Сценарій свята-прощання з початковою школою "Машина часу"

Свято-прощання з початковою школою

 

Зал святково прибраний.

 

Виходять двоє дітей — хлопчик і дівчинка — з шкільним дзвоником, дзвонять.

 

Вчитель.

 Добрий день вам, батьки і діти!

 Гарне свято прийшло до нас!

 Будем разом усі радіти —

 Для канікул прилинув час!

 

 Закінчились важкі уроки

 І веселі перерви — теж!

 Стало менше в дітей турботи

 І свободи тепер — без меж!

 

 Ну, а в нас — особливе свято,

 Бо підуть діти в п’ятий клас.

 Вчителів буде в них багато,

 І турбот трохи більше — в нас!

 

Вчитель Першого вересня 2012 року наша школа прийняла у свою дружну сім’ю поповнення – 19 дівчаток та 13 хлопчиків. Протягом чотирьох років навчання їхнє число змінювалося. На сьогоднішній день 19 дівчаток та 12 хлопчиків вже закінчують початкову школу. На свято запрошуються шановні випускники.

(Учитель зачитує прізвища та імена учнів. До зали під пісню  «Школа» (№7) заходять учні)

 

Учні виконують пісню-вітання «Добрий день»

 

Ведучий 1

Увага! Шановні друзі!

Ми сьогодні зустрілись

У тіснім нашім крузі

На радісне свято – веселе, чудове, -

Ми закінчили початкову школу!

 

Ведучий 2

Дорогі наші рідні батьки і матусі,

Вчителі любі, гості і друзі,

Вас зібрали, щоб радість свою розділити,

Ми доросліші стали, майже великі.

 

Ведучий 1

Чотири роки для нас швидко пролетіли

Чотири роки день удень, із року в рік,

Чотири роки нас усіх здружили,

Чотири роки — не забудемо повік.

 

Ведучий 2

Було –це наче вчора:

Коли прийшли ми в 1-й клас

Всього навчались і потроху,

І 2-й клас чекав уже нас.

А там серйозніші уроки

 

Ведучий 1

А далі в 3-й перейшли

Багато ми чого навчились

Ну а в четвертім залюбки

Ми вже на славу потрудились.

 

 Ведучий 2  

Ми навчатися у школі,

починали з Букваря

і було всього доволі.

Тож сьогодні помандруєм

ми із класу в клас

І згадаємо роки,

Такі  важливі для нас.

Ведучий 1   Давайте разом згадаємо, якими були ці роки і зазирнемо в минуле.

 

Ведучий 2  РІК 2011 –й.  Ми не ходили до школи. Яким було тоді життя?

 

Сценка. 

(Батько сидить, читає газету. Заходить дочка).

— Тату, а чому іде дощ?

— Підеш до школи, дізнаєшся. Тату, а в Баби-Яги є бабенятка?

— Звідки я можу знати?

- Тату, а нащо коняці коси па плечах?

— Запитай у коняки.

— Тату, а мотоцикл не любить цукерки?

— Не знаю, я його не запитував.

— Тату, а ти не сердишся, що я тебе про все питаю?

— Що ти, моя дитино? Як можна? Адже, чим більше ти запитуватимеш, тим більше ти знатимеш.

— Тату, наші всі будуть на затемнення сонця дивитися. Можна і я піду з ними?

— Можна, іди, тільки не підходь близько. Отже непосидюче. Хоч би швидше до школи відправити.

 

Ведучий 1.

Ми перегорнемо листки

 Життя шкільного враз,

 Вже зараз ми випускники,

 Але колись ішли до школи в перший клас.

 

Ведучий 2. РІК 2012-й . В цей рік першого вересня ми вперше переступили поріг нашої школи. Яким був цей день?

 

Пісня  «Перший дзвоник» Н.Май  

Ведучий 1. Давайте пригадаємо разом,

Як вперше на лінійці всі стояли,

Розгублені, малі, кумедні,

З-за квітів ледве виглядали.

 

Ведучий 2. Пам'ятаємо, було навкруги

Море із квітів і звуків.

Із теплих маминих рук

Учитель взяв мою руку.

 

Ведучий 1 В той день світило сонце ясно,

І осінь шелестіла за вікном.

І вчителька звернулася до класу:

- Любі мої діточки! Навчання розпочнем.

 

Ми всі були смішними малюками,

Коли зайшли уперше у свій клас,

Коли дали нам зошит з олівцями

Й за парти посадили перший в житті раз.

 

У дівчаток – бантики пишні,

І портфелики в руках

Губки – наче спілі вишні,

І цікавість у очах.

 

Хлопчики усі – швиденькі

І рухливі і меткі,

Ми були такі маленькі,

А от виросли які.

 

На урок до нас Сова часто прилітала,

Друкувать склади й читать нам допомагала.

А коли стомились ми, то приходив Боба

І фізкультхвилинку весело проводив.

 

В школу ми малюками прийшли

І було з нами скільки мороки

Та тепер ми уже підросли -

Бо провчились чотири роки!

 

Хоч і дуже старався наш клас,

Не відразу з’явились оцінки.

 А як щось не виходило в нас,

 Ми над зошитом плакали гірко.

Інсценізація

Допоможіть мені, палички,

Овали і гачечки!

Станьте гарно всі в рядок

У мій перший зошиток.

За рядок не вилізайте!

Стійте прямо. Не схиляйтесь!

Чому не чуєте мене?

Чому погано вчитесь?

Що ж ви стали як попало?

Мені знов за вас попало.

І не знає мій учитель,

І не знає навіть мама

Як вас важко научити

Щоб ви стояли прямо.

 

Такі муки ми терпіли,

Доки букв писать не вміли.

А тепер пройшли роки –

Все запишем залюбки.

 

До успіхів було далеко,

Нам заважали балачки.

І виявилось — ой нелегко

Писати палички й гачки!

 

Математика моя,

Ох ти і зараза!

Через тебе вчора я

Плакала три рази.

 

Читання – таке складне,

Хоч читати треба,

Я сиджу – ні «Бе» ні «Ме» -

В нім нема потреби!

 

Так поступово ми звикали

Тримати ручки й олівці.

Вже нас контрольні не лякали,

Ми часто чули: «Молодці!».

 

А про перші наші кроки

І круті стежинки

Нагадають вам, напевно,

Веселі смішинки.

 

Батько з газетою (задоволений). Заходить мати з сином та донькою.

Син надутий, кидає портфель. Батько на це зауважує:

— Синку, що сталося? Ти такий засмучений! Хто ж посмів тобі зіпсувати свято першого вересня? 

— Свято?! Нічого собі — свято! Чого ж ви не попередили мене, що це не на день, а на 12 років?! (батько заспокоює сина).

(Діти сміються, виходять. Жінка заходить, чоловік звертається до неї).

— Жінко, чого це вони так розходилися?

— Та знайшли на горищі твого щоденника за 6 клас. (Батько чухає потилицю. Мати посміхається. Підходить син).

— Пам'ятаєш, тату, ти казав, що у тебе були колись погані оцінки?

— Чого це ти раптом згадав? А ну показуй свій щоденник, ледацюго. (Бере щоденник, охає, хитає головою).

— Тату, як ти думаєш, це спадковість чи поганий вплив середовища?

 

Учитель. Артеме, ти знову сьогодні запізнився на уроки?

учень. Так, я проспав, бо мене ніхто не розбудив — мама й тато на роботі!

Учитель. А хіба у вас немає будильника?

учень. Є, але він дзвонить тоді, коли я сплю.

 

Учитель. Даниле, які ти знаєш теплі й лагідні слова?

учень (говорить, одночасно загинаючи пальчики). Шуба, рукавички, чай...

 

Учитель. Діти, як треба зберігати букварик, щоб він завжди був новим і чистим?

учениця. Краще його зовсім не носити до школи!

 

Учитель. Діано, якщо я тобі дам три груші, то як ти їх розділиш на п'ятьох дітей?

учень. Зварю компот.

 

Учитель. Катрусе, припустімо, у твого брата п'ять яблук, а ти в нього два забереш. Який буде результат?

Учениця. Він мене відлупцює.

 

Ведучий 1.  В 1 класі ми ще наївно, по-дитячому, вірили, що разом з нами ввечері засинає й школа і запитували: «А хто ж співає школі колискову?»

 

Виконують «Колискову школі»

 

Ведучий 1  Рік 2013-ий.  У 2 класі ми побували в країні Додавання, Віднімання і Множення і Ділення. Подорожували дорогами рівнянь і нерівностей, розв’язували задачі і приклади. І розвивали своє мовлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий 1. В другому класі ми дізналися, що в школі є довгі уроки та маленькі перерви.

 

Ведучий 2 Про перерву та урок нам розкаже Настя.

 

           Про перерву і урок

Тарас твердить, що перерва

Втричі більша від уроку,

Бо встига Тарас за неї

Купу справ зробить нівроку.

За перерву Тарас встиг

Насмішити в класі всіх,

Ще й на Жені покататись,

Десь залізти в фарбу встиг.

Ще герой-Тарас зумів

Поплювати в горобців,

В двір помчав – аж тут дзвінок, -

Знову треба на урок.

Та Тарас такий спокійний,

Бо урок мине за мить,

Ну а потім знов перерва,

Встигне купу справ зробить!

 

Перерви всі ми любим дуже!

Скажи, хто ж їх не любить, друже?

Всі ми, як один дзвоника чекаєм,

Як його почуєм – з класу вилітаєм.

 

І гасаєм всі ми без упину,

Не присядемо, не згаємо й хвилини.

Треба справ багато нам зробити,

А вже на уроці відпочити.

 

Учні виконують пісню «Перерва» музика - І.Тарнавська, слова - Т.Демчук)

 

Ведучий 2.  Рік 2014 – ий.  Ми почали своє життя у третьому класі.

 

Пройшов перший рік і другий,

Вже третій наступив.

Здається, що всього навчились

Уже маленькі школярі.

 

Вже три роки ми встаємо вранці,

Несемо портфелі наші й ранці,

І такі складні уроки ми вчимо,

І проекти демонструємо.

Як встигаєм -  невідомо.

 

Кажуть тато мій і мама

«Яка важка шкільна програма -

То ж не думай про забави!»

Ось які у мене справи.

 

Я задумався поважно

Добре вчитись дуже важно

Але, що це за робота,

Як гуляти є охота.

 

Інсценізація

Учитель. Насте, провідміняй дієслово ходити.

Учениця. Я йду, ти йдеш...

Учитель. Швидше!

Учениця. Я біжу, ти біжиш!

 

Учитель. Дітки, придумайте до слова трава спільнокореневе слово.

Усі (разом). Сіно!

 

Учитель. Як на твою думку, Ваня, штани — слово в однині чи у множині?

Учень. Я так собі міркую, що верхня частина в них — однина, а нижня — множина.

 

Учитель. Васю, чому це твоя матуся не була на батьківських зборах?

Учень. Я їй не сказав.

Учитель. Чому?

Учень. Бо кожного разу, коли вона побуває на них, у неї голова болить. От я її й пожалів.

 

Ведучий 1.  Рік 2015 – ий.  Ми уже в четвертому класі.

 

Ведучий 2  Ось четвертий дзвінок нас

в дорогу покликав.

І весело, й сумно усім водночас

І як не хитруй, ми вже стали великі,

Всі перейшли у 4-й ми клас.

 

• Танько, будемо дружити?

Буду твій портфель носити,

І додому проводжати,

І від хлопців захищати!

- Добре, згода.

- То на здачу, дай перепишу задачу.

 

«Перше кохання шкільне»  виконує дует хлопчик і дівчинка 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий 1. Ми вже закінчили 4 клас і зібрались у подорож до 5 класу.

Ведучий 2.  А тепер ми звітуємося перед вами за ці роки.

 

• Ми провели разом 3 450 уроків.
•  Ми провели 2 800 годин за партою, і це не беручи до уваги часу, витраченого на виконання домашнього завдання.
•  Учнями 4 класів перечитано, недочитано, зачитано до дірок 320 художніх творів, книжок.
• Списано, недописано, переписано 5 829 зошитів (але не кожен з них був показаний батькам).
• Отримано 16 000 оцінок високого рівня, 22 000 – достатнього, 1 400 – середнього (про початковий рівень – промовчимо)
• Загублено немало поганих звичок, а скільки ручок, олівців… – не беремося й порахувати!
• Списано 3 кілограми крейди, 12 штанів, 22 руки і 3 щоки.
• Клас живе весело, цікаво і не збирається зупинятись на досягненому.
• Але в цілому ми отримала багато нових знань, успішно здали ДПА і закінчили початкову школу.
•  

 «Кажуть мама й тато» Н.Май

 

Ведучий 2.   Від 1 до 4 класу завжди поруч були наші найулюбленіші мами.

Вчитель  Пригадайте, шановні батьки, своє шкільне дитинство. Ви були такі ж, як і ці діти. Отже, конкурс  на  найоригінальніше, найдивніше пояснення (Пояснення батьків).

Уявіть ситуацію:

• Ви не вивчили урок і несете в щоденнику двійку. Як Ви будете просити батьків, щоб вас не карали?
• Ваша дитина звернулася до Вас за допомогою – розв’язати задачу, а Ви  (от халепа) не знаєте як це зробити… Як Ви вийдете з даної ситуації?
• Вас викликають до директора. Яка Ваша перша думка, щодо причини виклику?
• Як Ви будете пояснювати татові, чому він повинен іти ремонтувати зламані двері?
• Яке пояснення ви придумаєте, щоб вчитель не сварив Вас за спізнення на урок?
• Як Ви будете пояснювати татові, чому він повинен іти вставляти розбите вікно?
• Яку відповідь Ви придумаєте на запитання вчителя: «Чому ти не вивчив вірш?»
• Оригінальні і незвичні пояснення. Але ми з вами, діти, розуміємо, що цей конкурс є просто жартівливим.

Ведучий 1 Любі мами, пригадайте ту неповторну мить, коли ви відчули, що у вас під серцем зріє нове життя. Ви ще не знали, хлопчик це чи дівчинка, але вже тоді безмежно його любили і з нетерпінням чекали народження свого найкращого, найріднішого, найгеніальнішого малюка.

Ведучий 2  Мами подарували нам життя, це з ними ми робили свої перші кроки, це біля наших ліжечок матусі провели не одну безсонну ніч, коли ми хворіли. Це вони радіють нашому навіть найменшому успіхові.

 

1. Матусю, матусю рідненька

Життя дарувала мені.

І сонечко в синьому небі,

І росяні ранки ясні.

Ночами, рідненька, не спала,

Коли я бувало хворів,

Любов’ю мене лікувала

Ще краще від тих лікарів.

2. Як падала я – підіймала,

Втирала сльозинки рясні.

І пестила, і обіймала,

Минали і болі й жалі.

 

3. В мені лиш хороше ти бачиш,

Але, коли шкоду зроблю,

Усе зрозумієш, пробачиш,

Тебе над усе я люблю!

 

Виконують «Співанку для мами»

Ведучий 1  Поруч із нами всі ці роки був і батько. Адже він – голова сім’ї, її сила та гордість. Татові руки все вміють, все можуть: носять на руках своїх маленьких синів і дочок, підставляють свої сильні плечі, коли необхідно їх підтримати.

Ведучий 2 Низький уклін вам, дорогі наші татусі! Не сумуйте, ми про вас теж не забуваємо, щиро любимо й чекаємо вашої підтримки, мудрої поради, допомоги.

1.Поруч з нами завжди був татусь.               

Вдома господарство догляда                   

Він про нас піклується і дбає.                         

І матусі любій він допомога.

 

2. Сильна й дужа татова рука

І майструє, і дрова рубає.

Але лагідною й ніжною бува,

Коли братика малого забавляє.

 

5. Ми за турботу вдячні всім татам.

Зичимo здоров’я і щастя багато.

Щоб вам завжди все удавалось,

Сонечко в небі вам усміхалось.

 

Ведучий 1  А скажіть-но, хто ще окрім мами і тата пестив і балував нас? Хто співав нам колисанки, хто виконував всі наші забаганки?

 

Діти. Бабусі-любусі і дідусі.

1. Бабусі кохані, найкращі у світі,

Безмежно вам вдячні усі наші діти

За те, що всі пустощі нам пробачали,

За те, що ніколи на нас не кричали.

За те, що пельмені й борщі нам варили,

За те, що ніколи ви нас не сварили.

 

2. За те, що ви є на цім світі,

Що очі ваші, наче сонечка, нам світять,

Що зігріваєте ви онучат любов’ю,

Живіть сто років у щасті й здоров’ї.

 

                            Всі діти: Ми любимо Вас, кохані бабусі!

 

Мій рідний, лагідний дідусю,

Я до землі тобі вклонюся

За теплоту твою і ласку

За мудре слово, гарну казку.

 

                       Матусину пісню беру із собою,

                        Бабусину казку, батьківські слова.

                        Я знаю, що мова, мов квіти весною,

                        Це диво в свій сніп чарівний заплела.

 

                        Криницю, тополю, вербу і калину

                        Та мальви, які майорять звіддаля.

                        І вірять в єдину свою Берегиню

                        Тому, що вишнева – найкраща земля.

Учні виконують пісню «Це моя Україна»

 

Вчитель. Погляньте, дорогі діти, на своїх батьків, їхні очі сяють щастям, а десь у глибині душі затаїлася тривога, бо попереду ще стільки випробувань! І батьки хвилюються у кілька разів більше ніж ви. Тож любіть своїх рідних, будьте гідними їх. Зробіть так, щоб передчасні зморшки не лягли на їхні обличчя, щоб їхні серця були спокійні за вас.

 

Вчитель

Дорогі батьки!

Ви дяку від мене прийміть за дітей хороших,

За втрачені сили, недоспані ночі,

За допомогу, за ваші уміння,

За віру в дитя, за ласку й терпіння,

За вірність прикладів і вправ.

За те, що у класі ремонти робили,

І фарбували, і стіни білили,

Костюми красиві до свят готували,

І що на змаганнях за них вболівали.

Бажаю ще більше терпіння набратись,

Бо іще сім років вам разом навчатись.

 

Ведучий 1. Та ми, друзі, забули ще про одну матусю — нашу вчительку.

 

Ведучий 2. Не про одну, а про двох матусь. Тільки ми про них не забули. А знаєш, Софійко, ми, мабуть, найщасливіші у школі, адже мало хто може похвалитися, що у нього є три мами.

 

Ведучий 1. Так, дійсно, ми можемо впевнено сказати, що у нас аж три мами: наша рідна ненька і не одна, а цілих дві шкільні матусі: Віра Михайлівна і Юлія Ярославівна. Адже ці чотири роки більшу частину дня ми проводили саме з ними!

Душевні ви, справедливі,

І цим нас завоювали;

До наших проблем чутливі,

Хоч є в вас своїх немало.

 

А ми, вихованці ваші,

Щоб усмішка в вас не згасла,

Учитися будем краще,

Без двійок — таке в нас гасло.

 

Перша вчителько, добра, терпляча,

 Ви, як мама, були нам, малим,

 Ваша посмішка щира, гаряча

 Зігрівала серця нам усім.

 

 (Учні виконують пісню-подарунок для першої вчительки)

 

Ми до вас не раз іще будем повертатися,

 Із сльозами й радістю прийдемо до вас!

 Бо у школі довго нам, довго ще навчатися,

 Хоч і кажуть: «Швидко так пролітає час!»

 

Знов покличе вересень, щоб іти навчатися,

 А до вас малесенькі діти прийдуть знов.

 Дуже-дуже шкода нам з вами розлучатися,

 Та у серці нашому лишиться любов!

 

Найсвітліші й радісні спогади залишаться,

 Доброту і людяність в серці понесем!

 Хай усмішка сонечком на вустах засвітиться,

 Дорога учителько, ми від вас ідем!

 

Перша наша вчителько! Ми вас не забудемо!

 Доброту і людяність в серці понесем!

 Ви були, як мама, нам, ми вас дуже любимо,

 Але кожен травень ми старшими стаєм!

 

 Здобули ми знання початкові,

 Перші кроки у школі пройшли.

 Дні веселі — буденні й святкові —

 У минуле тепер відійшли.

 

Всі ми доросліші стали

І за чотири роки

Дуже багато пізнали,

Стали міцні і високі.

 

Час підійшов прощатись

З першою ланкою школи.

Тільки хвилин найкращих

Ми не забудем ніколи.

 

 

Виконують пісню  «Канікули ура!»  

 

Ведучий 1.

Сьогодні тривожний і радісний день,

Зібрались ми всі в цьому залі,

Читаєм вірші і співаєм пісень,

Ми зовсім дорослі вже стали!

 

Ведучий 2

Ми тепер ідемо в 5 клас,

Далі будемо ще  вчитись.

Але хоч зустрінемось не раз,

Початковій вже не повторитись!

 

Прийдуть до вас нові маленькі дітки,

Ви їх так само будете навчать.

А в перші дні, буває так нерідко,

Вам буде якось нас не вистачать.

 

Нам теж без вас незвично буде трішки,

Але ж до всього треба нам звикать.

Ми в цьому році більш складніші книжки

Вже самостійно будемо вивчать.

 

В середній школі будемо навчатись,

На пустощі не витратимо час.

До вас, звичайно, встигнем завітати,

Бо й нам не вистачати буде вас.

 

Ми закінчили 4 свій клас

І старше життя вже чекає на нас

Але ми сьогодні в останнє свято

Велике, спасибі повинні сказати

Всім вчителям в урочистий цей час.

 

За те, що навчали ви добре всіх нас

Свої надсилаємо вам привітання

Найкращі прийміть від нас побажання.

 

Директор у школі – фігура центральна,

Як кажуть в народі – всьому голова!

І як він скерує – так підуть діла!

 

Вчитель: Я хочу передати в надійні руки нашого директора трішечки непосидючих, галасливих, проте щирих випускників 4 класу.

Діти: Згідно акту передачі Ви отримуєте:
19 дівчат і 13 хлопців
Середній вік 10 років
Загальний вік 310 років
Дата народження 1 вересня 2012 року. Знак зодіаку – Діва.
Улюблені уроки – фізкультура … і фізкультура.
Улюблений день тижня – неділя.
Загальний настрій – веселий…

А також вручаємо вам «Аптечку про всяк випадок»:
1.Цукерка, щоб підсолодити тяжкі хвилини.
2.Іграшка для заспокоєння плаксивих.
3.Йод і зеленка для лікування розбитих носів і колінок.
4.Корвалол для підтримки здоров’я вчителя.
5.Пояс – на крайній випадок у вихованні.
 

Сьогодні в день святковий, урочистий

Прийміть, директоре, вітання від душі

Подяку й квіти ці барвисті

І наш уклін сердечний до землі.

 

Англійську мову ми вивчали

Не розуміючи слова,

Але ми вчили, вчили, вчили,

Що аж боліла голова

Тепер ми можемо сказати,

Що вже готові за кордон,

Та тільки б долари дістати -

І все гудбай, місьє, пардон.

 

Уроки музики ми будем пам’ятати

Нас Наталя Йосипівна учила співати

Ну як не дякувать в цей час

За те, що розум, щирість вміння

Все віддавали ви для нас

Спасибі вам за розуміння.

 

Ми дякуємо кухарю

Надії Миколаївні,

Що борщик нам варила,

Що смачно готувала,

Що випікала пиріжки

Пухкенькі та смачненькі,

Щоб ми голодні не були

І щоб росли швиденько.

 

Виконують пісню «Віночок»

 

 Ми, звичайно, не найстаршi,

 Але вже й не малюки!

 Знають всi: четвертi класи —

 Це також випускники!

 

 Як були ми ще малими,

 Всi казали: малюки.

Ми тепер не малюки,

 Ми тепер випускники!

 

Вже позаду початковi,

 Перейшли у п’ятий клас!

 Хай приймає старша школа

 У свою сiм’ю i нас!

 

Ой, провчилися цi роки

 Ми, ну просто, залюбки!

 На уроках ми сороки,

 На перервах – козаки!

 

 

 

Виконують пісню «Дружній клас»

 

Школа наша початкова,

Прощавай і будь здорова.

Нових діточок стрічай

Та й про нас не забувай.

 

Не скажеш: «Стiйте роки!

 Дитинство, постривай!»

 І школi початковiй

 Ми скажем «Прощавай!»

 

 

Вчитель

Початкова скінчилась школа —

 Пташенята мої ростуть!

 Світ цікавий такий довкола —

 Із гніздечка — пора у путь!

 

 Крила пробувать, щоб летіти,

 А для них — це неначе гра!

 Ми повинні за них радіти,

 Бо для них вже прийшла пора!

 

 Всі ці роки ми їх учили

 І за руку у світ вели.

 

 

Останній дзвоник у цьому навчальному році сповістив, що починаються великі літні канікули, а потім всі діти прийдуть у п’ятий клас, де на них чекатимуть нові предмети, нові вчителі, які стрінуть вас з теплом і любов’ю.

Ось і наближається час розставання.  Ви підете до 5 класу. Хай буде щасливою ваша дорога. Нехай буде безхмарним ваше життя, а доля чесною. Пам’ятайте лише одне: не бійтеся нового, йдіть сміливо і впевнено, багато працюйте, бо праця — це запорука успіху! Знання — це найлегша ноша, яку доведеться вам нести у житті!