Сценарій святкової програми до Дня працівників освіти. Українська народна творчість

СЦЕНАРІЙ СВЯТКОВОГО КОНЦЕРТУ ДО ДНЯ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ

2018 – 2019 н. р.

Тема свята: Українська народна творчість.

Прикрашений актовий зал. Кожного вчителя, який заходить до залу вітають Козацьким маршем. У визначений час лунає музика. Виходить ведучий – козак-оповідач.

Козак: Добридень вам, люди добрі! Дочекались ми нового року, дочекались Семена! Дай нам, Боже, дочекатись до Покрови, а від Покрови до Різдва, від Різдва до Василя, від Василя до Богоявлення, від Богоявлення до Івана, від Івана до Великодня, від Великодня до Останнього дзвоника! Хай вам Бог помагає!

Поки оповідач говорить, на сцену сходяться танцюристи, які після закінчення слів козака починають танцювати. Козак сідає на край сцени. Після танцю всі стоять на сцені.

Козак: День працівників освіти нині
Ми святкуємо в Україні,
Дівчина: Тож у Києві, Луцьку, Полтаві,
Хлопець: У Донецьку, Одесі, Сваляві,
Дівчина: В Сімферополі, Харкові, Львові –
Всі: Всіх зі святом! Будьте здорові!

Артисти йдуть зі сцени. Залишається оповідач.

Козак: Багата і щедра наша українська земля своїми полями, лісами, ріками і дібровами. Багата на хліб і пісню. А ще наше багатство – це народні традиції та обряди, які святкувалися у певний час кожної пори року. Cьогодні ви побачите нашу школу у світлі української народної творчості, адже навіть новий рік у нас розпочинається 1 вересня, як і колись його святкували наші прабатьки. А тепер розгадайте загадку:

Радість в батьків,

Сум – в вчителів,

Діти горлають,
Коли це буває?
(Восени)

От і дивіться, що ми восени витворяємо.

Йде зі сцени.

Осінь

На сцену виходить дівчина.

Дівчина: 1 вересня наші предки святкували «Семена», який символізував прихід нового року. Цього дня в козацькій Україні справляли пострижини молодих хлопців і вперше садовили їх на коня. А як за уявленнями учнів відбуваються пострижини у школярі, зараз поглянемо.

Мініатюра 1

Звучить пісня «Ой верше, мій верше». На кожній сходинці сцени стають хлопці та дівчата, які тримають книжки. Посередині проходять хлопець і дівчина. На кожній сходинці їм дають книжки, поки вони не торкатимуться голови «посвячених». Наприкінці вибігає дівчинка, калатає дзвоником і біжить геть. Хлопець і дівчина з купою книжок ідуть за куліси.

Хлопець: Замальовка «Як учениці готуються до школи після канікул».

Герої: мати і дочка, подруга (подруги).

Мініатюра 2

Звучить пісня «Горіла сосна, палала».

Сидить сумна дівчина на стільці, біля неї стоять подруги, заплітають їй косу, начіпають прикраси, поправляють одяг. Заходить мати, дає дочці обід до школи і йде. Дівчата починають втирати сльози. Після того, як косу заплели, дівчина встає. На неї одягають верхній одяг (піджак, безрукавку тощо). Дівчата готові йти. Заходить мати з портфелем у руках. Дівчина впадає в істерику, плаче, падає перед мамою на коліна, просить її. Мама лагідно посміхається, підводить її, гладить по голові, тоді дає в руки портфель, розвертає і легко підштовхує її до «дверей». Дівчата, схиливши голови і плачучи, виходять.

Мініатюра 3

“Ой що то за шум”

Ой що то за шум учинився,

Що історик з фізруком та й побився.

Взяв історик в руки книжку

Та й дав в вухо фізрукові тишком-нишком.

Узяв фізрук та гантелі,

Що історик так втікав, як ошпарЕний.

Так билися до півночі,

Що побили собі ребра, писки, очі.

Ой звідки взялась директриса -

Обидвох взяла за чуба - стали лисі.

Ой сів же фізрук та з істориком…

Вихилили чарку миру та й за столом.

 

Оспівані в пісні події показують на сцені.

Мініатюра 4

За мотивами пісні “Гуцулко Ксеню”

Пані Богданно

І

Темна нічка розум вкрила,

За уроки посадила,

А в ніч постать чорно-біла

Увійшла до нас у клас.

Ми дивились в очі сині,

Боячись десь всередині,

І слова палкі любові

Ми до неї промовля.

                Приспів

Пані Богданно,

Відпустіть нас додому,

Бо на нас ще чекає

Не одне ЗНО.

Душа страждає,

Звук гітари лунає,

А що серце в печалі -

Це усім все одно.

ІІ

Вже минули всі уроки,

Йдемо ми усі зі школи,

Та чомусь в душі так сумно,

Бо це є останній клас.

Вже не буде тих уроків,

І не буде :" йди до дошки!",

Ну а ці сумні дзвіночки

Не заграють пісню нам.

              Приспів

Пані Богданно,

Поверніть нас до школи,

Нам уже так набридло

Це студентське життя.

Душа страждає,

Вже дзвінок не лунає,

А що серце в печалі -

Вже й нема що сказать.

Мініатюра 5

Дівчина: Свято Покрови вважається святом українського козацтва. А що то за народ – козаки – мабуть, кожен знає, та не кожен переконався. Міг козак і в характерника перекинутися, і коня на скаку зупинити, і на кобзі зіграти, і листа турецькому султанові написати.

Дівчина йде зі сцени, натомість виходять козаки.

Лист від козаків школи до її директора.

Найясніша милостива пані директорко!

Вірність підданства учнівського нашого із послугами нашими рицарськими віддавши, звертаємось до вашої директорської милості у тяжкому жалю, у невиносних кривдах своїх, які діються від їхніх милостей учителів, охорони та інших шкільних службовців.

Вже-бо одинадцять літ чиняться над нами такі невиносні кривди та великі зневаги: телефони, планшети, нетбуки, навушники, забавки і шпаргалки різного роду, навіть канцелярського виду, шкідливо беруть і  ґвалтом відбирають, на самих нас безбожно кричучи, завдання необ’ятні немислимі на дім даючи, контрольними і лабораторними лякають.

А панове завучі, замість того, щоб боронити нас од таких бід і навальностей, супроти нас-таки допомагають панам учителям. Навіть прибиральниці та кухарки над нами великі збитки чинять: з їдальні виганяють, поїсти на уроці, сили молодецької набратися козакові не дають, сварять та ще й несправедливо кажуть, що свинство ми чинимо! Та чи таке видано, щоб вільного козака шкільного так паплюжили й занехаювали, що й у турецькій неволі подібного не бувало?!

А ми ж стільки літ на всіляку послугу школи нашої, за її достоїнство і достоїнство вашої директорської милості, все були готові здоров’я своє скласти: і на олімпіадах, і на змаганнях, і на всяких собраніях вчених та поважних. Отож просимо, аби ваша директорська милість зволила наказати утримати нас при давніх правах та вольностях випускницьких та самоврядуванських, бо ми більше тієї неволі не будемо терпіти: повстанемо проти гнобителів, покажемо свою вільну вдачу козацьку.

А коли покарають нас оцінками чи здадуть на поталу батькам нашим, то наша слава й лицарська відвага гучно проголосяться по усіх школах львівських та землях українських. А старання наші Бог винагородить безсмертям й атестатами з відзнакою.

З вірним підданством нашим і повагою,

(ім’я учня), старший уряду учнівського козацького школи (назва школи).

До хлопців на сцені приєднуються дівчата.

Козак: Звернення наше ви послухали, але що ми за козаки такі, які соплі жують. Ой не будем горювати, будем танцювати!

Танець.

Зима

На сцені оповідач.

Козак: Ну що, панове вчителі, подобається вам свято?

Як подобається, то розгадайте загадку:

 

Всі у куртках,

Сніжки в руках,

Діти горлають,
Коли це буває?

(Взимку)

Добре, а що українці роблять взимку? Святкують!

Дівчина:

Гей, на наших вечорницях,

Хто сумний – розвеселиться!

Співи, танці, небилиці –

Гарні будуть вечорниці!

Сценка “Учительські вечорниці”

Звучить пісня “Місяць на небі…”. На сцені стіл та стільці. За столом сидить вчителька української мови та перевіряє зошити.

Оксана Василівна: Господи, ну що за почерк?! Ну геть нічого не розбереш! (пауза) Гляньте, що він пише: “Людина, народившись на світ, - це вже проблема для батьків”. І це твір на тему “Ти знаєш, що ти - людина”! (хитає головою, перевіряє зошити далі).

Заходить завуч.

Галина Василівна: Добрий вечір, Оксано Василівно!

Оксана Василівна: Та поки не дуже він добрий, Галино Василівно.

Г. В.: Оксано Василівно, ви мені ще календарне планування не здали.

О. В.: Ох… Я зовсім забула! Вибачте, я завтра вам його обов’язково принесу!

Г. В.: Тільки не забудьте!

О. В.: Ні-ні, не забуду. До речі, а ви чого о такій пізній годині ще у школі?

Г. В. (сідає, втомлено): Ой… Не питайте… Планування, звіти, списки - все треба здавати… Вже голова не витримує. А ви чого ще тут?

О. В.: Та от, зошити перевіряю… Ви б бачили, що ті учні виписують. І це 11 клас! Їм ЗНО цього року здавати!

Заходить завуч з виховної роботи.

Олена Федорівна: Доброго вечора! (вчительки їй відповідають) Оксано Василівно, ви ще не здали мені відвідування дітей-пільговиків за цей місяць.

О. В.: Олено Федорівно, чесне слово, забула! Вже геть нічого не пам’ятаю з тими зошитами і контрольними!

О. Ф.: Тоді на завтра підготуйте, будь ласка.

О. В.: Так-так, звісно, підготую.

О. Ф.: Галино Василівно, і ви тут? Додому не збираєтесь?

Г. В.: Та яке там додому… Звіти горять - завтра треба здавати. А ви чого так допізна?

О. Ф. (втомлено): Те саме… Знову здавати те харчування, а ще список виховних заходів за місяць, відвідуваність, накази… Ох… Як мені вже це набридло… (сідає)

Вчительки із розумінням хитають головами. Заходить вчителька християнської етики.

Марія Василівна: Ой, як добре, що ви всі тут.

Г. В.: Що сталось, Маріє Василівно?

М. В. (емоційно, задихаючись): Та це все мої випускники… Скільки я вже їх прошу - та давайте справляти випускний в Раковці, не хочуть і все… Я вже не знаю, що робити, я й так вся на нервах: уроки, журнали, відомості, я вже й не говорю про особисті справи! А тут ще й мої хлопці солі підсипають. Я бігаю, прошу, а вони… не знаю, що з ними робити...

Г. В.: Заспокойтесь, Маріє Василівно, сідайте до нас. Дихайте. (Марія Василівна віддихується) Не беріть дурного в голову. Прийдете зараз додому, відпочинете, поспите, а ранок від вечора мудріший - якусь тому раду знайдете.

О. В.: Слухайте, дівчата, якщо ми вже тут зібралися, то може чаю якого поп’ємо? А може і щось міцніше знайдеться. Ви не думайте, це суто для того, щоб голова відпочила, тиск нормалізувався і… взагалі…

О. Ф.: Та ми зрозуміли. Але ви знаєте, як наша директорка на таке реагує.

Заходить директорка із пляшкою.

Богдана Євгенівна: Добрий вечір!

Вчительки (стурбовано): Добрий вечір, Богдано Євгенівно.

Б. Є.: Побачила, що тут ще світиться, вирішила заглянути.  Давайте, дівчата якісь склянки чи що, бо голова вже не варить.

Всі в ступорі, але починають метушитися, розставляти прибори на столі.

М. В.: Богдано Євгенівно, а ви чого так довго у школі засиділись?

Б. Є.: Ой, дівчата, не питайте… З тими вікнами і майданчиками спасу мені нема! Вже сняться вони мені!

Г. В.: Гайда до столу, бо чай стине!

П’ють чай, після чого настає пауза.

Б. Є.: Хороше… Аж пісня проситься до співу. А давайте, дівчата, нашої, української заспіваєм.

Всі: А давайте.

Співають 1 куплет пісні “Ой у вишневому саду”.

О. Ф.: Богдано Євгенівно, а хто цей “він” з пісні для вас?

Б. Є.: Оленко, “він” - це комп’ютер, на який нові листи все надходять і надходять.

Співають ще один куплет пісні.

Ой милий мій, а я твоя,

Пусти мене, зійшла зоря.

Проснеться донечка моя,

Буде питать, де була я.

Заходять вчителі (історії, англійської та ще один завуч).

Микола Васильович: Здоровенькі були! Бачимо, весело вам тут. А чого нас ніхто не покликав?

Б. Є.: Та сідайте вже, сідайте. А чого ви тут ходите?

Ігор Михайлович: Та ми ледве Романа Григоровича від розкладу відірвали: все складає його та й складає.

Г. В.: Так розклад вже є!

І. М.: Так то він на наступний рік. Він отак розклад складе, а потім ходить та потішається з нас перед 1 вересня.

О. В.: Хлопці, як ви вже тут, то розкажіть якусь гумореску чи якого анекдота, бо геть розкисли ми з тією роботою.

М. В.: А чого ж не розказати! Тільки цур - не перебивати!

Гумореска

Прийшла мама з шкільних зборів

І зітхає важко:

– Що ж то вийде,чоловіче,

З нашого Степашки?

Щоб контрольну не писати,

В двері швабру вставив.

А як вчитель почав грюкать -

Диктофон підставив.

Попередив МНС –

«Школу заміновано».

На історії кричав:

«Вето не подолано».

Ще газету сороміцьку

На вроці читав.

Два дрючки у клас приніс,

Бійку влаштував.

– Ну чого переживаєш, –

Заспокоїв тато.

– Як такі він має дані, –

Буде депутатом!

Роман Григорович: Я гуморесок не знаю, знаю анекдот.

Анекдот

Розмовляють колеги:

- А я любив у школі жартувати над вчителями, кнопки на стілець підкладав...

- Панове, а я ось своїй вчительці на стілець букет троянд поклав. Їй було... і боляче, і приємно...

І. М.: А я маю до Богдани Євгенівни два запитання (підморгує іншим)

Б. Є.: Питайте, Ігорю Михайловичу.

І. М.: Перше питання: чи піднімуть нам зарплату. Друге: чому ні?

Б. Є.: Ну-ну, поговоріть мені. Ще подивимось, хто тут премію отримає. Ой, а що там за шум такий?

За сценою чути вигуки - проходить муштра. Заходить вчитель предмету “Захист Вітчизни”, тягне за собою учнів.

Михайло Миколайович: Богдано Євгенівно, я ледь вас знайшов. Подивіться, яких шкідників я вам привів! Ходять затемна по школі, збитки робить!

О. Ф.: Так, так. Це ж Сашко з Тарасом!

М. М.: Військову підготовку прогулюють, на стрільбу не ходять! Це такі захисники Батьківщини в нас ростуть!

Учень: Вибачте, ми на теніс ходили.

М. М.: Як на теніс - то вони ходять, як марширувати о 8 вечора - так їх нема!

Б. Є.: Годі, Михайле Миколайовичу (до учня) Так і бути, батьків не будемо викликати. Але мусите, хлопці, зараз нам або вірша розказати, або пісню заспівати. А тоді підете собі.

Учень (неохоче): Якщо інакше ніяк, то слухайте…

Співає пісню “Мандрівка нечемного учня”.

Знову понеділок,

Сонечко на небі,

Не будіть же, мамо,

Я прошу - не треба.

Рівно восьма сорок

В школу я вступаю.

• А де твоя змінка? -

Директор питає.

Якось відбрикався,

За бар’єр прорвався.

• Ти чому гуляєш? -

Завучу попався.

Я в підвал спустився -

Знаю ж рідну школу.

Вигнав мене звідти

Завгосп наш Микола.

Я на другий поверх

Не лечу, а лину -

Там учитель-фізик,

Виштовхав у спину.

І у зал спортивний

Заховавсь я здуру.

Мучив там Петренко -

Вчитель фізкультури.

Вже на третій поверх

Піднімаюсь далі -

Боже, як сварила

Робітниця Галя!

Так я находився,

Що аж утомився,

Краще б на уроках

Я сидів і вчився.

 

Вчителі плескають.

Б. Є.: Гарно, гарно заспівав. Угодив. Іди вже, поки я добра.

Встають всі вчителі.

Б. Є.: Отакі-то наші вечорниці - з ранку до ночі. Та що робити - така вже наша праця. А коли проходять роки, і підходить до нас колишній учень із словами вдячності, ведучи за руку до нашої школи вже свою дитину, то можемо гордо сказати, що праця наша - не марна.

Дівчина: А що то за вечорниці та й без пісні веселої?! А послухайте-но наших коломийок, може, десь там себе впізнаєте.

Коломийки.

(назва школи) школа – наша альма-матер,

З неї учні не втікають, бо на вікнах ґрати.

А директор – наша мама, кожен її знає,

Кожен ранок бере прута та й учнів ганяє.

Є у нас три завучі, зір в них, як в соколів,

Але наші схованки не знайдуть ніколи.

Є у школі спец великий, може все зробити:

І англійську провести, й лампочку вкрутити.

А нас (ім’я вчителя/вчительки) фізики навчає –

Усі учні, як атоми, до дошки літають.

Математика важка – всім відома штука,

Будем (ім’я вчителя/вчительки) слухать на всі наші вуха.

А для нас всіх фізкультура – то предмет веселий:

Всі на матах сидимо і в карти гамселим.

Біологію ми любим за картинки в книжці,

Там нарешті я побачив маточки й тичинки.

А ми (ім’я вчителя/вчительки) всі уважно слуха,

Не проскочить без уваги повз неї і муха.

А наш любий інформатик – дуже скритний хлопець,

В нього на компах пароль: «Ромчик-два-два-восємь».

Ми на хімії вивчаєм різні речовини,

Але люблю я носити свої реактиви.

Медицину ми вивчали, можем без підказки

Чи на руку, чи на рота накласти пов’язку.

Хлопці теж не відставали, нас пан (ім’я вчителя) муштрує

Підзатильників дає, в армію готує.

У вас свято, і з уроків ми вас відпускаєм,

Школу цілою лишити щиро обіцяєм.

Ви на нас не ображайтесь за наші співанки –

Ми для вас тут одягнули наші вишиванки.

Любі наші вчителі, вас усіх вітаєм:

Натхнення і чемних учнів щиро вам бажаєм!

Весна

Всі сходять зі сцени, залишаються дві дівчини.

Дівчина: Ой весно, весно, днем красна,

А що ти нам, весно, принесла?

Весна: Принесла вам екзамени,

Мої леді і джентльмени,

Принесла вам контрольні,

Щоб були ви задоволені.

Але ще принесла я вам Пасху

І кільце ковбаски,

Принесла вам гаївки й веснянки,

Щоб були ви веселі й рум’яні.

Принесла вам Останній дзвінок,

Щоб вас скликав на ваш останній урок.

Дівчина: Навесні прокидається природа, а разом із нею люди стають до весняних робіт, а ще навесні святкують світле свято Пасхи. Під час Пасхи діти й дорослі співають веснянки, гаївки, бавляться ігри.

Дівчина: Зараз ми вам пропонуємо взяти участь у грі “Разом, швидко, правильно”. Будуть 2 команди, у кожній по 4 учасники. У кожного учасника на спині і на грудях будуть причеплені букви, які треба запам’ятати, бо саме з них ви складатимете правильні відповіді. Яка команда відповість правильно і складе більше відповідей - та команда перемогла. Час - 90 с.

І команда

Букви: А - С, М - И, Н - Р, О - А

 

 

Запитання:

1. Що, згідно з прислів’ям, на зиму готують улітку? (сани)
2. Те, що мила мама у відомій дитячій скоромовці? (рама)
3. Згадайте віршик: діти зліплять снігову бабу, і вона стоятиме, як... (мара)
4. Пригадайте слово, яке стоїть перед іменем Ліза у відомій картині (Мона)
5. Якщо картопля не варена, то вона… (сира)
6. Наказовий спосіб від дієслова росити? (роси)
7. Коли довго йдуть дощі, то надворі як? (сиро)
8. Скорочене ім’я Роман? (Рома)

ІІ команда

Букви: А - Т, В - О, И - Л, І - С

Запитання:

1. Що найбільше люблять українці? (сало)
2. Посудина, яка хоч нова, але вся в дірках? (сито)
3. У людини одна рука права, а друга… (ліва)
4. Тепла пора року. (літо)
5. Кажуть: геометрична фігура або геометричне… (тіло)
6. Коли у людини біліє волосся, то кажу, що вона… (сива)
7. Коли хлопчик один, то його кличуть Сава, а коли їх таких два, то кличуть... (Сави)
8. Доповніть речення: “Зажурилась верба над водою, опустила низько свої… (віти)

Дівчина: Молодці! Оплески вам!

Дівчина: От ви так сидите тет, шановне панство, а що ви думаєте, де літаєте - невідомо. Але у нас є чарівний капелюх, який розкаже про всі ваші думки.

Список пісень для гри “Про що думає вчитель”:

1.  От сидить тут (ім’я директора/директорки), а думками десь він/вона далеко. Думає, напевно, про проект, а ще, напевно, про бюджет і де його взяти.

 Чом ти не прийшов?

2.  А про що думають наші завучі? Ой служив я в пана… (1 куплет, І заступник)

3.  Ой служив я в пана… (2 куплет, ІІ заступник)

4.  Ой служив я в пана… (3 куплет, ІІІ заступник)

5.  От (ім’я вчителя) завжди спокійний, впевнений, бо він знає, що після роботи він вийде, сяде у свого буса, який повезе його додому. Напевно про нього (ім’я вчителя) зараз думає.  Ой чий то кінь стоїть...

6.  А що, (ім’я вчителя), ви тут посміхаєтесь? Зараз ми і ваші думки прочитаємо. Із сиром пироги.

8.  А зараз ми почуємо думки наших класних керівників…

Христос воскрес! (вчителька християнської етики)

9.  Солодкі сльози (вчителька української мови)

10.                        А зараз ми трішки забіжимо у майбутнє. Що буде думати (ім’я вчителя/вчительки), коли побачить нарешті своїх учнів після Дня вчителя на астрономії.

Нова радість стала.

11.                        У нас є молода вчителька біології подивимось, про що думає вона… Била мене мати.

12.                        Наші хлопці дуже поважають (ім’я вчителя), бо це вчитель із величезним досвідом, де там до нього молодим учителям. Про що ж він зараз думає? Там під львівським замком...

13.                        Ну і на завершення: послухаймо думки (ім’я вчителя/вчительки)…

Розпрягайте, хлопці, коней.

Епілог

Всі виходять на сцену.

Заключне слово

Ви зрозуміли, що це, звісно, жарти,

А про головне все ж сказати варто:

Уклін, директоре, Вам і любим педагогам,

Що в храм науки нам стелите дороги.

І головне хотіли вам сказати,

Тож просимо не забувати:

Правди тут нема де діти,

Що школа наша -

Це найкраща школа в світі.

Пісня “Це моя земля”.