Сценарій свята «Українські вечорниці»

Про матеріал
Відтворити обряд проведення вечорниць і показати його красу, виховувати бажання відроджувати і оберігати народні звичаї, розвивати усне мовлення, пізнавальні та пошукові інтереси школярів, формувати відчуття краси рідної мови, викликати у дітей бажання робити добре і мудре, виховувати почуття любові до рідного краю – мета, яка э першочерговою для вчителя. І цього ми можемо досягти, залучивши дітей до активної творчої роботи, до джерел і витоків народноі мудрості
Перегляд файлу

 

Сценарій свята «Українські вечорниці» 


Ведуча. З давніх-давен український народ славен своєю гостинністю. І сьогодні ми запрошуємо вас на вечорниці.


Українські вечорниці 

Починаємо в цей час! 

Хай веселий сміх іскриться 

В серці кожного із нас! 

Хай дзвінке вкраїнське слово 

Пружно рветься в небеса! 

Наша пісня пречудова 

Хай ніколи не згаса!                                                                                                                                        Обійдіть весь світ безмежний ,                                                                                    І скажіть, в якій країні 
Так зберігся скарб пісенний,                                                                                                                                           Як у нас на Україні!

(На сцені з’являється хазяйка вечорниць, починає застеляти скатертиною стіл, лавку, чепуритися)

Дівчата співають пісню «Зеленеє жито»                                                                                                    
Стук у двері. Заходять дівчата, одягнені в українське вбрання. 
Дівчата: Тітонько, можна до вас на вечорниці? 
Господиня: Можна, дівчатка, заходьте, будь ласка! 
Дівчата: Добрий вечір вашій хаті! 

 

Дівчата, заспіваймо ще ось цю пісню:

(Дівчата співають пісню «НАШІ ХЛОПЦІ ВАРЕНИКІВ ХОЧУТЬ») 

Наші хлопці вареників хочуть 
Наші хлопці вареників хочуть 
Навари, милая, навари, милая 
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая. 
А я дров не маю, ви мої хороші, 
А я дров не маю, хлопці мої гожі. 
Нарубай, милая, нарубай, милая 
Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая. 
Я рубати не вмію, ви мої миленькі, 
Я рубати не вмію, мої солоденькі. 
Научись, милая, научись, милая 
Научись, у-ха-ха, моя чорнобривая. 
А я сил не маю, ви мої хороші, 
А я сил не маю, хлопці мої гожі. 
Не балуй, милая, навари, милая. 
Пирогами пригости, мила, чорнобрива. 
Дівчина: А де ж це наші хлопці? 


В цей час чується пісня: «Ти ж мене підманула».                                                       Її виконують хлопці, які їдуть на вечорниці. 

Хлопчик Господаре! Чи пустите до хати? 
Вміємо співати, вмієм танцювати. 


Господар: Заходьте, хлопці, заходьте, дівчата! 
Скоро і коровай в печі будемо виймать. 
Якраз впору! 
Українські вечорниці 
Починаєм перший раз 
Хай веселий сміх іскриться 
У серці кожного із нас! 
Хай дзвінке, веселе слово 
Пружно рветься в небеса 
Наша пісня пречудова 
Хай ніколи не згаса! 
 

На сцену виходить господиня з хлібом-сіллю. 

Господиня: Добрий вечір, щедрий вечір! 
З щастям, любі друзі! 
Честь і шана людям сивим, 
Працьовитим і дбайливим. 
Слава мамам і бабусям, 
Слава хлопцям і дівчатам, 
Неспокійним і завзятим. 
Гостей дорогих ми вітаємо щиро 
Прийміть каравай наш із жита, пшениці 
Лакаво всіх просимо на вечорниці!

Господиня: І вам вечір добрий! Сідайте у нашій хаті на нашій лаві. 
Кланяються. Господиня дає гостям хліб-сіль. 

