Сценарій Т.Г. Шевченко «І нам послав його Господь аби зцілилась Україна» Усний журнал 3-4 клас

Т.Г. Шевченко

«І нам послав його Господь аби зцілилась Україна»  

Усний журнал

3-4 клас

Мета. Ознайомити учнів з життям і творчістю Т.Г.Шевченка,  вшановувати  пам’ять видатного художника слова. Формувати культури мовлення через красу й багатство рідної мови.

 

2 або 3 ведучих читають текст. Учні декламують вірші.

 

2 слайд

Він був сином мужика – став володарем в царстві духа.

Він був кріпаком – став велетнем у царстві людської культури.

                                  І.Я. Франко

3 слайд

Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії  в родині селян-кріпаків Григорія Івановича та Катерини Якимівни Шевченків.

 

4 слайд

Не  називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину…

           Т. Шевченко “Якби ви знали, паничи… 1850”

 

    «І ось стоїть переді мною наша убога, стара біла хата з потемнілою солом’яною покрівлею та чорним димарем, а коло хати на причіпку яблуня з червонобокими яблуками, а круг яблуні квітник — улюбленець моєї незаміжньої сестри, моєї терплячої, моєї ніжної няньки! А коло воріт стоїть стара розлога верба з засохлим верхів’ям, а за вербою — клуня, омочена стіжками жита, пшениці й різного, всякого збіжжя; а за клунею косогором піде вже сад! Та який сад!.. густий, темний, тихий, одне слово, іншого такого саду немає на цілому світі. А за садом левада, а за левадою долина, а в долині тихий, ледве журкотить, струмок, оброслий вербами й калиною та окутаний широколистими темно-зеленими лопухами; а в цьому струмку під навислими лопухами купається опецькуватий білявий хлопчик...»

 Т. Шевченко. Княгиня 1853                                                                                                                                      

5 Слайд

    Батько змушений був чумакувати, а також возити панську пшеницю до Одеси, Києва й інших міст. Тарас трохи підріс, батько брав його з собою.

 

6 Слайд

    Уже з дитячих років виявляється в Тараса надзвичайна допитливість розуму, особлива вразливість натури. Наймилішим же заняттям для нього, що перетворювалося на справжнє свято, були оповіді про минуле. Він міг слухати їх годинами, живо уявляючи ті картини й події.

     Батько Тараса Григоровича був грамотний і досить обізнаний. Часто й охоче він переказував житія святих та подвижників благочестя.

 

7  Слайд

Рано вмерла його мати, лишивсь сиротою,

Не міг раду собі дати з горем і журбою.

 

Шевченко згадує …

Та  матір добрую мою

Ще молодою – у могилу

Нужда та праця положила.

Та батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!..

 

   Помираючи, батько казав родичам: “Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе”.

 

8  Слайд

Були у Шевченка брати й сестри рідні.

Всі кріпаки, всі сироти, усі дуже бідні.

Були сестрички Яринка,

Маруся та братик Микита.

Малим його забавляла найстарша Катруся.

 

9 Слайд

Пізніше Тарас Шевченко у вірші  “І золотої й дорогої…”  згадує про своє дитинство

 

І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль

Моєї долі молодої:

А іноді така печаль

Оступить душу, аж заплачу.

А ще до того, як побачу

Малого хлопчика в селі.

Мов одірвалось од гіллі,

Одно-однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині.

Мені здається, що се я,

Що це ж та молодість моя.

     Т. Шевченко  І золотої й дорогої… 1849

 

10 Слайд

   Тяжко жити сиротою в наймах. Ким тільки він не був: і пастухом, і погоничем, і нянькою, і воду носив школярам. Своє дитинство він згадує і яскраво описує у вірші «Якби ви знали, паничі», «Не називаю її раєм», «І золотої, й дорогої», «Мені тринадцятий минало», «Думка» 

 

10 Слайд  

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом…

Поглянув я на ягнята –

Не мої ягнята!

Обернувсь я на хати –

Нема в мене хати!

     Т. Шевченко N.. N. (Мені тринадцятий минало) 1847

 

11 Слайд

     Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа пристрасть до малювання. Він шукав у навколишніх селах учителя малювання. Працював і то у одного маляра, то в іншого. Але вони не поспішали вчити Тараса малюванню, а давали роботу по господарству.

 

12 Слайд

   Наприкінці 1828р. Тараса взято до поміщицького двору прислужувати молодому пану Енгельгардта. 

   Вигадуючи вільні хвилини, хлопець копіює картини, що прикрашали панські покої.

    Відомий факт, як заставши одного разу свого козачка за таким заняттям, Енгельгардт наказав влаштувати тому екзекуцію, за те, що насмілився малювати вночі, запаливши свічку.

 

13 Слайд

   У 1830 році пан, а з ним і Тарас виїхати до Петербурга.

   Коли настав сезон білих ночей, уриваючи години від сну, заходив Тарас у літній сад і змальовував там скульптури. Це був період надзвичайного творчого піднесення митця. Саме в цей час він робить і перші поетичні спроби — з’являється балада «Причина».

 

14 Слайд

   У квітні 1838 Тараса Григоровича Шевченка друзі викупили у пана, продавши на аукціоні картину Карла Брюллова.

 

15 Слайд

А з наступного дня він уже відвідував рисувальні класи Академії і скоро став одним з найулюбленіших учнів К.Брюллова. За час навчання одержав 3 срібні медалі за свої художні роботи.

 

16 Слайд

…Живу, учусь,

нікому не кланяюсь,

і нікого не боюсь…

велике щастя бути вольним чоловіком…

                            

 Так Т. Шевченко писав в листі до брата Микити 15 листопада 1839

 

17 Слайд

   В цей час він пише вірші. У квітні 1840 року з’являється друком «Кобзар». Журнали та газети Петербурга одразу ж помістили рецензію на цю книгу. Усі вони одностайно відзначили високий талант, неповторну емоційну інтонацію, образність, народний колорит, щирість і самобутність видання.

 

Не жилось йому спокійно на білому світі.

Всю неправду, всі нещастя, що душили груди

Виливав він на папері піснею між люди.

Серце мліло від горя людського

Й викресало гордо й сміло Тарасове слово.

 

18 Слайд

А вже цар та пани прелюті

Налякались того слова, бо люди розкуті

Підуть волю здобувати, кайдани ламати,

Із неволі народ визволяти…

Тому й засудили  судом хижим

Судді недоріки і на каторгу загнали

Мало не на віки.

 

   Царський уряд, боючись сили полум’яного Шевченкового слова, заслав поета у солдатчину, в далекі казахські степи. Йому було "Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати". Художнику зв’язали руки, поетові закрили рота.

 

19 Слайд

      8 червня 1847р. Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської кріпості, де він мав відбувати солдатську службу. Почалися місяці  принизливої муштри.

 

20 Слайд

      Всупереч усьому у вигнанні він потай писав і малював і створив чимало поетичних творів, зробив багато малюнків, портретів, картин, з яких складається цілий альбом.

     Свої нові твори він потай записував до саморобних “захалявних” зошитків, які згодом дістала назву “Мала книжка”. В Орській кріпості поет написав 21 твір.

 

21 Слайд

10 років був Шевченко на солдатській службі і з казахами в їх краю жив у щирій дружбі. А в засланні згадував про свою рідну Україну.

 

22  Слайд

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

Прилітайте, сизокрилі

Мої голуб'ята,

Із-за Дніпра широкого

У степ погуляти

З киргизами убогими.

                         Т. Шевченко Думи мої, думи мої… 1847

23  Слайд

 На службі Тарас Шевченко тяжко захворів. Його друзі почали клопотати про його звільнення. Та тільки 1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях.

    У Нижньому Новгороді Шевченко написав поеми “Неофіти”, “Юродивий” (незакінчена), ліричний триптих “Доля”, “Муза”, “Слава” та доопрацьовував свої “невільницькі” поезії, які переписував у “Більшу книжку”.

 

24 – 27 Слайд

   Тарас Григорович не втрачав любові до життя, до малювання, до поезії. Особливо чутливий він був до сприйняття чудової української природи. Колоритні пейзажі рідної землі - "садок вишневий коло хати", могутній сивий Дніпро, широкі степи з почорнілими на них могилами, вітри, що пахнуть черебцем і м’ятою, переливний блиск ковили, безкрайні обрії - все це знав і любив Тарас.

 

28– 29 Слайд

        Постала у віршах Шевченка нещасна, поневолена Україна. З кров’ю в серці писав він про страждання рідного народу, про муки підневільного життя. Гнівними словами картав поет царство панів і чиновників.

 

30– 32 Слайд

Він бачив свою Вкраїну вільною, а людей – веселими і щасливими.

 

Як не бачить того лиха, то скрізь здається любо, тихо,

І на Україні добро. Між горами старий Дніпро,

Неначе в молоці дитина, красується, любується

На всю Україну. А понад ним зеленіють

Широкії села, а у селах у веселих

І люди веселі.

 

33 Слайд

   Поет поїхав в Україну, хотів поселитися тут, писати, працювати. Не пустили його в Україну, заарештували, наказали виїхати до Петербурга. Він мусив виконати цей наказ.

 

34  Слайд

А 10 березня 1861 року Тарас Григорович помер. Поховали його в Петербурзі на Смоленському кладовищі. Та чи могли люди забути і не виконати ще один заповіт?!

Як умру то поховайте мене на могилі,

Серед степу широкого, на Вкраїні милій.

Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі

Було видно, було чути, як реве ревучий.

 

   І у травні того ж року перевезли його прах в Україну. Поховали його на Чернечій горі, поблизу Канева. На цій горі поховано три гетьмани війська козацького – Підкова, Кішка, Шах. Тут же поховали і генія поетичного слова, великого художника, патріота і борця за свободу Т.Г.Шевченка.