Уклін тобі, жінко

Жіноча доля у творчості Тараса Шевченка

Вч: В історії кожної нації є велична постать, яка уособлює дух, велич, силу, традиції народу. Для нас, українців, таким є Тарас Шевченко.  «Моя біографія – це історія мого народу», - писав Тарас Григорович. Поет возвеличив Україну,  весь український народ, а з ним і просту українську жінку.  Образ жіночої долі проходить через його поезію і життя.

 

Ведуча 1:Тарас Шевченко завжди захоплювався красою жінки, вболівав за її долю, мріяв бачити щасливою . Однією з провідних тем, котра хвилювала Тараса Григоровича, була жіноча доля. Шевченко не міг спокійно спостерігати за тяжким  життям українок. Його душа боліла, коли він бачив, як жінок зневажають, ганьблять, ними нехтують. Здебільшого поет писав про селянок-кріпачок, вдів, сиріт, покриток.

 

 Ведуча 2: Багато писав і про матір.  Мати – то найсвятіше на світі: «А хто матір зневажає, того бог карає». З Шевченком пов'язаний великий образ матері–страдниці: і тієї, що змушена втопити своє байстря, і тієї що у  хвилини відпочинку пестить свого сина і тільки уві сні бачить його вільну долю.  У нашім раї на землі

                        Нічого кращого немає,

                        Як тая мати молодая

                        З своїм дитяточком малим

 

Ведуча 1: З особливою душевністю писав Шевченко про гірку долю жінки. Жінку, яка вміє кохати, яка жертвується, яка здатна на подвиг заради своєї дитини. Ганна-наймичка все життя терпить пекельні муки, бачить свою дитину і мовчить , лише перед смертю розкриває правду:

   -Прости мене. Я караюсь

   Весь вік в чужій хаті…

   Прости мене, мій синочку!

   Я… я твоя мати… Та й замовкла…

 

Ведуча 2: Інсценізація балади "Причинна"  

1  Звучить пісня «Така її доля»

Дівчина зустрічається з хлопцем, беруться за руки,танцюють,  воркують. Той стелить жупан, сідають, щоразу ближче. Дівчина горнеться. Зупиняється пісня.

2  Козацький марш. Парубок встає, залишає жупан, поспішно виходить. Дівчина під марш піднімає жупан, тулить до себе, бігає по сцені, виглядає. Марш зупиняється.

3 Реве та стогне Дн Виходить дівчина, але розпатлана, в  сорочці, з жупаном. Стелить жупан, лягає.

Автор 1:І блідий місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

 

Автор 2: В таку добу під горою,

Біля того гаю,

Що чорніє над водою,

Щось біле блукає.

Може, вийшла русалонька

Матері шукати,

А може, жде козаченька,

Щоб залоскотати.

Не русалонька блукає:

То дівчина ходить,

Й сама не зна (бо причинна),

Що такеє робить.

 

Дівчина: (встала, жупан тулить)

Так ворожка поробила,

Щоб менше скучала,

Щоб, бач, хоча опівночі,

Спала й виглядала

Козаченька молодого,

Що торік покинув.

Обіщався вернутися, 

Та, мабуть, і згинув!

 

Автор 1:Дарма щоніч дівчинонька

Його виглядає.

 

Автор 2:Не вернеться чорнобривий

Та й не привітає,

Не розплете довгу косу,

Хустку не зав’яже,

 

Автор 1:Не на ліжко, в домовину

Сиротою ляже!

 

1 Запис пісні Така її доля...   (дівчина виходить зі сцени)

 

Автор 2: Вона все ходить, з уст ні пари.

Широкий Дніпр не гомонить:

Розбивши вітер чорні хмари

Ліг біля моря одпочить.

 

Автор 1: А з неба місяць так і сяє;

І над водою, і над гаєм,

Кругом, як в усі, все мовчить.

Аж гульк — з Дніпра повиринали

Малії діти, сміючись.

4  Музика для русалок (Навкарачки виходять в  білому 4 дівчат під музику)

Русалка 1: «Ходімо гріться!

