Вед.          Гайда, діти, у лісок, любо там та мило,

  Подивіться все навколо осінь як змінила.

  Ви ж до лісу завітайте, все гарненько розгадайте.

          А там листячко лежить, наче каже : “Нас зберіть”.

(Діти заходять до залу. На килимі розкидано листя. Збирають листя)

            Вед.              Ось подивіться, любі малята,

Осінь зробила дарунки до свята

Червоні та жовті, зелені та сині –

Скільки в узорах і квітів, і ліній.

Кожна робота весела, барвиста.

Серце радіє, теплом промениться,

З осінью кожен бажає зустріться.

 

Пісня “ОСІНЬ” ( муз. М.О.Ведмедері, сл. О.М.Іванової)

1.Осінь, осінь, трудівниця,

Ти невтомно працювала:

Росянисті перли-буси

В трав’яні шовки поклала.

Землю стомлену, змарнілу

Срібними дощами вмила

І багатим урожаєм

Людям всім столи накрила.

Приспів:

Осінь, осінь, трудівниця,

Осінь, осінь, чарівниця;

Осінь люба, осінь мила,

Як тебе нам не любити.

2. Осінь, осінь, чарівниця,

Ти усіх зачарувала.

Квітам-дітям вінки пишні

На голівки одягала.

Кленам-парубкам завзятим

Багрянії шати дала,

А берізки білокорі

В щире золото убрала.

Приспів:

 

1. Осінь наступила, та зробила диво,

Гляньмо все навколо диво-дивина.

Листячко змінила, край садочка верба

І лелека в вирій знову відліта.

 

2. Колосом пшениця край межі гойдає

І ячмінь вусатий губи надуває.

Тільки лиш калина листячко змінила,

Знову одяглася в сонячне вбрання.

 

3. Небеса прозорі, мов глибінь ріки,

Падають, як зорі, з явора листки,

А над полем – нитка дзвенить, як струна,

Засміялась квітка: “Не страшна зима”.

 

4. Тихо осінь ходить гаєм,

Ліс довкола аж горить.

Ясень листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть

 

5. І берізка над потоком

Стала, наче молода.

Вітер, ніби ненароком,

Їй косиці розпліта.

 

В ці дні, давно так повелось,-

До нас у гості ми запрошуємо осінь.

( входить Осінь )

            Осінь:                       Я – осінь – чарівна й  ясна,

Я дивна, наче казочка сама,

Тримаю пензлик у руках,

Малюю у садах, гаях.

                                               Малюю всюди – тут і там,

Щоб догодити, любі, вам,

Щоб вміли ви красу кохати,

Щоб теж у руки пензлик брали,

Красу природи малювали.

Тому й прийміть дарунок мій,

Це -  фарби, кожна має колір свій.

 

Пісня “ОСІННІ ФАРБИ”

Фарби в осені чарівній то небесні, то земні,

То холодні – сірі, сині, то гарячі – як вогні,

То червоні, то багряні, то веселі, то сумні,

То бурхливі, то спокійні – розлилися по землі.

Приспів:

Фарба червона палає, всіх на землі зігріває.

Жовта – це кожний з вас знає – сонячна ила жива

Фарба зелена – весняна, символ життя на землі,

А от блакитна духм’яна, холодна в нібесній імлі.

 

Осінь: Не сама до вас прийшла –

Я синочків привела.

Чи знаєте моїх синочків?

Відгадайте мого старшого сина.

                                       Знову лункий шкільний дзвінок

                                       Нас покличе на урок.

                                       Як цей місяць звати?

                                       Прошу відгадати.

 

Вересень:          Гукали, мамо?

Я був далеко,

У вирій проводжав лелеку.

Був заблукав і притомився,

З дороги, бідний, збився.

 

1. Звозить вересень в комори

Кавуни і помідори,

Спілих яблук, груш і слив

Цілі гори натрусив.

 

2. І вантажить гарбузи

На машини і вози…

Йде до гаю, де гриби

Виростають щодоби.

На чолі іскриться піт –

Сто турбот і сто робіт.

 

3. Веселий вересень у лісі

Повісив ліхтарі,

І сонце на золотистім списі

Гойдається вгорі.

Гаптує вечір жовтим шовком

Блакитні килими,

А чорний пень зробився вовком

Повившись  дими.

 

4. Кличуть нас ліси, поля, сади

Назбирати осені плоди,

І з дерев спадає листя жовте

То землею ходить місяць… Жовтень

 

Жовтень:         Я був за рікою,

Очеретам густим та ласкавим

Визолотив чубчики русяві.

 

1. Подивись: навидноколі

Мов змінилися ліси.

Хто це їх у жовтий колір

Так барвисто прикрасив?

Ось край річки – жовті клени

І берези золоті.

Ялинки лише зелені

Залишились в самоті.

 

2. І пишаються дерева

Золотим своїм вбранням:

- Це якийсь маляр, напевно,

Догодити хоче нам.

А маляр цей – місяць Жовтень:

У відерцях чарівних

Жовту фарбу перебовтав

І розбрискує по них.

 

3. Краплі з неба, дахів, стріх,

Дощ холодний і перший сніг,

Почорнів без листя сад,

Наступив… Листопад.

 

Листопад: Матусенько, мені ще не пора.

                  Хай садом тішеться ще дітвора.

 

1. Листя з лип і берез осипається,

За стебло верболіз зачепається.

Стали трави, стежки золотистими,

А тоненькі гілки – та й безлистими.

А як буде навесні путь простелено,

Знов на тому гіллі стане зелено.

 

2. Вересень місяць добре гаптує

Овоч смачненький дітям дарує

А місяць жовтень мряву розвіє,

В лісах, в садах листя пожовтіє.

А листопад – той жалю не має,

З дерев останнє листя зриває.

 

Осінь, а хто ховається у тебе за спиною?

 

 

Дощик: Барабана я не маю,

Нітну грамоту не знаю,

Та бува, що безліч діб

Вибиваю влучну дріб.

Тільки жаль у днину гожу

Барабанити не можу.

 

Пісня “ДОЩ НАДУМАВ НАЛЯКАТЬ” (муз. І.Островського, сл.М.Поно-

маренка)

1. Дощ надумав налякать

Двох малих синичок.

Став із лійки поливать

Щебетух-сестричок

 Приспів:

Та зацінкали синички:

- Ми обидві невеличкі.

Ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля

Ми обидві невеличкі.

2. Ось листочкі із квасолі

Нам замінять парасолі.

Сядемо хутенько

Будемо – сухенькі.

Приспів:

Знов зацінкали синички:

- Ми обидві невеличкі.

Ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля

Будемо сухенькі.

 

Йдуть, і йдуть, і йдуть дощі

Стали чорними кущі,

І дерева чорні стали,

Бо листочки всі опали,

Тільки дуб стоїть у листі

І калинонька в намисті.

 

ТАНОК З ПАРАСОЛЬКАМИ

 

Вед.:    Ой, що діється, що сталось –

В небі сонечко сховалось,

Бо хмаринки прилетіли,-

Все відразу замочили.

Входить мурашка

Мур.:   Ой, дощик піде і намочить бочок!

Піду заховаюсь під білий грибок.

Входить метелик і танцює

Мет.:   Під грибок мене пустіте,-

.            Я не можу вже летіти

Мурашка запрошує Метелика

            Йдуть Їжачки. Танок.

           Вед.:      По лісу від ранку ходить Їжочок.

                      Грибів назбирає у свій козубок.

           Їж :      Пустіть мене, друзі, до себе під гриб,

                      Бо голочки мокрі, і я вже захрип.

Вед.:    Ой, які кумедні мишки!

Дощ не слабшає не трішки.

Миш.:  В мене мокрий навіть ніс…

Хоч викручуй сірий хвіст!

Вибігає зайчик

Вед.:     Зайчисько маленький біжить по доріжці-

Як холодно й мокро кожнісінькій ніжці!

Зайч.:   Пустіть мене, друзі, під гриб лісовий,

Усіх він ховає, хоч ніби й малий.

Вед.:     Гляньте, Лисиця біжить до грибка

Зайчиська шукає вона…он яка!

Лис.:    Не бачили, друзі, зайчиська малого-

Такого вухатого й вельми смачного!

Звірі :   Ні, нема у нас зайчиська

Для кумась таких.

Не дамо тобі, Лисичко,

Кривдити малих.

Лис.:    Я більше так не буду,

Я дружити з вами буду.

Зв.:       Гаразд, але дотримай слова.

Вед.:     Геть хмаринки полетіли

Сонце засміялось

І комахи вже з’явились.

      Гляньте, що ж це сталось?

                Мур.:    Був грибочок наш маленький…

               Мет.:   Дивина, та й годі.

               Зайч.:   А тепер ого який!

Гриб :  У лісочку співи й сміх

Головне для нас усіх-

Тут із друзями зустрітись,

Міцно з ними подружитись.

Разом дужчі ми й вправніші,

Разом жити веселіше.

Нумо поличку заграйте,

Та усі в танок ставайте.

 

Танок – Полька.

 

1. Хто в хустині червоненькій

Став у лісі між дубів?

Може дівчинка маленька

Назбирать прийшла грибів?

2. Ні, не дівчина там стала,

Горобина виростала,

Їй хустинку готувала

Щедра осінь золота.

 

Танок “Горобина”.

 

1. Хай сріблястий падає сніг,

Ще й мороз лютує,

Горобинонька птахів

Смачно нагодує

 

2. Горобино, чому ти не сумна,

Скоро ж настане холодна зима?

Гор.:    Ой, навіщо мені листя?

Коли вже іде зима.

Коли холодно вже стало

І пташок ніде нема?

Краще скину я листочки

І тихесенько засну,

Буду спати,

Буду ждати сонце, радість і весну!

 

1. Журавлі летять, курличуть,

Шлють останнє “Прощавай”.

Літечко з собою кличуть,

Забирають в теплий край.

2. Ой як жалко мені літа

І журавликів моїх.

Та не буду я тужити,

Бо весною стріну їх.

3. До побачення, спасибі,

Прилітайте ще до нас.

І звірята, і рослини-

Всі чекатимуть на вас.

 

Пісня “ВІДЛІТАЮТЬ ЖУРАВЛІ ”.

(муз. М.О. Ведмедері, сл. О.М. Іванової )

1. Відлітають в теплий край журавлі,

Лине з ними літо у ранковій млі,

Пісня туш лунає з краю в край :

- Земле рідна, Вітчизно, прощавай!

Повертайтесь, повертайтесь журавлі,

Повертайтесь, повертайтесь навесні,

Повертайтесь, повертайтесь в рідний край,-

Вас завжди привітно стріне зелен-гай.

2. Ось останній клин махнув нам крилом

І зникає у блакиті за селом.

Кличе в мандри незвідана далина,

А до нас крик сумний долина :

Повернемось, повернемось навесні,

Повернемось, повернемось ми усі.

Повернемось, повернемось в рідний край,

Нас завжди стріча привітно зелен-гай.