Сценарій свята "Андріївські вечорниці"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій свята "АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ"

 

 

 

 

 

 

                                               

 

 

 

 

                                                Педагог-організатор:

                                                                    Гаврилюк Г.М.

 

 

 

 

 

 

Звучить пісня «Ой у вишневому саду»

Ведуча: Добрий вечір,  добрим людям

Радо вас вітаємо.

Українські вечорниці

Ми розпочинаємо!

 На сцену виходить господиня з хлібом-сіллю.

Господиня: Добрий вечір, щедрий вечір!

З щастям, любі друзі!

Честь і шана людям сивим,

Працьовитим і дбайливим.

Слава мамам і бабусям,

Слава хлопцям і дівчатам,

Неспокійним і завзятим.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро

Прийміть коровай наш із жита, пшениці

Лакаво всіх просимо на вечорниці!

 

Господар: українські вечорниці

Починаєм перший раз

Хай веселий сміх іскриться

У серці кожного із нас!

Хай дзвінке, веселе слово

Пружно рветься в небеса

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса!

Кланяються. Господиня дає гостям хліб-сіль.

 

Ведуча1: Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку землі, солов’їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоя багатство – народ. Україна…Рідний край… Золота, чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.

Ведуча2: З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ. Наша Україна славиться традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

Ведуча 1: У глибину століть сягає наша історія. Пізнати історію рідного краю допомагають нам і книги, і самобутня народна творчість: мелодійні пісні, цікаві звичаї, фантастичні народні казки.

Ведуча2: Отже, сьогодні ми з вами через призму сучасності поглянемо на минуле, щоб відчути красу і поезію давніх звичаїв і обрядів, станемо учасниками одного з чудових свят української молоді.

Ведуча 1: Сьогодні ми зібралися на Великі Андріївські вечорниці.

Ведуча 2: Вечір напередодні свята Андрія вважався чарівним, а ніч – доленосною. Цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року. Існувало багато парубочих ворожінь, але ще більше було, звичайно, дівочих ворожінь.

Ведуча 2: Ці ворожіння добрі, вони не несуть у собі нічого лихого: ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять кращої долі і прагнуть дізнатися, що ж їх чекає у майбутньому.02,

Ведуча 1: Молодь цієї ночі спати не лягала, – адже це була своєрідна українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли дозволялися різні парубочі жарти та витівки.

От і сьогодні для Вас, шановні глядачі – усе найкраще - жарти та розваги наших предків, старовинні звичаї та сучасні пісні.

Разом: Запрошуємо вас на Андріївські вечорниці!

          Ведуча 2. Повернемося в минуле і уявімо таку картину. Тихе українське село. Вечоріє.

( Хата, господиня в хаті).

Господиня. Вже й вечір на дворі, а молоді все нема й нема, Я вже і вечерю приготувала, ось і пампушки готові і вареники. Ой я пам’ятаю колись вечорниці були: дівчата і хлопці як зберуться разом танцювати, загравати…
(Стукіт у двері )
Господиня. О, це вже мабуть дівчата!!!
Кума. Добрий вечір, кумонько! То що цю зиму вечорниці перебралися до твоєї  хати?
Господиня. Та дівчата попросили! Нехай зберуться погадають! І я заодно молодість згадаю!
Кума. Тьху… Тож не вечорниці будуть, а суцільне сороміцтво !
Господиня. І звідки ж така мудра думка, у твою дурну голову влізла. Га..!? Чи не через вухо!?

Кума. А що – яка он зараз молодь. Ні шити, ні вишивати. А гадати – той мови нема!Тільки в інтернеті сидять.
Господиня. То якщо ти така розумна, візьми і залишись на вечорниці, і навчи нас!
Кума. А я й залишусь, і навчу. Подумаєш!
Господиня. Ааа.. так тобі теж хочеться молодість згадати! Так би прямо і сказала, а то кругами ходиш.
Кума.Ой як кортить кумонько!

-Ой коли ж той вечір буде,
            Що багато хлопців буде,
            І великих, і малих,
            І розумних, і дурних,
            І убогих і багатих,
            Щоб було з ким жартувати.
(Аж раптом зимове повітря пронизує дівочий сміх, чути жарти, пісні. (пісня  «Добрий вечір, дівчино, куди йдеш») ( Чути сміх…Господиня схоплюється. Заходять дівчата )
Дівчина 1.    Добрий вечір вашій хаті,
                       Уклін господині,
                       Чи веселі вечорниці в нашій Україні.
Дівчина 2.   Добрий вечір, господине, славна молодице
                      Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
Дівчина 3.     Аби щастя було в хаті,
                        Щоб усі були багаті,
                        Аби було любо, мило,
                        Аби всі були щасливі.
Дівчина 4.     Будем з вами добрі, щирі,
                        То і будем жити в мирі.
  Тоді всім нам допоможе
                        Матір світу – Мати Божа.
Господиня. Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
                       Поспішайте, дівчатонька, все приготувати,
                       Бо пора вже вечорниці всім нам починати!