Автор 2: закричали.

Русалка 2: Зійшло вже сонце!»

Мати русалок: (виходить в центрі теж в білому)

«Чи всі ви тута?

Автор 1: кличе мати.

Мати: Ходім шукати вечерять. 4  Музика для русалок

Р. 3 Пограємось, (ходять по сцені)

Р. 4 погуляймо

Р. 1 Та пісеньку заспіваймо:

 

Разом: Ух! Ух! (ритмічно притупують, беруться за руки)

Солом’яний дух, дух! (тупають)

Мене мати породила,

Нехрещену положила. (руки схрестити на грудях)

Місяченьку! (2 кроки вперед, руки вгору)

Наш голубоньку! (містично кличуть)

Ходи до нас вечеряти

У нас козак в очереті, (пішли по колу)

В очереті, в осоці,

Срібний перстень на руці;

Молоденький, чорнобровий,

Знайшли вчора у діброві.

Світи довше в чистім полі,

Щоб нагулятись доволі.

Поки відьми ще літають, (рачкують)

Поки півні не співають,

Посвіти нам... Он щось ходить!

Он під дубом щось там робить. (встають, тупотять)

Ух! Ух!

Солом’яний дух, дух! ( потупали, вибігають)

 

Автор 2: Ото ж тая дівчинонька,

Що сонна блудила:

Отаку-то їй причину

Ворожка зробила!

На самий верх на гіллячці

Стала... В серце коле!

Подивилась на всі боки

Та й лізе додолу.

 

Автор 1: Кругом дуба русалоньки  5 музика для русалок з дівчиною

Мовчки  дожидали; (виходить з жупаном дівчина, довкола неї русалки, вона лягає на жупан)

Взяли її, сердешную,

Та й залоскотали. (присіли, лоскочуть)

Довго, довго дивувались

На її вроду...( русалки вибігають зі сцени)

Треті півні: кукуріку! —

Шелеснули в воду.

 

Автор 2: А тим часом із діброви

Козак виїзжає;

Під ним коник вороненький

Насилу ступає.

 

Козак: «Ізнемігся, товаришу!

Сьогодні спочинем:

Близько хата, де дівчина

Ворота одчинить. (ходить)

А може, вже одчинила —

Не мені, другому...

Швидче, коню, швидче, коню,

Поспішай додому!»

    

    «Ось і дуб той кучерявий... (побачив)

       Вона! Боже милий!

       Бач, заснула, виглядавши,

       Моя сизокрила!»

 

Автор 1: Кинув коня та до неї:

 

Козак: «Боже ти мій, Боже!»

 

Автор 1: Кличе її та цілує...

Ні, вже не поможе!

 

Козак: «За що ж вони розлучили

Мене із тобою?» (ліг біля дівчини)

 

 

Автор 2: Ідуть дівчата в поле жати (кілька дівчат виходять на сцену)

Та, знай, співають ідучи,

Як провожала сина мати,

Як бивсь татарин уночі.

 

 6  Ой у вишневому саду Кілька дівчат виходять, співають, тримаючись за руки

Дівчата. Ой у вишневому саду  Там соловейко щебетав (ідуть по колу)

 (закладають руки за шию)…

 

Автор 1: Ідуть — під дубом зелененьким

Кінь замордований стоїть,

А біля його молоденький

Козак та дівчина лежить.

 

Автор 2: Цікаві (ніде правди діти)

Підкралися, щоб ізлякать; (підходять, заглядають)

Коли подивляться, що вбитий, —

З переполоху ну втікать! (з криками втікають)

 

Автор 1:Збиралися подруженьки,

Слізоньки втирають;

 

Автор 2:Збиралися товариші

Та ями копають;

      Автор 1:Прийшли попи з корогвами,

Задзвонили дзвони.

 

Автор 2:Поховали громадою

Як слід, по закону,

 

Автор 1:Насипали край дороги

Дві могили в житі.

 

Разом: Нема кому запитати,

За що їх убито. (Підбігають русалки, піднімають козака і дівчину,

ведуть до авторів, виходять дівчата  і всі кланяються)

1 Звучить пісня «Така її доля»         

 

Ведуча 1: .Кріпацька неволя - це доля рідних сестер Тараса Шевченка-Катрі,Ярини,Марії, - голубок  молодих, у яких «у наймах коси побіліють», це трагічна доля його першої трепетної любові - Оксани Коваленко, доля всіх нещасних жінок, що «німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть». Йому боляче бачити, що:   ... онде пiд тином
                                                             Опухла дитина голодная мре,
                                                             А мати пшеницю на панщинi жне…

 

Ведуча 2: Шевченко гнівно виступав проти жіночого безправ`я. Він ніби зібрав воєдино у своєму зболеному серці страждання поневолених жінок усіх епох і  розповів про них цілому світові.

 

Ведуча 1: Героїні поета - нещасні жінки. Згадаймо «Тополю», «Лілею» - це все жінки без щастя і долі. Більшість дівчат Шевченкового часу ставали жертвами чиєїсь розпусти, часто накладали на себе руки. Кожна жінка-жертва для поета рідна, дорога.

Ведуча 2: Шевченкові героїні вміють не тільки терпіти страждання, а й захищати себе. Оксана, божеволіючи, підпалює палати свого кривдника; Марина вбиває ножем пана, який знівечив її молодість; відьма горить гнівом, ненавистю до розпусника-пана.

 

 

Ведуча 1: На жаль, жодна жінка, описана Кобзарем, не знаходить щастя. Саме такою страдницею бачив поет її і в житті. «Наймичка», «Відьма», «Сова», «Сліпа», «Мар`яна -черниця», «Марія»… А серед них безмовною русалкою підноситься з дна ріки Катерина.

 

Ведуча 2: Інсценізація поеми Великого Кобзаря «Катерина»

 1Звучить пісня «Така її доля»  

Катерина  (відео Т.Г.Шевченко Катерина)  

Автор 1: Сидить батько кінець стола,
На руки схилився;
Не дивиться на світ божий:
Тяжко зажурився.
Автор 2: Коло його стара мати
Сидить на ослоні,
За сльозами ледве-ледве
Вимовляє доні:

 

Мати: (строго) "Що весілля, доню моя?
А де ж твоя пара?
Де світилки з друженьками,
Старости, бояре?
В Московщині, доню моя!
Іди ж їх шукати,
Та не кажи добрим людям,
Що є в тебе мати. (встає, зводить вгору руки)
Проклятий час-годинонька,
Що ти народилась!
Якби знала, до схід сонця
Була б утопила...
Здалась тоді б ти гадині,
Тепер — москалеві...
Доню моя, доню моя,
Цвіте мій рожевий! (обнімає, голубить)
Як ягодку, як пташечку,
Кохала, ростила
На лишенько... Доню моя,
Що ти наробила?..
Оддячила!.. Іди ж, шукай
У Москві свекрухи.(відштовхує)
Не слухала моїх речей, То її послухай.
Іди, доню, найди її,
Найди, привітайся, (сідає, повчає)
Будь щаслива в чужих людях,
До нас не вертайся!
Не вертайся, дитя моє,
З далекого краю...

Ох… (журиться, знову встає)
А хто ж мою головоньку
Без тебе сховає?
Хто заплаче надо мною,
Як рідна дитина?
Хто посадить на могилі
Червону калину? (обнімає)
Хто без тебе грішну душу
Поминати буде?
Доню моя, доню моя,
Дитя моє любе! (відштовхує)
…Іди од нас..." (сідає)

 

Автор 1: Ледве-ледве
Поблагословила:

Мати:"Бог з тобою!" (перехрестила)

Автор 2: та, як мертва,   На діл повалилась...

 

Автор 1:  Обізвався старий батько:

 

Батько:"Чого ждеш, небого?"

 

Автор 2: Заридала Катерина   Та бух йому в ноги:

Катерина:"Прости мені, мій батечку,
Що я наробила! (гладить, цілує руку)
Прости мені, мій голубе,
Мій соколе милий!"

Батько:"Нехай тебе бог прощає
Та добрії люде;
Молись богу та йди собі —
Мені легше буде".(сідає) Музика

Автор 1: Ледве встала, поклонилась,
Вийшла мовчки з хати;
Осталися сиротами
Старий батько й мати.

Автор 2: Пішла в садок у вишневий,
Богу помолилась,
Взяла землі під вишнею,
На хрест почепила;
Промовила:

 7  сумна музика тихо

Катерина: "Не вернуся!

В далекому краю,
В чужу землю, чужі люде
Мене заховають;
А своєя ся крихотка
Надо мною ляже
Та про долю, моє горе,
Чужим людям скаже...
Не розказуй, голубонько!
Де б ні заховали,
Щоб грішної на сім світі
Люди не займали.
Ти не скажеш... ось хто скаже,
Що я його мати!
Боже ти мій!.. лихо моє!
Де мені сховатись?...
Заховаюсь, дитя моє,
Сама під водою,
А ти гріх мій спокутуєш
В людях сиротою,
Безбатченком!.." (пішла)

 

Автор 1: Пішла селом,
Плаче Катерина;
На голові хустиночка,
На руках дитина.
Вийшла з села — серце мліє;
Назад подивилась,
Покивала головою
Та й заголосила.     7 сумна музика

 

Автор 2: Отаке-то на сім світі
Роблять людям люде!
Того в'яжуть, того ріжуть,
Той сам себе губить...

Автор 1: Де ж Катруся блудить?
Попідтинню ночувала,
Раненько вставала,
Поспішала в Московщину;
Аж гульк — зима впала.   8  запис завірюхи

 

Автор 2:Свище полем завірюха,
Іде Катерина (несе закутану дитину)
У личаках — лихо тяжке! —
І в одній свитині.
Іде Катря, шкандибає;
Дивиться — щось мріє...
Либонь, ідуть москалики...
Лихо!.. Серце мліє   9 музика для  військових

 

Автор 1: Полетіла, зустрілася,  Пита:

 

Катерина: "Чи немає   Мого Йвана чорнявого?"

1 Солдат: "Мьі не знаєм".

Автор 2:І, звичайно, як москалі,  Сміються, жартують:

2 Солдат:Ай да баба! ай да наши!  Кого не надуют!  9 музика для  військових вийшли

 

Катерина: Не плач, сину, моє лихо!   10 Плач дитини
Що буде, то й буде.
Піду дальше — більш ходила..
А може, й зустріну;
Оддам тебе, мій голубе,
А сама загину".

"Ходім, сину, смеркається,
Коли пустять в хату;
А не пустять, то й надворі
Будем ночувати.
Під хатою заночуєм,
Сину мій Іване!
Де ж ти будеш ночувати,
Як мене не стане?

З собаками, мій синочку,
Кохайся надворі!
Собаки злі, покусають,
Та не заговорять,
Не розкажуть сміючися...
З псами їсти й пити...
Бідна моя головонько!
Що мені робити?"

Надувся вітер; як повіє —
Нема нічого: скрізь біліє...
Та тілько лісом загуло.  8  запис завірюхи

Автор 1: Реве, свище завірюха.
По лісу завило;
Як те море, біле поле
Снігом покотилось.

Катерина: (без дитини) 9 музика для  військових

"Що, москалі?.. Де москалі?"
"Що ти? схаменися!"  "Де москалі, лебедики?"

 

Автор 2: Боса стала серед шляху,
Втерлась рукавами.
А москалі їй назустріч,
Як один, верхами.   (3 Солдати марширують) 9 музика для  військових

 

Катерина: "Любий мій Іване! (Іван відводить погляд)
Серце моє коханеє!
Де ти так барився?" (відвертається)

 "Чого ж утікаєш?
Хіба забув Катерину?
Хіба не пізнаєш? (гладить, обнімає)
Подивися, мій голубе,
Подивись на мене:
Я Катруся твоя люба.
Нащо рвеш стремена?" (виривається)

 "Постривай же, мій голубе!
Дивись — я не плачу.
Ти не пізнав мене, Йване?
Серце, подивися,
Їй же богу, я Катруся!"

