Сценарій свята

УКРАЇНСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

Ведуча 1: Добрий вечір!

Ведуча 2: Добрий вечір!

Ведуча 1: Просим до світлиці!

Ведуча 2: На веселі, на бадьорі!

Разом:      Наші вечорниці!

Ведуча 1: Ви заходьте в нашу хату

превелику, пребагату.

Ведуча 2: Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці!

Ведуча 1: А на наших вечорницях

Хто сумний - розвеселиться!

Ведуча 2: Співи, танці, небилиці

Разом:    Гарні будуть вечорниці!

ВЕДУЧІ ВИКОНУЮТЬ ПІСНЮ "ДОБРИЙ ВЕЧІР"

 

Ми хочемо щастя,

Щоб людям віддати.

Ми хочем розлучень,

щоб довго чекати.

Ми зустрічей хочем,

Щоб вірити далі.

Ми хочем щоб люди

Забули печалі.

Приспів: Добрий вечір, добрі люди!

Нехай щастя вам прибуде!

Добрий вечір, красний вечір!

Добрим людям на здоров’я!

 Ми хочем сонця,

Без хмаринок темних.

Ми хочем посмішок,

Думок взаємних.

Ми хочем неба,                                                                                           

Щоб літать людині.

Ми хочем миру,                                                                                     

Щоб цвісти калині.                                                                             

 

ЗАХОДИТЬ ГОСПОДИНЯ, ПРИБИРАЄ, ЧЕКАЄ ГОСТЕЙ, ЗАХОДЯТЬ ДІВЧАТА.

 

ДІВЧАТА: Добрий вечір, тітонько!

ГОСПОДИНЯ: Доброго вечора, дівчата! А я уже і сумувати почала... Думаю: чого це ніхто до мене на вечорниці не іде? Сідайте, голубоньки! І поспіває­мо, і повеселимося, і роботу зробимо, як у старі добрі часи! Розкажіть - но, дівчата, що у селі нового чути?

ТАМАРА: Кажуть тітко, у Христини Бондарівни сватання сьогодні... Чи може ви вже чули?

ГОСПОДИНЯ. У Христини Бондарівни? Ні, не чула! А чого ж - нехай іде заміж, хороша вона дівчина, і рушників багато навишивала.

ІВАНКА: А як пряде з дівчатами - любо подивитися! Швидка і проворна Христина!

ГОСПОДИНЯ: нехай Господь пошле їй щастя!

ЛАРИСА: А хто ж сватає Христину, звідки? Що за парубок?

ТАМАРА: Чи хороший парубок - не знаю, бо з сусіднього села, з Кирилівки, але люди кажуть - роботящий і добрий.

ІВАНКА: А ще Василина Потапова розповідала, що землі у нього багато, одинак у матері. То ж не буде погано Христині у Кирилівці.

ГОСПОДИНЯ: Яка в-кого доля, дівчата, хто все життя у добрі купається, а хто від коли народився - то і те бачить, що нестатки. Кожен несе свій хрест.

ІВАНКА: Варваро, розкажи тітці про Килину з хутора...

ВАРВАРА: Ой, я і забула зовсім. Килина повернулася уже!

ГОСПОДИНЯ: Звідки?!

ВАРВАРА: 3 Києва. Хіба ви не чули, тітко. Ходила Килина до Києва, до Лаври, молитися. Що вже понарозказувала... Боже праведний... До Лаври тої 4 доби іти треба не спочиваючи.

ТЕТЯНА: Народу там, розказує, видимо-невидимо... Кожна людина приходить, щоб очистити душу. Всі, каже Килина, перед Богом рівні...

ЛАРИСА: Тітко, а що вже продають коло тої Лаври: і запаски, і кусники до волосся, і крайки.. Килина кусників накупила червоних, синіх, рожевих, усяких - усяких.

ОКСАНА: Ото посадила нас коло себе, розказувала-розказувала, а потім кусники вийняла із скрині і пороздавала...

ТАМАРА: Добра вона жінка. У селі всі її люблять... А чого це ми з вами сидимо, давайте заспіваємо!

 

ДІВЧАТА ВИКОНУЮТЬ ПІСНЮ "ОЙ ШУМ ШУМИТЬ....”

Ой шум шумить по долині (3)

Широкий лист на калині

Кличе голуб голубочку.

Ходи ж мила поцілую.

Своїй жалю завдавати.

А чужа ходить , горнеться.

 

ЗАХОДИТЬ КУМА. ЦІЛУЮТЬСЯ

КУМА: Добрий вечір, кумцю! Кажуть у вас сьогодні вечорниці... Я оце собі думаю: чого б не зайти до куми...

ГОСПОДИНЯ: Добрий вечір, голубонько! Заходьте, без вас і вечорниці - не вечор­ниці...

КУМА: Дівчата, а що це у вас так сумно? А ну-но, заспівайте! Оксано, Ларисо, ану заспівайте ту, що на минулих вечорницях співали.

 

ДІВЧАТА ВИКОНУЮТЬ ПІСНЮ "СКАЖИМЕНІ ПРАВДУ"

Скажи мені правду, мій добрий козаче,

Що діяти серцю, коли заболить?

Як серце застогне і гірко заплаче, (2)

Як дуже без щастя воно защемить?

 

Як горе, мов терен, всю душу поколе,

Коли одцуралось тебе уже все,

І ти, як сухеє перекотиполе,         (2)

Не знаєш, куди тебе вітер несе?

 

- Е, ні! - кажеш мовчки. - Скосивши билину,

Хоч рано і вечір водою полий, -

Не зазеленіє; кохай сиротину,  (2)

А матері й батька не бачити їй!

 

Отак і у світі: хто рано почує,

Як серце застогне, як серце зітхне,

Той марно заплаче, а доля шуткує: (2)

Поманить, поманить і геть полине.

 

КУМА ХОДИТЬ ПО ХАТІ, РОЗДИВЛЯЄТЬСЯ.

КУМА: Ой кумо, як у вас у хаті хвайно, як прибрано, які рушники. Так хвайно, що я ще так і не бачила.

ГОСПОДИНЯ: Яка господиня, така і світлиця!

КУМА: А що це ви робите?

 

ЗАХОДЯТЬ ХЛОПЦІ. СПІВАЮТЬ ПІСНЮ

Ой, чия ж то хата не заметена (2)

Ой чия ж то дівчина не заплетена (2)

Ой, чия ж то хата замітається (2)

Ой, чия ж то дівчина заплітається (2)  

ГОСПОДИНЯ: та це ж хлопці ідуть! Заходьте, хлопці до хати!

ХЛОПЦІ: Добрий вечір, тітко Марія!

ГОСПОДИНЯ: Добрий вечір! Як добре, що ви прийшли на наші вечорниці. Дівча­та мої аж повеселішали! А чиї ж ви будете хлопці? Кума, подивіться, он той ма­ленький, той Омельків з хутора... А той високий, то й сама не знаю чий... Хіба може Грицька із долини... Кажіть-но хлопці, хто з вас старший і чи маєте ви свій устав?

САША: Аякже, оце мене і старшим вибрали! Спочатку не хотів, але коли вже дов­ірили, то служитиму. Устав наш такий: "Будемо гуляти чесно, тихо, смирно, як і слід поважному парубоцтву. Господиню на вечорницях шануватимемо як матір". Оце і наш устав.

ГОСПОДИНЯ: Добре говориш, складно. Недарма тебе старшим вибрали! Коли ви із добром прийшли до мене, то, прошу, сідайте!

 

ХЛОПЦІ СІДАЮТЬ ПОМІЖ ДІВЧАТАМИ.

КУМА: Ну ви подивіться на цих дівчат! До хати хлопці прийшли, а вони - далі вишивають! Чи то колись так було? Як побачимо, що хлопці на вечорниці зайшли, то й роботу забудемо. Давайте - но заспіваємо, хлопці.

СПІВАЮТЬ ПІСНЮ "В ПАНСЬКОМУ САДОЧКУ".

         Не дам, не дам ні листочка! (2)

         Сама садила, сама ростила!"

Таким самим чином виконується куплети № 3,4,5, де дійовими особами виступа­ють мама, сестра, брат.

6. Прийшов до неї милий її: (2)

"Мила моя Оксаночка,

Дай же мені лілейочку!

Дай же мені лілейочку!

Мила моя, мила моя!"

Пр-в: "Бери, бери, лілейочку!

Бери, бери до листочка! (2)

Тобі садила, Тобі ростила!"

КУМА: Хлопців тих і не чути! Чи вони голосу не мають?

ГОСПОДИНЯ: Ну, тоді, кума, давайте переспівки поспіваємо!

ХЛОПЦІ: Край битої доріженьки

Яра рута зійшла.

Молодая дівчинонька

Рано заміж вийшла.

ДІВЧАТА: А у млині на камені кукіль не вродився, Козак старий, як собака, досі не женився!

САША: Ну, хлопці, треба признати, висміяли вони нашого брата, і правда, треба женитися молодим, а не чекати, коли кукіль на камені вродить. А чого це ти мовчиш як в рот води набрав?

САША Л: Добре. Оце розкажу вам, як Тетяна з матір’ю говорила. Дочка матері скаржиться: Мамо, я не піду за Гриця, бо він не вірить, що існує пекло". Мама: "Не бійся, донечко, коли він одружиться і поживе з тобою хоча б півроку, то переко­нається, що пекло існує".

ТЕТЯНА: Ти не переживай, бо будеш ти в раю, як я в сусіднє село заміж піду. САША: А хто ж тебе віддасть в сусіднє село? Гарних та веселих дівчат ми не віддає­мо. Правда, хлопці?

САША Л:   Правда, правда, так і знай,

                     і кінчай журитися!

Баяніст, ти нам заграй,

Будем веселитися!

 

ВИКОНУЄТЬСЯ ТАНЕЦЬ "КРАКОВ'ЯК".

КУМА: Кума, ой лишенько, чи то так танцювали, як ми були молоді? ГОСПОДИНЯ: Ой, не кажіть, як ото бува схопить тебе який парубок, то так і носить у танці, і не випустить.

КУМА: А весілля які були... Хоч наїдків і напитків таких не було, а як весело було...

ГОСПОДИНЯ: Ото розкажу, була я на весіллі, на Заваллі, тої неділі... Після першо­го засяду люди як люди, а далі... От Микиту Хаврошенка з малої сторони знаєте? Ото, кумо, він так напився, а страв перед ним, а він за столом сидить і нікуди, тільки в холодець носом. А як виліз з того холодцю, кумо, не буду навіть розказува­ти, бо ще присниться. Дівчата, а заспівайте-но отої пісні про свекруху.

Добре я буду свекрухою.

КУМА: То будьте, кумо!

ГОСПОДИНЯ: Ні кумо, свекрухою краще будьте Ви! КУМА: Ну, якщо, я то я!

 

 

ВИКОНУЮТЬ ПІСНЮ "ПРО НЕВІСТКУ ТА СВЕКРУХУ".

Правила гри. Гравці діляться на дві команди, які утворюють два кола, взявшись за руки. Співаючи слова; учасники рухаються по колу, Чіп, чіп до корита. Моя мати невелика. Моя мати Марина Нам вечерю варила. Чи варила-не варила, Аби добре говорила. УХ!!!!

На кінцеве слово "УХ!" вони повинні присісти. Яке коло присіло першим, та коман­да і виграла.

ОКСАНА: Дівчата а у нашої Даринки сьогодні останні вечорниці. Нам з нею так добре було. Даринко, ти коли вийдеш заміж не забувай нас, і уже із своїм Андрієм приходь до нас на вечорниці.

ВИКОНУЄТЬСЯ ХОРОВОД "ГОРІЛА СОСНА". ДІВЧАТА РОЗТАНЦЬОВУЮТЬ ВІНОЧОК ДАРИНКИ.

Горіла сосна, палала. (2)

Під ней дівчина стояла, (2)

Русяву косу чесала. (2)

Ой, коси, коси ви мої (2)

Вірно служили ви мені (2)

Більше служить не будете (2)

Під білий вельон підете (2)

ВАДИМ: Ти була ясним сонечком між дівчатами. Дивись, як вони за тобою плачуть і так заміж хочуть, аж до стелі скачуть.

ЮРА: Будь щасливою Даринко, шануй свекра І свекруху, то і тебе будуть шанувати.

ДАРИНКА: Дякую щиро, обіцяю вас не забути! (вклоняється).

САША: Ото дівчина! Куди вам дівчата, до неї. Ви і загадок от моїх не відгадаєте.

ЖАННА: А ти загадуй, тоді побачимо.

САША: В лісі росло, в столяра тесалося, в гарного хазяїна прядивом вкривалося.

(СТІЛ І СКАТЕРТИНА).

САША М.: А нові таки не відгадаєте.

Я морозу не боюся, а хто мерзне - я сміюся.

Коло мене всі товчуться і веселі діти в’ються.

Всі до мене, а у мене

І печене, і варене. ПІЧ.

САША Ф.: Чи то загадки, що їх відгадувати! От моєї, дівчата, відгадайте.

Що хочеш купити - не купиш.

Що хочеш продати - не продасиш.      МОЛОДІСТЬ І СТАРІСТЬ

ЛАРИСА: От такого-то не буває, як є гроші, то все можна купити.

САША Ф.: Е, ні, дівчино, всього не Ісупиш. Молодість не купити ні за які гроші, а старість нікому не продасиш.

ЮРА: Ото ж бережіть молодість, бо вона минає, як весна.

ЛАРИСА: Дівчата, хлопці, подивіться, що воно діється!

 

ВБІГАЮТЬ ДВІ ДІВЧИНИ. СПЕРЕЧАЮТЬСЯ.

Ще буде казати, що неправда!

А щоб тобі пір’я в роті поросло!

А щоб тобі чужі телята траву у садку випасли!

КУМА: Не сваріться!

А щоб тобі зуби повипадали!

Щоб тебе лихоманка трясла!

САША Ф.: Схаменіться, люди добрі, я тут старший, не дозволю! Зуби щоб повипа­дали. Які гроші треба, щоб поставити, знаєте? Я хочу знати, чого ви сваритеся? Що не поділили?

 

ВИКОНУЄТЬСЯ ПІСНЯ "ВКРАЛА КУРКУ"

Кума 1: Ой, жила же я жила,

Та й біди не знала.

Поки мені моя кумця

Курочки не вкрала.

Приспів: Кума 1: - Вкрала курку, вкрала!

Кума 2: - То ж кажу: "Не брала!"

Разом : - Щоби тобі, моя кумцю,

Мовоньку забрало!

Кума 2:   Ой, сиджу, собі сиджу,

Та й думу думаю:

Нащо мені твоя курка,

Як я свою маю?

Приспів: Кума 1: - Вкрала курку, вкрала!

Кума 2: - То ж кажу: "Не брала!"

Разом :   - Щоби тобі, моя кумцю,

Мовоньку забрало!

Кума 1:   Сварилися, сварилися

Цілий день і нічку.

Забігаю ж до кумасі,

Заглядаю в пічку:

Кипить, кипить моя курка!

Ні вмерти, ні жить!

Кума 2:   Беріть, беріть, кумцю, гроші

Та лишень мовчить!

Приспів: Кума 1: - Вкрала курку, вкрала!

А кажеш: "Не брала!"

А щоб тобі моя курка

В вилицях застряла!

ІВАНКА: Помиріться! Чи то личить через курку сваритися? КУМИ МИРЯТЬСЯ

 

ВИКОНУЄТЬСЯ ПІСНЯ "ЦВІТЕ, ЦВІТЕ ЧЕРЕМШИНА ".

Цвіте, цвіте черемшина

А цвіт опадає,

А хто в приймах не буває,        

Той горя не знає.

А я в приймах, а я в приймах,

Та й горенько знаю.

Кулаченьки під боченьки

Тай спати лягаю.

Оре,оре приймаченько,

На шлях поглядає:

Усім жінки несуть їсти,

А йому немає.

Наробився, натомився,

Не встиг в хаті сісти,

А тут теща йому каже:

"Неси курям їсти!"

 

Щоб ті кури поздихали,

І хата згоріла.

Як же мені приймацькеє

Життя надоїло.

 

Ведуча 1: От і добре, що у нас мир та злагода.

Ведуча 2: На закінчення ми хочемо сказати: любіть своїх друзів, прощайте ворогів.

Ведуча 1: Посміхайтеся тим, хто поруч з вами.

Ведуча 2: Шануйте мудрі народні звичаї та не забувайте їх.

Ведуча 1: саме головне: любіть цю землю, нашу красуню - Україну, скупану роса­ми, і будете ви щасливими...

Разом: .....на віки вічні.