Сценарій свята «Її величність жінка»

Сценарій свята

«Її величність жінка»

 

Мета : виховувати любов, повагу, шанобливе ставлення до жінки, матері;

розвивати творчі здібності учнів, вміння декламувати вірші та виконувати пісні.

 

Дзвенять струмки, мімози пахнуть ніжно

І сонця промінь б’є в гладінь вікна.

Свої пелюстки розпустив підсніжник –

Це свято жінки нам несе весна.

 

Це свято квітів, поглядів, кохання,

Це час збування мрій і сподівань.

Прийміть жінки найкращі привітання

Слова із найпрекрасніших бажань.

 

(пісня О.Свиридюк «Вийди, вийди, сонечко»)

 

Спасибі вам за ласку і турботу

І навіть за окремий вихідний,

Що мають всі у школі, на роботі,

За все вам вдячні – вам  уклін земний.

 

Вважаю я, що є причин багато

І хлопців привітати, й чоловіків

За те, що поруч жінка, а це свято,

На тебе молимось із глибини віків.

 

(виходять двоє хлопців)

 

Весна пробуджує від сну всю нашу землю чарівну.

Куди ступає – сонце сяє, усе навколо оживає.

 

Із нею Березень іде на свято,

Щоб рідних мам, жінок, дівчаток привітати.

 

Я вам чесно сказати хочу,

Що без дівчат я жити не можу.

 

І я також! Вчора зустрів одну  дівчину. Очі – вишеньки, щічки персики. Фігура – груша. От що це? Може, кохання?

 

Та ні, це авітаміноз! Пийте соки, їжте фрукти,

Щогодини, цілий рік,

І тоді ви проживете безтурботно цілий вік!

 

Я скажу вам, друзі прямо, просто і без зайвих слів.

Без краси дівочої на світі ніхто із нас би не прожив.

 

(виступ танцювального колективу)

 

 

Жінка! Вже багато століть наймудріші голови людства намагаються розгадати і пояснити велике загадкове почуття – любов до жінки.

 

Поетами всіх часів і народів написано десятки тисяч ліричних стрічок, присвячених жінці. І якщо щось хороше відбувається на землі, то воно пов’язане з іменем жінки…

 

Жінки – це чарівні створіння,

Що нам дарують ласку і тепло.

Із ними нам в житті везіння

У будь-чому і будь-коли було.

 

Із ними легко в радості і в горі,

Від жінки в ніч яскравішають зорі,

Бо жінка – це наш образ божества,

Що силу нам дає для цілого єства.

 

(пісня З.Рощук «Я бажаю вам добра»)

 

Розумна нині жінка,

Не те, що років сто назад.

Її вже не влаштовують тарілки,

Кругом вона вже може дати лад.

 

 

 

А хто така ця жінка?

Із чого вона взялась у природі?

 

 

ІНСЦЕНІЗАЦІЯ «СТВОРЕННЯ ЖІНКИ»

Дійові особи: автор, любов, зрада, чарівник, жінка.

 

А: у горах на схилі, в думках про безпутне

Причаїлась «зрада» - ненависна, люта.

А поруч «любов» під калиною сіла,

Неначе троянда у листі розцвіла.

Збираючи зранку плоди та коріння,

Чар-зілля любові і зради насіння,

Вони відпочити зібралися тут:

Одна із усмішкою, а в іншої – лють.

 

Любов промовляла:

 

Л: на світі важливо,

Щоб вірність, порядність лились, ніби злива,

А в серці чеснот не зникала роса –

І в цьому чарівність і справжня краса.

 

А: промовила Зрада:

 

З: порожні мрії!

Хто дякувати буде за це, хто це вміє?

Життя треба жити і хитро, й з умом:

Десь бути жорстоким, а десь – напролом.

Як радість побачила, рви, не дрімай,

Відштовхуй всіх геть – в цьому втіхи розмай.

 

Л: а я от не згодна на світі так жити.

Найкраще бути ніжною, ніжно любити.

Щоб серце співало кохання пісні,

Щоб люди раділи усі на землі.

 

З: бути ніжною? Що ти?! Дурниця усе!

Обманом й гріхом оповите усе!

Щоб серце співало? Яка ж ти дурна!

Та все на землі від огиди й багна.