 

Іван: "Дура, отвяжися!   Возьмите прочь безумную!"

Катерина:"Боже мій! Іване!
І ти мене покидаєш?   А ти ж присягався!"

Іван:"Возьмите прочь! Что ж вьі стали?  (2 солдати відривають її, вона знову до Івана)

Катерина:"Кого? мене взяти?
За що ж, скажи, мій голубе?
Кому хоч оддати (кулаками його в груди)
Свою Катрю, що до тебе
В садочок ходила,
Свою Катрю, що для тебе
Сина породила?
Мій батечку, мій братику! (падає в ноги, обнімає)
Хоч ти не цурайся!
Наймичкою тобі стану...
З другою кохайся...
З цілим світом... Я забуду,
Що колись кохала,
Що од тебе сина мала,
Покриткою стала... (встає)
Покриткою... який сором!
І за що я гину!
    Покинь мене, забудь мене,
    Та не кидай сина.
    Не покинеш?.. Серце моє, (просить)
    Не втікай од мене...
   Я винесу тобі сина". (побігла,

 11  тривожна музика,  солдати втікають)  (вбігла з дитиною)

Утік!.. нема!.. Сина, сина
Батько одцурався!
Боже ти мій!.. Дитя моє!
Де дінусь з тобою?
Москалики!голубчики!
Возьміть за собою;
Не цурайтесь, лебедики:
Воно сиротина;
Возьміть його та оддайте
Старшому за сина, (ложить сина)
Возьміть його... бо покину,
Як батько покинув, —
Бодай його не кидала
Лихая година! (іде, дитя плаче) 10 Плач дитини

 

Автор: Плаче бідна... А москалям  

Байдуже; минули.

 Чорнобрива Катерина
Найшла, що шукала.
Дунув вітер понад ставом —
І сліду не стало.  (виходить Кобзар з хлопчиком, сідають, 12  звучить гра на кобзі)

 

Автор 1:Ішов кобзар до Києва
Та сів спочивати,
Торбинками обвішаний
Його повожатий.
Мале дитя коло його
На сонці куняє,
А тим часом старий кобзар
І с у с а співає.

Автор 2: Іде шляхом до Києва   Берлин шестернею,
А в берлині господиня  З паном і сім'єю. (виходять пан і пані)
 

Автор 1:Опинився проти старців —
Курява лягає.
Побіг Івась, бо з віконця
Рукою махає.
Дає гроші Івасеві,
Дивується пані.
 

Автор 2: А пан глянув... одвернувся..
Пізнав, препоганий,
Пізнав тії карі очі,
Чорні бровенята...
Пізнав батько свого сина,
Та не хоче взяти…

Пита пані:

 

Пані: «Как завьошся?
Хлопчик:"Івась"

Пані: — "Какой милый!"

Автор 1:Берлин рушив, а Івася
Курява покрила...

 Полічили, що достали,
Встали сіромахи,
Помолились на схід сонця,
Пішли понад шляхом.

Автор 2: Отаке-то лихо,

Бачите дівчата…

Шануйтеся, любі,

В недобру годину,

Щоб не довелося

Москаля шукати.

1 Запис пісні «Така її доля» Всі кланяються та стають вглиб сцени, до них виходять усі з-за куліс.

 

В. 1 Упродовж усього свідомого життя гріла та спопеляла Тараса Шевченка єдина, гаряча любов до своєї знедоленої України,  її народу і, зокрема, жінки-берегині. Вона в кожному рядку його невмирущої поезії.      І на оновленій землі

                      Врага не буде, супостата,

                      А буде син, і буде мати,

                      І будуть люди на землі.

 

В. 2 Багато літ минуло з того часу,

Праправнуки вивчають Заповіт”.

У Каневі вклоняється Тарасу

Не тільки Україна – цілий світ.

 

 В. 1Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

І голос Твій нам душу окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

 

В. 2 У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо. 

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо!

 

13 Звучить «Заповіт»