Садівська ЗОШ  І – ІІІ ступенів

Херсонської  міської ради

 

 

На Андрія повсякчас вечорниці кличуть нас

 

 

                                   Підготувала вчитель

української мови та літератури

                                              Кириченко Любов Людвигівна

 

 

«На Андрія повсякчас вечорниці кличуть нас»

(Сценарій святкування Андріївських вечорниць)

Мета : Розширити знання учнів про календарно-обрядові свята України.  Познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці,  обрядом ворожіння й  кусанням калити. Прищеплювати інтерес до історії, культури, традицій і звичаїв українського народу. Залучати учнів до пошукової, науково-дослідницької, краєзнавчої роботи. Розвивати вміння працювати з різними джерелами інформації. 

                  Виховувати почуття патріотизму, шанобливе ставлення до історичного минулого, повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні, інтерес до вивчення минулого рідного краю, прагнення зберегти  народні звичаї та обряди.

Обладнання: лавки, прядка, вишиті рушники, традиційний український посуд.

Тип заходу: навчально-виховний, шкільне свято  

Місце проведення : актова зала 

Вікова категорія: учні 7-11 класів 

 

 

ХІД СВЯТА

Звучить пісня «Вечорниці - зоряниці».  Виходять  дівчата.

Дівчина 1. Уже потроху вечоріє, 

Дівчата мов квітки майорять

Сьогодні ж нічка особлива,

І вишиванки час вдягать.

Дівчата. (разом): Анумо всі на вечорниці,

Дівчина 2. Хлопці кусатимуть калач.

І не соромтесь білолиці,

Що Вам підморгує козак.

Дівчина 3. Сьогодні треба ворожити,

Традицій всяких аж за край,

І хлопцям голови крутити,

Дівчата (разом). Ану музико, швидше грай!

Дівчата  співають  пісню  «Андріївські  вечорниці»   ( сл. і муз.

А .Олєйнікової)

Дівчина 4.  Ой на свято, на Андрія!

Кожна з нас собі помріє,

Всі зберемося до хати,

Будемо  хлопців чарувати.

Дівчина 5. На Андрія, на Андрія!

Снігом дує, снігом віє.

На Андрія, ой дівчата,

Можна долю загадати.

Виходить господиня

Господиня. Я на вас усіх чекала,

Калачів понапікала,

Поворожим, поспіваєм,

Добру долю загадаєм.

Господиня. Добрий вечір, любі гості!

Прошу вас до хати.

Поспішайте, дівчатонька, все приготувати,

Бо пора вже вечорниці всім нам починати.

Дівчина 6. Наваримо вареників біленьких, смачненьких,

Та й запросимо до нас у гості хлопчиків гарненьких,

Щоб вони разом із нами дружно  святкували,

Андріївські вечорниці  піснею стрічали.

Дівчата співать пісню «Варенички» ( сл. і муз. І.Пустового)

Дівчина 1. Я у свій вареник пір'я покладу.
Дівчина 2. А я зроблю з ватою і з мукою.
Дівчина 3. А коли отой вареник та твоєму Петру дістався?
Дівчина 4.  Нічого! Якщо любить - вибачить. Та й який це Андрій без сміху і жарту?

Чути пісню «Вечорниці» ( сл. В.Катічева, муз. В.Гуменчука)                         Хлопці  стукають

Хлопці. ( разом) Пустіть до хати.

Дівчата. ( разом)  Гарненько попросіть.

Хлопець 1. (голосно стукає) Пес рябий (гав-гав!), баран круторогий (бе-бе!) Хлопець  2.  Вовк сліпий (у-у-у!), ведмідь клишоногий, пустіть до хати.

Дівчина 5.  Не пустимо, бо вас дуже багато.

Хлопець 3. Пустіть ліпше, а то буде гірше.

Дівчина 6. (бере рогатин) Як візьмемо рогатини, поламаємо вам спини.

Хлопець 4.  Дівчатонька, голуб’ятонька! Та ми ж не сваритися прийшли, гостинці принесли.

Дівчата. ( разом ) Та добре вже, заходьте. Тільки не бешкетуйте.

