Сценарій "Свято Миколая"

Жукова Наталя Іванівна 13 січня 2020 890 Відгуки відсутні

Про матеріал

Позакласна робота. Свято Миколая. Вірші для учнів, для персонажів свята, пісні
Перегляд файлу

Сценарій «СВЯТО  МИКОЛАЯ»

Мета:         ознайомити учнів із традиціями святкування дня святого Миколая в Україні; збагачувати словниковий запас учнів; розширити кругозір дітей про святого Миколая; розвивати пам’ять, увагу, творче мислення, вміння робити висновок; залучати дітей до духовних надбань нашого народу;   виховувати повагу до всіх хто творить добро.

Матеріал до заняття: ікони із зображенням святого Миколая (3 шт), сніжинка, малюнок-розмальовка галявини з деревом, зірочки, прикмети, загадки, легенди, мультфільм «Різдвяна казка» (про святого Миколая).

Хід свята

Вед. 1. За вікном летить сніжок,

Вітром завіває.

Тож спішіть усі до нас

На свято Миколая.

Вед. 2. Ну, а хто сюди прийшов

Раді вас вітати.

Веселіться і радійте

На нашому святі.

(У світлиці мати і діти. Старша дівчинка за столом малює, а хлопчик із середньою дівчинкою граються іграшками. Заходить батько).

Батько: Ох і холодно. Замерз весь поки обійшов худобу. Ох і мете завірюха. І як цей Миколай добереться до села?! Відчувається, що завтра свято.

Мати: Діти, а чи пам’ятаєте яке завтра свято?

Старша дівчинка: Пам’ятаємо, мамо, Святого Миколая!

Хлопчик: Розкажіть нам про нього: як він по світі ходити, як дарунки носить, що кому? І з ким! Слухайте.

Мати: А ідіть – но сюди, сядьте тут біля мене тихенько і уважно.

Був тихий зимовий вечір десь у середині грудня.
На великому ліжку сиділи мама з маленькою дівчинкою Софійкою.
Їй вже було аж два рочки, і маленька дуже любила, коли матуся розповідала їй казочку.
Та сьогодні мама розказувала не звичайну казку, а легенду про святого Миколая, адже через кілька днів свято і Миколай має принести Софійці подарунок, бо вона була дуже слухняною дівчинкою.
– Святий Миколай, – розпочала матуся, – захисник всіх подорожніх і дітей.
Давно-давно, жив хлопець Миколай. Був він сирота. Його батько й мати померли, залишивши синові велике майно.
Мав Миколай дуже добре серце і хотів допомогти всім довкола.
Під покровом ночі Миколай брав на плечі мішок з харчами, грошима і одягом та йшов до осель бідняків. А там підкидав подарунки у вікна.
Дуже любив він дітей, тому вони найпершими отримували подарунки.
Але не забував і про вдів, сиріт і інших нужденних.
Минули роки. Миколай став священником, а далі і єпископом. Всі шанували і любили його за доброту, за ласкавість і мудрість. А про діток він і далі не забував. Як тільки довідувався, що якась дитина в біді, зараз ішов до неї з потіхою й подарунками.
Коли помер Миколай і його душа стала перед Господнім престолом, Господь спитав:
-Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за добре життя на землі?
– Нічого не бажаю, – відповів Миколай, – тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю й відвідувати дітей.
Усміхнувся ласкаво Господь і сказав:
– Знав я, яке буде твоє прохання. Щороку в день своїх іменин зможеш сходити на землю.
А на землі пам’ять про Миколая не завмерла. Всі пам’ятали про його добрі діла, про його святе життя, і тому Церква його святими назвала.
Та й на небі Миколай не сидить та відпочиває: він то подорожніх від хуртовини рятує, то пожежу допомагає гасити, то на морі шторм зупиняє. Допомагає людям, як може.
У ніч з 18 на 19 грудня в оселі, де живуть діти, нечутно приходить Миколай і так само нечутно кладе переважно під подушки, а іноді у черевички сплячої малечі жадані дарунки. І що характерно – саме ті дарунки, які собі намріяли слухняні хлопчики й дівчатка.
Взагалі-то напередодні чарівної ночі потрібно написати лист-прохання до святого, покласти записку на вікно і сподіватися на здійснення мрії: Чи то Ангел, чи то яка пташка той лист забере. І Миколай точно знатиме, чого від нього сподіваються. Але якщо малюк ще цілком не писемний, то святий і так здогадається.
А що чекає неслухняних? Ну, таких в Україні геть мало. Якщо трапляються, то їм дістається різочка, але тоненька і не довга. А якщо мама й тато дуже попросять Миколая, то попри різочку святий все ж покладе бодай цукерку чи помаранчу. Хіба би дитина зовсім не вірила в чудо. Є ж пісенька для святого Миколая: «Ой, хто, хто Миколая любить, ой, хто, хто Миколаю служить, тому святий Миколай у всі часи помагай».
Коли матуся закінчила розповідь, Софійка сонно посміхнулась і заснула.
А вранці прокинулась з гарним настроєм – їй наснився святий Миколай, який запитував, що подарувати цій маленькій красуні.
Софійка попросила, крім улюблених цукерків, коника, на якому можна гойдатися.
Завтра вже свято.

Дівчинка цілий день допомагала мамі, була слухняною.
А ввечері, коли лежала в ліжечку, довго не могла заснути і чекала святого.
Тільки-но вона заплющила оченята, як до кімнати зайшов Миколай – сивий дідусь з добрими очима. Він поклав маленькій під подушку ласощі, а коника тихенько поставив біля ліжечка.
Поправив ковдрочку і вирушив далі. Бо святому потрібно було обдарувати всіх дітей!
А вранці з кімнати Софійки не почулось ” МАМА!”
Там лунав дзвінкий дитячий сміх. А мама, прийшовши до донечки заспівала: “Ой, хто, хто Миколая любить…”

Мати: А тепер, діти, кожен з вас нехай напише листа Микола.

Батько: Сідайте за стіл, беріть олівці та пишіть, аби Святий Миколай знав що кому дарувати. (батько виходить, діти пишуть, дівчатка за столом, а хлопчи присів біля табуретки).

Хлопчик: Сяду окремо, щоб сестрички не знали, що я хочу (починає писати і задумався). Що ж просити?

(із – за шторки чути шепіт Антипка)

Антипко: Стару бляшанку, банку з – під консерви.

(хлопчик не задоволено киває головою)

Антипко: Варену кістку із заднього стегна кобили.

Хлопчик: (потер очі) Що це зі мною?

Антипко: Головку часнику.

Хлопчик: (скривився, поклав олівця): Сестрички, я вже написав?

Сестрички (разом): Цікаво! Цікаво, що ти написав!

Хлопчик: А що ви?

Ст.сестра: Цукерки, яблука, фартушки.

Мол. Сестра: Яблука, ляльку, книжку. А ти що? (вихоплює від брата записку)

Ой! Ой! Ви тільки послухайте, що він написав : «Стару бляшанку, банку з під консерви, виварену кістку, головку часнику».

Хлопчик (засоромлено) Це ви мені підказали.

Сестрички(разом): Ми – и – и? Що це з ним робиться?

Антипко (за шторкою): Ха – ха – ха! Це ж я постарався!!!

Хлопчик: То самі напишіть мені.

Танок «Листи Миколаю»

(Повертаються батьки)

Мати: НУ що діти написали?

Ведучий. Маємо чого радіти,

Добре знаєте ви, діти!

Долетіла до нас вість,

Що до нас в дорозі гість.

Хто це? Кожен пам’ятає!

Це святий наш Миколай!

Діточок він всіх згадає,

Їм дарунки посилає,

Він вже близько, вже іде.

- Пісня «Нічка-чарівничка»

Батько: Тихо, діточки мої , щось там чути у дворі.

Хтось там дзвонить і тупоче,

Мабуть, до хати зайти хоче.

Підемо подивимось (виходить)

(Діти грають в хаті)

Ведучий: Коли замерзла річка,

І став біленьким гай,

Зійшов у темну нічку

На землю Миколай.

Миколай Святий у шапці

І у теплім кожушку,

Принесе усім гостинці.

У чарівному мішку..

Ведучий 2. Святий та добрий Миколай,

До  нас у школу завітай ,

На нас маленьких подивися

І подаруночки всім дай.

(Повертаються батьки)

  • Ніби сани промайнули, скоро прийде Миколай.

Мати: На кінець – то, діти милі,

Ви діждались тої хвилі,

Що з небесного престолу

Зійде пресвятий Микола.

Темна нічка за шибками,

Сніг біленький мерехтить,

Небеса блистять зірками,

Десь дзвіночком гомонить.

Миколай вже поспішає,

А з ним ангели малі,

В кожну хату він загляне,

Бо дарунків хочуть всі.

Пісня «Хто, хто Миколая любить»

Батько: А щоб від Миколая подарунки отримати, треба гарно в школі вчитися, не лінуватися ніколи, все у хаті допомагати.

(дзвін, виходять ангели)

Ангел 1. Вітаю вас, милі люди,

При вашій родині.

Нехай добро з вами буде,

І щастя віднині.

Нехай смуток ваш і горе

Спливуть за водою,

І утопить їх хай море.

Зі слізами й бідою.

Ангел 2. Мир несу я вам в оселі,

Щирість, правду, згоду,

Щоб завжди були веселі

Діти в вашім роді.

Щоб серця в вас не черствіли,

Не були байдужі,

Щоб ви інших розуміли

В голоді і стужі.

(Доброго дня милі діти.)

(чортик чхає за завісою)

Ангел 1. Тихо, діти! Хтось тут є треба подивитись (Ангел шукає та тягне чортика за хвостика на сцену)

Антипко: (плаче) Ой – ой – ой! Болить.

Ангел2. Ось цей боягуз. Бачите як сховався!

Антипко: І зовсім я не боягуз!

До цих нечемних дітей

Я із самого пекла примчався.

Прутики вербові я приніс (показує в’язку)

І кожен з прутиків дам

Отим лінивим, що не вчаться.

(Бігає по сцені, розмахує прутиками).

Ангел 1. Геть, Антипко, то дарма,

Лінюхів у нас нема?

Діти: Нема!

(стукіт палицею іде Миколай)

Ангели (Разом): Сніг, сніжок, посипай,

Ось і добрий Миколай!

Миколай:

  • Доброго дня, любі діти! Я прийшов до вас із далеких небесних просторів.

Нині свято в вашім домі

І я вас вітаю

Гараздів, здоров’я і доброї долі

Щиро вам бажаю.

Колись в цій школі я вже був,

Дарунки дітям роздавав,

До праці всіх вас закликав,

Наказував вам чесно жити,

Від зла тікати, а добро творити.

Сьогодні я до вас з дарунками. (знову вбігає чортик)

Антипко: Кому дарунки?

Забіякам цим і пустунам?

Боягузам і лінтюхам? (сміється)

Антипкам краще знати,

Кому дарунки роздавати.

Миколаю, зупинися,

Подарунки заховай,

Тут зібралися діти грішні (показує книгу)

Ти нічого їм не давай!

О! Гріхів у них багато!

Зараз зачитаю.

(Одягає окуляри, розгортає книгу «Гріхи» і читає).

(після зачитування)

Нагрішили, нагрішили, ти дарунків їм не давай!

Дай мені, я  швиденько донесу їх у свій край!

Ангел: Ах, ти чого вдерся в нашу хату?

Бачиш тут святий Миколай,

Ану швидко звідси втікай!

Антипко: Ні, я  вам не заважатиму,

Я ще щось сказати маю…..

Ангел: Досить, досить! Щось ти крутиш, баламутиш.

Геть звідси (виганяє чорта)!

Миколай: Я дарунки для дітей приготував.

А чи готувалися діти до  зустрічі зі мною?

Я вас із задоволенням вислухаю. (виступи дітей)

Пісня «Ходить по землі Святий Миколай»

Танок сніжинок

Пісня  « Святий Миколай»

Миколай:

-От настав прощатись час,

Залишаю вже я вас.

Будьте добрі й завжди щирі,

Живіть в злагоді і мирі.

Мамі й тату помагайте,

Менших себе не чіпайте.

Вчителям у поміч  будьте

І мене ви не забудьте.