Сценарій «Уклін Кобзарю»

Мета. Розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати у дітей уміння працювати в команді; розвивати здатність до взаємодії; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; прищеплювати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія.

Обладнання: українські рушники, портрет Т.Г.Шевченка, дитячі малюнки до віршів поета, штучні квіти, українські віночки, вислови Т.Г.Шевченка., аудіозаписи пісень на на вірші поета, картки з зі словами до вислову.

І. Вступна частина

(Сценка. Біля імпровізованої хати сидить батько, мати, дитина.)

Дитина (звертається до батьків)

Любий тату, милий тату!

Ти скажи, навіщо хату

Рушниками ми прибрали,

Ніби в свято великоднє?

День який у нас сьогодні,

Що квіток отак багато?

Батько

Так, у нас сьогодні свято!

Дитина (до матері)

Мамо, що ж за свято нині?

Мати

Та Тарасове, дитино!

Знай, колись, моє серденько,

Був у нас Тарас Шевченко.

Дитина

Хто ж він був нам, люба ненько?

Мати

Наймиліша всім людина

І найкращая перлина,

Яку має Україна,

Наша рідна країна.

Учениця 1.

Іде весна, іде весна,

Мов квітонька прекрасна.

І спогад нам несе вона

Про віщого Тараса.

Учениця 2.

 Гомін  лине про країні

Сонячно, крилато.

Гомонить Дніпро із степом

Про велике свято.

Учениця 3.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам`ять Шевченка.

Вчитель

По всій нашій милій Україні, зараз проходять Шевченкові дні. І ми сьогодні зробимо уявну подорож Шевченківськими дорогами.

Ведучий 1. 9 березня 1814 року в селі Моринця на Черкащині в сім’ї кріпака  народився хлопчик, якого звали Тарасом. Хлопчик ріс лагідною, чуйною та щирою дитиною. Найбільше він любив свою матінку.

 (Інсценізація! «Розмова малого Тараса з матір’ю»)

Куточок української хати. Заходить жінка, вбрана в селянський одяг, несе запалену свічку,ставить на столик біля портрета Т.Шевченка. до неї підходить хлопчик.

Хлопчик - Матусю,а правда що небо на залізних стовпах стоїть?

Мати  -  Так синочку правда   (Жінка сідає на лаву,хлопчик сідає біля неї).

Хлопчик  - А чому так багато зірок на небі?

Мати – Це коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик – Бачив,матусю,бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?

Мати – Бо коли людина зла,заздрісна,скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро,тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Хлопчик – Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати – Старайся, мій хлопчику.

Ведучий 2. Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка « в науку». За найменшу провину дяк карав своїх учнів різками.

Ведучий 1.Гірке дитинство випало на долю Тараса. Коли йому було 9 років радість і втіха потьмарилися горем: померла мама. І почалося страшне сирітське життя біля мачухи. Чужа недобра жінка дуже погано ставилася до Тараса. Її дратували його мрійність, гаряча вдача. Коли Тарасові виповнилося 11 років, помер і батько від злиднів і важкої роботи. Залишився хлопчик сиротою.

Ведучий 2. З самого дитинства Тарас прагнув до знань. Навчився читати, писати, співати, а особлива любов була до малювання. Шевченко дуже  любив рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки, рано-вранці чи увечері, і дивився: як ростуть верби на берізки, чи слухав, як пташки співають в гаю,  бачив як сонечко увечері сідає. А потім складав вірші.

ІІ. Поетична  творчість Шевченка

(діти декламують вивчені заздалегіть вірші Т.Шевченка та прикріплюють штучні квіти на умовний вінок)

Вчитель. Ми прослухали вірші, дякую всім. А зараз я пропоную для всіх присутніх вікторину по творчості Т.Г.Шевченка  "З якого твору?"

...Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

                     ("Садок вишневий коло хати")

...Село неначе погоріло,

Неначе люди подуріли,

Німі на панщину ідуть

І діточок своїх ведуть!