На сцені з’являються нові гості

Сценка «Кайдашиха і Проня Прокопівна». 

Кайдашиха. Доброго вечора, Проню! Куди це ти збираєшся? 

Проня. Зачекайте, сідайте. О, Господи, чи все в мене на своєму місці? Чи по-модньому? Ой, мамо моя, браслету забула надіти, не знаю, що мені більш до лиця! Чи мано? Чи манто? А книжки нема? Коли треба, то як на злість десь дівається. 

Кайдашиха. Для кого ж так чепуришся, краля пансіонська? 

Проня. А це моє дєло. Що вам до цього? 

Кайдашиха. По якому це ти балакаєш? Забула, якого я роду? Ой,-якби-ти була моєю невісткою, я б тобі прочухана дала! 

Проня. Фі, какі ви не образовані! Понятія нікакого не іме-єте о прілічіях. Я в пансіоні всі науки пройшла. Чула, сьогод­ні в одному місці збираються інтересні люди. 

Кайдашиха. Чи не на вечорницях часом? 

Проня. Ага, на вечорницях. Як там занятно. А які кра­сиві мужчини... Я було, як стріну їх, то так стривожуся, що цілу ніч не сплю. 

Кайдашиха (зітхаючи). Ох, ті ще вечорниці. 

Проня. Це хорошеє дєло. Здавна на Україні вечорниці гуляли. Колись давно-давно, да так давно, що вже мало хто пам'ятає, коли з'явився цей обичай в українців: збиратися ве­чорами, гуляти, пісень співати. 

Кайдашиха. Я теж люблю співати! Особливо «Ой на горі два дубки...»: 

Ой на горі два дубки, 

Ой на горі два дубки, два дубки 

Та й схилились до купки... 
Проня. Голосу нікакого, а все туда же! Хлопці на вечор­ницях дуже красиві були, а уж как вечорами гуляли... Я ему: «Ваша люлька шкварчить!» А він до мене: «Єто в грудях моїх шкварчить от любові. У мене такая стремітєльность до вас об-разовалася ». 

Кайдашиха. А дівчата ж які на вечорницях? 

Проня. Теж мені кралечки! Звісно, не такі, як я, але гарні трапляються. А чого б інакше до них вечорами хлоп­ці бігали? 

Кайдашиха. То, може, вже підемо на вечорниці? Проня. А как же! 

Обоє йдуть до гурту. 

Господиня. Заходьте, заходьте, послухайте пісень наших. Хоч не знаємо, звідки ви, чи з півдня, чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо сідати й з дівчатами пісню заспівати. Пісня «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». 

Дівчата сідають, виймають рукоділля, вишивання. Стара жінка сідає за прялку чи веретено. 
Дівчата: Сядемо, сядемо, заспіваємо 
А ж усе, що тільки знаємо. 
Потім підемо спати, 
Щоб раненько встати.                                                                                                                                        


(На передньому плані появляється Галя, яка поспішає на вечорниці.
(Старицький М. Твори.- т.2.-К., 1984.-С.102-103)) 

Галя (йде, потім зупиняється): Он хтось стоїть, чи не Степан?

Голохвастов (уздрівши її): А, на ловця і звір біжить, ціп-ціп,
куріпочко!

(Галя хоче його обійти, а Голохвастов заступа їй дорогу) 

Голохвастов: Господи! Це ж та сама красунечка, що я вже бачив. От
ціпонька! Не тремтить-бо: чого лякатись, моя зозулечко,- хіба з’їм?

Галя: От, їй-богу, коли не пустите, то калавур закричу.

Голохвастов: Вигадайте! Тільки крикніть, то я такого наговорю, що зараз
і в часть вас посадять.

Галя: За що? Що ви гвалтуєте серед ночі, тоя маю сидіти?

Голохвастов: Слухайте, серденько, не лементуйте, бо я тольки поговорить
хотів з вами, моя зірочка красна. Як повидів я вас, то з того часу і
пропадаю, - просто вхопили моє серце щипцями, гвоздиком у голові сидите,
хоч і бритви не бери в руки!

Галя: Чого переступаєте дорогу; сорому нема, а ще панич!

Голохвастов: Да коли улюбльон, да так улюбльон, що хоч візміть в руки
піштолета і простреліть тут грудь мою!

Галя: Так і повірили. Шукайте собі панночок!

Голохвастов: Да ви луччі за самих найкраших панночок; ви просто така
ціпонька, що аж слина котиться, - вірте!

Галя: Хороша пороша, та не для вас!

Голохвастов: Чого ж не для мене? Яка ти строга, нелюб’язна! Да у мене,
голубонько, всякого добра. Да я озолочу тебе, брильянтами обсиплю на
весь Київ...

Галя: Обсипайте кого іншого, а мені вашого золота не треба.

Голохвастов: Да хіба я разві поганий? Придивись, пожалуста, первий
хвисон...

Галя: Та що – що гарні!

Голохвастов (бере її за руки): Серденько, пуколько моя! Улюбись у мене,
бо, єй-богу, застрелюсь отут зараз перед тобою, щоб тобі напасть
зробить!

Галя: Ой, що ви кажете?

Голохвастов: Потому хоч ножницями перетни моє серце, то там тільки одна
любов стримить... Куріпочко моя! (Обніма)

Галя: Пустіть-бо! Пустіть, бо кричатиму!                                                   (відкриває двері і забігає до хати)

 

Господар: Хлопцям і дівчатам, і гостям у нашій хаті добрий вечір, щедрий вечір! 
Господиня: (запрошує хлопців) Хоч не знаємо – звідки ви, чи з полудня, чи з півночі – в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати та з дівчатами пісню заспівати. 
Виконують пісню «В САДУ ГУЛЯЛА…» 

 (співають дівчата) 
В саду гуляла, квіти збирала 
В саду гуляла, квіти збирала 
Кого любила – причарувала 
Причарувала серце і душу 
Причарувала серце і душу 
Тепер з тобою ходити мушу 
Ой ти дівчина, гарна та пишна 
Ой ти дівчина, гарна та пишна 
Чом ти до мене гулять не вийшла? 
Я виходила – тебе не було 
Я виходила – тебе не було 
Я постояла та й повернулась 

Хазяйка. А тепер давайте проведемо такий конкурс: дівчата будуть говорити початок прислів’їв та приказок, а хлопці продовжуватимуть їх.

Праця чоловіка годує, а … (Лінь марнує)

Який народ … (Такі й порядки)

Хто землю удобряє … (Тому й земля повертає)

Хто полю годить … (Тому жито родить)

Поки суд та діло… (А кошеня сало з’їло)

На городі бузина … (А в Києві дядько)

 

Хлопець. Щось дівчата засмутились. Розкажу я гумореску.

Це було позаторік

Та на нашім ринку –

Хтів купити чоловік

Кабанця чи свинку.

Нелегке це діло –

Нешкодливе щоб було,

І щоб добре їло,

І нарешті підібрав:

О! які хороші!

Гаманець мерщій дістав,

Став платити гроші.А з якого ви села? –

Спитав молодиці.

Та йому відповіла:                                                                                                                                    Я з села Мельниці                                                                                                                                       .Заберайте їх назад!-

Буркнув незабаром,-

Я мельницьких поросят

Не візьму й задаром

Тітка ближче підійшла:

- То ж назвіть причину!

- А я з вашого села

Маю вже дружину.

 Інсценують гуморески

Як лякати вовка
Електричкою мисливці їдуть на качок.
Скільки можна там почути
Всяких балачок!
Літній дядько молодому
Весело кива.
-Перевірим, як у тебе
Варить голова.
Йдеш ти полем без патронів
Розстріляв усе,
А тобі на зустріч вовка
Сатана несе.
Що ти зробиш?
заховаюсь
В ямі, за кущем…
- Знайде, синку, й з’їсть негайно
З шапкою й плащем.
Є одна мисливська хитрість.
Знай її і ти.
Не ховатись, а на вовка
Треба прямо йти.
Перед вовком сядь, роззуйся
І штани зніми,
І лупцюй по морді вовка
Мокрими штаньми.
Вовк штанів боїться мокрих
Більше, ніж вогню.
Це кажу я щиру правду,
Не якусь брехню.
Молодий йому не вірить,
Скоса погляда.
- Добре, — каже, — якщо буде
Поблизу вода.
Чи баюра, чи калюжа,
Чи який струмок.
А як ні, то що робити?
- Не журись, синок.
Доки будеш роззуватись
Та знімать штани,
Десять раз у тебе стануть
Мокрими вони.

От колись були дівчата!

Докоряє дід онуці:
- Дивні нині діти.
Розучилися дівчата
Навіть червоніти.
А колись були дівчата
Дуже соромливі,
Скажеш слово-червоніли,
Як той мак на ниві.
А онука аж руками
Вдарила об поли.
- Я, дідусю, уявляю,
Що ви їм мололи…

Матильда

Ти, гуляко, — каже жінка, -
Поясни мені,
Про яку то ти Матильду
Згадував у сні.
А Макар:-То щось верзлося
Із дитячих літ.
Це козу так жартівливо
Називав наш дід.
Повернувсь Макар з роботи,
Надавив дзвінок,
Відчинила не дружина,
А малий синок.
- Ой, татусю, стережися,
Буде знов гроза,
Мама взнала, де працює
Дідова коза.

 

А тепер будемо танцювати.
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ ТАНОК 

Господар: Ой, як хороше танцюють! А ще наш народ полюбляв жартувати. Тож давай те і ми пожартуємо. 

Господиня: А хто з вас смішне нам щось розкаже? 
ЖАРТИ 
Дівчина От так диво – дивина: 
Виріс ріг у кабана, 
Льоха вбралася у пір’я, 
Пси порили все подвір’я. 
Хлопець А лаписько в курнику 
Заспівав: «Ку-ку-рі-ку!» 
Лізуть горобці на квочку, 
Щоб сховатись в холодочку. 
Дівчина А ягнята, мов коти, 
Геть обсіли всі плоти. 
Віл на яворі пасеться, 
Кіт у кошику несеться. 
Хлопець А індики на воді 
Плавають, мов лебеді. 
А тепер скажіть мені – 
Де тут правда, а де ні? 
Всі Та тут все переплуталось! 

СЦЕНКА «НЕ МОЇ НОГИ!» 
(Один хлопець читає слова, а другий показує пантоміму) 
Серед лісу, серед гаю у неділешній обід 
Заснув мужик у чоботях, а проснувся без чобіт. 
Прокинувся, протер очі, разів кілька позіхнув. 
Разів кілька босі ноги з подивлянням повернув. 
- Не мої се – каже, - ноги! Присягаюсь на чим світ. – 
Бо мої в чоботях були, а ці босі, без чобіт. 

СЦЕНКА «МРІЯ» 
А ще мрію ось про що. 
Коли б я був полтавський соцький, 
Багато б дечого зробив! 
Зробив би так, щоби жилося 
Всім людям добре. Напримір, 
Поставив би я скрізь дерева

З медових пряників самих, 
І ніжки з холодцю свинячі, 
Щоб з часником росли на них, 
Замість лози росли ковбаси, 
А листя все було б – млинці, 
Земля була б з самої каші 
Та з добрих свіжих потрухів! 
 
Читають народні усмішки. 
Дівчина: (підходить до одного з хлопців) 
Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою, 
Сидить сова на воротях, крутить головою 
Він, сердяга, як побачив, та через городи, 
Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди. 
Хлопець: В Утішкові густо хати, 
Вітер не провіє, 
Сама мати ложки миє, 
Бо дочка не вміє. 
Дівчина: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі, 
Сидить гуска над водою, вирячила очі, 
Він до неї: гиля, гиля – вона й полетіла, 
Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.. 
Хлопці: Дівчата, давайте замість суперечок разом пісню заспіваймо. 

Виконують пісню «Ой на горі два дубки

(Діти під музику уходять. На сцені з’являються дід і баба) 

СЦЕНКА "ДІД І БАБА" 

Дід Щось добреньке з’їсти хочу, 
Тільки що – не знаю сам. 
Баба Голови б ти не морочив, 
Що зварила – те й подам. 
Дід Вареники, борщ і каша, 
В животі від них бурчить. 
Баба Вередливий став ти, діду. 
Що тобі іще зварить? 
Дід Знаю, бабо, ти не сердься, 
Я, мабуть би, з’їв оце… 
Коровай із борошенця, 
А туди б ще вбить яйце. 
Баба Отже, клятий! 
Хоч бери, тікай із хати!

Будь по-твоєму, спечу. 
(Баба виходить із хати. Дід говорить їй у слід.) 
Дід Ти готуй, стара, швиденько, 
Повечеряєм гарненько. 
(До зали) Баба в мене – молодець! 
Але гріх самому їсти 
Цей рум’яненький хлібець 
(Входить баба, сідає біля діда.) 
Дід Пам’ятаєш, моя люба, 
Як були ми молоді, 
Напечем, бувало, хліба - 
Повна хата молоді. 
Баба Танці, співи, сміх до ночі 
Вечорниці…А тепер? 
(Чується стук і голоси за дверима.)  

Господар: Давайте я вам загадки загадаю. А ви спробуєте відгадати. Ось послухайте. 

1. Що в світі найсильніше? (Вода). 

2. Що в світі найскоріше? (Світло). 
3. Скільки в небі зірочок? (Як у морі піску). 

4. Скільки в морі піску? (Як трави на землі). 

5. Скільки ж трави на землі? (Як проміння в сонця). 

6. Скільки ж проміння в сонця? (Як думок у людини). 

Циганка. Не злічити того всього, що є на думці у людини. потішили ви стару. А чи ж знаєте ви яких пісень? 

Дівчата. Знаємо. 

ІНСЦЕНОВАНИЙ ТАНОК 
Хлопець (співає, пританцьовуючи) 
Ой, дівчинонько, чи я ти? 
Йди зі мною танцювати! 
(на програш танцює) 
Дівчина Танцювати можна 
Тільки не з кожним. 
(Танцює з іншим) 
Хлопець На дорозі жук, жук, 
На дорозі чорний.

Подивися, дівчинонько, 
Який я моторний! 
(танцює) 
Дівчина По дорозі галка, галка, 
По дорозі чорна. 
Подивися, козаченьку, 

Виконують пісню «Ой, у вишневому садочку». 
Господар: Спасибі щире всім, хто сьогодні, в цьому залі брав участь у нашому святі. 
Господиня: Шановні гості! 
Все, що в серці мали 
Вам подарували 
Світлу мрію й казку 
Нашу пісню й ласку 
Щебет солов’їний 
Славу України 
Всі виходять, кланяються. Співають пісню. 
Всі: Наші вечорниці вже кінчати час 
Кращі побажання ви прийміть від нас 
І в вас, і в нас хай буде гаразд 
Щоб ви і ми щасливі були. 
Прощавайте, друзі, низький вам уклін 
Доброго здоров’я зичимо вам усім, 
І в вас, і в нас хай буде гаразд, 
Щоб ви і ми щасливі були

Господиня: Бувайте здорові, живіте багато 
І ще приїжджайте до нашої хати. 
Кланяються.

 
 



 

doc
Додано
14 червня
Переглядів
107
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку