Сценарій "Тепло сімейного вогнища"

Тепло сімейного вогнища

Голос за кулісами: Сім’я – що значить це, то кожен знає,

Хто зріс в сім’ї і хто сім’ю сам має.

І хоч як не приховуй, не таї:

Залежить наше щастя від сім’ї.

Якщо міцніє хоч одна родина-

Міцною стане  й наша Україна.

 

Танець (______________________________)

Під музику заходять ведучі_____________________

Вед.: Родино, дорога родино!

Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки!

Отож зібралися ми нині

На святі нашім гомінкім,

Щоб поклонитися родині

І побажати щастя всім.

 

Вед.: Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно,

Кладе на вкраїнський рушник.

Бо ж нашому народу нема переводу

Хай пісня єднає коріння святі,

Дай, Боже, нам віру і братню згоду

На довгії роки, на вічні роки.

 

Вед.: Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром

Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі,

Щоб жилось у правді, щоб жилось у мирі.

(ставлять коровай і свічку)

Хай цей хліб, що нагадує вам рідний дім, стане символом родинного свята. А вогник і тепло цієї свічки живить ваше родинне багаття, буде оберегом від усяких негараздів.

Ще з давніх-давен із хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей. Усім, хто приходив із чистими помислами підносили цю давню слов’янську святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб символізувало згоду, пошану до тих, хто їх подавав.

Пісня: (Батькам______________)

Вед.: На світі білому єдине,

Як і дніпрова течія, 

Домашнє вогнище родинне, 

Оселя наша і сім´я.

В щасливі і в тяжкі години — 

Куди б нам не стелився шлях 

Не гасне вогнище родинне, 

В людських запалене серцях.

 

Вед.: Одягни вишиванку на свято,

Тут намітку життя кольорів,

Ту що дід твій одягався із татом

І носити тобі заповів.

Не забудь із якого ти роду,

Де коріння твоє поросло,

Край люби свій, ту тиху природу,

Чим заквітчане наше село.

Одягну сорочку на велике свято,

Пригорнусь до мами, як мале дитя.

Дякую, рідненька, моя мила ненько,

За любов велику, що мені дала.

 

Пісня _________________________________

Вед.:  Мати й батько – найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Вони нам дарують життя. Вони вчать нас правил життя між людей, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова. І перше слово, що вимовляє дитина – це слово «мама».

Ще в колисці немовля
Слово МАМА вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати, матинка, матуся,
Мама, мамонька, мамуся!
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!

 

Вед.: Бережіть батьків, шануйте щиро,

Не пускайте старість на поріг

Їм треба спокою і миру,

І любові чистої, як сніг.

Не торкнися необачним словом,

Грубістю, байдужістю не рань,

Бо у серці маминім любові –

Не ріка, не море – океан.

Мамо, матусенько, мамочко, ненько

Матінко усміх твій ніжний ловлю.

Мамочко рідна моя, дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю.

 

Дівчинка:   МОЛИТВА ЗА МАМУ

Є в мене найкраща на світі матуся,
За неї до Тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком
До Тебе, небесна Ісусова Ненько.

Благаю у Тебе дрібними словами
Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ та й у люди,
Щоб ними раділа-пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні
До Тебе, Царице, на соняшнім троні.

 

 Пісня _________________________________

Вед.: Дітям для щастя потрібні не лише материнські руки, а й батьківське мужнє серце. Справді – батько господар у домі. Роль батька у сімї неоціненна. Він суворий і вимогливий. Його любов до дітей стримана і врівноважена.

Вед.: Я до любого тата звертаюсь,

Хочу в словах передати тепло,

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

Щоб у душі його сонце цвіло!

Татку, татусеньку, таточку, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Таточку, хочу тебе я обняти,

Ти мій порадник, заступник і друг!

 

Вед.: Батьку любий, тату милий,

Нинішньої днини
Ти від нас прийми щиренький

В добрую годину.
Цей дарунок — щире слово,

Щире побажання,
Щоб прожив багато літ,

Не зазнав страждання.

Пісня ________________________________________

 

 

 

Вед.: Наша родина – це не тільки мама і тато. Що то за родина, в якій немає старійшин роду, тобто бабусь і дідусів! Бабуся – берегиня роду, невгамовна трудівниця, її руки не знають спочину ніде і ніколи. Вона прожила у світі удвічі більше, ніж тато і мама. Ми для неї – удвічі дорожчі, бо діти її дітей.

 

Вед.: Чому так багато довкола тепла?

Це ж моя бабусенька його принесла!

Скільки у бабусі сонця і тепла

Скільки в неї радості, щедрого добра!

У душі бабусі — почуттів глибінь,

А в очах бабусі — неба ніжна синь

У руках невтомних — праця без кінця,

А в устах ласкавих — мова мудреця.

Як же не любити бабцю дорогу?

Я перед бабусею завжди у боргу.

 

Вед.: Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини. Кожна зустріч з дідусем для нас своєрідне відкриття, мудра книжка, з якої ми відкриваємо таємниці, розгадуємо життєві загадки.

 

Вед.:  Мій сивий, лагідний дідусь, 
Я до землі тобі вклонюсь. 
За теплоту твою і ласку, 
За мудре слово, гарну казку.

Варт пошани сивий волос

І старий тихенький голос.

До тих зморщок придивіться

Станьте ближче, поклоніться!

 

Пісня ________________________________________

Вед.: Батькова хата, мамина пісня, дідусева казка, бабусина вишиванка, батькова криниця – усе це родовідна пам'ять, наші обереги. Берегиня – це наша оселя, в якій ми народилися і живемо. Усе, що ми в ній надбали від батьків і дідусів, чим збагатилися й освятилися – хатнім пожитком, дітьми, згодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у цій хаті – це все Берегиня.

Вед.: У цій хатині – корінь нашого роду, щось одвічне, як життя. Хата як людина, уміє плакати й усміхатися, вона може бути весела і сумна, пихата й доброзичлива. Все залежить від того, яка родина в ній мешкає.

Вед.: Саме в хаті твориться людська доля, складаються пісні й легенди. Там люди переймаються буденними клопотами, народжуються і вмирають, щоб поступитись місцем прийдешнім поколіннями.

Вед.: Немає у нашій залі людини, яка б не відчула біль утрати рідної людини. Хтось втратив матір, батька, бабусю, дідуся, сестру чи брата, дитину… Ця пісня прозвучить у пам'ять про тих, кого ми вже не зможемо ніколи запросити на свято і привітати. Але маємо надію, що десь здалека воно бачать нашу скорботу.

 

Вед.: Ми всі – український народ, який складається з родин – малих і великих дружних і працьовитих. Родина до родини – народ. А щоб нашому українському роду не було переводу, потрібно берегти його, шанувати. Сьогоднішнє наше свято – це освідчення в любові до своєї сімї, бажання зробити для неї щось приємне.

 

Лист з майбутнього (зачитую)

 

Ми в далекі мандруєм світи,

Повертаємось в отчий свій край,

Щоби знову стежками пройти,

Які стереже молочай.

 

Стрічають нас мамині квіти

І батька замріяний сад.

Ми мамині й татові діти,

Несем їм весну в листопад.

 

Їм паморозь голову вкрила,

Років повен двір намело,

Та ми їм підставимо крила,

Щоб легше їм в світі було.

 

Несемо у батьківську хату

Найкращі свої почуття.

Хай довго живуть мама й тато

Зігріємо їхні серця.

 

Пісня________________________________________

Дякуємо за увагу!