Сценарій "Свято осені" для учнів 4 класів

Свято осені

Мета: розкрити красу осінньої пори у рідному краю за допомогою поетичного слова, музики, пісень, художньої творчості дітей; ознайомити з українськими народними традиціями та побутом. Розвивати вміння спостерігати, виконувати нескладну роботу по дому. Виховувати гостинність, щедрість та щирість.

 

Дійові особи: Осінь, осінні місяці: Вересень, Жовтень, Листопад, Дід, Баба, онуки.

 

Овочі: Буряк, Картопля, Морква, Квасоля, Соняшник, Огірок.

На сцені декорації української хати, тин, на якому висять глечики. Біля тину «росте» калина. Збоку сцени довгий стіл, покритий скатертиною. Зала прикрашена осіннім листям, квітами.

Звучить музика…

Вчитель.   Журливо музика заграла,

І закружляло в вальсі листя.

До нас у школу осінь завітала

Красива, сонячна, барвиста.

Відкриваємо завісу ненароком,

Зазираємо в осінню пору року.

Вона тоді буває чарівна,

Коли стає золотокоса.

Отож, запрошуємо в осінь.

 

Виходять діти

1 Учень. Хай усім буде затишно з нами, хоч за вікнами дощик шумить.
Поговорим про осінь віршами, і хай музика ніжно звучить.
Покосили пшениці й жита, ми не зчулись, як минуло літо.
І прийшла вже осінь золота. Молоде зелене сходить жито.
Зажурились квіти неспроста, вранці роси випадають білі.
Бо прийшла вже осінь золота – жовкне листя у саду на гіллі.

2 Учень. Промайнули літні дні, 
І пташки уже сумні,
Бо не хочуть покидати
Свою рідну землю-матір.
Висне небо синє, синє, та не те, світить, та не гріє сонце золоте.
Темная діброва стихла, і мовчить, листя пожовтіле з дерева летить.

3 Учень. Ще недавно в небі синім пролітали журавлі.
А сьогодні в безгомінні ходить осінь по землі.
І від краю і до краю, і від двору до двора
Золотого урожаю знов до нас прийшла пора.
Золота красуня – осінь-чарівниця!
По землі ступає, золотом іскриться.
В жовте і червоне листячко фарбує, 
І картини дивні, чарівні малює!

4 Учень. Небо синє-синє, листя кольорове, 
А яке довкілля радісне, чудове!
А які в жоржини, наче сонце, квіти.
Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий!
Коли вона загляне в сад – наллється соком виноград.
І кислі яблука ранет солодкі стануть, наче мед.
А коли гляне на баштани – наллються гордо кавуни.

5 Учень. І залишається в хустках товста капуста на грядках.
Як помандрує по гаях з чарівним пензлем у руках – 
Все розмалює на путі. Берези стануть золоті!
І ми її уклінно просим:
Заходь у гості, славна осінь! 

 

 

Пісня «ШПАЧОК ПРОЩАЄТЬСЯ»

Осінь. Дощик сіється.
Клен весь пожовтів,
А шпачок на гілочці
Пісеньку завів.

  Приспів:
Гілка ледь гойдається,
Дощик не кінчається,
З нами шпак старесенький
До весни прощається.

В путь-доріжку дальнюю
Треба відлітать.
Пісеньку прощальную
Як не заспівать?

  Приспів:

Де ясні веселі дні,
Сонце золоте?
Сумно над шпаківнею
Пісню шпак веде.

   Приспів:
Гілка ледь гойдається,
Пісенька кінчається,
З нами шпак старесенький
До весни прощається.

 

Осінь. Я — Осінь. Пора надзвичайно чарівна.
У барвах казкових ліси і поля.
Я тут господиня, я Осінь — царівна.
В моїм володінні земля.
Три місяці маю собі на підмогу
Це Вересень, Жовтень — мої трударі.
Листопад завершує нашу дорогу
І зменшує сонця вгорі.
І довшає нічка, стає холодніше.
Пора прощавання скоро прийде.
Заплачуть дощі все частіше й частіше,
І чарів не стане ніде.
Покличу-но я місяців я на розмову —
Зустрітись пора нам прийшла.
Роботу вони всі зробили чудову
За кожного рада була.
Тому я сьогодні всіх запрошую в казку.

               Звучить музика. Осінь кружляє і розсипає осінні квіти навколо себе і кличе місяців. Вони заходять з різних боків з підносами, на яких притаманні їм овочі та фрукти. У цей час виглядає з вікна  хатки Баба. Дивується, вибігає на поріг і сплескує руками.

 

Баба. Ой лишенько, а що ж то таке? Невже це і справді Осінь справжня прийшла до нашого двору? Діду, а йди-но сюди мерщій, ти ще такого дива зроду-віку не бачив!

 

Дід. А що ж там за диво, якого я не бачив? Завжди ти щось вигадаєш!

 

Баба. А глянь! Бачиш? Справжня Осінь завітала і місяці осінні з нею! Ось поглянь, вони ще в мареві такому стоять...

 

Дід. А й справді, ти подумай... Дійсно, зроду-віку такого ще не було! То чого ж ти з порожніми руками стоїш? Бігом до хати!

 

Баба. А й справді? Я аж розгубилася. Таке диво! Таке диво!

 

Дід. А ти що, не знаєш, як гостей зустрічати? Ти ж хліба з нового врожаю вранці напекла, то бери рушника найкращого, що взимку вишила, клади хліб на рушник, та й підемо Осінь зустрічати. Таких гостей ще ніхто не приймав у своїй господі. Бачиш, як воно буває, готувалися внуків зустрічати, а тут Осінь з місяцями прийшла. Все наче у казці...

Дід і  Баба заходять в хату і повертаються з хлібом на рушнику.

Осінь. Добридень! Добрий день вам, люди.

             Ви — наші мудрі трударі

             Нехай вам завжди добре буде

             І мирне сонце угорі!

 

Баба. Добридень, Осене чарівна!

           І місяці-трудівники.

           Ти на Землі тепер царівна,

            І буде так у всі віки.

 

 Дід. Запрошуємо до господи,

         Щоб з нами хліб цей розділити.

         Щоб ситі всі були народи,

         Щоб з усіма у мирі жити!

 

                Простягають Осені хліб на рушникові. Вона бере шматочок, куштує і тоді передає хліб Вересню, а він Жовтню.

Вересень. Сердечно дякуємо вам за запрошення,
         За хліб пахучий і сердець тепло.

Жовтень.  Ми піднесем дари природи, безперечно,
         Щоб радісно і з нами вам було.

Листопад. Дарую я вам кетяги калини,
         Якраз достигли у холодні дні.
         Калина ж наша — символ України,
         Про неї у народі є пісні.

Передає Дідові дарунки і бере у Жовтня хліб, відламує і кладе на стіл.

Пісня «ЩЕДРИЙ УРОЖАЙ»

І. Сонечко з неба світило

Землю матусю зігріло

І від такого тепла

Гарно вродила вона

  Приспів:

Червоні бурячки

Зелені кабачки

Капусточка біленька

Морквинка золотенька

Програш

Капусточка біленька

Морквинка золотенька

ІІ. Дощики з неба летіли

Щедро земельку поїли

І від такого добра

Гарно вродила вона

  Приспів:

Червоні бурячки

Зелені кабачки

Капусточка біленька

Морквинка золотенька

Програш

Капусточка біленька

Морквинка золотенька

Програш

ІІІ Сонечко з неба світило

Землю матусю зігріло

І від такого тепла

Гарно вродила вона

   Приспів:

Червоні бурячки

Зелені кабачки

Капусточка біленька

Морквинка золотенька

 

Баба. Осене, я така рада бачити тебе,  і вас, місяці, у себе вдома. Ще такого ніколи не було, щоб усі разом зійшлися, як таке трапилося?

 

Осінь. Це я Вас хотіла здивувати і місяцям та людям дати хвилинку перепочити. Адже всі ви потрудилися на славу, зробили величезну роботу — підготувались до зими. Ото й розкажемо один одному, хто що зробив. Тобі слово, Вересню!

 

Вересень. Потрудився я в садочку, в городах та в полі.

                    Льон зібрав я і картоплю, яблук, груш доволі,

                    Помідор, квасолі, перцю, гречку, просо й сливи,

                    Щоб були всі люди ситі та були щасливі.

 

Жовтень. Ну, а я все, що лишилось довше достигати —

                   Це капуста головаста і гарбуз пузатий.

                   Моркву гарну, солоденьку, буряки цукрові,

                   Щоб були всі люди ситі та були здорові.

