Сценарій свята "Хай на весь світ колоситься українська паляниця"

 

 

 

 

 

 

 

 

Хлібові вклонімося…

 

 

 

 

 

 

 

Мета. Ознайомити учнів з історією виникнення хліба, його шляхом до нашого столу. Поглиблювати знання дітей про звичаї українського народу, пов’язані із хлібом. Вчити дітей бережно ставитися до хліба.  Виховувати любов до хліба, вчити шанувати працю хлібороба.

Обладнання. Коровай, вишиті рушники, колоски, квіти – маки, волошки, плакати з висловами про хліб, виставка малюнків про хліб, великі вази, коси, брилі, віночки, пам’ятка про хліб
Звучить пісня. Діти, тримаючи в руках колоски, маки, волошки, виходять на сцену «змійкою», створюють «пшеничне поле», складають квіти у вази, які стоять по обидва боки сцени,  і шикуються півколом на сцені.

 

1.Дівчинка. Гостей дорогих стрічаємо

Круглим пишним короваєм.

З рушником берем таріль,

Коровай кладем і сіль .

 

2.Хлопчик. Шанобливо хліб підносим

І вклонившись, щиро просим:

- Любий гостю наш, приймай

Хліб гостинний – коровай.

(Діти кланяються і кладуть хліб на стіл, застелений скатертиною).

 

1 Хліб – усьому голова, так в народі кажуть,

Хліб – це мир, любов, життя, хліб – це наша радість.

2 Мама зранку подає молочка поживного,

І смачний окраєць хліба, теплого, пшеничного.

 

 

1 Йшли роки, мінялись люди, цінності губились,

Тільки хліб – незгубна цінність, в ньому наша сила.

2 Хліб – усьому голова, хліб – як сонце, кажуть,

Хліб – це спокій, мир, життя, хліб – це справжня радість.

 

1.Ми живемо в Україні,

де в степу із краю в край

на добро усій країні

визріває урожай.

 

2.Де пшениця достигає

Колосиста, золота,

Де, неначе, море грають

І шумлять густі жита.

 

Вед1.:Хліб – це те, з чого починається життя людини, життя нашої країни, життя всієї планети. Хліб дешевий по ціні і дорогий за своєю суттю. Без нього нафти не добути, сталі не виплавити,, поля не зорати, задачку в школі не розв’язати. Ніхто не візьме на себе сміливість стверджувати, що вартість хліба обчислюється копійками. Ні, у хліба ціна інша.

Вед 2.: У скибці нашого хліба – і праця, і наука, і пісня, і танок, і мрії, і щастя людське. За всіх часів і у всіх народів найбільшою святістю вважався хліб.

Ведуч 1.: Хлібом могутня наша Україна. З хлібом далеко видно – на всі сторони світу. Наше диво, наша Україна!Близька ти нам і найкраща о будь-якій порі року: коли весною дихає теплим паром земля, виганяє зелену свіжу парость, лелеки, повернувшись в рідні краї, кружляють над селом, обдаровуючи щастям людські оселі.

 

Учень:Від хліба починається усе:
           Дитя і пісня
           Радість і тривога,
           Натхнення і життя ясна дорога,
          Яка на крилах радість нам несе,
          Без нього й небо сонцем не цвіте
          І холодно біля вогню без нього,
         А найсвятіший він від того,
          Що на полях оновлених росте,
         Які колись ми окропили кров’ю
         І обігріли у боях любов’ю.

 

Вед 2.:Так почнемо ж велику розмову про малесеньку скибочку хліба. За всіх часів і у всіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб.
….Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим… Ці слова щоденної молитви знайомі кожному з нас. Цими словами кожна віруюча людина розпочинає свій день. Цими словами ми просимо Бога про все, що потрібне для нашого земного життя.

