Сценарій свята "Посвята в козачата"

Сценарій свята «Посвята в козачата»

МЕТА. Знайомити учнів з історичним минулим українського народу. Розширити знання учнів про козаків. Прищеплювати любов до своєї Батьківщини, почуття гордості за славне минуле рідного народу. Виховувати шану до працелюбного, нескореного народу України, віковічних традицій та звичаїв, рідної мови, символів, віру в майбутнє своєї Батьківщини. Формувати почуття патріотизму, дружби, взаємодопомоги. Прагнення стати сильними, здоровими, розумними.

ОБЛАДНАННЯ. Плакати-ілюстрації, портрети відомих історичних постатей , українські рушники, українські національні костюми хлопців та дівчат, калина, фонограми пісень, проектор, ноутбук, екран, булава.

( Перед початком свята звучить презентація пісні Н. Яремчука « Гей, ви, козаченьки !»).

  ХІД  ЗАХОДУ

1-й ведучий.

 Добрий день всім, хто тут зібрався нині,

 Добрий день всім, хто слухає тут нас.

 Добрий день нашій славній Україні,

 Шановні гості, ми вітаєм вас.

2-й ведучий.

 За давнім українським звичаєм

 Гостей добрих ми щиро вітаєм,

 З любов’ю і миром стрічаємо.

3-й ведучий.

 Є святкових днів багато,

 Нам усіх і не згадать…

 А між ними й наше свято –

 Вшанування козачат!

4-й ведучий.

 Сьогодні цей захід ми починаємо,

 Де про славу козацьку згадаємо

 Аби не забути історію роду,

 І бути гідними свого народу.

( Звучить пісня « Будем козаками». Після виконання пісні виходять 4 учні-козаки)

1-й козак.

 Ой, куди це ми потрапили?

2-й козак.

 Куди, куди! Хіба не пом’ятаєш? Нас послали записатися до Запорожської січі. Бо ми найсміливіші, найсильніші, найрозумніші…

3-й козак.

 Ага, і найскромніші.

4-й козак.

 А я от дійсно сильний. Одного разу їхав з чумаками по сіль. Дивлюся, біля однієї балки величезна каменюка, а на ній надпис: « Переверни, тоді побачиш ». Я одразу спробував, та де там… Я й так, я й сяк – нічого! Тоді я з’їв шматок сала, запряг волів, потягнув разок, вона й перевернулась.

Всі разом.

 Ну і що там?

4-й козак.

 Що, що… А там написано : « Ну як, важко було?»

1-й козак.

 Ми що сюди прийшли сили обговорювати, чи до Січі вступати? Он подивіться, які судді суворі сидять. Так просто нам туди не потрапити, треба їх хитрістю взяти.

(Козаки дістають хліб, сіль, сало, цибулю. Відносять суддям. )

Ведуча.

           Та досить вам вихвалятися, не одні ви тут сильні та сміливі. Хлопці вставайте!

5-й козак.

 Для гостей відкрита школа наша рідна,

 Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

6-й козак.

  Любі гості! Хоч маленькі,

 Ми вже добре знаєм,

 Що звемось українці

 Й українських предків маєм.

7-й козак.

 Від Січі ведемо родовід свій

 Козаків звитягу поважаєм.

 Відродивши чистоту традицій,

 Єдність із минулим відчуваєм.

8-й козак.

 Люба мамо, милий тато,

 Перед вами не малята,

 Правда, ми не парубки,

 Проте справжні козаки.

Дівчина козачка.

 Вірна дочка я народу,

 Бо з козацького я роду.

 Щиро я свій рід кохаю,

 Роду іншого не знаю.

9-й козак.

 Українець я маленький,

 Україна – край рідненький.

 Вірний син я свого роду,

 Українського народу.

10-й козак.

 Все, що рідне, хай нам буде

 Найдорожче і святе.

 Рідна віра, рідна мова,

 Рідний край наш над усе.

11-й козак.

 Розквітай, прекрасна Україно,

 Рідна земле, матінко моя.

 Хай лунає мова солов’їна,

 Пісня неповторная твоя.

12-й козак.

 Намалюєм гарні вуса,

 Хвацько їх підкрутимо,

 Гарну пісню заспіваєм

 Іще й вас научимо.

( Лунає пісня « Ой на горі та й женці жнуть» )

Кошовий. ( звертається до суддів) 

 А що, судді? Дайте слово сказать!

 Чи не час до коша козачаток прийнять?

Козаки.( разом)

 Саме час! Саме час! В самий раз!

Отаман.

 Одержавши на раді згоду,

 Дітей козацького роду

 У наше коло викликаю,

 Їх перевірити жадаю!

 Поведу таку я річ:

 Що ви знаєте про Січ

 І про нашу Україну?

 Розкажіть усім нам.       

Вчитель. Був час, коли всю нашу землю загарбали і поділили між собою сусідні

 держави. Скрутно жилося українському народові під пануванням чужин-

 ців. Волелюбні люди не могли стерпіти неволі. Вони кидали домівки і

 родини та тікали в степи за дніпровські пороги. Ці люди гуртувалися, по-

 лювали на дикого звіра, а на зиму верталися додому. Їх стали називати ко-

 заками. Можливо це слово походить від татарського « кайзак», що озна-

 чає «вільний чоловік». А називали їх запорожцями тому, що жили козаки

 за порогами Дніпра. Козаки захищали нашу землю від ворогів. Не один

 козак віддав своє життя за рідний край і народ.

( Учні виходять і продовжують розповідь про козаків).

1-й учень.

 Хто хотів стати козаком, мусив спочатку прослужити у старого козака 3

    роки за слугу й помічника. Він виконував різну роботу. Носив за старим

 козаком другу рушницю, вчився володіти зброєю, набирався вправності

 у битвах. Коли оволодівав усіма премудростями козацької справи, здобу-

 вав собі зброю – ставав справжнім козаком.

2-й учень.

 Одягалися козаки просто: у грубу сорочку, кирею – довгий плащ без ру-

 кавів. За широким поясом носили пістолі і люльку, через плече – торбин-

 ку з харчами і набоями, а до пояса прив’язували ще й порохівницю з по-

 хом.

3-й учень.

 Їли сушену рибу і печене м’ясо. Хліб пекли із пшеничного борошна. Їсти

 Варили  тричі на день у мідних казанах. Починаючи їсти - молилися  Богу

4-й учень.

 Жили козаки на Дніпровськім острові Хортиці. Зо всіх боків обливала цей

 острів глибока вода Дніпра, поставлений був високий гострий паркан. На

 паркані стояли гармати й сторожа. Посередині Січі стояла невеличка цер-

 ква святої Покрови. Довкола площі стояли побудовані хатки, так звані

  « курені». Жінок на Січі не було. За це грозила кара смерті.

5-й учень.

 З ким тільки не билися козаки, захищаючи рідну землю. Як побачать десь

 Вороже військо – запалюють вогнище.

Вчитель.

 Про козаків складено багато віршів і пісень. Славне козацьке військо

 впродовж 300 років обороняло Україну від ворогів. Про відвагу і хороб-

 рість козаків знала вся Європа. Козаком міг стати тільки сильний, витри-

 валий, вправний чоловік. Позмагаймося і ми під час дитячих розваг.

(1 гра « Попади в ціль»);

( 2 гра «Естафета на конях»)

Вчитель. Вирушаємо на ярмарок на конях (палицях), а не пішки. Ось отримайте свого бойового коня. Ви повинні доїхати до ярмарку (стільця), повернутись до команди і віддати «коня» іншому учаснику. Переможе та команда, яка зробить це найшвидше. Отже… Один, два, три, почали…

Отаман.

 Молодці, козаки! Були ви швидкими, мов вітер, прудкими, мов зайці,

 і тому , напевно, втомились. Тепер можете трішки відпочити.

Вчитель.

 Про козаків народ склав безліч приказок і загадок. Згадаймо і ми деякі з

 них.

1. Козак – чесна, смілива людина,

Найдорожча йому – Батьківщина.

2. Степ та воля – козацька доля.

3. Козак – усім народам друг,

 І лицарський у нього дух!

4. Козак – слабкому захисник!

 Цінити побратимство звик!

5. Козак з біди не заплаче.

ЗАГАДКИ:

• Дві голови має та один лиш хвіст,

А ніг має шість.

Що воно за диво,

Хто з вас відповість?

• Хто то? Лицарі відважні

І міцні, немов дуби,

А на головах росли в них

Оселедці… Це…

Отаман.

 Молодці діти, всі загадки відгадали!

Учень –козак.

Ми не тільки загадки вмієм відгадувати,

А ще й гарно танцювати!

( Танок « Козачат»)

Отаман.

Ось, сини мої. Підійдіть до мене, благословляю вас! ( хлопці стають на коліно, схиляють голови.)

• Благословляю вас, дорогі мої діти. Свято бережіть козацьку честь. І Боже

вас збав зрадити своїй землі, своєму народу. Хай береже вас Господь. (цілує синів)

Учасники козацької ради:

 1. Козачат усіх щиро вітаємо,

 Здоров’я і щастя бажаємо!

 2. Завжди цінуйте братство і згоду,

  Бо ви нащадки козацького роду!

  3. Сміливі будьте, козачата!

  Даруйте Україні вірність!

 У старших вчіться захищати

 Домівку рідну й людську гідність!

Козачата (всі разом)

 Ми є діти українські –

 Український славний рід!

 Дбаймо, щоб про нас маленьких

 Добра слава йшла у світ!

Учень-козак.

 Нумо, дружно, козаки,

 Всі візьмемося в боки.

 Заспіваєм залюбки

 Пісню без мороки!

( Лунає пісня «Ой у лузі червона калина ».)

Отаман.

 Вручи ж бо, писарю, посвідчення орлятам.

 Вони ж бо від сьогодні – козачата.

 А на додачу видай Січі знак,

 Хай з козачата виросте козак!

Вчитель.

 Ось наше свято наблизилося до кінця.

 Коли посвячували на Січі у козаки, то посипали їх землицею і золотою пшеницею. Тож зробимо це і ми.

( Отаман посипає козачат пшеницею.)

Вчитель.

 Любіть Україну у сні й наяву,

 Вишневу свою Україну,

 Красу її вічну живу і нову,

 І мову її солов’їну.