 Хлопці заходять, танцюють, заносять гостинці у кошиках.

Хлопці. ( разом ) Добрий вечір,  господине!

Добрий вечір, дівчатонька!

Хлопець 5. З калитою,  будьте здорові!

Хлопець 6. З калитою золотою!

Господиня. Хоч не знаємо ми, звідки ви  до нас завітали, але просимо всіх сідати  і про себе розповідати.

Хлопці. (разом) Ой !  На Андрія гадали дівки,

Щоб не лишали їх парубки.(сміються)

Хлопець 1. А ми всі ходили в сусіднє село,

Щоб нашим дівкам заздрісно було.

Хлопець 2. По інших селах маємо дівчат,

У наших із-за тину лиш носи стирчать.

Хлопець 3. Хай же шукають собі вдівців,

Чи десь по селах чужих хлопців.

Хлопець 4.  А ми з Юрком розібрали пліт у дядька Марка! Жодного кілка вранці не знайде. Це йому за те, що не пускає Галю на вулицю.

Хлопець 5. А ми з Степаном ворота Івана Пісного кинули у річку.

Хлопець 6. А ми з Миколою моєму сусідові розкидали стіг сіна по городу, аж до вулиці посипали доріжку! Ото робота завтра буде, а як він буде лаятись! (сміються)

Хлопець 1. Та що там сіно?! Мій батько розповідав, що коли він парубкував, то клуню з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові, за те, що не дозволяв своїй дочці (тепер уже моїй мамі) зустрічатись з ним.

Хлопець 2. Побешкетували ми добряче.

Хлопці (разом).  Ось і до вас завітали.

Хлопець 3. А чи вміють наші дівчата вареники ліпити, бо нам так їх захотілось?

Господиня. Милі гості просимо сісти,  вареники будемо їсти.

Дівчина 4.  Ой, вставали раненько, картоплю варили,

До вечора вареників з нею наліпили.

Дівчина 1.  Наварили вареників для гостей хороших,

Їжте, їжте вареники, гості наші любі,

Вони трохи гаряченькі – не попечіть губи.

Дівчина 2. А вже ж в ті вареники картоплі напхали,

Ще й перчиком притрусили, там його немало.

Господиня.  В череп’яну макітерку ми їх положили,

Олійкою з цибулькою добре помастили.

Дівчина 3.  Їжте, їжте, гості любі, рахувать не станем,

Може, кому мало – ми іще добавим.

Дівчата пригощають хлопців  варениками. Поки йде частування хлопець  і дівчина виконують пісню «А мій милий вареничків хоче».

Хлопець 4.  Ох, і добрі вареники!

Хлопець 5. Оце так вареники!

Голос з коридору « Ой, ой лишенько, допоможіть мені!»

Відчиняються двері,  і на порозі стоїть Стецько.

Господиня. А ось і Стецько завітав до нас на вечорниці.

Стецько.  ( підходить до дівчини) Бач, де вона! А я собі сидів, сидів, аж спати захотілося. А що робити не знаю. Нікого і спитати. Мати повіялась кудись, старий спить, та так здорово хропе, що аж хата труситься. А я поліз на полицю, та й намацав бублики.  Ось дивись.

Стецько. Ну, а тепер що?

Дівчина 1.  Що?

Стецько. Що?

Дівчина 1. Що?

Стецько.  Що?

Дівчина 1. Що, що? Нічого.

Стецько.  Брешеш-бо, як нічого! Батько казав, розпитай її про все. А чорт її зна, про що її розпитувати! Я все позабував.

Дівчина 1. То піди до батька та й розпитай, як позабував!

Стецько. Так він бо добре казав: не іди, каже, від неї, поки про все не домовишся.

Дівчина 1. Нема про що нам з тобою домовлятись.

Стецько: Як це нема про що, коли ти вже за мене йдеш.

Дівчина 1. Ні, голубчику, сього ніколи не буде.

Стецько. А чом не буде?

Дівчина 1. Тим, що я за тебе не піду.

Стецько. А чом не підеш?

Дівчина 1.  Тим, що не хочу.

Стецько. Та чом не хочеш?

Дівчина 1. А не хочу тим, що не хочу.

Стецько. Ну тепер твоя правда. А батько казав, що ти підеш.

Дівчина 1. Не піду.

Стецько. Ну, а батько казав: не потурай їй, пісеньку заспівай. То вона й піде. От я і заспіваю:

На курочці пірʼячко рябоє,

Любимося серденько, обоє.

Диб-диб на село.

Кив-морг на нього.

Дівчина 1.Така точнісінько, як і ти. Нічого не второпаєш. Ось послухай, що я тобі скажу:

В мене думка не така, щоб пішла я за Стецька.

Стецько стидкий, Стецько бридкий.

Цур тобі, відчепися, цур тобі, не вʼяжися!

Ну що, Стецю, чи гарні мої слова?

Стецько. Погані. Який нечистий тебе такого навчив. Я, як послухав, так погані. Навіщо таке говориш? От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує.

Хлопець 6. А через що тебе не прийняли у солдати?

Стецько. Та така біда сталася: не зумів пальців перелічити (перебирає пальці) та й до біса ж їх на руках! Станеш їх лічити, так один одного і попереджа. Ось бач! На якого біса так багацько пальців.

Дівчина 2. Ох, і дурний ти Стецько!

Стецько. Е ні, я ще не зовсім дурний, бо батько каже, що в мене не всі дома.

Та дарма, хоч би і дурний, так хіба не можу женитися? Тут розуму не треба: я вже знаю! (уходить).

Господиня Ой, смішний  же той Стецько. Ах, насміялися, ми досхочу.

Хлопець 1.  А мене  звати Степан, я - хазяйський син. Багатий, маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і мухи, і гусінь, а що вже комарів – світу білого не видно!

Дівчина 3. Не хочу тебе, парубче. Ти багатий, а я хочу роботящого.

Хлопець 2. А чим я вам  не жених? Може й не зовсім гарний. Та роботящий. Уже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду. А що вже обідати люблю! Обідав би до самого сніданку. ( підходить до дівчини) Вибереш мене – горя не знатимеш.

Дівчина 3. Не хочу я такого. Хочу роботящого, розумного і гарного!

Хлопець 3. То може за мене, хто піде заміж. Мама каже, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів укупі. Мені б ще таку жінку, як я.  А то візьму гіршу, люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний. Ти мене вимий, причеши і можна під вінець шкандибати.

Дівчата. ( разом) Біда мені, біда мені, з тим парубками.  

Він ще курці до коліна ходить за дівками.

Хлопці. ( разом) Ой, багата дівчинонька, багата, багата,

В неї очі як цибуля, язик як лопата.

Дівчата. ( разом) Моя мама жартувала, та й мені казала:

Жартуй, доню, не бороню, аби розум мала.

Хлопці. (разом) А я те дівча люблю, що зветься Ганнуся.

Воно з мене пожартує, а я засміюся

Господиня: Скільки можна сперечатись? Досить вам вже жартувати, кличте швидше музиченьків,  Чи не час потанцювати?

Дівчата виконують танок з хустками

Господиня: Поки ви тут розважалися, ось і калита спеклася. Зустрічаймо калиту! Дорогу калиті!

Дівчина 4. З давніх літ була в пошані
На Андріївські свята
І пахуча і рум`яна
Символ щастя – Калита
Дівчина 5. В ніч Андріївську дівчата її випікали.  По ній суджених своїх і долю гадали

Дівчина 6. А чи спритні та дотепні наші хлопці, це ми зараз перевіримо під час кусання калити!

Дівчина 1.  Хлопці! А хто у нас сьогодні за пана Калитинського буде?

Хлопці. ( разом)  Максим! Він минулого року всіх переміг!

Хлопець 4. Дякую! Так! Я готовий! Калита на почесному місці. Починаємо! (Дівчата подають парубкам коцюбу.)

Коцюбинський ( хлопець 5).Доброго вечора вам, пане Калитинський!

(Їде на коцюбі по всій сцені.)

Калитинський ( хлопець 4).Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете?

Коцюбинський .А їду калиту кусати!

Калитинський. А я буду по мармизі писати!

Коцюбинський. А я таки вкушу!

(Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку. Хлопець   маже Коцюбинського сажею)

Калитинський. Прошу, панове, наступного пана Коцюбинського! Прошу!

Коцюбинський. Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Калитинський.Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А ви звідки?

Коцюбинський. Та я тутешній, з нашого села. Хочу калиту вкусити.

Калитинський. То спробуйте! (Коцюбинський підскакує, але Калитинський підсмикує стрічку, і калита „тікає")

Коцюбинський.  Доброго вечора вам, пане Калитинський!

Калитинський. Доброго вечора і вам, пане Коцюбинський! А куди це ви їдете!

Коцюбинський. Іду калиту кусати!

Калитинський . А що везете?

Коцюбинський. Оце везу я міх!

Калитинський. А що в міху?

Коцюбинський.  Сміх!

Калитинський. То давай засміємося!

Коцюбинський. Нема з чого реготати, коли хочеш калиту кусати!

Він підстрибує і кусає калиту. Всі весело плещуть у долоні.

Дівчата (навперебій):Оце так парубок! Оце молодець! Всіх переміг!

Господиня. Наступного року паном Калитинським у нас будеш!

Калитинський. Калитники-житники, добре дбайте та нашу смачну калиту уславляйте! А ви, дівчатонька, калиту діліть!

Хлопець.Та, мабуть, давайте люди,

За гостину дякувати будем.

І за те, що нас приймали,

І за те, що частували.

Хлопець 5. Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам  за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

Дівчина 2. Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились
І здається все пройшло.

 Хлопець 6. Ні, так  просто не проходить,
В серці струночка бринить.

Про Андріївські  вечорниці
Спомин в серці буде жить.

Традицію цю й нині не забули.

 Всі разом співають  пісню  «На вечорницях» ( сл. і муз .Р. Мартинюка).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Акименко, Т. Їду, їду калиту кусати [Текст] : [Сценарій свята] / Т. Акименко // Позакласний час. – 2005. – № 21-22. – С. 40-43.

2.Войцехівська, В. Ой калита, калита, зі чого ти вилита? [Текст] : Андріївські вечорниці / В. Войцехівська, І. Величко // Позакласний час. – 2005. – № 21-22. – С. 35-39.

3. Гура, І. В. Андріївські вечорниці (літературно-фольклорний вечір) [Текст] / І.В. Гура // Виховна робота в школі. — Х. : ТОВ Видавнича група "Основа", 2008. — 11. — С.30-35

4.Демиденко, М. В. Чарівне мереживо зимових свят [Текст] / М. В. Демиденко, О. А. Большакова // Вихователю ГПД. Усе для роботи. – 2017. – № 12. – С. 44–47.

5.Ібрагімова, В. Калита, калита, із чого ти вилита [Текст] : [сценарій свята Андрія] / В. Ібрагімова // Позакласний час. – 2003. – №22. – С. 24–25.

6.Паламарчук, Л. Ой калита, калита, із чого ти вилита? [Текст] : сценарій родинного свята / Л. Паламарчук // Початкова освіта. Шкільний світ. – 2008. – № 43. – С. 3-5. – Наша вкладка. Позакласні заходи.

7. Падалка, Н. Андріївські вечорниці [Текст] : сценарій / Н. Падалка // Шкільний світ. – 2018. – № 20. – С. 35–41. – Бібліогр. в кінці ст.

8. Павлюк С.П., Горинь Г.Й., Кирчів Р.Ф. Українське народознавство, навчальний посібник – Львів: Фенікс, 1994

9. Паламарчук, Л. Ой калита, калита, із чого ти вилита? [Текст] : сценарій родинного свята / Л. Паламарчук // Початкова освіта. Шкільний світ. – 2008. – № 43. – С. 3-5. – Наша вкладка. Позакласні заходи.

10. Скуратівський В. Святвечір, нариси-дослідження. – К.:Перлина,1994