились, закохувались, мріяли про своє майбутнє…
  • Батьківщину   не   вибирають,   її   справжні   чоловіки захищають.  
  • Краще  загинути  стоячи,   ніж  вмерти   на  колінах скореним.
  • Уперед до бою!

 

Прощання з дівчиною 

Вона: Зажди… Бажання бачити тебе, твої очі, вуста, чути твій голос, слова: навіки разом! Понад усе …

Він: Світланко, мій світлячок! Ніхто, ніщо не в змозі нас розлучити: ні час, ні люди, ні вороги.

Вона: Стрілки настінного годинника – секунданти битви між любов’ю  та розлукою.  Благаю … Не йди. Поряд з тобою – моя любов, справжня, гаряча,  окрилена. Захисти її, будь поряд. Не йди …

Він: Доле моя, мріє, скарб, небесний подарунок. Ти – моє сьогодні, завтра, мої задуми, мої крила! Дозволь піти, щоб повернутись. Не йти не можу. Я мушу, зрозумій мене. Зрозумій і відпусти … Чекай, моє кохання!

 

... І поїхали хлопці з Майдану в Донецьк та Луганськ.

А матері, дівчата з очікуванням і тривогою, молитвами виглядають своїх синів, хлопців.

 

Сину, синку мій, моя кровинко,

Як без тебе, любий, буду жити?                   

Ти ж моя розрада – вся, дитинко,

Та не можу я тебе спинити.

 Я ж тебе для радості ростила,

 Щоб ти щастя мав – просила в Бога.

Але навалилась вража сила – 

І Вітчизні необхідна допомога.

Хто ж ще захистить нам землю-мати,

Як не ти, синочку дорогенький.

Буду тебе, синку, виглядати,

Буде плакати моє серденько.

Ти такий ще юний, ясноокий …

Так багато хочу ще сказати, 

Та тепер нам лише сниться спокій,

І на бій тебе я мушу проводжати.

Мужнім будь, бо Київ за тобою.

Й матері, й малесенькі сестрички.

Ой, спливає щастя за водою,

І не повернуть тої водички.

Сину, моя гордість і надія,

Ти повернешся, про це молю я Бога.

Й після перемоги заясніє

Наша зустріч біля отчого порога!

 

Тобі, Україно, мій мужній народе,

Складаю я пісню святої свободи.

Усі мої сили і душу широку

Й життя я віддам до останнього кроку,

Аби ти щаслива була, Україно, Моя Батьківщино!

 

  • Сьогодні наш захід присвячений воїнам, які захищають незалежність нашої держави.
  • З березня 2014 року наша країна перебуває у стані неоголошеної війни. Багато страждань випало на долю нашого народу за цей час, але він проявив свій незламний дух.  
  • Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, відбуваються криваві бої.  Там вирішується доля і майбутнє України.
  • Весь народ нашої держави об‘єднався нині проти російського агресора.
  • Сили АТО намагаються протистояти терористам. На полі битви – захисники, воїни.
  • Наші хлопці – титану міцніше! 
  • Не беруть їх хай кулі та міни!
  • Хай Господь захищає сильніше! 
  • Своїх героїв – синів України!

 

  • Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна … Війна.., АТО.., хоч як би ми це не називали.

 

  • Хтось бере у руки зброю і йде захищати рідну землю, хтось допомагає фізично, фінансово, а хтось морально.

 

  • У прагненні підтримати наших відважних воїнів єднаються і дорослі, і діти.

 

  • Тож сьогодні ми вітаємо наших волонтерів, яких ми запросили, щоб сказати їм найщиріші слова вдячності за їх відвагу та патріотизм.

(Виступ Світлани Бевз)

  • Дорогі гості, захисники й герої нашої країни! Ми раді вітати Вас у нашому навчальному закладі. Ми дякуємо Вам за те, що, забуваючи про страх, про біль, про небезпеку, Ви, незалежно від віку й роду занять, встали на боротьбу з ворогом. Кожен із Вас ясно усвідомлював, що може загинути в будь-яку секунду, але раз за разом піднімався в бій, захищаючи свій дім, свою родину, свою Батьківщину від ворогів, тому що кожен із Вас знав: «Що якщо не я, то хто ж».