 

                                        Легенда про хліб
  В одній з народних казок розповідається таке:
Якось у родині пекли хліб. Одна паляниця скотилася з лави і покотилася дорогою. Прикотилася до воріт багатія і просить: «Прийміть мене до себе, завжди будете ситі». «У нас і калачів досить»,- мовив багатий. Покотилася хлібина далі. Докотилася на край села і стала перед бідною хатою. Саме у дворі гралися голодні діти. Побачивши хліб, зраділи йому і понесли до хати. Тут же почали їсти хліб. Коли залишився тільки окраєць, сталося диво:виросла з окрайця нова паляниця! І скільки б її не краяли, завжди цілою була. У хаті бідняка постійно був хліб.
  А одного разу з високої гори покотилося золото. Зупинилося воно перед бідною хатою,постукало в двері, щоб пустили. Вийшов бідняк і сказав: «Тебе нам не треба, у нас є хліб». Покотилося золото далі. Зупинилося перед хоромами багатія. Тільки заблищало у дворі, метнувся багатий, вхопив золото в обійми і посадив на почесному місці.
  І почалися в багатія злидні. Земля перестала родити, сади почали всихати. Не стало хліба. Як не жалів багатій, а змушений був понести за хліб шматок золота. Півпаляниці відкраяв бідняк, золота від багатого не взяв. Родина багатія весь хліб з’їла відразу і знову було голодна, а бідняків окраєць перетворився на запашну паляницю.

Вед1.: Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах…Це пахне хліб. І неповторний запах робить хліб живим, частиною душі для кожного з нас.
         Початок хліба – маленька зернинка. Зернятко хліба нагадує дитину в сповитку. Немовля – це іскринка життя у згорточку. Так і зернятко починає колос, безмежний хлібний лан.
Вед.2: Здавна хлібу надавали круглої форми , ототожнюючи його з сонцем. Якщо у домі пахне хліб – тут злагода і щастя, якщо в державі колосяться хлібні поля – тут мир і достаток. Хліб – це честь, хліб – це рука допомоги, хліб – сила, могутність держави, хліб – це святість.
Вед.1:Хліб у кожній хаті обов’язково лежав на столі, а біля нього клали сіль. В Україні хліб-сіль на вишитому рушнику – найвища ознака гостинності народу. З хлібом-сіллю вперше входили до нової хати.
                       Ми хлібом-сіллю друзів стрічаєм,
                        Хай буде в світі більше в нас братів,
                       Хай в кожній хаті будуть короваї,
                       Щоб люд ніколи хліба не просив.
Вед.2: З хлібом пов’язано багато традицій, його цінують всі народи. Гарний звичай в Україні – обсипати зерном молодих, новонароджених.
  З хлібом проводжають до армії. З хлібом, зустрічають тих, хто повертається з війни. Хлібом поминають тих, кому не судилося

повернутись. Він таїть у собі тепло серця і душі, тепло сонця і ставлення до нього має бути теплим, шанобливим. .

 

Колосок.  Я виріс із зерниночки,

  З тоненької билиночки.

  Пустила вона вусики

  І стала половіть.

  Ішли дощі все літечко

  Крізь неба синє ситечко,

  Зерно до зерна тулиться

  І починає зріть.

  На сонечку пишається,

  І соком наливається,

  І під вітрами буйними
                    Шумить, шумить воно.

  Ой буде втіха кожному,

  Невтомному, тривожному,

  Хто виростив і виходив

  Це золоте зерно.

 

 

Ведуч1.: Хліб. Яке щире і тепле почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини .З давніх – давен ведеться в Україні, що хліб у хаті – то багатство, сіль – то гостинність і щирість. Нашу Україну називають хлібним краєм, бо люди, живуть тут, умілі і вміють обробляти землю і вирощувати на ній хороші врожаї. Для нашого народу хліб був не просто справою – це була основа його життя і найдорожча святиня.

За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати на столі хліб-сіль. Зайдеш і одразу видно: тут радо почастують гостя званого і нежданого, людину подорожню. А ще було таке повір’я: «Хліб на столі – Бог у домі».

У сім’ї, у кожній хаті

Майже завжди буде свято,

Як на білій скатертині

Буде сяяти хлібина.

Що з зернини проростала,

Сонця й дощику пізнала,

Ласки від землі святої,

Чорної, родючої, простої.

Але скільки ті зернята

Мали подорожей взнати,

Щоб потрапив у кожний дім

Запашний і білий хліб!

Влітку справжній хлібороб

Спати не лягає –

     Він і вранці і вночі

Рук не покладає.

Щоб зернини дорогі

Донести до люду,

Щоб дорослі і малі

Мали хліба всюди.

І у місті, і в селі

Знати добре треба,

Що у хлібові у тім –

Праця комбайнера:

І дбайлива, і тяжка.

І гірка від поту.

Тож спасибі скажем їм

За таку турботу.
                               Пам’ятаймо ж цю дорогу
                                від поля до столу,

                                І шануймо цю хлібину,

                                 Як цінність коштовну.

                  Бо в сім’ї, у кожній хаті

                  Тоді буде справжнє свято,

                  Як на білій скатертині

                  Буде сяяти хлібина.

 

 

Ведуч 2.:Чи знаєте ви, як виник хліб? А початок хліба – маленька зернина. У глибині століть загубився той день, коли людина вперше розтерла зерно, змішала його з водою і на розпеченому камені спекла свій перший хліб. Коли це було?

Спочатку люди їли сире зерно. Потім пристосували два камені, людина створила щось подібне до млинкового жорна і навчилася виготовляти борошно.

Ведуч.1:Замісивши борошно на воді, людина відкрила новий вид їжі – кашу, яка і послужила матір’ю хліба. Можливо, це зовсім випадково, жінка, яка готувала їжу для свого роду, «спекла» кашу і одержала корж, який виявився кращим і зручнішим за кашу. Спочатку коржі їли гарячими. Як приправу до

м’яса, а потім стали вживати і холодними. А холодний корж був уже хлібом. Але яким твердим і непоказним на вигляд був цей перший хліб!

    

Учень:.Є відкриття, яких не вкриє мла,

Нехай минуть віки, тисячоліття,

А жінка та, що вперше хліб спекла,

Залишиться безсмертною у світі.

 

 І хоч згубилось в плині літ ім’я,

І пам’ятника жінці тій немає,

А я її такою уявляю:

Вона, як мати, як сестра моя.

 

  Із добрими ласкавими руками,

Як всі жінки у нашому селі,

Що творять хліб, щоденно творять хліб,

І все життя їм пахне колосками.

 

Вед 2.: Хліб вічний і святий. Тож не дивно, що про нього складено стільки легенд. Ви бачили пшеничний колос? Зернятка на ньому тільки зверху. А кажуть, що колись дуже-дуже давно, коли ще боги сходили на землю, все пшеничне стебло знизу до вершечка було усіяне зернятками. Одного разу глянув Бог на землю і побачив, що скрізь на полях і дорогах розсипане зерно. Зійшов він до людей, щоб побачити, як вони живуть, чому хліб не поважають? А хліба було в усіх вдосталь і не було потреби його берегти. Розсердився Бог, подумав:  «Що ж це таке? Пішов він у поле. Дивиться – а колос на стеблах великий-від самої землі аж до верху. Розгнівався Всевишній і вирішив провчити людей. Схопив рукою колосок і потягнув доверху. Так все і стягнув би, не залишивши людям нічого, але на той час нагодилися собака і кіт і почали його благати, щоб залишив їм хоч пригорщу хліба. Пожалів їх Бог і залишив на стеблі ті зернятка, що не встиг стягнути. З тих пір хліба стало менше, і люди почали берегти та поважати його бо залишилась їм котяча частина.

 

 

 

Хлібчик. (Хтось стукає у двері. Заходить Хлібчик).

 

                    Відгадайте-но, діти, хто я такий?

Виріс у полі на добрій землі,

Місце найкраще знайшов на столі.

Так, правильно, я хліб. А чи знаєте ви, скільки людей доклали зусиль, щоб отакий гарний хліб був у вас на столі? Люди яких професій потрудилися над цим?

 

1.Виросла пшениця. Ні спеки, ні холодів не боїться. Це вчений багато років працював, серед тисяч зерняток найкраще вибирав, новий сорт виводив.

2.Агроном сказав, коли орати, як землю напоїти, насіння підкормити.

3.Тракторист землю орав, поле засівав.

4.Льотчик над полем кружляв, молоді паростки від шкідників захищав.

5.Коли дозріли колоски, комбайнер урожай зібрав.

     6.Шофер зерно на елеватор повіз.

7.Коли зерно висушили, мельники його на борошно перемололи.

8.Із готового борошна пекар замісив тісто, випік хліб. Усі хлібороби добре попрацювали.

                                  Учень читає вірш:
Серед степу широкого – посивілий, як віхола.
І чоло його бронзове в голубінь вироста.
За плечима похилими літо бабине дихає,
А жита – як літа його, а літа – як жита.
Кожне зерня він виходив од весни і до інею,
Попід серцем вигойдував, як мале дитинча.
Кожен колос зове його, наче батька, по імені,
По-синівськи довірливо припада до плеча.
 

 

 

Хлібчик. – Я не сам до вас прийшов, а зі своєю сестричкою-паляничкою.

- Паляничко, йди-но сюди! (Виходить Паляничка і Бублик) 

 

                          «Бублик і паляниця»

Бублик житній паляниці говорив хвастливо:

•          Ти засмагла, чорнолиця – зовсім не вродлива.

Я ж біленький, солоденький, вигнутий красиво,

У малечі викликаю усмішку щасливу.

 

І сказала хвастунові паляниця свіжа:

- Ти для діток – подарунок, я – буденна їжа.

Я до кожної родини йду щодня до хати.

Ти, як гість, у дім приходиш,

Я ж – як рідна мати.

 

   

Ведуч1.:Вирощений працьовитими руками хліб – то найбільше диво України.Хліб – мірило життя, культури. Будь-який обряд не обходився без хліба.

Народжувалася дитина – йшли з хлібом.

Виряджали сина в дорогу – мати загортала в рушник житній окраєць.

Справляли весілля – пекли коровай.

Ішли на поминки – несли із собою паляничку.

Дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.

 

 

Ведуч 2.:Ще з пелюшок привчали дитину любити і шанувати хліб. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на столі. Дуже пильнували, щоб хліб не падав на підлогу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з’їсти.

Ведуч 1.: Хліб – не лише буханець, урожай, зерно, але і символ джерела людського життя, материнського благословення і знак уваги ішани до гостя, і знак достатку, і символ людського безсмертя.
Коли на стіл гарячий коровай
Кладе твоя матуся сива,
Ти не соромся, синку, запитай:
Чиї це руки виплекали диво?
Хто недоспав замріяних ночей?
І знемагав у спекотну годину?
тривожний час кому біля очей
Завчасно проснував старечу павутину?
Я б розповів тобі багато ще
Про землю в повоєнній тузі
Як схудла, змучена дощем,
Водила жінка корівчину в плузі.
Як колихала росяні снопи,
Хотіла горе полю розказати,
Вдивлялася за обрій з-під руки,
Чи не поверне доля їй солдата?
У світлій праці щастя на землі
Встає для нас за ясним видноколом.
Цілую хліб гарячий на столі,
Що пахне сонцем, щедрістю і полем.

 

Вед.2: З часом виникло багато повір’їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом.

- хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається життя.

Випікали хліб у суботу і дивилися: якщо хліб гарно вдається – то буде вдача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорить – на смуток, потріскається – чекай новини.

 

Ведуч 1.:Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин «на позику», бо позичати чиюсь найменовану хлібину не можна – відведеш щастя від хати.

І часто ледачих висміювали, самі боялися стати такими.

 

 

 

 

 

 

                                     Сценка «Як роблять хліб»

 

•          Чого ти плачеш?
•          Та мало не вмерла.
•          Голова болить?
•          Ні.
•          Чи серце коле?
•          Ні.
•          Може ноги крутить чи руки болять?
•          Зовсім не від того.
•          Од чого ж?
•          З голоду.
•          Хіба хліба не було?
•          Та був, та ножа не було відрізати.

Учень:

Ви чули, щоб рогалик,
Рогалик та літав?
Літаючий рогалик
Юрбу людей зібрав
Про блюдця, що літають,
Вже чули всі…Однак
Літаючий рогалик -
Тут, певно, щось не так.
А, може, все простіше?
А може, може ж буть:
Літаючі рогалики
В крамницях продають?
Тут продавець озвався
Аж гам навколо стих:
В крамницях не буває
Рогаликів таких!
Угору пекар брови
Здивовано підняв:
-Таких не випікаємо!-
Сказав, як відрубав.
Мірошник, звісно, має
Роботу нелегку-
Не меле для забави
Літаючу муку.

-Та звідки у рогалика
Цей дивовижний хист?-
Здвигнув плечима скрушно
Поважний тракторист.
Не раз до ночі поле
Орав я навесні-
І місяця рогалик
Сил додавав мені:
Світив так ясно-ясно,
Світив, та не літав,
Ніколи для літаючих
Я поле не орав!
Однак літав рогалик
Між партами двома,-
Хоч – як у всіх рогаликів,
У нього крил нема.
Літав…Але у цьому
Нема його вини,-
А тих вина, хто досі
Не зна йому ціни!

 

Прислів’я і приказки

Ведуч 2:Шанобливе ставлення до хліба підкреслюють і народні прислів’я та приказки

 

1.Хліб великий і прекрасний, за хліб платять кров’ю.

2.Хліб тяжкий і трагічний, за хліб платять життям.

3.На чорній землі білий хліб родить.

4.Зима із снігом-літо з хлібом.

5.Хліб - батько, вода – мати.

6.Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

7.Є хліб, то і до хліба буде.

8.Коли хліб на возі, не буде біди в дорозі.

 

9.Посієш вчасно, збереш рясно.

10.Хліб – усьому голова.

11.Сила від хліба, хліб від землі.

12.Сій хліб у годину – будеш їсти кожну днину.

13. Хліб і вода – здорова їда.

14. Хліб усюди добрий – і у нас, і за морем.

15. Скільки не думай, краще за хліб не придумаєш.

16.Без хліба нема обіду.

17. Без солі не смачно, без хліба не ситно.

18. Без хліба – суха бесіда.

19. Земля – матінка, хліб – батечко.

20.Є хліб – є й життя.
21.Літом такий-сякий бур’янець, та хліба буханець, та й чоловік ситий.

 

Ведуч 1.: Є таке страшне слово – голод. Людина, яка пережила його, з жахом чує ці слова. В 1933 році від голоду помирали і дорослі, і діти. Матері божеволіли, бо не могли порятувати дітей від голодної смерті. Шматочок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи не кине шматочок хліба на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

Ведуч.2: Не раз в Україні вершив свою чорну справу лютий голод, коли сім’я не мала чого їсти, не було ні крихточки хліба, ні картоплі чи бурячка, ні морквинки, ні зернинки. Та навіть лободу на городах було всю з’їдено. Затихла в Україні ніжна і чарівна пісня, перестав лунати сміх, навіть посмішка зникла з людського обличчя. Рот кривився від страшної муки, від голоду. Люди пухли без їжі і вмирали: старі,малі, молоді, бо не було хліба на родючій українській землі…

Ведуч1.: Цілими сім’ями, цілими селами вимирали люди страшною, лютою і повільною смертю – від голоду. І ніякої думки більше  не могло бути у головах людей , окрім як про хліб. Ні про що тоді людина не може ні думати, ні мріяти, ні мислити – лише про хліб. Це була людська трагедія. Її назвали голодомор. Цю трагедію народ добре запам’ятав, зберіг у своїй пам’яті й передає від покоління до покоління. Тому сьогодні ми повинні про це згадати і берегти хліб наш насущний, цінувати його та людську працю.
Ведуч 2.: І коли вам кажуть, що є легкий хліб, то знайте, що це неправда. Є гіркий – прошений, солодкий – зароблений, солоний – дарований. А легкого хліба немає.

 

На скибку хліба я дивлюся,
Рум’яну, білу, запашну
На скибку хліба я молюся,
До неї руку протягну.
Молюсь за тих, хто скибки тої
не дочекавсь, заснув навік
Зими холодної, лихої
В той чорний 33 рік.
Молюсь за нас, дорослі й діти,
Щоб не зазнали бід отих
нехай поняття хліб, життя і жити
завжди належать до святих!

 

                                                  Притча про хліб
  Якось один чоловік знайшов велику грудку золота. У своєму господарстві він, звичайно, не міг його застосувати і вирішив продати, але боявся продешевити. І пішов чоловік до мудреця з проханням допомогти йому визначити вартість золота.
І сказав йому мудрець:
- Ти що-небудь сьогодні їв?
- Нічого не їв.
-А вчора?
- І вчора не їв.
- А позавчора?
- Позавчора їв.
- От коли ти проголодуєш три доби, своє золото віддаси за шматок хліба.

Учні кажуть слова:

1.Чи знаєш ти, чим пахне хліб?
Коли весною кілька діб
Гуркоче трактор за рікою.
Хліб пахне працею людською
2.Чи знаєш ти, чим хліб запах,
Коли жнивують у степах
Твої батьки в гарячу пору?
хліб пахне щастям хлібозбору.
3.Чим пахне хліб, чи знаєш ти,
Як повезуть твої батьки,
Зерном наповнені машини?
Хліб пахне соками земними.
4.Чи знаєш ти, чим хліб землі
Пахтить на вашому столі?
Весною, влітку і зимою?
Хліб пахне радістю людською.

 

Учитель: Хліб на столі. Зайшовши до хати, возрадуймося йому. Віддаймо шану тим, хто зростив його, зібрав і змолов, рукам, котрі подарували духмяні, схожі на сонце, паляниці. Хай завжди він, совість наша, буде в хаті, лежатиме, прикрашений вишитим рушником, свіжий і святий. Хай найпершою молитвою нашою буде хвала хлібові, прохання, щоб він завжди був на нашому столі, щоб не черствів, бо, як мовить народ, коли черствіє хліб, то черствіють і душі. Не даймо ж  зачерствіти душам!

 

          Візьму я в руки хліб духмяний.

Він незвичайний, він святий,

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Цей хліб рум’яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

 

 Ось він хлібчик духовитий,

З хрустом кірочки смачним.

Ось він -  теплий, мов налитий

Щедрим сонцем золотим.

І на стіл у кожен дім

Завітав, з’явився він.

                 Тільки - но з печі – скоринка в золі.

       Свіжа хлібина лежить на столі.

      День починається з цієї хлібини.

    

 В ній наш достаток, могутність країни.

 Наших морів не стривожена синь,

Шлях до зірок у космічну глибінь.

Кажуть в народі правдиві слова:

«Хліб-годувальник – всьому голова».

 

 В народі ж хліб, мов матір, поважають,

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

 

          Так хай же щедро наливає соком

І колоситься золотистий сніп.

І хай же родить більше з кожним роком

Його величність – годувальник хліб.

 

 

 Шануйте ж хліб, бо в кожному шматочку

Краплина поту, праці, доброти,

І знайте, щоб дійти до столу,

Через нелегкий шлях повинно зернятко пройти.

 

 Щоб ви сьогодні ласували хлібом,

Не знали горя і великої біди,

Зернятко проросло, набралось сили

І золотою паляницею прийшло сюди.

 

 Не дайте ж впасти жодній крихті хліба,

Не допустіть, щоби стоптали люди злі її.

Тоді зернина вас осяє сяйвом світлим

І завжди буде хліб на вашому столі.

 

 

          І кожен день, і кожну мить

Дай, Боже, хліб насушний,

Щоб ми могли у мирі жить,

Щоб не були бездушні.

 

 Їж, друже, хліб і не кидай додолу,

А підійми, коли не там лежить

А  коли сідаєш, друже, ти до столу,

То пам’ятай, що хліб – то означає жить.

 

 Молись до хліба, не кидай,

Хай хліб спасінням буде,

Бо не черствіє хліб святий,

Черствіють тільки люди.

 

 

          Шануймо хліб насущний наш, людино,

І в нинішній, і у прийдешній день.

Щоб з колоска, не впала і зернина,

 

Нехай зі столу й крихта не впаде!

Хлібе, святий наш хлібе!

Перед тобою голову схилю,

Вустами прихилюсь до тебе, хлібе,

І клятву вимовлю свою.

Клянусь тебе любити ніжно, щиро.

Клянусь, повіки шануватиму тебе.

 

                                              Пам’ятка
Друже! Може, ти  поет, а , може, збираєшся ним стати. Може, ти станеш трактористом чи шахтарем, але хто б ти не був і ким би ти не став, ти ніколи не зможеш обійтися без хліба.
   Живи так, щоб твій хліб був завжди справедливим, чесним, стався до цього так, щоб для твоїх дітей і правнуків він назавжди залишився прекрасним дивом, витвором рук людських. Запам’ятай  і скажи всім: у хлібі душа твоєї землі, долі багатьох людей , їхня невтомна праця.
  Не топчи хліб, не кидай недоїденим, не гордуй ним. Пам’ятай: за хліб платять життям. Шматок хліба, поділений навпіл, робить людей друзями.
   Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб: тільки сильний духом вдячний за хліб! Будьмо ж вдячними! Нехай наші душі будуть такими величними і чесними, як безкрає пшеничне поле!