 

Листопад. Ну, а я зорю земельку, як пройду полями.

                    Повкладаю звірів спати, як пройду лісами.

                    У городах та садочках приберу красиво,

                    Щоб цю зиму перебути на землі щасливо.

 

Баба. Ну, та й я не лінувалась, встигла все зібрати,

            І на зиму огірочків наконсервувати.

            Наварила я варення, повидла й компоту.

            Не присіла й на хвилинку, бо мала роботу.

 

Дід. У коморі вже борошно з ново́го врожа́ю,

         І картопля, й городини я доволі маю.

         Для корівки, свиней, коней є корми і сіно.

         Потрудились ми, як кажуть, гарно, на відмінно!

 

Осінь. Це мені приємно чути, значить все готово.

             До зими підготувались ми усі чудово.

             Тож нехай лунає пісня і летить крилато.

             Потрудились всі на славу, зробим собі свято.

                 Гра на фортепіано…

                 Вибігають онуки і зупиняються перед столом, здивовані.

Баба. Заходьте, онучки, до столу сідайте,

           Та Осінь-царівну усі привітайте.

 

Онуки.  Добрий день!

Усі разом. Добрий день!

 

1 онук.  А я й не знав, що це можливо,

               Що Осінь — це царівна.

               Це справді, бабцю, дивне-диво

               Чи казочка чарівна!

 

2 онук. А що, хіба таке буває?

               Скажіть мені, дідусю.

               Що Осінь є — я точно знаю,

               Та все-таки боюся...

 

3 онучка. А я щаслива, що прийшла у казку.

                   Про це давно я марила у снах.

                   Спасибі, Осене, за радість і за ласку,

                   Що ми живемо в чарівних казках.

 

4 онук. За ніжні барви й срібні павутини,

               За шелест листя й звуки чарівні

               Краса така потрібна для людини,

                А ще сумні та радісні пісні.

 

5 онук. І я радію зустрічі з тобою,

              І місяцям я вдячна, що прийшли.

              Все барвою покрилось золотою,

              А в небі білі хмарки попливли.

 

6 онучка. Спасибі, Осене, що в гості завітала,

                   І місяцям осіннім вдячна я.

                   Цієї зустрічі давно я дожидала.

                   Й родина задоволена моя.

 

Осінь. Я рада, діти, що зустрілась з вами,

             Ви осінь любите, як казку чарівну

            Тож заспівайте, діточки, будь ласка,

            У цей святковий неповторний час.

 

Пісня «ЩЕДРА ОСІНЬ»

Наша осінь щедра,

Наша осінь мила,

Наша осінь щедро

Всіх нас пригостила!

 

Приспів:

Грушечки медові,

Яблучка чудові.

Кавуни рябенькі,

Дині золотенькі.

 

Наша осінь світить,

Наша осінь гріє,

Наша осінь щедро

Пригощати вміє!

  Приспів.

 

Осінь. Мені казали, що діти добре знають осінні прикмети та свята.     Розкажіть усе, що знаєте. Мені завжди було цікаво, чи правильно люди про мене думають чи ні.

 

Діти. Добре, ми розкажемо. Але ми ще й вірші тобі продекламуємо, і пісень проспіваємо, і пограємось, та потанцюємо, бо ж сьогодні свято!

 

1 онук. У період Першої Пречистої збирають в Україні яблука і груші. А ще кажуть: «На Пречисту стає дівка речиста», тобто починає багато говорити, бо поменшало роботи.

 

2 онук. Восени є свято «Головосіка». Це свято Усічення голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана. У цей день не ріжуть нічого ножем, навіть хліб ламають, нічого не рубають сокирою і не ріжуть пилкою.

 

3 онук. У вересні ще є велике свято Друга Пречиста — свято Різдва Пресвятої Богородиці. І прикмета в народі така: «Друга Пречиста дощем поливає».

 

4 онук. У кінці вересня є свято «Здвиження» — Чесного і Животворного Хреста Господнього. Кажуть люди: «На Здвиження земля движеться ближче до зими». Від цього дня стає холодніше, і птиці летять у вирій.

5 онук. А 14 жовтня — Свята Покрова. На Запоріжжі козаки вважали Святу Покрову своєю заступницею. А господарі придивлялись: якщо вітер у цей день буде з півночі, то зима буде холодною, а якщо вітер з півдня, то — теплою.

 

6 онук. Восьмого листопада — день Святого Дмитра. Дмитро вже приносить зиму. До цього дня дівчат сватали і відбувалися весілля. У народі казали: «До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра, хоч комин витри». Це тому, що вона до цього часу перебирала женихами, а після Дмитра, уже не сватали дівчат.

 

Осінь. Чудово! Ви так багато знаєте. А це означає, що ви любите свою Україну, знаєте її історію і народну мудрість. Ви мені ще обіцяли вірші розказати та пісень заспівати...

 

Діти. Так, ми це зробимо!

 

     Танець.

 

7 онучка. Палітра осені яскрава ще й жива,

                   Жоржини кольорові серце гріють.

                   Та вранці паморозь травичку покрива,

                   І від морозу квіточки сивіють.

                   Рослинний світ потроху завмира,

                   Тускніє барв рясне палахкотіння.

                   Тому й тужлива осені пора,

                   Бо світ піде зимі у володіння.

 

8 онук. Відлетіли пташки́, відлетіли

              У далекі і теплі краї.

              Нам порожні гніздечка лишили

              Й пісеньки всі найкращі свої.

              Ті пісні в наших думах тісняться,

              І в серцях ніжно-ніжно бринять.

              Журавлі і лелеки нам сняться,

              Й ластівки, що у небі дзвенять.

              А тепер в небі тихо так стало,

              Й вітерець не шелесне ніде.

 

9 онучка. Затужило за сонечком небо,

                   Потускніли усі кольори.

                   Ой, не треба дощити, не треба,

                   Хай ще сонце сміється згори.

                   Хай тепло нам дарує і ласку,

                   Й диво-фарби усіх кольорів.

                 Прошепоче осінню нам казку

                 В пишних кронах могутніх дубів.

 

Баба. Ой, я так заслухалась вашими піснями та віршами, що й забула пригостити усіх. А то гості сидять за порожнім столом. Люди добрі, де таке бачено?

 

Дід. Та чого ти? Ми зараз тобі допоможемо! Ми ж каші гарбузової наварили. Діти її так люблять. Правда, онучата?

 

Діти. Правда. Ми хочемо ще вінегрету, дідусю. Він такий смачненький...

 

Дід. То в чому справа? Зараз і приготуємо, чи не так?

 

Осінь. Чи знаєте, які овочі треба для цієї страви?

 

Діти. Звичайно! Буряк, морква, картопля, огірки, квасоля... А ще олійка потрібна, щоб смачніше було.

 

Осінь. Молодці! Знаєте! Тоді немає проблем. Зараз ми викличемо всі ці овочі і все буде зроблено! Вони не тільки самі прийдуть, а й розкажуть багато цікавого про себе. Готові?

 

Діти. Так.

 

Осінь. Гей, овочі, ходіть до мене! Буряче, виходь!

 

  Буряк.

І хто кликав мене, буряка, хто гукав?

Мій шлях крізь віки і шляхи пролягав.

А сорок століть — це багато чи ні?

Йти відстань яку довелося мені!

Та я за цей час став красивий, смачний,

І вигляд у мене чудовий який!

З такого собі бур’янця я проріс,

Та користь велику всім людям приніс.

Тепер кормовий я, столовий, іскровий,

Червоний, оранжевий, білий — чудовий!

Тепер мене люди у їжу вживають,

Тварини мене залюбки споживають.

Усі на планеті буряк нині сіють,

Бо й цукор із мене варити уміють.

А ви що хотіли із мене зробити?

Засмажити, втерти чи, може, зварити?

 

Діти. Зварити.

 

Буряк дає Бабі мисочку з порізаними звареними бурячками і сідає.

 

Осінь. Картопелько, виходь!

 

   Картопля.

Картопелька я! А без мене ніяк!

Ні борщик не звариш, ні супчику, так?

Мене люди в їжу щоденно вживають,

Ще й хлібчиком другим мене називають!

А скільки вже страв з мене вміють зробити:

Підсмажити в маслі, спекти і зварити,

Вареники ще, галушки і млинці,

А ще картопляні смачні дерунці...

В Європу з Америки я завітала.

Не так вже й давно мене люди пізнали.

Спочатку не знали, ну як мене їсти?

Чи з цукром вживати, чи з маком погризти?

А потім, як солі додали лиш трішки,

Мене не замінить ні мед, ні горішки,

Навчились мене і пекти, і варити,

Й не можуть без мене і дня вже прожити!

 

       Картопля дає онукам мисочку з порізаною вареною картопелькою, а сама сідає.

 

Осінь. Моркво, тепер твоя черга!

 

  Морква.

Морква я! Живу в коморі,

А коса моя надворі.

Овоч я — культура цінна

І поживна, й вітамінна!

Плід м’ясистий і тверденький,

Візьмеш в рот — він солоденький.

Вітамінів є доволі,

Каротин, заліза солі.

Той, хто моркву полюбляє,

Завжди зір чудовий має.

Бур’яном росла колись,

А тепер от, подивись!

Королевою я стала

Й до смаку усім припала.

Я тепер у кожній страві,

У салатах, у приправі,

Сік солодкий з мене п’ють,

Смажать, варять, ріжуть, труть...

Я ще морква й лікувальна,

Скажем просто — ідеальна!

 

Кладе на стіл мисочку з вареною і порізаною морквою, сама сідає.

 

Осінь. Квасолю просимо до нас!

 

  Квасоля 1

Ми — дрібненькі квасолини

Із бобової родини.

У тісних стручках живемо

Й цінність у собі несемо.

Кольорові від природи,

Є білки в нас, вуглеводи,

Каротин і вітаміни...

Ми корисні для людини.

Навіть жир є у квасолі.

Вам цього уже доволі?

Ми колись росли в теплі,

А тепер — по всій Землі!

   Квасоля 2

Дуже різні ми буваєм,

Понад двісті видів маєм.

Хоч маленькі ми і дрібні,

Але людям всім потрібні.

Ми у борщиках, в супах,

У салатах, в пиріжках...

На обід і пополудні —

Кожен день у свято й будні.

Ось які ми квасолини

Із бобової родини!

 

Він дає дідові мисочку з вареною квасолею і сідає.

 

Осінь. Огірочку, заходь і ти до нас!

 

  Огірок 1.

Огірочок зелененький!

Я смачніший, як маленький.

У мені всього доволі:

Цукор, мінеральні солі,

Вітаміни B (бе) і D (де),

Кращого нема ніде!

  Огірок 2.

Мене солять, консервують

І на зиму маринують.

Свіжий я — найкращий все ж.

Люблять всі мене без меж!

І вирощують повсюди —

Полюбили мене люди!

Хоч я з Індії пішов,

Та повагу скрізь знайшов.

 

Ставить на стіл мисочку з порізаними огірками і сідає.

 

   Осінь. Тепер ще соняшника попросимо, щоб приніс нам олійки.   Вінегрет з олією смакує краще. Соняшнику, ходи і ти до нас!

 

  Соняшник.

Я — соняшник. Швиденько виростаю.

До метрів двох за літо досягаю.

Ще корінь метрів три, листочки черешкові,

А квіти, ніби сонечка — чудові!

Культура пречудова я, олійна!

Корисна для людей, надійна.

Олію із насіння виробляють,

З лузги насіння — спирт і дріжджі мають.

Куди не глянь — корисна я рослина,

Тому і сіє соняшник людина.

 

             Дає пляшку з олією, сам сідає.

 

            Діти всі овочі пересипають у велику миску, перемішують, поливають олією, солять. Усіх запрошують до столу. Баба виносить ще й гарбузову кашу в макітрі і ставить на стіл.

 

Баба. Частуйтеся, добрі люди,

            Хай у нас все добре буде,

            Їжте всі салат і кашу

            І любіть родину нашу.

 

 

Осінь. Дякуємо вам за добру гостину. Нам час іти в дорогу, бо ще роботи багато у мене і у моїх місяців. Дякуємо щиро.

 

Дід. Ставайте всі хутенько та заспіваємо пісню гарненьку.

 

Пісня «ПШЕНИЧКА»

 

А небо блакитне і сонечко сяє,

А в небі високо там жайвір співає.

Співає, щоб добре усім було жити,

У полі, в родині пшеничечка й жито!

 

Приспів:

Ой, пшеничечка, пшеничка,

Золоті зернята,

Щоб була в нас Україна

Щедра і багата!

 

А вітер пшеничку, як море, гойдає,

А в небі високо там жайвір співає.

Співає, щоб добре усім було жити,

У полі, в родині пшеничечка й жито!

 

Приспів: