Сценарій свята рідної мови "Моє багатство - рідна мова"

МОЄ БАГАТСТВО – РІДНА МОВА

 

Мета. Розширити і поглибити знання дітей про мову. Показати її багатство, мелодійність, красу. Розвивати виразне мовлення, уяву, мислення, образну пам'ять. Збагачувати словниковий запас. Виховувати любов до рідної мови, рідної землі, художнього слова, пісні, повагу до батьків.

 

(Клас святково прибраний. На дошці плакат «МОЄ БАГАТСТВО – РІДНА МОВА», вислови про мову,  розвішані рушники, на столах розкладені українські вишиванки.)

 

Любіть Україну, як сонце любіть,

Вишневу свою Україну

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.                                               В.Сосюра

 

Хто не знає свого минулого,

Той не вартий свого майбутнього.                  М. Рильський      

 

Вивчайте мову українську

Дзвінкоголосу, ніжну,чарівну,

Прекрасну, милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.

 

Мова росте  елементарно, разом з душею  народу.

                                                                                 Іван Франко

 

Учень.

Раді ми вас привітати,

Бо у нас сьогодні свято –

Будем нашу рідну мову шанувати.

 

Учениця

Ми малі, та всі ми друзі,

Ми одна родина,

А найбільша наша мати Рідна Україна.

 

Учень.

Україна - рідний край

Поле, річка, зелен гай.

Любо стежкою іти.

Тут живемо я і ти,

 

Учениця

Моє коріння - рідний край,

Основа - пісня й вишитий рушник,

Джерельна мова, рідна світанкова

І в синім небі журавлиний крик…

 

Пісня  «Я україночка»

 

 

Вчитель. Україна... Рідний край... Рідна мова... Скільки почуттів з'єдналося в цих словах, скільки ніжності, любові та ласки! Що може бути для людини дорожчим за рідну мову? Адже мова народу — це не просто звуки. Мова — це душа на­роду, це його трепетне серце.

 

Учениця.

Мова! Українська мова,—

Вона співуча, лагідна, дзвінка...

Мова! Українська мова —

Єдина, рідна й дорога така.

 

Учень.

Мово ж моя, мово,

Мово України,

Ти моя казкова

Пісня солов'їна.

 

Учень.

Розцвітай під небом

Проліском прекрасним,

А любов до тебе

В серденьку не згасне.

 

Учениця.

Йди по світу гідно

В шані і привіті,

Ти для мене рідна

І найкраща в світі!

 

Учень.

Мово ж моя, мово,

Мово-чарівниця,

Не згаса духовна

Батьківська криниця.

 

Учні виконують пісню «Україно матуся моя»                                                                               

 

Вчитель. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, над­звичайною ніжністю і простотою. У них — материнська ласка і любов, світ добра, краси та справедливості, щира віра в магічну силу слова.

Учень.

Лиш народився, голос я почув

щасливий, радісний і світлий.

Маленьким серденьком уже тоді відчув

матусин голосок привітний.

 

Учень.

У нім звучала ласка і тепло,

і слово було ніжне і пестливе,

до себе вабило воно,

лунало світло і тремтливо.

 

Учениця.

Матуся до серденька притискала

і колискову пісню заспівала.

І пісня та була сама краса,

що в сповитку мене обдарувала.

 

Пісня  «Я мала україночка»

 

Вчитель. Наша мова оспівана поетами. Українською мовою писали свої твори Тарас Шевченко і Леся Українка, Маруся Чурай та Володимир Сосюра, Павло Тичина і Максим Рильський.

Неповторною рідною мовою пишуть свої твори й сучасні відомі письменники та поети — Ліна Костенко та Ганна Чубач, Дмитро Білоус і Марія Познанська та багато інших.

Вірші українських поетів про нашу рідну мову.

 

1. Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово,

ти наше диво калинове,

кохана материнська мово!

Д. Білоус

2. Буду я навчатись мови золотої.

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

А. Малишко

 

3. РІДНЕ СЛОВО

Батько мені каже:

— З книжкою дружи.

Рідну мову, синку, завжди бережи.

Мову ту, що люди рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи, синку, не забудь.

Рідне слово-пісню завжди серцем чуй,

Як Вітчизну й матір, їх люби, шануй.

В. Верба

 

4. НАША МОВА

Мова наша, мова — мова кольорова,

В ній гроза травнева й тиша вечорова.

Мова наша, мова — літ минулих повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість.

 

Ю. Рибчинський

 

5. ЄДИНА, ЯК МАТИ

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту — на віки –

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас!

Оксана Забужко

 

Пісня «Ми - маленькі козачата»

 

Учениця.

Мова рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько

Тільки камінь має.

Як ту мову міг забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити

Ненька наша мила.

 

Учень.

Це місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини.

Моря діамантів - це мова моя,

Це мова моєї Вкраїни.

Це матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі дитини ...

О, мово чудова! Хто любить її,

Той любить свою Україну.

 

Вчитель. Кожне слово нашої мови має свою історію, свій відтінок. Інколи слова звучать однаково, а мають зовсім інше значення. Іноді достатньо змінити один звук і змінюється значення слова.

Багата українська мова на фразеологізми — справжню скарбницю українського народу. Вони допомагають зробити нашу мову яскравішою, дотепнішою та цікавішою. Спробуйте пояснити значення деяких фразеологізмів.

 

• Майстер на всі справи — ... (людина, яка вміє все робити).

• За холодну воду не братися — ... (нічого не робити).

• Зарубити собі на носі — ... (добре запам'я­тати).

• Ґав ловити — ... (бездіяльно проводити час, бути неуважним).

• Ведмідь на вухо наступив — ... (відсутність музикального слуху).

• І комар носа не підточить — ... (немає до чого причепитися, прискіпатися).

• Шукати голку в сіні — ... (неможливість щось знайти, виявити).

• Як сніг на голову — ... (щось несподіване).

 

Пісня  «Наша мова»

 

Вчитель.

Український народ дуже любить жарти, усмішки. До вашої уваги кілька з них!

Учні (по черзі) розповідають усмішки.

 

СХОЖІ

Зайшов ослик до садка І зірвав листок з дубка. А Іванко із городу:

—Нащо нищиш ти природу? І мерщій побіг в садок, Вирвав з коренем дубок, Замахнувся на ослиська:

—Не підходь до саду й близько! А осел з-за огорожі:

—Ми з тобою, хлопче, схожі!

Грицько Бойко

 

ХТО КРИЧАВ?

Йшов з лікарні Гнат селом, А дружки й спитали:

—Що, брат, боляче було, Коли зуба рвали?

—Ні,— хлопчина їм сказав,— Не дуже боліло...

—А чого ж ти так горлав В лікаря щосили?

—Так то ж лікар заволав, Бо я став брикаться, Йому щипці поламав

І... вкусив за пальця!

Грицько Бойко

 

ФУТБОЛІСТИ

Грали на подвір'ї Хлопчаки в футбол. Петрик як ударив І відразу — «гол»! М'яч в чужу квартиру Тільки зашумів: Пауза у хлопців, Петрик занімів. Йде дідусь Кирило І несе м'яча:

—Чий це, признавайтесь! — Та гравці мовчать.

—А вікно розбилось? — Зважився Андрій.

Дід мугикнув: — Ціле.

— Ціле? Значить, мій!

С. Гриценко

 

ПОТРІБНИЙ МАЙСТЕР

Підійшла до мами Ліда-щебетуха:

—Вередує лялька! Вже мене не слуха... Скільки не просила, Мов не чує Ната, Навіть і не дума Очі відкривати. Мама доні: — Завтра Понесем до діда, Він відремонтує...

—Добре,— каже Ліда,— Хай відремонтує

І мене, як схоче,

Бо розплющить вранці

Теж не можу очі.

С. Гриценко

 

Вчитель. А тепер настав час для загадок. Знаю, що ви їх любите. Це один із найбільш поширених видів усної народної творчості. З давніх-давен через них передавався життєвий досвід народу, знання. Отож, уважно слухайте і відгадуйте.

 

Біле поле, чорне насіння, хто не вміє, той не посіє. (Письмо)

 

Мовчить, а багато людей навчить. (Книга)

Маленька, менша від мачини,

Ні з ким не стану на борню.

А при читанні, коли треба,

Людини мову я спиню.

Що це таке? (Крапка)

 

Злита з хвостиком ця крапка,

Невелика, власне, лапка.

Робить паузу всім відома.

Як вона зоветься? (Кома)

 

 

Він після речення, цитати

Вмостився, схожий на гачок.

Всіх нас примушує питати,

А сам ні пари з уст – мовчок.

Що це таке? (Знак питання).

 

Що за знак – стрункий, мов спис,

Він над крапкою завис,

Спонука до поклику.

Хто ж бо він? (Знак оклику).

 

Вони для речення багато важать:

Турботливо обнімуть, як дружки,

І вставлені слова й цитату вкажуть,

Давайте ж назвемо їх. Це – … (Дужки).

 

Коли твір якийсь готую,

Різні речення пишу,

Щось, буває, я цитую,

Мову вводячи чужу.

Але, любий мій читачу,

Як для вас її позначу?

Тут уже не допоможуть

ані коми, ні крапки,

у пригоді стати можуть –

здогадались ви? (Лапки).

 

Пісня «Українська мова»

 

Вчитель. А я хочу нагадати про інші найдавніші перлини народної творчості – прислів’я та приказки.

 

Прислів’я – це короткий образний вислів із повчальним змістом. Наприклад: Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. А приказки не містять у собі повчального, а вживаються у мові, щоб влучніше підкреслити сказане. Нумо, діти, і ви, шановні батьки, пригадайте, які ви знаєте прислів’я та приказки.

1. Мова – душа народу.

2. Немає солодшої за рідну мову.

3. Мова кожного народу - неповторна і своя.

4. Лагідне слово – ключ до серця.

5. Слово до слова – зложиться мова.

6. Мову іншого народу можна вивчити за кілька років, а рідної мови вчиться все життя.

7. Де багато слів, там мало мудрості.

8. Мова – найдорожчий скарб.

9. Будь господарем своєму слову.

10. Хто говорить – сіє, хто слухає – жне.

 

Вчитель. Дорогі друзі, наш обов'язок – плекати мову, калічення її, як і калічення природи, - злочин перед народом, перед людством. А найпоширенішою вадою українського мовлення нині є засміченість його кальками, словесними покручами.

 На жаль, нерідко ще зустрічаються і такі люди, як у сатиричному творі Павла Глазового «Кухлик».                                                           Сценка «Кухлик»

Автор:                                         Дід приїхав із села,

                                                     Ходить по столиці.

                                                     Має гроші – не мине

                                                     Жодної крамниці.

                                                     Попросив він:

                                                     Покажіть

                                                     Кухлик той, що скраю.

                                                     Продавщиця:

                                                     -Что? Чєво?

                                                      Я нє понімаю.

 

Дід:                                              - Кухлик, люба, покажіть

                                                      Той, що збоку смужка.

 

Продавщиця:                               - Да какой же кухлик здєсь

                                                       Єслі ето кружка?-

 

Автор:                                           Дід у руки кухлик взяв

                                                       І нахмурив брова.

 

Продавщиця:                                У мєня єсть свій язик.

                                                       І нє к чєму мнє мова!

 

Автор:                                           І сказав їй мудрий дід:

Дід:                                              ″Цим пишатися не слід,

                                                       Бо якраз така біда

                                                      В моєї корови:

                                                       Має,бідна язика,

                                                      І не знає мови.″

 

 

Вчитель. Діти, придивіться уважно, які чудові вишиванки ми зібрали. Це роботи ваших мам, бабусь та вас самих.

Виряджаючи сина у дорогу, за українським звичаєм, мама дарувала вишиваний рушник, який повинен вберегти його від лиха та біди. Немає в селі жодної оселі, де б не було вишитого рушника.

 

Танець з рушниками

 

Учениця.

Ми — українці — велика родина,

Мова і пісня у нас — солов'їна,

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх — Україна.

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

 

Учениця.

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода,—

То України диво барвінкове,

Багата мова й вічно молода.

 

Учень.

Живи, вкраїнське слово, процвітай!

Моє мале сердечко звеселяй!

В кожну сім'ю й оселю завітай,

Де люблять і шанують рідний край.

 

Учениця.

 

Щоб пам'ятали нині й назавжди,

Якого роду доньки ми й сини.

Красу своєї мови бережи,

Бо житиме вона — то житимемо й ми!

 

Вчитель. Любі діти, шановні батьки, гості! Добігає кінця наше свято. Ми були б дуже раді й щасливі, якби від сьогоднішнього свята наші діти залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови.

Вивчайте, любіть свою мову,

Як світлу Вітчизну любіть.

Як степів красу калинову,

Як рідного неба блакить.