Сценарій "Свято Букваря"

Свято Букваря

1-й учень: Над країною уранці піднялась зоря.

В нашій школі - славне свято, свято Букваря!

1-а учениця: Всі заходьте, всі проходьте,

мам і тат ми позовем.

Всіх запрошуєм сьогодні

попрощатись з Букварем.

2-й учень: Ми всіх гостей вітаємо і дуже ми радіємо

бо ми всі букви знаємо, бо ми читати вміємо!

3-й учень: Нас тридцять двоє в класі. Ми всі – одна сім’я.

Стараємось все вчити і ви, і я від А до Я!

2-а учениця: Один одного ми любим, поважаєм і шануєм.

На уроках всі працюєм. Часу не марнуєм!

3-я учениця: Все починається в житті з малого:

з зернинки – хліб, з промінчика – зоря.

І кожен з вас свою важку дорогу

колись також почав із Букваря!

4-й учень: Буквар – це розумна книга, друг і порадник школяра.

Його шанує й дуже любить уся весела дітвора.

4-а учениця: Ми букви старанно вивчали. Знаєм їх від А до Я.

І сторіночку останню прочитали з Букваря!

5-й учень:  Знання потрібні для життя! Науки треба знати!

Усе робити до пуття та світ цей пізнавати!

5-а учениця: Уже прочитана сторінка,

котра вінчає нашу книгу.

У ній і зайчик, і ялинка,

і перший пролісок з-під снігу!

6-й учень:  Буквар ми вже вивчати закінчили.

Цю книжку полюбили, як зорю.

Вона усіх нас грамоти навчила.

Тож скажемо «Спасибі» Букварю!

7-й учень: Ми наполегливо і старанно трудились.

Робили це ми, друзі, залюбки!

З книжок багато мудрого навчились,

Знання нам знадобляться на віки!

6-учениця: Виходь, Букварику,

до нас бо вже тобі на свято час.

Тебе ми любим, поважаєм

і пісню разом заспіваєм!

Букварик: Добрий вечір, мої любі друзі, шановні гості! З великим задоволенням я прийшов до вас на свято.    

(Всі співають пісню про Буквар. Діти сідають на стільці. На сцені Букварик)

Букварик: Є книг багато – радісних, печальних, товстих, тонких, барвистих, наче жар. Та я один книжкам усім начальник. Зовуть мене по-простому – Буквар. Я мандрую по країні. Я з абеткою дружу. А малечу, як зустріну, грамоти одразу вчу. Допоміг і вам від-крити диво те чудове, як із малих зернят-літер виростає слово.

7-учениця:( Виходить на сцену) Спасибі тобі, Букварику, за добру науку, за паличку першу і першу букву. За перше слово, і першу казку. Ми пам’ятатимем довгі роки мудрі й повчальні твої уроки!(Виходить)

Буквар:   літери прочитані! Усіх їх тридцять три. Тепер всіх вас учитимуть підручники нові.

(Вбігають Українська мова, Математика, «Я досліджую світ» і Лінь)

Буквар:  Математику, упевнений, ви всі відразу упізнали, адже цілий рік її старанно вивчали!

Математика: 1,2,3,4,5 – вчаться діти рахувать,

додавати й віднімати, ще й задачі розв’язати,

а ще множити й ділити… Довго можна говорити…

Я потрібна всім – це знайте. Математику вивчайте!

Букварик: Ну, а в книжці цій – знання

про ведмедя і коня,

крокодила і лелеку,

про мороз і літню спеку,

гори, ріки і пустелі,

про людей, їхні оселі.

Де, чому, коли і як –

відповідь знаходить всяк!

 (Автор вірша В.Іванюта)

«Я досліджую світ»: Де лягає сонце спати,

звідки вітер, звідки тінь,

сніг чому такий лапатий,

заєць чом такий вухатий,

чом бджолі дрімати лінь?

Куди зелена жабка скаче,

чому верба над ставком плаче,

куди повзе рогатий жук –

я вам детально розкажу.

Буквар:  А це – мелодійна, калинова, щира і загадкова,

наша люба, наша рідна українська мова!

Українська мова: Я - найчарівніша, я – колискова,

я – ваша рідна українська мова.

То піснею зрину, то гарною казкою,

то словом догани, то доброю ласкою…

Під мамине слово ви виросли нишком.

Шануйте, друзі, і любіть цю гарну і важливу книжку!

8-й учень: Із вами ми подружимо.

Дари ваші заслужимо.

Ви руки нам подайте,

про все розповідайте.

Гарні казки розкажіть,

світ широкий покажіть,

ведіть, ведіть щодня

по сходинках знання.

Буквар:  А це ще хто там?

Лінь:  А мене представляти не треба. Мене і так всі добре знають і здалеку видно.

Буквар:  А тебе тут ніхто не чекав. Іди собі геть!

Лінь:  Е… Помиляєшся, Букварику! Мене хоч і не чекають, і не кличуть, та скрізь, де б я не була, я знаходила собі друзів. Упевнена, що ваше свято не виняток. І взагалі, я ще не все сказала! (Співає під мелодію із фільму «Ах, водевіль»)

Безтурботно пісні я співаю і гуляю сама по собі.

Ваших клопотів, діти, не знаю і спокійно на серці мені.

Я красива, струнка і весела, я подобаюсь друзям своїм.

Між лінивих усіх – королева, крім цукерок нічого не їм.

Що сказать? Ну, що сказать? Жила б і не тужила

Якби всім дітям розум дать, уроки щоб не вчили…

Що сказать? Ну, що сказать? Почують хай всі у світі,

кому потрібні Букварі?! Та викиньте їх, діти!

Букварик:Що? Що? Що? Друзі, ви почули, що вона співає? Комусь із вас треба така подружка?

Діти:  Ні!

Букварик: Як бачиш, не цей раз усе інакше. Нікому ти тут не потрібна. Нічого тобі тут робити!

Лінь:  Коби всії біди!.. Я і в іншому місці друзів собі знайду.

(Виходить. На сцену заходять діти, співають «Чому вчать у школі»)

(Сценка «Як Ягличка букви вчила»)

(Частина перша. Написана невідомим автором)

(На сцені Баба-яга з букварем)

Яга:  Книгу я знайшла чарівну, в господарстві так потрібну! По ній буду чаклувати, ягличків своїх навчати. Ягличко! Де сховалася? Подивись, у мене цяця! Ото, капосне дитя! Геть відбилося від рук! Зараз мамця почаклує, вітерцем тебе придує! (Чаклує) Крекс, пекс, фекс!

Ягличка: (входить, злякано) Що це, матінко моя, невже Чорна магія? Якісь знаки і карлючки! Може це Кощія штучки?

Яга:  Це – буквар!

Ягличка:  О! Отрута! Не бери! Мерщій викинь, поклади!

Яга:  Ягличко! Угамуйся, заспокойся, не турбуйся! Справді, книга чари має, бо дітей читать навчає. Будь-який малий школяр знає: книга ця – буквар. Ось і ти навчись читати, досить вже байдикувати!

Ягличка:  Я – читати?! Ти жартуєш?

Яга:  Ти мене погано чуєш? Я тебе наздожену і за книжку посаджу! Букви вчи, не йди нікуди, а то гірше тобі буде! Ось тобі секундомір – потім себе перевір. А прийде Кощій, наш тато, будеш йому звітувати! Я ж лечу в ліс на нараду і даю тобі пораду: швидше справою займись, часу не марнуй, учись!

(Вилітає на мітлі)

(Частина друга. Автор Іванюта В.С.)

Ягличка: Будь ласка, діти, мені допоможіть, всі букви алфавіту до єдиної назвіть! (Показує дітям всі літери в алфавітному порядку. Діти називають їх.) Ху, нарешті! Дякую вам, друзі! (Замріяно) Ой, і гарні в школі діти! Вміють все вони робити! Усі букви вони знають, дружно й голосно читають! (Схаменувшись) Ой! Піду, візьмусь за діло, щоб від мамки не влетіло. (Виходить. Влітає на мітлі баба Яга. Назустріч їй Кощій.)

Кощій: Ти куди, стара, літала? Тобі що, тут вражень мало? В першокласників он свято. Тут зібрались мами й тата. Тут лунають вірші, жарти і пісні. Таке не насниться навіть уві сні! Чом Яглички тут немає? Знов без діла десь гуляє? Хай би йшла сюди на свято та навчалася б читати!

Яга:  Чого тебе понесло? Не сварись без діла! Я букварик їй дала, щоб букви учила. Зрозуміло чадо наше, якщо букви буде знати, то усі на світі книги зможе прочитати.

Кощій:  То пішли мерщій до неї. Хочу подивитись, чого змогла по букварику Ягличка навчитись. (Виходять. Виглядають із-за куліс з іншого боку сцени. Входить Ягличка, читає вголос. Назустріч їй Букварик.)

Ягличка:  Ма-ма, та-то, Віт-чиз-на, мир.

Кощій:  (До Баби-яги) Дивись, читає!

Баба Яга:  Я ж казала, буквар – чарівна книжка!

Ягличка: (Зіткнулась із Буквариком) Ой!

Букварик: Мама, тато, Вітчизна, мир – це найдорожчі й найважливіші слова в житті кожної людини. Запам’ятайте це усі!

Букварик: Друзі, у мене є знайомі жабенята.

Вони теж вчаться голосно читати.

І не дивно,що слова

обов’язково містять звуки «Ква».

Жабеня: Любі друзі, спробуйте відгадати, що читаємо ми,

Жабенята:-Цей «Ква» від спраги улітку п’єте.

-Цей «Ква» учень на дошці малює.

-Ці «Ква» на городі зростають і разом у борщ потрапляють.

-Цей «Ква» вас читати навчив.

-Цей «Ква» звук позначає, а сам мовчить.

- У цьому «Ква» родина живе.

- А в цьому «Ква» рибка пливе.

Букварику, ти добре навчив дітей читати і мислити. Тепер не лише мої загадки діти зможуть розгадати, а й багато інших.

1 ведуча:  Ось і закінчилось наше свято.

2 ведуча:  Дякуємо усім за увагу!