Сценарій тематичної лінійки присвяченої 153 – й річниці з дня народження Лесі Українки «Безсмертна Леся Українка була і є навік жива»

                 

  Сценарій тематичної лінійки присвяченої 153 – й річниці з дня народження Лесі Українки «Безсмертна Леся Українка була і є навік жива»

                                                                       

Мета: передати силу і глибину поетичного світу Лесі Українки, виховувати любов до українського поетичного слова, до Вітчизни, до творчої спадщини поетеси, почуття прекрасного.

                                                                                              Є люди, як свічки,

                                                                                              Згоряють, відходять у небуття

                                                                                              Є люди, як зірки,

                                                                                              Горять і світять все життя.

 

 1. Сьогодні – день народження Лесі Українки.  

    2. Ії спадщина - це багатюще джерело краси і творчого духу народу, з якого черпати усім живущим і прийдешнім поколінням чисту воду, брати наснагу для життя і праці.

              

               1.Леся Українка – геніальна дочка українського народу.

     

        2. 153 років тому, 25 лютого, на Волині, у Новоград Волинську, у сім’ї Косачів народилась донька. Синьоока білява дівчинка із душею гордою і ніжною, серцем лагідним і чистим. Характером сильним, волею незламною.

      Мама назвала її Лесею.

   1. Леся була другою дитиною в сім’ї Олени Петрівни і Петра Антоновича Косачів.         Мати, відома письменниця Олена Пчілка, займалася вихованням дітей (в сім’ї їх було шестеро) і вела культурно-громадську діяльність.

    Батько - громадський діяч, юрист за освітою, був людиною лагідною і правдивою.

    У сім’ї панувала атмосфера поваги до народних звичаїв і традицій, до української культури.

       Багато уваги батьки приділяли вихованню дітей.         

  2. Зростала Леся серед чудової волинської природи. В краю соснових борів, блакитних лісових озер, росистих лук. Таємнича природа і багаті фольклорні традиції волинського краю щедро напували багатющу уяву Лесі.

  1. Дівчинка росла веселою, жвавою і допитливою. Була здібною і працьовитою, товаришувала з сільськими дітьми.

  2. Коли Леся навчилась читати, то улюбленими її творами стали вірші Т. Шевченка, українські народні казки, грецькі міфи, книжки про дивовижні подорожі мандрівників.

  1. Вона любила співати, танцювати, та імпровізувати.   

Разом з братами і сестрами брала участь у народних святах. Одягали українські костюми, співали пісні, грали народні ігри.  

  2. Волинський фольклор вражав дівчинку своєю міфологією з її мавками, перелесниками, русалками.

    Пісня, казка, легенда, на все життя полонили уяву майбутньої поетеси.

         Пізніше вона написала:

Давно, в дитячий любий вік,

В далекім ріднім краю

Я чула казку. Чула раз,

І досі пам’ятаю

 

  1. Дівчина рано почала складати вірші. Батьки їй в цьому допомагали, а вона  казала:  « -Поезія є всюди хоч не всякий її бачить.”

   

  2. Доля розпорядилася так, що нагородила Лесю дивовижними здібностями і водночас змусила виборювати життя в щоденних муках і стражданнях.

      1. У 10 років на святі Водохреща  вона застудилася і тяжко захворіла на туберкульоз кісток. Відтоді хвороба не покидала її.

      Дівчинка витримала кілька операцій, часто виїздила на лікування в Крим,  Одесу, Болгарію, Німеччину, Італію, Єгипет, Грузію.

   2.  Щоденна боротьба з болем гартувала Лесину волю. Відраду і фізичне заспокоєння приносила праця.             

   1. Леся дуже любила малювати, захоплювалась музикою, старанно вчилась грати на фортепіано, і  вважала що з неї був би кращий музика, ніж поет.

   2. З болем прощалася з інструментом, якому виливала всі свої радощі .

 

До мого фортепіано

   Мій давній друже! Мушу я з тобою

   Розтатися надовго... Жаль мені!

    З тобою звикла я ділитися журбою,

                                           Сповідувать думки веселі і сумні.

 

                                              Розтаємось на довго ми  з тобою!

                                          Зостанешся ти в самоті німій,

   А я не матиму де дітися з журбою...

    Прощай же, давній, любий друже мій!

       1. Та гри на фортепіано зовсім не покидала – це була її втіха та розрада.     

       2. Хвороба спричинила до того, що дівчинка зовсім не ходила до школи. Але з її наполегливістю, старанням, працьовитістю, здобула глибокі і різносторонні знання.                      Особливо добре знала літературу – вітчизняну і світову. Вивчила 10 мов, що давало їй змогу читати в оригіналі  твори багатьох письменників світу і перекладати їх.         Допомагаючи  братові Михайлу у навчанні, сама досконало вивчила історію стародавнього світу.

          1. А в 19  років для молодшої сестри написала підручник “Стародавня історія східних народів», що  в 1918 році був виданий як  підручник для національної школи.

           2. Її розум, освіта вражали.  Швидкому росту письменницьких здібностей Лесі Українки сприяли творча атмосфера, в якій вона зростала та ії оточення.

        Сама поетеса казала, що їй було легко вийти  на літературну дорогу,- “бо я з літературної  родини походжу”.

           1. Дядько Лесі  - Михайло Драгоманов – видатний  український діяч культури, ввів дівчинку  у світ культури  різних народів, консультував з найрізноманітніших питань.

           2. Багато обставин у дитинстві Лесі Українки  формували її світогляд. Коли дівчинці було 9 років, за революційну діяльність заарештували її тітку. Ця подія надзвичайно схвилювала Лесю і вона написала вірш ”Надія” – перший відомий нам твір Л.Українки:

                                                Ні долі ні волі у мене нема,

                                                        Зосталась тільки надія одна:

                    Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

                    Поглянуть іще раз на рідну країну,

                        Поглянуть і ще раз на синій Дніпро ,-

                    Там жити чи вмерти, мені все одно;

 

       1. Глибоко вразила Лесю трагічна загибель у каторжанській  тюрмі Забайкалля Марії Ковалевської – найближчої маминої товаришки.

         Відтоді в душі маленької дівчинки в майбутньому великої поетеси проростали зерна непокори, розуміння того,  що вона живе у неспокійний час.

 

         2. Уперше  ім’я Лесі Українки  з’явилось у журналі «Зоря», де був надрукований вірш «Конвалія». Їй тоді було 12 років. 

         1. Потім у Львові вийшла перша поетична збірка, названа дуже романтично і символічно – “На крилах пісень”.

         2. На крилах своєї музи понесла Леся українську поезію у широкий світ.

         1. Боротьба і праця. Таким було життя.

         2. Було і кохання. Сергій Мержинський, революціонер – романтик, закоханий у Лесині очі, в яких стояла лісова прохолода, надвечірня зажура, тепло сонця.

             Коротким було щастя . Він помер у неї на руках .

І було горе ...І був відчай ...

Уста говорять :”Він навіки загинув!”

А серце каже :”Ні, він не покинув”.

Ти чуєш як бринить

Струна якась тремтяча?

Тремтить – бринить, немов сльоза гаряча,

Тут в глибині і б’ється враз зі мною:

-             “Я тут, я завжди тут , я вся з тобою!”

І кожний раз, коли почне бриніти,

Тремтять в моєму серці тії квіти ,

Що не хотів їх у труну ховати,

Тремтять і промовляють враз зо мною

“Тебе нема, але я все з тобою.”

 

           1. Тим часом  слава поетеси ширилась по Україні.

           2. Іван Франко ставить її творчість разом з Кобзаревою.

           1. Найкоштовнішою перлиною є драма-феєрія «Лісова пісня».

 За ії словами за 10-12 днів вона створила чудовий сплав, де краса недоторканої природи, дивний світ наївної народної міфології протистоять людській убогості і безкрилості.

            2. Сила «Лісової пісні» в тому, що в ній злилися в одне ніжна мелодія поетичного слова і надія, що доброта, щирість, самопожертва можуть стати порятунком для людського духу. А останній монолог дочки лісу – Мавки – звучить як заповіт самої поетеси.

                                    Мавка

                         О, не журися ти за тіло!

                         Ясним вогнем засвітилось воно,

                        Чистим, палаючим, як добре вино,

                        Вільними іскрами вгору злетіло.

                        Легкий, пухкий попілець

                       Ляже, вернувшися, в рідну землицю,

                       Вкупі з водицею зростить вербицю,-

                      Стане початком тоді мій кінець.

 

      1. До останніх днів хвора Леся Українка зберігала бадьорість настрою і духу.

      2. Вона померла в грузинському м. Сурамі 1 серпня 1913 року у віці 42 років.

          Тіло перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.

          Попрощатися з нею прийшло так багато людей, що спинився рух трамваїв.

 

      1. Велику спадщину залишила нам Леся Українка: це і переклади, і поезія, і драматичні твори.

      2. Її твори перекладені багатьма мовами світу. Її творчість увійшла у безсмертя.

      1. Але кожен повинен відкрити поезію Лесі Українки для себе сам, узяти те, що потребує.

 

      2. Багато поетів з різних країн присвятили вірші свої Лесі Українці.

           Олена Журлива - “Пам’яті Лесі Українки”

 

Я знала Лесю Українку

Живу, тривожну, молоду,-

Вона, мов квітка у барвінку,

Цвіла в поліському саду.

 

Вітри піснями захлинались,

Ліси шуміли навкруги

І в срібні роси одягались

Ранкові в маревах луги.

 

Ходила Мавка – чарівниця.

Когось шукала між дерев,

І знав, хто їй ночами сниться,

Мешканець лісу – дядько Лев.

 

Не стерлась райдужна сторінка.

Не вмерла пісня лісова,

Безсмертна Леся Українка

Була і є навік жива.