                       (Перегляд відеофільму «Дай Боже нашим солдатам»)

https://www.youtube.com/watch?v=8Rp9AxRjE9I

1 дівчина: Привітати ми хочемо Вас, дорогі гості, за народним звичаєм!  2 дівчина: Є у нас чарівний горщик, (показує) Кладемо вам у цей горщик жита. Щоб веселіше, радісніше стало жити3 дівчина: Та гілку дуба, щоб міцними і здоровими були, як він!  Мали сили здолати усі перепони, які є у житті. 1 дівчина: Та трохи гороху – щоб  багатіли потроху. 2 дівчина: Та ще мірочку вівса – щоб  частіше збиралась родина вся! 3 дівчина:  А я вкину часнику – щоб всім були завжди до смаку! Всі: Усе те, що промовляється, хай у майбутньому збувається. Ведучий. Дорогі наші  захисники, ми дуже хочемо, щоб у ці хвилини хоч на хвильку Вас залишили спогади війни.

Ведучий. Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, -  це стало станом душі.  

Ведучий. Війна – це жах..

Ведуча. Війна – це руйнація...

Ведучий. Війна – це смерть…

Ведуча. Офіційно її немає, але вона поруч щодня.

Ведучий. Є люди, для яких Батьківщина більше чим життя – герої, які не вмирають.

Ведуча. У результаті бойових дій в Україні загинули 2905 людей (і це лише офіційні дані про тих, кого вдалося ідентифікувати та захоронити),в тому числі 28 дітей. Поранення отримали 7640 людей. 

Ведучий. Дані про загиблих і поранених є приблизними – реальні цифри можуть виявитися значно вищими, оскільки сотні людей вважаються зниклими безвісти, а сотні тіл ще неопізнані. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

Ведуча. Нам невідомі всіх їх імена, 

Хто їх чекає, хто за ними плаче.

Ведучий. Де їхній дім, як їм болить війна, 

Яке в них серце – щире чи терпляче.

Ведуча. Як страшно їм, коли усе горить, 

Коли руїни, смерть перед очима,

Ведучий. І як в бою важлива кожна мить,

Які в них білі крила за плечима.

Ведуча. Нам невідомі мрії й здобуття, 

Всі їхні рани, всі слова прощання,

Ведучий. Вони – солдати, що кладуть життя, 

Заради нас і мирного світання.

Ведуча. І без імен помолимось за них, 

За трошки вдачі світлої, простої. Ведучий.

У час зрад страшних і втрат таких гірких,

І без імен вони для нас герої.

Ведуча. Простим героям - ЧЕСТЬ І ШАНА,               

Хто там на Ваші долі вплинув,    

Ведучий. Хто там зберіг життя нам з Вами!              

Тим ВІЧНА СЛАВА – хто загинув!

 

Ведуча.  Схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

 

Прийшла в нашу хату тривожна година.

Хай кожен збагне собі в безлічі справ:

Все треба зробить, щоб жила Україна,

Щоб ворог підступний її не здолав.

 І хай доведеться колись недоїсти,

Чи буде в кімнатах поменше тепла,

Але не дамо ми лихим терористам

Чіплять в нашім небі чужого орла.

В цей день хай єднає нас думка єдина,

Ми зло в нашім домі долали не раз.

Все треба зробить, щоб жила Україна.

Прийміть цей заклик, як Божий наказ!

Ведуча. Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до кожної нації  і мови.

Ведучий. Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

Ведучий. Дорогі наші захисники, ми, підростаюче покоління, обіцяємо рівнятись на Вас і стати справжніми патріотами своєї держави, боротися за волю, честь і за народ.

Ведуча. А Вам, шановні гості бажаємо щастя й здоров’я, злагоди, добробуту, перемоги.

Ведучий. Хай збуваються мрії, покинуть тривоги. 

Ведуча. Хай завжди буде мир на землі!..

Ведучий. Хай живе Україна!

Слава Україні – Героям слава! 

(показ відеокліпу і звучить пісня «Україна – це ми»)

 

 

1

 

docx
Додано
22 січня 2021
Переглядів
446
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку