Сценарій свята, присвяченого Дню української писемності та мови

Сценарій свята, присвяченого  Дню української писемності та мови

 

На сцену виходять ведучі хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишиваному рушнику.

 

Дівчинка:

Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

 

Вчитель:

Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

І за давньою українською традицією, прийміть, будь ласка, від колективу класу хліб та сіль, на мир, на щастя, на добро.

 

Хлопчик:

Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші батьки, з подвір’я, по якому ми бігали, з села чи міста, з України, де ми народилися. А Україна – це наша Батьківщина.

Пісня «Україно краю»

Дівчинка:

Мій край чудовий — Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я

 

 

 

Хлопчик:

І найдорожче — рідна мова,

Наснагу й силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є.

 

Вчитель:

Сьогодні, 9 листопада, День української писемності та мови.

Першим до нас приходить слово… З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. “Мама, тато, баба, льоля, киця, жижа”, – лепече дитина. Які дивні перші двоскладові слова!

А потім знання зі словесності поширюються. Дитина спинається на ноги, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, квітка, вода, трава…

Світ – мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слова відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології, фізики, математики…

Отже, словесність – початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається

струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою.

Адже, слово до слова – зложиться мова!..

– Розпочнемо ж наше свято. А допомагатимуть мені її величність Словесність, Слово та Граматика.

 

(Виходять учасники)

Граматика:

Добрий день усім, хто в залі, хто прийшов до нас…

 

Слово:

День Словесності сьогодні (І Граматика і Слово вказують на ведучу – Словесність).

Граматика і Слово разом: Зі святом цим вітаємо вас!

Словесність:

Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Нею можна передати

найтонші відтінки думок і почуттів.

 

Граматика:

Та розмовляючи щодня вдома, у школі, на вулиці, ви іноді й не

замислюєтесь над особливостями, відтінками слів, доцільністю вживання їх…

 

Слово:

Сприймаєте слова, як щось звичайне, само собою зрозуміле.

 

Словесність:

А тим часом мова – одне із багатьох див, створених людьми. Вона

віддзеркалює душу народу, його історію.

Земля моя найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю.

Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!

 

Танок

О, рідна мова, світанкове диво!

В тобі чарівність, щастя, шум лісів,

Ти ніжна, світла, трепетна, красива,

Найбільше диво в світі серед див.

Бо ж мовою все можна розказати,

Минувшину і пройдені путі,

І почуття найвищі передати,

І радощі, й жалі усі в житті.

На всі події, є слова у мові,

На всі предмети, дії і думки.

І ці слова чарівні, пречудові

Душі ліричній, мабуть, завдяки

Тих українців, що її творили,

Що захищали дім свій і поля.

Що мріяли, кохали і любили

І їх почула матінка-земля.

Тому і мова стала промениста,

Чарівна, ніжна, світла і ясна.

І трепетна, співоча, чиста-чиста,

Казкова, мила, як сама весна.

Купана – цілована хвилями Дніпровими,

Люблена – голублена сивими дібровами,

З колоска пахучого, з кореня цілющого,

Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози.

 

Словесність:

Ось які чудові вірші присвятили поети нашій рідній українській мові.

А погляньте, скільки мудрих висловів про мову ми зібрали до сьогоднішнього свята.

 

Читання висловів з дошки чи презентація

М. Рильський говорив: «Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова.»

 «Немає магії сильнішої, ніж магія слів.»

Анатоль Франс – французький письменник та критик

 

«Слово – то мудрості промінь.

Слово – то думка людська.»

Говорила відома вже вам своєю творчістю

українська письменниця –  Олена Пчілка

 

«Я дуже люблю … народну українську мову, звучну, барвисту й таку м’яку.»

видатний російський письменник –  Лев Миколайович Толстой

 

«Відчуваю й усвідомлюю, яка це красива й легка мова.»

Іван Репін – відомий на весь світ російський художник

 

«Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.»

Видатний російський письменник

з українським корінням   М. Гоголь

 

«Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить.»

Олександр Олесь

 

«Чую мови барвистий розмай

Щиро радуюсь кожному слову,

Говори мені, серце втішай –

Чути хочу чаруючу мову.»

Р. Гамзатов – відомий дагестанський поет

 

Мова, наша мова –

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

(Ю.Рибчинський).

 

Читець:

Мова, наша мова –

Пісня стоголоса,

Нею мріють весни,

Нею плаче осінь.

Нею марять зими,

Нею кличе літо.

В ній криваві рими

Й сльози Заповіту.

 

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й душу з ранніх літ,

Ця мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ.

 

О мово, ти, як дивная сопілка,

То звеселяєш, то хвилюєш нас,

Тобі вклонялась Леся Українка,

Й благословенний батько наш Тарас.

 

В тобі черпають силу життєдайну,

Ті, хто зі злом вступають у двобій.

У мові цій я бачу незвичайну

Твою красу, народе славний мій.

 

Як гірко, що така пісенна мова

Для декого „не в моді” стала вже,

Вони соромляться простого слова,

Невже це може статися, невже?

 

Ніхто не має права  забувати

Своєї мови рідної ніде,

Як ті пісні, які співала мати,

І як своє дитинство золоте.

 

О рідна мово! Твої  ніжні звуки –

Це радості і щастя глибина.

Так ти свята, як ті невтомні руки,

Що хліб ростять зі щедрого зерна.

 

Ти зіткана із сонця і блакиті,

Неначе доля чиста, осяйна,

Хоча багато різних мов на світі,

Але в моєму серці ти одна.

 

 

Граматика:

У нашій мові є чимало захоплюючого й дивовижного… І щасливі ми, що народилися й живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – в нашій славній Україні.

 

Сьогодні свято не лише у нас:

У залі цій зібралися ті люди,

Що пов’язали з мовою роки,-

Це вчителі, що нас навчати будуть,

Як шанувати мову й берегти.

 

Вручення дипломів «Знавців словесності»

Вчитель – мовник:

Сію дитині

В серденько ласку.

Сійся-родися

Ніжне «будь-ласка»,

Вдячне «спасибі»,

«Вибач» тремтливе.

Слово у серці –

Як зернятко в ниві.

«Доброго ранку!»,

«Світлої днини»

Щедро даруй ти

Людям, дитино!

Мова барвиста,

Мова багата,

Рідна  і тепла,

Як батьківська хата.

 

                             Інсценування вірша (2 хлопчика і тато)    

 

 

 

З вулиці прибігши в хату,

Запитали тата ми: —

Поясни — що значить, тату,

«Накивати п’ятами»?

 

Чом Грицько з Петра сміявся

І казав про нього,

Що, коли той пса злякався,

«Взяв на плечі ноги»?

А що значить «дременути»?

«Дати драпа»? «змитись»?

«Ушиватися»? «чкурнути»?

«В землю провалитись»?..

Усміхнувшись загадково,

Відповів нам тато:

 

— Так, багата наша мова,

Слів у ній багато.

Ці ж замінить одне слово —

Слово «утікати».

 

Слово:

Граматико, а давай перевіримо чи добре школярі знають фразеологізми.

Граматика:

Давай, друже!

І вухом не вести не турбуватися, не звертати будь-якої уваги на що-небудь.

Америку відкривати, відкрити – сказати, оголосити щось давно відоме, недоладне.

І близько не пахнути– про цілковиту відсутність кого-, чого-небудь.

Носа повісити (похнюпити)— за­печалитися, занудьгувати.

Пробігла чорна кішка між ким – небудь— про не­приємну розмову, сварку.

І на зуб нічого покласти – нема чого їсти.

Шукати вітра в полі – безрезультатно розшукувати, переслідувати когось.

Дякуємо вам. Бачимо, що з деякими фразеологізмами ви вже знайомі. Тож навчайтеся і далі і збагачуйте свої знання

 

Словесність:

Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, “як проміння ясне”, і могутнє, “як хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця.

Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

1-й читець:

О місячне сяйво і спів солов’я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів, це – мова моя,

Це – мова моєї Вкраїни.

 

2-й читець:

Яка у ній сила – і кличе, й сія,

Яка в ній мелодія лине

В натхнення хвилини! О мово моя,

Душа голосна України!

 

3-й читець:

Ти – сурми на сонці, ти – стягів гаї,

Ти – вибухів огненних повна.

Це – матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі дитини…

 

1-й читець:

О мово вкраїнська!

 

3-й читець:

Хто любить її…

 

1-й, 2-й і 3-й читці:

Той любить мою Україну.