Сценарій свята Пам'яті та примирення

Про матеріал

З метою виховання в учнів любов до рідної землі, до незалежної держави; формування патріотичного почуття гордості за старше покоління, поваги до учасників Другої Світової війни; пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, вболівати за майбутнє країни у загальноосвітніх школах проводиться свято. присвячене учасникам бойових дій 1939-1945рр.

Перегляд файлу

Сценарій День пам’яті та примирення 2018

Мета. Виховувати в учнів любов до рідної землі, до незалежної держави. Формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління, повагу до учасників Великої Вітчизняної війни, сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, вболівати за майбутнє країни.

 

ТАНГО НАСТЯ  ВЛАД 7-А клас

 Ведуча:     Чимало свят дарує нам весна,

Як в рідний дім повернення з дороги.

Та є найбільш хвилюючим для нас

Величне свято Перемоги.

Це свято не затьмариться в віках.

В цей день нестимуть люди завжди квіти,

Не обміліє пам’яті ріка –

В серцях нащадків буде вічно жити…

 

 Ведуча: Доброго дня шановні  вчителі, учні, а також наша юнь, які про війну знають лише з книг і фільмів. Сьогод­ні ми святкуємо чергову річницю Дня Пам’яті та примирення. Дорогою ціною заплатив український народ у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 років.

 

Ведуча: Вже минуло цілих 73 роки з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгоочікуваний, вистражданий, сплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної  війни, але не згасає пам’ять про тих хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів.

 

ПІСНЯ «9 ТРАВНЯ» ВІРА

6-А клас

1-ша учениця:

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь, 

Залився болем, плачем, жалем.

 

2-га учениця:

Війна на зустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

 

3-тя учениця:

Тремтять гармати. Б’є на спалах дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить Вкраїна з чотирьох сторін

І на чужинців просить з неба кари.

 4-та учениця:

Хто б це вгадав і по якій причині

На скільки літ розтягнеться війна?

І звісно всім: земель багато в світі,

А рідна, батьківська, лише одна.

 

 1-ша учениця:

Гримить гроза війни. Іде розплата.

Покладено життя на терези.

Але коли ж порадує солдата

Веселий грім весняної грози.

 

2-га учениця:

Вкраїну хоч із краю в край сходи

Усі роздоли, всі її простори, -

Навряд чи знайдеться десь двір, куди

Не внадилося ненависне горе.

 

3-тя учениця:

Ми пам’ятаєм, хто в лиху добу

В броні важкій віддав останні сили

Ми зараз квіти і терпку журбу

Приносим на засмучені могили

 

Виходить Мати із свічкою в руках.

 

Мати. Я — мати, мати всіх дітей,

Що на фронтах воєнних полягли.

Сьогодні я звертаюсь до людей,

Щоб мир у світі пильно берегли.

Я — мати... Я крізь все пройшла:

Крізь дим пожеж, утрат і сто смертей.

Розтоптана і знищена була,

Та через роки йду я до дітей.

В душі моїй горить пекельний біль.

За всіх, усіх, яких не повернуть.

І крик душі лунає звідусіль.

Вони до нас ніколи не прийдуть...

 Та я не вірю в похоронки ті!

Живі вони, бо пам’ять ще жива!

 Мої сини, соколики ясні...

А всюди квіти... квіти... і трава.

Я — мати! Я до вас іду,

Щоб захистити, відвернути зло.

Та відвести від всіх людей біду,

 І щоб війни ніколи не було.

Тож встаньте всі і голови схиліть,

Згадайте тих, хто йшов через фронти.

І з вдячністю хвилину помовчіть,

Щоб пам’ять в нашім серці зберегти.

 

2-й ведучий.

9 Травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилімо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всьо­го світу війни.

Вшануймо пам'ять про них хви­линою мовчання.

 

( вшанування хвилиною мовчання)

 

Учениця. Мирослава 6-А клас

Вийшла в степ широкий мати посивіла,

Виплакала очі від журби вона,

 Біля квітів маку стала, заніміла,

 І згадалась знову матері війна.

І почула голос сина над житами –

То зітхнула мати, то вогонь палав:

«Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо

Я своєю смертю смерті потоптав.

На моїй могилі нині квітів море,

Та  в думках до мене линеш з далини,

І твоє невтішне материнське горе,

То прокляття вічне паліям війни».

 

1-й ведучий

9 травня – День Перемоги. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутній. Свято Перемоги – це свято зі слізьми на очах, це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир, гірке, бо ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників.

 

ПІСНЯ «Ми за мир»

 

(Звучить вальс під пісню С. Ротару «Школьный вальс». Танець переривається оповіщенням Левітана про війну. Пара завмирає і слухає.)

 

Дівчина: Першу дорослу сукню вдягнула,

Перші високі підбори.

Так танцювати цей вальс я хотіла

Разом з тобою, герою.

 

Хлопець Бал випускний закружляв нас з тобою,

Ось і зоря у вікно загляда.

 

Дівчина Ні, не зоря це, це сяяння бою!

 

Хлопець Це червень — 22, рік 41, війна!

 

Хлопець Не пускали мене воювати

Яблуневі, вишневі сади,

Не хотіла і мати пускати,

Але тихо сказала:

 

Дівчина Іди!..

 

Хлопець Подивилась у вічі:

 

Дівчина Бо треба...

 

Хлопець Вже на заході грізно гуло,

І, як хмара вечірнього неба,

Серед поля лежало село.

Причувалися стогони й дзвони,

Що віщують навалу біди.

При дорозі джерельце бездонне

Стукотіло, як серце:

 

Дівчина Іди!..

 

Хлопець На шляху шикувались солдати,

 На травиці – сльоза чи роса...

І стояла на вигоні мати,

А за нею – поля й небеса.

 

Під звуки Військового маршу» на сцену виходять діти. Учні 4-А класу.

 

1-й хлопчик Ти не плач, сестричко,

Мамо, не ридай,

Я повернуся з перемогою

В наш рідний край.

 

2-й хлопчик Відважний воїн

Бере міста.

Сміливим і безстрашним

Буду завжди!

 

3-й хлопчик. Є у нас танки, є кулемети!

Є у нас гармати і літаки!

Будемо ворогів ми безстрашно трощити,

Щоб країну звільнить навіки!

 

(Звучить пісня «Кино идет….».)  ПЕРЕГЛЯД  ВІДЕО

 

Учні 6-А класу

1

Благословенна й радісна година

 Безсмертна буде в пам'яті віків,

 Як над палаючими мурами Берліна

Стяг Перемоги в небі прошумів.

2.

Омитий кров'ю матері й солдата,

 В снігах московських, селищах Дінця,

Він не схилився в битві перед катом,

Не падав з рук відважного бійця.

3

Ми з ним пройшли по бойових дорогах

В міста ворожі, на чужі шпилі.

Так сяй же у віках, знамено Перемоги,

Як сила й гордість нашої землі!

4

Хай ворогам цей день несе тривогу,

День гніву нашого, і помсти, й прокляття,

Коли в Берліні Прапор Перемоги

 Ми підняли, як ствердження життя.

 

ВЛАДА ГРАЄ НА ТРУБІ

 

Ведуча  Ми - українці! Ми ніколи не забудемо подвигу своїх дідів і батьків у Другій світовій війні. Ми сьогодні шануємо  всіх живих,  і тих,  хто пережив її, у кого й досі болять рани...

 

 Ведучий Сьогодні з великою вдячністю і любов'ю згадуємо вас, солдатські вдови і матері. Паморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшки на ваших обличчях, але серця залишилися молоди­ми і свято бережуть пам'ять про останні хвилини перед розлукою. Рани війни озиваються в серцях дітей та онуків, дружин та матерів загиблих. Рани війни болять у нас всіх і досі. Ми низько схиляємо голови перед вами, матері наші, солдатські вдови. Бо ви були для дітей і за батька, і за матір.

 

 Ведуча    Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне цю весну.

 

 

 

 

Учениця. Діана 10 клас

 

Є ще в полях приховані криниці –

Солдатські копанки минулої війни.

З джерельців тих п’ють воду жайвір-птиці –

Крилаті вісники квітучої весни.

 

Хліба, хліба… Такі лиш на Поділлі,

Від променів хоронять джерело.

Пригадують мужчини, зовсім білі,

Як в землю рідну сіялося зло.

 

Вже мало їх, хто бачив смерть примарну

І день, і ніч, і кожну грізну мить.

Тривожать рани, особливо в травні.

Про ту війну душа пече, болить.

 

По зоряних стежках ідуть вдовиці.

Де ці джерельця, знають лиш вони…

Є ще в полях приховані криниці –

Солдатські копанки минулої війни.

 

ТАНЕЦЬ «КЛЕН ЗЕЛЕНИЙ» 6-А клас

 

Ведучий: Могили! Могили! Скільки їх лишилося на дорогах війни. В них лежать ті, хто вже ніколи не погляне на цей світ. Вони вже ніколи не притиснуть до грудей посивілої голови старенької матері чи дружини, ніколи не піднімуть на руки сина чи доньку.

 

Ведуча: Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено714 міст, 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну справедливу, Вітчизняну.

Перемогли тому, що відстоювали право на життя. Дорогою ціною дісталася нам перемога.

 

Учениця. Марічка 6-А клас

 Йшли солдати теплим Баром,

Дим гойдався на гілках.

Йшли свободи емісари,

Щоб світилось у віках.

 

Скільки їх, темноволосих,

Світлокосих юнаків,

Пили березневі роси,

Що стікалися у Рів?

 

Грім на заході бушує,

Безперервний гул війни.

Десь в природі він мандрує

І приходить щовесни.

 

Йшли солдати теплим Баром,

Як в билинах світла рать.

В небі жайворонів пари

За солдатами летять.

 

А поля зорали міни,

Не сталева міць плугів,

Над полями не дзвеніла

Давня мова плугарів.

 

А земля весь час чекає

Поту, рук чоловіків,

Щиру радість зернограю,

Буйнозацвіття ланів.

 

Йшли солдати теплим Баром,

Зупинилися на мить…

  • Три хвилини відпочинку!

Над колонами летить.

 

В хід пішли пілотки, каски,

Все наповнилось зерном.

  • Земле рідна, мати-ласка,

Грій зерно своїм теплом.

 

І посіяли мужчини

Разом з потом хліб святий…

Швидко збігли три хвилини –

Знову в пекло, знову в бій.

 

ПЕРЕГЛЯД ВІДЕО

 

Боєць:

Матінко рідна, матусю ласкава!

В горі пекучому, в любій журбі,

Бродиш ти десь по дорогах кривавих,

Ждеш, виглядаєш розради собі.

Вранці виходиш у степ, на долину,

Де похилилися верби на шлях.

Згадуєш як попрощалися з сином,

Щастя йому побажала в боях.

Довга дорога прослалася звідти,

Тяжчого шляху не знати мені.

Глянь, як схилились обпалені віти,

Ніби заклякли у чорному сні.

 Чорна стіна, зловорожа, проклята,

Ще й на дорозі потвора- змія.

То за ногою фашистського ката

Кров’ю сплива Україна моя. 

 

Ведучий: Кров’ю і пожежами котилась війна по нашій рідній землі 1418 днів.

Один день війни… Чого він коштував – знає тільки той, хто пережив його, хто переживає його знову і знову все своє життя.

 

Ведуча: Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за врятування рідного краю, увійшовши в безсмертя.

 

Ведучий. Поклонімося ж тим, хто поліг у бою,

Хто покрив землю рідну собою

Поклонімося ж всім, хто впав у бою,

Хто відстояв нашу свободу.

 

Ведучий. Це потрібно не мертвим,

Це потрібно живим.

 

ТАНЕЦЬ «МИ ЗА МИР». Учні 6-В класу.

 

Ведучий. На цьому наше свято-реквієм завершується.

 

Ведуча. Дякуємо вам за увагу!

 

 

 

docx
Додано
27 червня 2018
Переглядів
202
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку