Сценарій свята "Земля на зернятці стоїть"

«А я стою, похилившись, думаю, гадаю,

Як то тяжко той насущний люди заробляють».

(Заходять діти зі снопом пшениці).

Коломієць Марія

Відчиняй же, господарю,

Ворота, ворота,

Бо несемо віночок

З золота, з золота.

Йоха

Артем

Застеляй же, господине,

Обруси, обруси,

Ой, щоб же наш віночок

Не трусив, не трусив.

Калюта Владислава

Бо як буде той віночок

Трусити, трусити,

То й не буде пшениченька

Родити, родити.

Гудименко Ілля

Покладемо той віночок

На лаву, на лаву,

Щоб родила пшениченька

На славу, на славу.

Вчитель:

Добрий день, шановні гості! Щиро дякуємо Вам, що завітали до нашої господи. Сьогодні, діти, у нас свято вшанування хліба, назва його: «Земля на зернятці стоїть». На цьому уроці ви познайомитесь із значенням хліба в житті людини, з його історією виникнення, з обрядами і звичаями, які супроводжували процеси вирощування, збирання, випічки та іншими обрядами, що пов’язані з хлібом.

Хліб – це те, що завжди було турботою і радістю людини, чому вона віддавала свій труд і талант. Хліб для кожного з нас звичний, як сонячне світло чи дихання, і такий ж необхідний. Без хліба не можна уявити ні степової далі, ні світанку, ні рідного дому.

Певно, чули ви, малята,

Вже не раз такі слова:

«Хліб потрібно шанувати!

Хліб усьому голова!»

• І на нашому святі теж не можна обійтись без хліба. Запрошуємо Хліб на свято.

(Діти заносять хліб на рушнику)

Рогоза Дарина

Одвічно славний труд людини!

Де хліб є на столі,

Там пісня щастя лине.

І вам буть з хлібом

Від душі бажаєм,

Тому вітаємо вас короваєм.

Гаценко Матвій

Коровай наш вдатний,

Перший, не останній,

І великий, і кругленький,

Дуже пишний, рум’яненький,

І високий, і широкий,

Ще й до того ж білобокий.

Боднар

Вероніка

Бо калиною калили,

А барвінком загнітили.

Ясним сонцем присвітили,

Ще й росою примочили.

Щоб коровай вдався,

Щоб всім сподобався.

Гудименко

Єгор

Він широкий і рум’яний

Ліг на шитий рушничок,

А на тому короваї –

Солі білої дрібок.

Водоп’ян Поліна

І калини грона повні,

Червоніють для прикрас.

Короваю, шість шановний,

Звідкіля прийшов до нас?

Вчитель:

Вдумайтесь в ці слова: жито, житній, життя – слова одного кореня. У нашій мові вони давні і вагомі. Жито було символом життя й достатку ще в ті прадавні часи, коли люди вважали покровителем родючості і насіння, господарем урожаю бога Род. Звідси і слова, які збереглись до сьогодні – народ, родина, рідний, родючість, урожай, народження, родич. Порода, природа та інші. Звідси і часте поєднання поняття «жито» саме з цими словами в багатьох народних піснях

Турчина

Катерина

Заспіваймо, родино,

Щоб нам жито родило,

Щоб жито, ще й овес,

Щоб зібрався рід наш увесь.

Минко Олександр

Зеленіє жито зелене,

Хорошії гості у мене,

Іще зеленіший овес,

Щоб зібрався рід наш увесь.

Редька Максим

Де коза бродить, там жито родить,

Де не буває, там вилягає.

Де коза рогом, там жито стогом,

Де коза стопою, там жито копою.

(Діти виконують пісню «________________________»).

Коротких Олександр

Два тижні зеленіє,

Два тижні колоситься,

Два тижні відцвітає,

Два тижні наливає,

Два тижні підсихає,

Та два тижні поклони б’є –

Жати себе просить:

Поспішай, - каже, - бо зерно спливе.

Коломійчик Анна

Живо, женчики, живо,

Дожинайте ниву.

Будемо плести віночки

З золотої пшенички.

Ми пшеничку зжали,

В снопики пов’язали,

Хороше заспівали.

(Діти виконують українську народну пісню «________________________»)

(вчитель називає прізвища героїв жнив).

Діти слухають розповідь хлібороба.

Парфенюк

Артем

Літо, літо, літечко!

Вже достигло житечко,

І пшениця, і ячмінь,

Золотіє далечінь.

Мороз

Кирило

Я у поле вибігаю,

Свого тата виглядаю.

Поле, наче океан.

Де мій тато? Де комбайн?

Агафонова

Ксенія

Враз із балки виринає

Корабель степів безкраїх.

Я радію, я сміюсь.

За штурвалом мій татусь.

Попов

Андрій

Я із гордістю дивлюся

На зерно і на татуся,

Бо ж як він і вся сім’я,

Хліборобом буду я.

Какун

Максим

Честь і слава хліборобам,

Що живуть вони в селі!

Хлібороби хліб нам роблять, -

Знайте й ви про це, малі.

Костенко

Владислав

На руках у них буває

Пил, земля – та це дарма.

Кожен скаже, кожен знає:

Кращих рук, як ці, - нема!

Міщенко

Софія

Пшениці шумлять на волі,

Де початок їм, де край?

Хлібороб в безмежнім полі

Нам вирощує врожай.

Саук

Артем

Як їсте ви паляниці,

Калачі смачні їсте, -

Не забудьте уклониться

Хліборобові за те!

Вчитель:

В Україні хазяйка, перш ніж приступити до випікання хліба, гарно вбиралася, пов’язувалась яскравою хустиною. Народження хліба – свято. Хліб пекли в печі. Для цього готували спеціальні знаряддя: коцюбу (довгу кочергу), дерев’яну лопату, якою садили хліб у піч, і рогач, яким садили горщики.

(Учитель показує знаряддя і називає їх).

Ковшун

Ангеліна

Піч наша регоче, коровай пече,

Шишечки печуться, на коровай дмуться.

Ніхто не вгадає, що в нашому короваї.

Із семи ланів пшениця, із семи криниць водиця,

Із семи курок яйця, що несли місяця марця.

Вчитель:

Навесні пробуджується земля, оживає природа, а з нею радісні надії та хлопоти хлібороба. Після холодних коротких днів та довгих зимових вечорів настала можливість вийти на залиті сонячним світлом левади. Навесні дівчата й хлопці у веснянках, а діти в колективних іграх накликали родючість хлібним нивам.

(Діти виконують пісню «________________________»).

Коли з’являлися колоски, діти та молодь відправлялись в поле величати хліб – співали, танцювали, качалися по межах. Просили погоду сприяти врожаєві.

На вижатому полі женці залишали кілька стеблин – «бороду», зерно з них витрушували у розпушену серпами землю – на майбутній врожай. Коло «бороди», начебто дякуючи ниві, клали хлібину і воду, лягали і качалися по ниві, щоб повернути собі вироблену силу.

З останнього вижатого збіжжя, прикрашеного калиною і волошками, робили ще й вінок, який символізував завершення праці.

(Діти виконують пісню «________________________________»).

Вчитель:

З хлібом приходили сусіди і родичі вітати новонародженого. Хлібом-сіллю зустрічали і проводжали гостей. Житнім зерном обсипали молодих, які їхали до шлюбу, говорячи: «Сип жито, щоб довго в парі жити, і не сип пшеницю, бо буде вдовиця». Хлібом проводжали померлих на кладовище – ці звичаї ще й нині збереглися в багатьох місцевостях України.

У Давній Русі хліб завжди вважали не лише багатством, а силою країни. Хліб – це наша міць і сила, це народне добро, це міць і сила нашої держави.

Сьогодні, хоч наша держава і багата високими врожаями хліба, хліб потребує бережного ставлення до себе, до тих, хто орав землю, сіяв і збирав зерно, пік хліб.

Клепацький

Макар

• Не кидайсь хлібом, він святий! –

В суворості ласкавій,

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.

Галла

Севастьян

• Не грайся хлібом, тож бо гріх! –

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.

Богданов

Артем

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий,

Життя несе у людський світ

І людські родить мови.

Шейко

Всеволод

Хто зерно сіє золоте,

В землі палку невтому,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

Вчитель:

Ми звикли, що в нас є не тільки хліб, а й до хліба. Але ціна хлібові від того не зменшується. Скільки людей і машин працюють навколо однієї зернини, щоб з неї виріс колосок. А для приготування одного батона треба змолоти приблизно десять тисяч зернин. А зараз послухайте легенду.

Розповідають, ішов степовою дорогою кобзар з хлопчиком-поводирем. Настав вечір і вирішили вони підкріпитися скибкою хліба. Але як ламали ту скибку, то частина її ненароком упала в траву. Було вже зовсім темно, хлопчик шукав утрату, та не знайшов. Тоді кобзар застромив свою палицю в землю і сказав: «Нехай стоїть. Ми завтра вдень повернемось сюди, і таки піднімем цей хліб. А зараз пожуємо те, що лишилося, та й підемо далі».

У хаті, де вони заночували, добрі господарі нагодували їх, а вранці наклали повну торбину всіляких харчів. Хлопчик і каже дідусю: «Для чого нам, діду, так далеко повертатися за тим учорашнім шматочком хліба, коли в нас є тепер що їсти на кілька днів? А палицю я вам виріжу ще кращу».

Але старий сердито кашлянув, і хлопчик замовк. І пішли вони назад степовою дорогою. Поводир одразу ж побачив і підняв той шматочок житняка. Він лежав посеред дороги під листком подорожника. А коли поглянув на дідусеву палицю, то не повірив очам; вона перетворилась на золоту.

Кузнєцов

Станіслав

Вірш «Хлібина»

Тільки-но з печі – скоринка в золі –

Свіжа хлібина лежить на столі.

День починається з тієї хлібини,

В ній наш достаток, могутність країни,

Наших морів не стривожена синь,

Шлях до зірок у космічну глибінь.

Кажуть в народі правдиві слова:

«Хліб – годувальник – всьому голова!»

Вчитель:

Якось, розповідає легенда, засперечалися орач, сівач і пекар. Орач твердив, що хліб творить земля. Сівач казав – сонце, а пекар – вогонь.

«Ви забули про людину, - мовив мудрець. – Хліб – творіння рук людських».

Коломієць

Марія

Вірш «З малої зернини»

З малого зернятка – наш колос у полі,

Із хмарки малої – дощі на роздоллі,

З малого струмка – витікає ріка,

З малої стежини – цей шлях до вершини,

І хліб для людини – з малої зернини.

Сьогодні скажу я, хоч трохи мала:

«Спасибі за все, що земля нам дала!»

Вчитель:

Про хліб люди склали багато прислів’їв.

(Проводиться конкурс прислів’їв про хліб).

Як же треба берегти хліб – кожен шматочок, кожну скориночку, крихту! Здається, чого вона варта?! Спробуй оцінити сонячне світло, красу землі, тепло рідного дому! Справжня цінність хліба не обчислюється карбованцями. Що б ти не думав, про що б не мріяв – усьому міра хліб. У ньому основа нашого благополуччя, він – запорука всіх наших радостей і надій.

Як говорили в давнину: «Земля на зернятці стоїть».

Підготувала

вчитель 2-А класу

Хоменко О.К.