 

А: і якось піднявся там крик гамірний,

Що в гніві прокинувся дивний старий.

Він спав у печері три тисячі літ

І аж затрусився від голосу світ.

 

 

Ч: невже суперечка? Що тут за війна?

Я вам покажу, як будить чаклуна!

Так от, щоб закінчити ваші розмови

Я сплавлю разом вас одним тільки словом.

 

А: схопив він Любов у чаклунські руки!

І Зраду. Тепер вже не буде розлуки!

І кинув у глечик блакитний, як море,

Додав туди радості, суму і горя

І вірності жменю і трішечки зла,

Добра і порядності, льоду й тепла,

Додав і гіркий остогидний дурман

І чисту правду, і чистий обман.

І все це у глеку поклав на вогонь:

 

Піднявся дим чорний з чаклунських долонь

Все вище і вище – не видно вже гір.

Із глечика старець не зводив свій зір –

 

Якщо перевариться, все перетреться,

То що ж  тоді з цього візьметься?

Вогонь раптом зник, чорний дим припинився,

А посуд цей вмить перед старцем розбився.

Від тріщин розпавсь на шматки глечик дзвінко

І вмить появилась у всій красі – Жінка.

 

Ж:

Я – жінка! Я – весна! Я – сонячний віночок!

Навколо мене райдуги цвітуть.

В моїй душі прозоряться озерця

І щастям переповнюється серце,

Коли життя свою являє суть.

Я – жінка! Я – весна! Я – вас благословляю

Всіх, хто прибуде в мирі й любові,

У своїх діяннях, у своєму слові.

Повідаю світу, як його люблю.

Гори ж любове, хай розтане мла,

Там усе підступне, хиже, нице,

Хай вилітають сподівань жар-птиці

Із рук моїх, що зіткані з тепла.

Як березнево небо воскреса,

Як урочисто і прозоро всюди.

Це все для вас! Це ваше рідне, люди!

Я – доброта, я – жінка, я – весна!

Я – жінка, я – життя початок!

Я – пісня світла, радості буття.

Мені поет сонет своїх нотаток

Присвячував усе своє життя!

Я – жінка, я – життя початок!

Душа моя – пір’їночка легка,

Любіть мене сильніше від срібла-злата,

Бо я така всесильна і така слабка.

 

 

Любити жінку – відкривати світ,

Де святом зацвітає все буденне.

Любити жінку – цілувати слід,

Де йшла вона і думала про мене.

 

Любити жінку – чемно до землі вклонятися

І сумніву не мати.

З мого двокрилля – на однім крилі:

Кохана. Дівчина. Дружина. Мати.

 

 

 

Любіть жінок, яким байдужі

Ваші вади і дрібні, й смішні.

Які завчасу підняли вам крила

І пути лагідні сплели для ніг.

 

Любіть жінок. Щоденний їхній клопіт

У товаристві не беріть на глум,

І не свердліть їх поглядом циклона

За примху нерозважливу чи злу.

 

Любіть жінок. Богинь прання і кухні,

Із кошиком базарним у руці.

І словом іронічним і дошкульним

Не бийте по їх втомленій щоці.

 

Любіть жінок, одягнених по моді,

Яка три роки  тому відійшла.

У них, зате, як випаде негода,

По моді не міняється душа.

 

Любіть жінок – буденних і прив’язлих,

як і дотепних – не цінують фраз.

Їх у житті цікавить дуже мало:

Аби у вас було усе гаразд.

 

Любіть жінок, бува не дуже чемних,

Бо натерпілись лиха і образ…

Оті жінки, як буть з собою чесним,

Оті жінки найбільше люблять вас.

 

 

Жінка! Скільки в цьому слові ніжності, мудрості, сили, доброти. В шані схиляємо голови перед тобою, жінко! В тобі поєдналося все прекрасне, добре і чисте.

 

Шановні чоловіки, зробіть цей прекрасний день приємним дорогій жінці. Виявіть свою любов до неї.

 

Одвічно стоять поряд слова: жінка-мати, жінка-сестра, жінка-дружина, розрадниця, кохана, єдина.

 

Із словами пошани сьогодні ми звертаємось до жінок-матерів, бо шануємо маму за її любов, ласку, недоспані ночі, колискові пісні.

 

(пісня Н.Май «Весняний вальс»)

 

Багато в світі різних слів

Та різних виразів чимало,

Та найласкавіше із них

І найрідніше слово – мама.

Хоча б яку ти вибрав із доріг,

Хоча б якими ти пішов шляхами,

Та через терни горя і зневір

Ти повертаєшся до мами.

 

(пісня М.Ведмедері «Даруйте матерям добро»)

 

Твої вуста співають колискову,

Як голос жайвора злітає пісня та.

Твоя душа чарівна і казкова,

Глибока, щедра, ніжна, золота.

Вже ніч пройшла, розсипалась зірками

І місяць гордо походжає в вишні…

А я прислухаюсь – і чую голос мами,

Він кожну мить вслухається мені.

Слова з душі живим потоком ллються,

Співа – тремтить згорьована душа.

А з рушників мені волошки вже сміються,

Згасає день, кудись все поспіша…

Твої літа промчалися казково

Сивим крилом торкнулись кіс твоїх,

Сьогодні я твою співаю колискову

І тобі низько кланяюсь до ніг.

 

(Н.Май «Колискова пісня»)

 

Вже чорнобривці зацвіли і біла хата

Вдихає глибоко цей ніжний жовтий цвіт.

А там стоїть старенька сива мати

І жде вона, зорить очима в світ.

А вже літа і ластівки у стрісі

Турбуються, збираються в відліт.

Й шепоче листя у печальнім лісі,

Про те, що скоро никне зілля цвіт…

Стоїть вона, і їй далеко видно,

Аж ген, за сині обрії землі.

Стоїть вона, матуся наша рідна,

Чекає нас в осінньому теплі.

 

(Н.Май  «Мамочко моя»)

 

 

 

 

Коли б хто у світі підрахувати міг

Всі сльози материнські на землі.

Коли б хто біль, що знала кожна мати

Розкласти міг на часточки малі,

Напевне, всім удосталь би дісталось,

Аби ж то кожен витримати зміг.

Шануймо ж наших матерів!

Не забуваймо! Адже і наші болі

Приймають матері в свої серця,

Аби у нас була щаслива доля

Від самого початку й до кінця.

 

 

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплинку поту.

Що ж, прислів’я мовить не даремно:

«Хто не мав дітей – не мав клопоту».

А зростуть, то скільки дум у неньки

І тривог за кожне їхнє діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих – серце заболіло.

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп’явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті.

Як почуєш ти уперше «мамо»,

Як до школи приведеш за руку,

Як уже одержиш телеграму:

«мамочко, вітаю із онуком»…

Добре, як себе впізнать в дитині,

Знать твої вона продовжить роки

І людині дати світ широкий,

Дарувати їй цвітіння рясту,

Сині гори, неспокійні роки…

Хто не мав дітей, не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.

 

(пісня «Мамина коса»)

 

 

 

Допоки нас чекають наші мами

І доки виглядають нас батьки,

Провідуймо, та не лише листами,

Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли ж неждано вдарять в дзвони далі,

Тоді на все, на все знайдеться час,

Але ні сльози, ні вінок печалі –

Уже ніщо не виправдає нас.

Зникає жаль у щедрім слові «мамо»

І чайкою здригнеться синя вись.

Провідуймо, і завжди пам’ятаймо,

Що можемо спізнитися колись

 

Наші мами! Сьогодні ми низько вклоняємось вам за ваші нестерпні муки, в яких народжуються нові життя, за ваші безсонні ночі, за ваше терпіння, ніжні руки і гарячі серця.

 

Це ваша повсякденна турбота і невтомна праця, ваша палка любов благословляють нас у дорогу життя. Здоров’я і щастя вам, наші любі мами.

 

(пісня А.Олейникова «Все починається з мами»)

 

Ще раз любі жінки, дівчатка, вчителі, зі святом весни, жіночості, краси.

 

Щастя і добробуту вам у кожну сім’ю, у кожну оселю.

 

Усім ми бажаємо, щоб на свої печалі ви дивилися у мікроскоп, а на радощі – у телескоп.

 

Щоб у пустелі вам завжди таланило на оазис, а в морі – на острів.

 

Щоб руки, простягнуті до вас – були дружніми, а вуста – коханими.

 

Щоб ваш сон був глибоким, життя легким, а гаманець важким.

 

 

(пісня Н.Май «Бажаю добра»)