Сценарій святкового концерту до Дня пам’яті та примирення

               Святковий концерт до Дня пам’яті та примирення

Мета: виховувати мужність, почуття патріотизму, любо до Батьківщини, до історії свого народу, пошану до подвигу  ветеранів Другої світової війни, учасників АТО, воїнів-інтернаціоналістів.

 

Вед.1: Вже 74 роки несемо ми квіти до могил загиблих, Несемо з вдячністю в серцях, Ми пам’ятаємо про тих, хто не вернувся з битви, Ми думаємо про вас, хто серед нас, живих. Ми будемо за вас свій отчий край любити, І на землі своїй лишати добрий слід.

 Вед.2: Шановні гості, жителі села! Ми – українці! Ми ніколи не забудемо подвиг своїх дідів, прадідів у Другій світовій війні.

 Вед.1:Солдатський подвиг в пам’яті поколінь буде жити вічно. Солдатська пам'ять – це той голос історії, який ми повинні слухати щодня для усіх поколінь, як голос правди про Другу світову війну.

 (пісня « День перемоги» історії нашої дата…)

Вед: Ідучи на поле бою, кожен чоловік розумів, що він захищає свою країну, але головне, все це вони робили для захисту своїх рідних , саме заради сім’ї та дітей вони знову й знову переборюючи біль та страх йшли у наступ і перемагали.

Доля орана, переорана,

Зморшки-борозни на лиці.

Щастям збіднена, горем зморена,

Від осколків одні рубці.

З смерті вирватись поталанило,

Спогад траурний, геть гіркий.

Все калічило, било, ранило –

Пережовано дні, роки…

Доля мічена, покалічена,

А виною всьому вона –

Тричі проклята, в смерть приречена,

Душогубка людей – війна.

(Пісня «Степом»)

ВЕД. Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну справедливу, Вітчизняну. 
Перемогли тому, що відстоювали право на життя. Дорогою ціною дісталася нам перемога.

Знов зелені поля і розлита ріка, 
Як тоді того чорного літа. 
А тебе вже нема і твій сміх не луна, 
То проклята війна – мій ровесник убитий! 
Знаю я, як любив ти життя, 
Як тобі не хотілось вмирати. 
Знай і ти, що фашистським катам 
Не вдалося втекти від розплати. 
Наша пам’ять навіки з тобою живе 
І щовесни йдемо к обеліскам, 
Що стоять край села, як докора і гнів 
Всім минулим і неофашистам!

(Пісня « На безимянной висоте»)

ВЕД. Це на світанку сталось колись: Стривожений, із муками й жалем,

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,

Залився болем, плачем, жалем.

 Війна на зустріч молодому дню.

 Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню.

 На нашу землю й долю навалилась

Щороку проводжали коханих на страшенну, пекельну війну.

(Пісня «Синий платочек»)

Вед.1: Сьогодні з великою вдячністю і любов'ю згадуємо вас, солдатські вдови і матері. Паморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшки на ваших обличчях, але серця залишилися молодими і свято бережуть пам'ять про останні хвилини перед розлукою. Рани війни озиваються в серцях дітей та онуків, дружин та матерів загиблих. Рани війни болять у нас всіх і досі. Ми низько схиляємо голови перед вами, матері наші, солдатські вдови. Бо ви були для дітей і за батька, і за матір.

На сцену  виходять  двоє підлітків, які виносять старий програвач.

Хлопець1. Дивіться! Дивіться, що ми знайшли!

Дівчина1. Може він вже не працює, спробуймо включити. 
Хлопець2. Грає. 
Звучить фронтова пісня  На екрані листи трикутники. 
Дівчина2. Тут ще щось є. 
Хлопець1. Покажи, покажи. 
Дівчина2. Це ж лист, справжній фронтовий трикутник!.. 
Хлопець2. Прочитаймо його! 
Дівчина2. Ні, не можна! Це ж не нам! Хоча, відверто кажучи, дуже цікаво. 
Хлопець1. Справді, дуже! (Дівчині) Читай-но, Музика стихає. 
Дівчина2. (Читає лист) «Люба, дорога моя Оксанко! Нас уночі вб’ють; поганці відчувають, що їм скоро кінець... Я їм просто в очі сказав, що ми переможемо... Рідненька, ти мені пробач, що я тебе образив. Знаєш, не завжди говориш і робиш те, що хочеться, а я тебе так кохаю... Кохана, я зараз притулився б до тебе, і нічого мені не страшно, нехай ведуть. Учора, коли били, я подумки повторював: «Оксанко, Оксанко, прощавай, спасибі тобі за все... Страшно вмирати в 22 роки. Так хочеться жити... 
Хлопець бере лист. Читає. 
Хлопець1. ...Так хочеться любити, співати... Пам’ятаєш, ми співали весь час: коли добре було чи погано, музика була з нами все життя... Була! Щасти тобі, моя рідненька! Можливо в якомусь світі ще побачимось і заспіваємо. Твій Андрій». Дівчина1. Жахливо. Цей лист вражає й сьогодні, хоча написаний уже понад 72 роки тому. Що відчував Андрій, коли його писав? 
Дівчина 2. А про що думала Оксана, читаючи його? 
(Пісня « Треугольний конверт»)

Довіку не забути нам атаку,

 Смертельний бій і крик до хрипоти.

Червоний стяг до купола Рейхстагу Бійці крізь дим зуміли пронести.

  Благословенна радісна година,

Безсмертна буде в пам’яті віків,

Як над палаючими мурами Берліна Стяг Перемоги в небі зашумів.

(танець «Катюша»)

Музику воєнної пори

 Нагадали платівки зітерті

 І війнули спогадом вітри

 Про любов, що йшла по лезу смерті.

 Та любов знаходила слова

   І казала їх до болю просто…

   Оживає пісня, ожива

    І у серці повторитись просить.

(Пісня «Смуглянка»)

ВЕД.У війни не жіноче обличчя...Адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога. 
Дівчина в сірій шинелі, 
В куцих, простих чобітках 
Йшла, де взривались шрапнелі, 
Йшла з автоматом в руках. 
Дівчата в бої йшли крізь ночі, 
З калюж умивались дощем, 
Їм бачились коси дівочі 
Під грізним гарматним вогнем. 
Недобрії очі лякали, 
І танків боялись в бою. 
Але, як мужчини, вмирали, 
Землю обнявши свою.

(Пісня «Милосердие»)

ВЕД. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, а на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Життя торжествує в новім поколінні, 
Та болі минулі – довіку нетлінні. 
З граніту волає грізно і люто: 
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто».

(пісня «Кино идет…»).

ВЕД. Багато лиха зазнала Україна під час Другої світової війни. Минали роки, заростали окопи. Але 1986 року прийшов новий ворог. Ворог якого не видно .  Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа. Горем і болем увійшов в наше життя Чорнобиль, розділив долю людей на „до” і „після”. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу. 

Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов. І знати ціну життя. Адже воно обривалося іноді у неповних 19 років перед їхніми очима. І терпли юні душі від втрати друзів, тих, хто ще вчора дарував їм своє тепло. А потім повертався на рідну землю у цинковій труні на чорних тюльпанах. Це все потрібно було пережити. Але вони 19-ти річні свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок Тому й не було спокою в Україні всі 10 років афганської війни, яка тривала вдвічі довше, ніж Друга світова війна.

Наша пам’ять до цього часу, свято зберігаючи подвиг батьків і дідів у Великій Вітчизняній війні, назавжди ввібрала в себе і новий біль афганських втрат.

 

(Пісня «Небо вибрало нас».

 Пісня «Мій майор»)

ВЕД. Багато  років Україна не знала війни. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину, так чи інакше, опалило полум’я військових дій. До недавнього часу ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава!», а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумніву, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Слова «Слава Україні – Героям слава!» перестали бути просто вітанням, це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

(Пісня «Ти солдат України»)

На фоні слів ведучої  дитяча хореографічна композиція з квітами

Вед.  Важка це праця захищати мир! Багато із наших мужчин залишили свої домівки і пішли на війну захищати Україну, її волю, її незалежність. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, її пісню, золоті жита і мир. Нам є що захищати, нам є що берегти!

Діти завершують танець.

ВЕД. Оплотом волі, сили і добра,

 Стоїш велично, арміє, однині.

 Ти по обидві сторони Дніпра,

І вірно служиш неньці-Україні!

Народ Вкраїни – справжній богатир,

До незалежності торує нам дорогу,

Ми віримо у те, що прийде мир,

 І віримо у нашу Перемогу

(Пісня «Хочу жити без війни»)

ВЕД.  Ми - українці! Ми ніколи не забудемо подвигу своїх дідів і батьків у Другій світовій війні. Ми сьогодні шануємо всіх живих, і тих, хто пережив її, у кого й досі болять рани.

Ми пам’ятаємо хто в лиху біду В броні важкій віддав останні сили,

 Ми зараз квіти і терпку журбу.

Приносимо до засмучених обелісків.

Ми вдячні вам за Перемогу ту святу.

(«День победи»)?

ВЕД. Ми хочемо без воєн жити, Хай буде мир на всій землі! Хай дім новий будується, Хай сад новий росте в селі, Нова зростає вулиця! Вічна пам'ять тим, хто загинув! Вічна пам'ять тим, хто живий!

 Щоб не зброю обіймали, а коханих,

І щоб вони не танки вели в поле,

А борозну до щастя прокладали.

 Хай дужі руки чоловічі, Не порохом пропахнуть, а колоссям,

Хай у труді шукають щастя вічне,

Так в нашому народі повелося.

 Хай живе Україна!!! Слава Україні – Героям слава!!!

(Пісня «Перлина Україна»).