                      ( "І виріс я на чужині" )

...Чого так весело було?

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

                       ("Мені тринадцятий минало")

Ще треті півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

                     (Поема "Причинна. Уривок "Реве та стогне Дніпр широкий")

...А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

                      ("Тече вода з-під явора")

...І усміхнулася небога.

Проснулася - нема нічого...

На сина глянула, взяла

Його тихенько сповила...

                      ("Сон")

...Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

                      ("Тече вода з-під явора")

Вчитель. А зараз я пропоную доповнити ці рядки потрібними за змістом словами.

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до ... (води).

                                                Дивлюся, аж світає,

                                                Край неба палає,

                                                Соловейко в темнім гаї

                                                Сонце ... (зустрічає).

 

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у ... (гаї).

                                                Тече вода з-під явора

                                                Яром на долину.

                                                Пишається над водою

                                                Червона ... (калина).

На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина ... (годувать).

                                                 В лиху годину,

                                                 Якось недавно довелось

                                                 Мені заїхать в ... (Україну).

 

Ведучий 1. В своїх віршах та поемах Т .Г.Шевченко описував і тяжке життя народу , яке не обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.

Ведучий 2. Тарас в дитинстві любив слухати, як співала його сестра Катря. Слухав, завчав  слова і сам співав. Дуже любив слухати пісні і думи старих кобзарів.

Ведучий 1.Багато віршів ,написаних  Т.Г.Шевченком,покладені на музику (72 вірша Кобзаря стали піснями , це «Думи мої ,думи», «Тополя», «Реве та стогне Дніпро широкий», «Стоїть гора висока», «Заповіт», «Зацвіла в долині червона калина»)

Звучить пісня на вірші Т.Г.Шевченка і дівчатка в українських костюмах виконують танок.

Ведучий 2.Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. Є гарне прислів’я  “Світ не без добрих людей”. Земляки – художники побачили в ньому  талановиту людину і викупили з неволі, допомагали з навчанням в Академії  мистецтв.

Ведучий 1. І в той час Тарас написав багато творів,  які увійшли до збірки” Кобзар”. Згодом ця назва стала символом творчості поета, адже він і є великим співцем українського народу.

ІІІ. Шевченко- художник

Ведучий 2. Т. Г. Шевченко був не лише поетом, а ще був й талановитим художником. Багато своїх живописних творів залишив нам у спадок.

Ведучий 1.Він написав понад 1000 картин. За свої малюнки  Шевченко був нагороджений трьома срібними медалями. Малював портрети, автопортрети, пейзажі, картини про життя народу.

Ведучий 2. Давайте уявимо, що ми завітали на виставку малюнків “Вірші Т.Г. Шевченка в малюнках” Ці малюнки зроблені нами з любов’ю до поета Т.Г. Шевченка, до нашої рідної України.

(Презентація малюнків учнів до віршів Т.Г.Шевченка)

IV. Ми тебе не забудем, Тарасе!

Ведучий 1.9 березня 1861 року Шевченку минуло 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т.Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

Ведучий 2.Т.Шевченко залишив нам заповіт, щоб дізнатися який треба попрацювати. 9 учнів беруть листочки з надписами і становляться під номерами. Ось і вийшло: «Учіться, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

(На картках слова під номерами, діти стають по-порядку, одна дитина читає)

Ведучий 2.Т.Шевченко залишив нам заповіт: «Учіться, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

Учениця 4.

Я, маленька українка,

Дев’ять років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він – дитя з-під стріхи,

Він – в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре, та не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

(Звучить пісня )

Вчитель: Щиро любив Т.Г.Шевченко рідну землю, природу України. Впродовж заходу ми всі разом плели вінок пам'яті Т.Г.Шевченку. Щиро вам всім дякую. На закінчення свята в пам'ять невмирущого Кобзаря прослухаємо пісню «Реве та стогне Дніпр широкий».