Кума.                    Ось зваримо вареничків,                   Білесеньких, пухкеньких,
                              Та й запросим  до нас в гості                                 Хлопчиків гарненьких.

Господиня.     Щоби вони разом з нами

Гарно святкували.

                               Андріївські вечорниці

                                     Піснею стрічали.

Господиня: Дівчата, А давайте, поки хлопців нема, заспіваємо.

(Дівчата співають сучасної української пісні Ірини Федишин “Я хочу на Мальдіви”. Дівчата співають)

Господиня: Ну, що щебетуні вмостились зручніше, будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата.

Дівчата:Так, хочемо!

(Виходять під музику дівчата сідають , співають і вишивають.)

Кума. Дівчата, а на чобіт поворожимо? Всі знають це ворожіння?

( Дівчата розводять руками )

       Ворожіння 1. Перекидання чобота.

Дівчина 5.: Кидаємо правий чобіт через ліве плече, ставши спиною до хати. Кидати треба так сильно, щоб через стріху перелетів. А тоді дивляться, у який бік чобіт носком показує, звідти і старостів слід чекати.

Дівчина 6.Чобіточку, мій новенький,

                     Теплий, теплий і гарненький,

                     Вкажи халявкою дорогу,

                     Хто посланий мені від Бога.
Дівчина 2 . Лети, впади та не розбийся,

                      І з вулицями розберися,

                     Й минувши вуличку Івана,

                      Вкажи на вулицю Степана.

Дівчина 3.  А я свій кину аж під хмари

                      Хай розшукає мою пару.

Дівчина 4.   Нема чобіт, то що робити?

                      У мене валянки підшиті

                      Кину просто навмання,

                      Нехай долю доганя.

                      О добре чую, впав

                     Аби в снігу десь не пропав.

(Звучить весела музика, дівчата по черзі скидають правий чобіт, кидають його,  а потім коментують:)

Дівчина 1.  Мій кудись на Київ показує!

Дівчина 3.  А мій – на Тернопіль!

Дівчина 2.  А мій, здається, – на Париж!

Дівчина 5.  Ну а мій – на Моршин! Десь там моя доленька!

Кума. Запам'ятовуйте! І звідти старостів чекайте!

Дівчина 6.  А мій чомусь до хати носком повернувся!

Господиня: То він показує, що тобі ще рано заміж виходити, дома посидиш іще! Не сумуй! Ти ще ж молоденька!

(Дівчата починають взуватися; але одна з них згадує ще одне ворожіння на чоботи.)

Ворожіння 2. Переставляння чобіт.

Дівчина 1.: Дівчата, не взувайтеся! Ми ж іще чобіт не переставляли, щоб дізнатися, хто з нас найпершою заміж вийде!

Господиня: Твоя правда! Бачиш, ти згадала, а я вже й забула! Всі пам'ятають, як це ворожіння провести?

Дівчина 2: Так!

Дівчина 3. Ні!

Дівчина 4. Пам'ятаємо!

Дівчина 5. Не знаємо!

Дівчина 1.: Тож слухайте! Знову ж таки, беремо правий чобіт і ставимо по черзі один за одним. Чий перший за поріг переступить, та першою заміж вийде! Поворожимо?

Дівчата: Так! Звичайно!

(Звучить музика. Дівчата переставляють чоботи і радісно коментують:)

Дівчина 2. Я перша заміж вийду!

Дівчина 3. А я друга!

Дівчина 4. А я третя!

Ворожіння 3. Ім'я судженого.

Дівчина 5.: Я думаю, що всі ви, мої любі, згоряєте від нетерпіння ще дізнатися й ім'я свого судженого! Чи не так?

Дівчата (разом):Так! Звичайно!

Дівчина 5.: Колись в українських селах дівчата виходили на перехрестя і запитували першого зустрічного чоловіка: „ Дядьку, дядьку, як вас звуть?" Він називав своє ім'я, а дівчина знала, що так зватимуть її судженого. Ми на вулицю, мабуть, не підемо – а подзвонимо знайомим і їх запитаємо.

( Звучить пісня Віа Гра “Суджений”)

Дівчина 6: Мого судженого Василем зватимуть!

Дівчина 1: А мого – Миколою!

Дівчина 2: А мого – Петром!

Дівчина 3: А мого – Андрієм!

Дівчина 4: А мого – Пантелеймоном!

Дівчина 5. Це тільки так можна дізнатися, котра дівчина першою заміж вийде, чи ще якісь ворожіння є?

Ворожіння 4. Скринька.

Кума: А не хочете дізнатися, хто за професією буде суджений?

Дівчата (разом): Хочемо! Хочемо!

Кума: От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться скринька, хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала. Ану, мої помічниці, несіть швиденько скриню!

(Дівчина біжить за скринькою, усі дівчата обступають стіл, на який ставиться решето).

Кума: Я поклала в решето декілька дрібничок; шматок заліза – хто його витягне, чоловік тієї дівчини ковалем буде, колоски – хліборобом, шматочок дерева – столяром чи теслею, квітку чи стрічку – то ще не скоро сватів чекати, люстерко – не інакше, як великий ледащо. Не боїтеся поворожити?

Дівчата (разом): Ні! Поворожимо!

Кума: Скриню я накриваю хусткою, а ви. дівчатонька по черзі виймайте те, що доля підкаже. Отже, почали! Три – чотири!

(Дівчата ворожать. Дівчата вибирають і називають те, що вибрали):

Дівчина 1:А мені – шматок паперу !

Кума: Буде наречений вчителем чи може офіс- менеджером!

Дівчина 2: А мені – зубний протез!

Кума: Точно вийдеш заміж за зубного техніка!

Дівчина 3: А мені – люстерко!

Кума.: А тобі гарне ледащо судилося!

Дівчина 4:А мені – стрічка!

Кума: не бути тобі цього року в парі!

Дівчина 5:А мені – шматочок хліба!

Кума: В достатку проведеш сімейне життя.

Дівчина 6: А мені – хустинка попала.

Кума: Незабаром вийдеш заміж.

(Дівчата весело обговорюють результати ворожіння. Стукіт у двері)

Господиня: Оце слава Богу, вже й хлопці ідуть, привітаємо їх веселою. 

Хлопці: Дівчата, дівчата! До хати пустіть.

Дівчина 1: Та ні, ще подивимось чи гідні ви того. 

Хлопці співають: 

                Ой дівчино відчини (2 раз )

Своє й моє серденько звесели (2 раз ) 

Дівчата: Ой не буду, відчинять (2 раз)

  Бо ти будеш, серденько, жартувать (2раз ) 

Хлопці: Ой не буду, не буду ( 2 раз )

  Пожартую трішечки та й піду (2раз )

Дівчата: Не пустимо вас в хату, бо дуже вас багато. 

Хлопці: Не пустите ... Не пустите то підемо до інших дівчат.

(Пауза. Дівчата злякалися)

Господиня: Хлопці та куди ж ви. ( хлопці вертаються ) 

Хлопець 1.: Дівчата ми з гостинцями прийшли! 

Дівчина 2 : Полюбила Коваля така доля моя (2раз )

                     Я ж думала кучерявий в нього чуба нема (2 раз) 

Дівчина 3.: Ой хто ж то іде попід вербами,

                       Чи то мій чи то твій, світить ребрами (2 раз )

Хлопець 2: Ох, а брехали, що на цих вечорницях дівчата гарні, а вони бач які люті.

Дівчина 4.:В тебе очі як у рака, сам ти злий як та собака.

Господиня: Та годі вам дівчата. Просимо хлопці сідайте. Дівчата наші хоч і язикаті та за те завзяті. Подивіться, як вони вміють в'язати, вишивати. 

Хлопці: Розглядають. 

Господиня: Хлопці ну що сподобалось? 

Хлопці співають:

Ой дівчино шумить гай (2 раз)

Кого любиш забувай,  забувай. 

Дівчата співають:

Нехай шумить, ще й гуде (2 раз)

Кого люблю, мій буде, мій буде.

5 хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?

 

Пісня «Наші хлопці вареників хочуть»

 

Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.

 

Дівчина 5: Вареники мої великомученики!

Велику муку терпіли,

В гарячій воді кипіли.

Сиром були понапихані,

Маслом очі позаливані.

Як є сметана, то вмочайте,

А як нема – вибачайте!

Бере пиріг і підходить до хлопця

З’їж, Андрійку, пиріжок,

Він дуже смачненький,

А у нього всередині

Сирочок дрібненький.

 

хлопець: (кусає пиріг і кривиться) 

Чи ти, дівча, з роду-віку

Пирогів не їла,

Що ти свої пироги

Клоччям начинила?

Нехай тебе лихий знає

З цими пирогами,

Ти би краще розкидала їх помежи псами.

 

 

Пісня-частівка

Ой кувала зозуленька,

Та й сіла на дубі.

Були б ви дівчата файні,

Як мали б всі зуби.

Ой кувала зозуленька

В селі Вороняки.

Є у всіх нас файні зуби,

Ну, а вам подяка.

Ви хлоп’ята гонорові,

Файно виводили.

Все одно наше буде зверху,

Щоб ви не робили.

 

хлопець: Та нехай же ваше буде зверху!

 

Голос з коридору «Хлопці, допоможіть мені!». Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман. В’язанка бубликів у нього на шиї

 

хлопець (Роман): От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

6 дівчина: Не сумуй, Ромцю!

хлопець (Роман): Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.

Чи я, тату, не доріс,

Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,

Чом не люблять дівчата?

1 дівчина: Ой , Ромцю, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.

2 дівчина: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.

3 дівчина: А давайте заспіваємо.

 

Пісня «Із сиром пироги»

 

Дівчата частують хлопців пиріжками, хлопці їдять і говорять жартуючи:

1-хлопець: Ой, який твердий, можна й зуба зламати.

2-хлопець: А в мене кислий, як помідор.

3-хлопець: Я з’їв пересолений. А ти?

4-хлопець: А я гіркий, як перець.

5-хлопець: А я, цілу дарабу соди з’їв.

Дівчина: То виростеш, як пончик.

6-хлопець: Тихо хлопці. А мені попався самий смачненький. Рум’яний, як ваші личка дівчата, а солодкий як мед.

Хлопець: Хлопці, давайте і ми почастуємо дівчат.

1-хлопець: Та спочатку побачимо, які вони кмітливі. А відгадайте мою загадку. Саме з води і на воді плаває?

2-хлопець: А мою. Коли можна воду носити в решеті?

3-хлопець: І мою. Без ніг, а біжить, без рук, а рукава має?

4-хлопець: Ще і мою. Де є річка без води?

5-хлопець: Давайте ще й мою. Що стоїть посеред моря? (Дівчата відгадують, а хлопці частують їх цукерками).

 

Кусання калити.

Дівчина 4.: Хлопці! А хто у нас сьогодні за пана Калитинського буде?

Парубки (разом):Микита! Він минулого року всіх переміг!

Хлопець 2. :Дякую, шановне товариство!

Умови цієї гри знають усі? Пояснюю тим, хто не знає. Усі парубки стають у чергу і по черзі будуть підходити калиту кусати. Але не пішки підходитимуть, а під'їжджатимуть на коцюбі, тому кожен по черзі буде паном Коцюбинським. Завдання пана Калитинського – захистити калиту, завдання пана Коцюбинського – вкусити калиту і отримати титул переможця. А завдання дівчат – розсмішити хлопців, щоб перешкодити вкусити калиту, бо хто розсміється, той із гри вибуває. Калиту руками чіпати не можна! Можна лише кусати зубами. Пан Калитинський уже прив'язав калиту?

Пан Калитинський:Так! Я готовий! Калита на почесному місці. Починаємо!

           (Дівчата подають парубкам коцюбу.)

Перший Коцюбинський(Хлопець 3)

Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

(Їде на коцюбі по всій сцені.)

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете?

Коцюбинський: А їду калиту кусати!

Калитинський: А я буду по мармизі писати!

Коцюбинський: А я таки вкушу!

Хлопець. А я таки впишу!

(Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита „тікає" )

Хлопець ( маже Коцюбинського сажею)

Калитинський: Прошу, панове, наступного пана Коцюбинського! Прошу!

Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А ви звідки?

Коцюбинський: Та я тутешній, з нашого села.Хочу калиту вкусити.

Калитинський: То спробуйте! (Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита „тікає")

Коцюбинський: Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Калитинський: Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете!

Коцюбинський: Іду калиту кусати!

Калитинський: А що везете?

Коцюбинський: Оце везу я міх!

Калитинський: А що в міху?

Коцюбинський: Сміх!

Калитинський: То давай засміємося!

Коцюбинський: Нема з чого реготати, коли хочеш калиту кусати!

Він підстрибує і кусає калиту. Всі весело плещуть у долоні.

Дівчата (навперебій):Оце так парубок!Оце молодець!Всіх переміг!

Дівчина.А тепер хочемо вам побажати,

Щоб була багата ваша хата

І ділами, й пирогами,

І друзями, і гостями.

Дівчина. Ще бажаємо дуже сили.

Щоб ніколи не хворіли.

Хай стежки встеляються квітом-рястом

Зичимо здоров’я, миру, щастя!

Господиня. Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились,

І здається, все пройшло .

Ні,так просто не проходить,

В серці струночка бринить.

Про Андріїв вечір спогад

В нашім серці буде жить.

Кума:. Сьогодні ви побачили як святкували Андріївські вечорниці наші бабусі та дідусі, послухали хороші пісні та андріївські жарти. 

Пісня «А я бажаю вам добра»

Господиня, господар.  Дякуємо всім за увагу!

Запрошуємо всіх  на солодкий стіл!