24 квітня о 18:00Вебінар: Хто змінює світ? Результати найбільшого освітянського форуму Global Education and Skills Forum

Сценарій "Україно моя, ти одна, як життя"

Про матеріал
Пам’ять – одна із найцікавіших властивостей людини. Так, як не можна забувати своїх батьків, так не можна забувати свій народ та його історію.
Перегляд файлу

Україно моя, ти одна, як життя

(За сценою на фоні мелодії )


Моя вишнева Україна,

Мій рідний найсвятіший краю

Куди б не їхав, де б не був ти,

А кращої землі нема.

   Тебе не вигадав Тарас

Бо ти можлива і без нього

Та й Котляревський в перший раз

Не споряджав тебе в дорогу!

  Ти наче вранішня зоря

Гориш і сяєш споконвіку

Не заснував тебе варяг                            У греки йшов по твоїх ріках.

  Тебе не вигадав ніхто

З'явилась ти у день творіння

Благословив тебе Христос

На вічне щастя і гоніння!

   Щодня благаю я Христа

Аби не знала ти руїни…

Тебе не вигадав Тарас

Завжди була ти ,Україно!..


 
  І. Земля моя рідна – це моя Україна! Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій, багатій землі. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій.
  ІІ. Тут ми робили свої перші кроки, відкривали навколишній світ. Тут нам уперше забриніли звуки рідної мови, завдяки якій ми усвідомили самих себе. Тут ми навчилися відповідати усмішкою на усмішку, співчуттям на чужий біль.
 



  Мій рідний край, земля моя свята,
  Життя мого колиска калинова...
  Тут синь гаїв і неба чистота, 
  І мила серцю українська мова.
  Тут перший крок, і перша висота,
  І я сама, і вся моя родина,
  Щасливі та сумні мої літа,
  І стежка в отчий дім одна-єдина.
   

 

 

 

 


  Краю мій коханий, щире твоє слово, 
  Небо твоє ніжно-голубе, 
  Рідна Україно, земле колискова,
  Обіймаю піснею тебе.
  Світе мій широкий, воленько ласкава,
  Доле моя, радосте моя!
  Вічна Україно, квітне твоя слава 
  Невмирущим співом солов’я
  Краю мій зелений, золото вербове,
  Стежко моя, роси голубі!
  Мати Україно, сонце чорноброве,
  Уклоняюсь піснею тобі.


  :Древня легенда розповідає, що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук своїх і, натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустився Бог з ангелами, була вельми  багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобались Богові люди того краю. До якої хати не заходив він зі своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто навідуватись зі словами :  «Рушаймо у край»

Кажуть ,що з того і пішла назва нашої держави – «Україна»

  :Україна… В цьому одному слові й для нас і навіть для чужинців бринять музика смутку і жалю…

  :Україна – країна трагедій і краси, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу й чорної йому зради, довгої  вікової героїчної боротьби за волю. 

  :Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними піснями…


/Пісня “Чорна квітка”/


: Щодня ми пізнаємо для себе свою країну: вивчаємо історію, знайомимося із звичаями, традиціями, обрядами, милуємося мальовничими краєвидами України й усвідомлюємо, що вона в нас одна-єдина, як ненька.

:Саме від любові до матері розпочинається любов до Батьківщини. Україна – земля, яка з давніх часів славилася своїми родючими землями і добрими людьми.

: Світ знає багато талановитих українців: поет Тарас Шевченко, вчені Олександр Вернадський, Борис Патон, Микола Амосов та багато інших. Ці люди рознесли славу про нашу Україну по всьому світові. А що будуть говорити про Україну завтра, залежить від нас.

 


  Велична і свята, моя ти, Україно,

Лише тобі карать нас і судить

Нам берегти тебе, соборну і єдину,

І нам твою історію творить!

 

 

О рідна Україно! Для мене ти єдина:

З Донбасу до Карпат, від Прип′яті до Криму.

Немає значення, де Захід, а де Схід…

Лиш головне, щоб не згубила ти свій рід!

 


/Сценка про Україну («Дизель – шоу»)

:Так, у кожного одна Батьківщина і кожен має її любити. Україна – це прекрасна, багата земля. Україна – це  звичаї і традиції наших предків. Україна – це її мова.  :Українська  мова  за  своєю  милозвучністю  посідає  одне  з  перших  місць  між  європейськими.  Її  красу  та  співучість  визнає  весь  світ. 

:Немає  народу,  байдужого  до  рідної  мови,  до  своєї   землі,  тієї,  на  якій  ти  народився  і  живеш.


  Мова моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену –

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану

Не з словників насмикану

 

 

 

 

Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси накована,

В чистій воді смакована,

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

   З хлібом у душу всмоктана,

В поті людським намокнута,

З кров’ю моєю змішана,

І аж до скону захищена.


: Козацька Україна була прикладом Європі в області інтелекту і духовності. Відзначимо хоча б першу в світі Конституцію Пилипа Орлика і перше "національне” українське Євангеліє. 
 : Коли християнський світ ще молився латинською мовою, а Московія – старослов’янською, козацька Україна мала вже свій так званий Пересопницький Новий Завіт рідною мовою. Він зберігся. На цьому Євангелії присягають Президенти сучасної України.

:  Ми повинні стати гідними синами й дочками тих, хто в найтяжчих випробуваннях зберіг рідну мову й передав її нам. Знаймо, бережімо, збагачуймо велике духовне надбання народу – рідну українську мову, бо мова – основа духовного життя народу, втрата її, за словами Панаса Мирного «смерть для його душі».

:Українська мова – це мова багатомільйонного народу, одна із найбагатших і найрозвиненіших мов світу. Це неповторна мова Тичини й Сосюри, Рильського та Малишка, Стуса й Симоненка, Ліни Костенко, представників сучасного письменства.

 :Так, у кожного одна Батьківщина і кожен має її любити. Україна – це прекрасна, багата земля. Україна – це  звичаї і традиції наших предків. Україна – це її мова.  :Українська  мова  за  своєю  милозвучністю  посідає  одне  з  перших  місць  між  європейськими.  Її  красу  та  співучість  визнає  весь  світ.  Немає  народу,  байдужого  до  рідної  мови,  до  своєї   землі,  тієї,  на  якій  ти  народився  і  живеш.


  Як довго ждали ми своєї волі слова!
І ось воно співа, бринить,
Бринить, співає наша мова,
Чарує, тішить і п’янить.
Як довго ждали ми…
Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг,
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг.
 


 

:Знання мови народу, серед якого живеш – ознака культурної освіченої людини, знання рідної мови – священний обов’язок кожного. В умовах незалежності нашої держави мова, хоч не без труднощів, поступово займає гідне місце в суспільстві.


 

: Наче квітка, українська мова, як феномен національної сутності, дивом проростає крізь залізобетонну плиту байдужості, роблячи в ній тріщини, торуючи шлях до світла.

:Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідне слово, ми захищаємо свою націю, її гідність, право на майбутнє. Зробімо все, щоб засяяла українська, "як та зоря ясна”.
 

Пісня
 

І. Збереглася давня легенда ще козацьких часів: коли на країну нападали вороги зі сходу і заходу, півдня і півночі, коли в нерівних боях полягли кращі захисники народу, на велику раду зібралися старі вожді, наймудріші книжники, сліпі кобзарі. "Що чинити далі? – з болем і розпачем запитували вони. – Розбиті наші останні полки, захоплені ворогами останні фортеці…”

І тоді піднялися найдревніші із кобзарів: 
  - Неправда, - сказали вони, - останній полк ніколи не може бути розгромлений, остання фортеця ніколи не здається! Бо це те, що в душі кожного: наша дума, наша пісня, прадавні звичаї і традиції. Їх можна віддати лише добровільно – але ми не віддамо, бо ми народ одвічний, потужний і життєдайний. Биті, знекровлені, палені й топтані, ми знову піднімемося з руїн, із попелу, і знову воскреснемо, розквітнемо, забуяємо!..
  І справдилися пророчі слова того кобзаря.

 


  Горнусь до тебе, Україно.
  Як син до матері горнусь
  За тебе, рідна і єдина
  Щодня я Богові молюсь.
 

Молюсь за тебе, Україно,
  І свої сили віддаю,
  Щоб відродити із руїни
  Наш дух і славу бойову.
 


Очистимо усі джерела, 
  Дніпро-Славутич оживе,
  І заспіваєм: „Ще не вмерла
  Україна наша і не вмре”


 


  І. Минали роки, століття… І ось злинули у небо синьо-жовті знамена, а з мільйонів сердець вирвалось на волю жадане: "Ще не вмерла Україна”. 
„Ще не вмерла Україна”

  Відроджуються, воскресають національні традиції  України і наші державні прадавні відзнаки. Наша національна символіка – герб, прапор, гімн то невсипуща пам'ять, то вічне джерело добра і надій на краще майбутнє, на справжній розквіт працелюбного українського народу.

 

Наш прапор навпіл ділять кольори,

Як символ неподільності країни.

Була завжди, з прадавньої пори,

В народі мрія - бути за єдино!

Єдині доля, мова і сусіди,

Єдине прагнення до кращого життя…

Лиш тих обходять стороною біди,

Хто має єдність на шляху буття!

 


Є в центрі Європи чудова країна,

Сягає корінням у сиві часи.

І це — незалежна моя Україна!

Тут гори Карпати, степи і ліси.

 

 

Нема на світі України

Без хвиль могутнього Дніпра,

Як українця – без калини,

Без солов’я і рушника.

 

 

Народ, що вік при бурі й сонці,

Віддав землі, як мати доньці,

Всі сили, працю і любов,

Щоб Україна знов і знов

 

Росла, цвіла!.. Щоб твердо стала

На шлях, який собі обрала,

І в незалежному житті

Долала всі шляхи круті.


 

  :Давайте примножувати багатство нашої  України доки світить сонце над землею, щоб наливалось добром кожне серце. І буде гордість за нашу Україну, й заживемо ми щасливо і довго.

 :Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю незламних патріотів рідної країни, навіки залишатиметься незмінною.

  :Ми розуміємо, що лише в єдності дій та соборності наших душ, ми досягнемо величної мети – розбудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, щоб показати нашим пращурам, що ми гідні називатися українцями, а зробити це можливо лише спільними зусиллями в ім’я святої пам’яті борців за волю України, добробут нинішніх і наступних поколінь.

 

Вірш Д.ЧЕРЕДНИЧЕНКА «ЄДИНА УКРАЇНА»


Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

 Одна від Заходу й до Сходу,

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

 

 

 

 

І козаки, й стрільці січові

За тебе гинули в полях.

У небесах сузір′я Лева

Нам світить на Чумацький шлях.

  Стражденна чаєчко-небого.

Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу.

Аби ти вільною була.

  Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна.


: Україна - велика європейська країна. Сотні років вона боролася за свою незалежність, за те, що б довести свій високий статус на світовій арені.

: Вітчизна є європейською країною не тому, що її територія — центр Європи, а тому що українці здавна сповідують ті принципи свободи й незалежності, які притаманні багатьом країнам Європи

: Україна наш спільний дім, ми повинні любити і берегти свою країну

Немає на світі кращого неба, ніж небо України!

Немає кращої землі, ніж наша Україна

: Вячеслав Чорновіл писав: «Важко назвати іншу націю, яку б так часто знищували і так нещадно шматували, ділили між жадібними сусідами, і яка знову поставала б до життя, як фенікс із попелу, народжувала нову еліту, знаходила сили для самоствердження».

: Ми всі – одна сім′я , єдина ми родина,

У кожнім нашім «я» - частина України.

Ми всі – одна сім′я, єдина ми родина,

Мільйони різних «я», а разом  - Україна.

ВІРШ ЛІРИСИ КОЛОС «ДАВАЙТЕ РАЗОМ ВІЗЬМОМОСЬ ЗА РУКИ»


О Боже мій! Які ми все ж багаті –

Які безцінні маємо скарби!

Та у своїй державі – власній хаті

Ми живемо ще й досі, як раби.

Давайте разом візьмемось до справи –

Законотворці, вчені, вчителі,

Щоб не було міцнішої держави

Ані в Європі, ані на Землі.

О Боже мій! Які ми є щасливі:

Це ж нам, на зламі двох тисячоліть,

Дано ростити хліб на щедрій ниві,

Історію творити кожну мить.

Дітей навчати і плекати мову –

Свої ключі від раю берегти…

Передовсім було, як звісно, Слово,

Першопричина вищої мети.

Повернемо ж словам первісну силу,

Очистимо джерела від сміття,

Бо скаже хтось: «Могли, та не зуміли…»

Давайте ж будувать нове життя!

Це дуже просто – дати лад у хаті,

Ми зможемо, і вже настав той час.

О Боже мій, які ми вже багаті –

Теперішнє й майбутнє є у нас.


          : Сьогодні бо завтра буде пізно знов

Усі ми разом плекаймо віру волю, мову

Усім ми разом плекаймо Батьківщину милу

Бо тільки єдність переможе силу.

: Вдивляємось у далеч і так виразно бачимо широчінь повноводних рік у вінку зажурених верб і пломінкої радості калини. Про щось шепочуть тінисті діброви й зелені гаї, мережані узори білих осель із вродливими мальвами на причілку. 
 : Вслухаємось у гомін сивої давнини: звідти крізь віки долинає тупіт розвихрених коней, брязкіт шабель із козацького шаленого герцю, гучна яса стрілецької слави.
:Як же довго наш народ ішов до незалежності! Ішов через утиски, в’язниці й Сибір  упродовж усієї історії від часів Київської Русі до наших днів. На цьому шляху загинула незлічена кількість кращих синів і дочок України, які відстоювали її незалежність.
:Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради. Довгої вікової героїчної боротьби за волю.
: Шлях України позначений високими степовими могилами та прекрасними піснями. Пісня, як естафета передає від покоління до покоління історичну правду про свій народ, його стремління і заповіти. 
Пісня

: Яка велика віра у нашу країну, наш народ. Справжні патріоти своєї неньки України залишили нам, нащадкам, свої одкровення – зізнання в любові до України. Вслухаймося в їхнє палке, пристрасне, щире поетичне слово.
 


Любіть, Україну, як сонце, любіть,
  Як вітер, і трави, і води…
  В годину щасливу і в радості мить
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Любіть у коханні, в труді, у бою,
Як пісню, що лине зорею.
Всім серцем любіть Україну свою –
І вічні ми будемо з нею.
 


 

:Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробуванні і не скорилася.

:Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.
 


 

На росах, на водах

На всіх переходах
Курличеш мені
В журавлиних ключах.
Моя Україно, родима країно,
Ясні небеса в материнських очах.
 

 

Я чую твій голос,
Пшеничний твій колос.
І душу мені засіває зерно.
Моя Україно, колиско-калино,
Пізнати тебе мені щастя дано.
З тобою розлука – гірка моя мука,
Печаль журавля без гнізда в чужині.
Моя Україно, білявко-хатино
З твойого вікна світить доля мені


: Пам’ять – одна із найцікавіших властивостей людини. Так, як не можна забувати своїх батьків, так не можна забувати свій народ та його історію. 
: Так, як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати землі нашої, бо це першооснова. З неї ми вийшли, до неї ми прийдемо.

:Людина не може називатися людиною, якщо вона не має ні мови, ні пісні, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Пам’ятаймо про це.
 


У цім краю з любові терпне серце,
Тривога світла доторка плеча.
Тут синім оком лісове озерце
Проводить вдаль скороминущий час.
Де материнки незбагненні чари,
Отут мій дім, отут моя земля.
Колосся піднімаючи до хмари
Під самий обрій пролягли поля.
 


    Земля тремтить у сонячнім промінні,
Вже будить зайчик сонячний дуби.
…Лиш тут відчула я земне тяжіння,
Лиш тут я можу мріять і любить.


  Дар Вітчизни
 


Можна втратити все, але мати Вітчизну!
Полечу я у сни, у родинне тепло.
На світанку роси мама двері відчинить
І запахне бузок, бо не все одцвіло.
Бачу поле і сад, чую слово правдиве,
З тополиних доріг повертаю сюди.
Я спішу до землі, до зеленого дива,
До свого джерела, до живої води.
Тут навіки бузком охрестилася хата,
Тут не раз я горів у вогні каяття.
Можна мати усе, а Вітчизни не мати.
Україно моя, ти одна як життя.
 


 

: Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні.

:Ви – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. :Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

  :Краю мій рідний, земля моя колискова! Із садками вишневими і солов’ями співучими, вербами кучерявими і джерелами чистими, дорогами тополиними і лелеками білокрилими, росами голубими і райдугами семицвітними, із золотими китичками хмелю та соняшниками і мальвами квітучими, рушниками гаптованими і червоними кетягами калини, з хлібом-сіллю гостинними і людьми працьовитими, ланами широкими і небом блакитним присягу прийми від мене, що оберігатиму тебе і любитиму, бо одна ти, як життя.
 

docx
Додано
20 лютого
Переглядів
54
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку