Сценарій.Вечір поезії "Струни душі"

Вечір поезії « Струни душі»

Мета:ознайомити учнів з окремими фактами біографії місцевої поетеси О. Леськів;

розвивати навички  виразного  читання творів,уяву;

формувати вміння сприймати текст на слух;

виховувати інтерес до читання й прищеплювати почуття любові і пошани до літератури рідного краю.

Слово вчителя

Переді мною очі парами:
Допитливі, розгублені, сумні.

Є затуманені і є захмарені, а ці

Всміхаються мені.

Знайти б оте чарівне слово,щоб

Серце заполонить.

Що не кажіть,але для цього на

Світі варто жить!

Мені б дуже хотілося знайти оті чарівні слова, які б звучали на нашому вечорі поезії і, які б заполонили наші серця  і надовго залишили приємний слід у ваших душах.

Ми не вперше мандруємо у дивовижний світ українського слова. Адже

Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

І  Поезія любить не всіх,
Поезія всім не дається.

Ганна Чубач

Учитель. Підволочищина… Квітуча надзбручанська земля, яка славиться своїми буйнолистими лісами, синьоокими річками. Але найбільше її багатство – люди. Працьовиті, талановиті. І серед них наша односельчанка Оксана Леськів. Бог наділив її талантом писати вірші та гарно співати. Сьогодні вона наш співрозмовник, добра людина, яка успадкувала найкращі риси: патріотизм, щедрість, небайдужість, любов до природи. Тож запрошуємо вас,  п. Оксано, до слова. ( Розповідає про себе).

Учитель. Мабуть, найбільшу насолоду й радість, найпалкішу любов до рідного краю викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала й чарує людину. У кожного з нас залишився улюблений куточок, де минуло дитинство: стежина, біля  якої ростуть мальви, чорнобривці й маки, красується червона калина. Ця тема звучить у віршах поетеси.

Вірш «Моє рідне село»

У зеленій долині моє рідне село
Наче, сонце ласкаве, воно розцвіло.

Тут колиска моя, тут і рідний мій дім

У розливі гаїв і вишневих садів.

В’ється змійкою річка посеред села

І солодка водиця з її джерела.

Як нап’єшся, до нього, наче той журавель,

Прилітатиме знову з далеких земель.

А на горбі церква – святий оберіг,
Поспішаймо до неї, як на рідний поріг.

Де матуся водила у дитинстві мене,
Благодать нам  Господня у душу війне.

Моє рідне село – мій омріяний світ.

Тут і зорі ясніше сяють мені.

Місяць човником тихо між зір пропливає,
Ніжні  пахощі квітів дарує земля.

Пахнуть п’янко калина і любисток рясний,
І барвінок хрещатий, і бузок голубий.

Срібне слово живе тут з дзвінкими піснями.

Все – то рідне й близьке: то від тата й мами.

Працьовиті тут люди, хороші і гожі,
І привітні й гостинні,наче літо погоже.

Тут від прадіда -  діда пахне хліб запашний

І рушник на іконі – вічний скарб дорогий.

Учень читає вірш « Осінній етюд».

У золотавій круговерті падолисту,
Коли ясніють тихі небеса.

Западе в душу незрівнянно  чиста

І серцю мила осені краса.

Через сад осінній Жар – птиця летіла,
На розлогих вітах пір’я згубила.

Червоними стали ягоди калини,

Наче жар від сонця , грона горобини.

Учитель. Багато теплих і зворушливих рядків присвячено найдорожчій людині - мамі – Берегині роду людського. Саме вона прищеплює любов до рідної землі, до пісні, вчить жити чесно. Пісня стала долею поетеси,бо пісенною та щедрою є її душа. А милозвучний голос п .Оксани дарує нам пісню «Мамина молитва».

Своїми поетичними перлинками порадують нас учні нашої гімназії.

Учень вірш «Рідна мати моя»

Рідна мати моя,ти, як сонце, ясна ,

мов красуня зелена, в чистім полі.

Рідна мати моя,

Ти єдина на світі,
Ти берізка гнучка в тихім розмаїтті.

Рідна мати моя,

Ти мене любила.

І водила у садок,

Де завжди є багато квіток.

Моя люба мати, калиновий цвіт,
В тобі, рідна мати,

Весь мій славний рід!

Учитель. Ми  вдячні Всевишньому за те, що подарував нам щире, милозвучне, рідне українське слово. Наше завдання, діти, зберегти його, возвеличити. П. Оксана у своїх поезіях прагне крізь усе життя пронести любов і шану до рідної мови.

Вірш  «Рідна мова» (читає учениця)

Батькове слово, мамина пісня

Поміж собою зв’язані тісно,

Наче молитва вечірня і рання,

Животворна і життєдайна.

Слово до слова – святая  мова,

 Щира, вкраїнська мова чудова,
З серця до серця, як спів солов’я,

Звучить  рідна мова моя.

Пісня « Звучи, рідна мово!» (виконує учениця).

Учениця.

Українське  слово, солов’їну мову,
Колискову пісню наших матерів

У своєму серцю з шаною і любов’ю

Крізь усе життя гідно пронесімо.

Хай цвіте калина і росте тополя,
Сяє над Вкраїною золота зоря,
Хай навік єднає нас українська мова

І могутнє вічне слово Кобзаря.

Учень.

Я люблю українську мову ,

Не любити її не можу,
Бо для нас вона рідна , прекрасна,

Як молитва животворяща.

Життєдайна вона, як весна,
Як калина у лузі червона.

Рідна мова моя свята,
Материнська моя колискова.

Від Шевченка, Франка і Лесі

Я своє українське слово

Крізь  життя нестиму в серці

У розмові, у пісні гордо!

Учитель. Україна починається з батьківського порога, а  з родини формується народ. Батьки передають своїм дітям усе найкраще, найцінніше, і тому в нас, українців, «глибоке коріння, високе гілля». Оксана Леськів переконана, що родина -  найкраща школа виховання. Ця ідея звучить у багатьох її поезіях. Саме з любові в родині постає любов до України і Бога, до народних символів, вболівання за долю народу.

Вірш «Прости, мій Господи»

За гілку зламану в саду,

За нерозквітлу квітку в лузі,

За мамину гірку сльозу.

За батька, що у вічній тузі

Полинного гіркого жалю

Й приреченої самоти…

Прости, мій Господи, прости.

За долю  зламану дитини,
Що виростає без родини,
Яка, мов перелітний птах,
Блукає по чужих світах,
І душу губить, і любов,
Добра шукає й кращу долю,
Забувши про свою недолю,

Там, у далекій чужині,

Прости, мій Господи, мені.
За крик самотній журавля,
Що в небесах один  кружля.

І за Шевченкову зорю,
Що вже не сходить над горою.

Бо лише він, як із сестрою,

Вмів розмовлять з зорею тою.

Тепер їй ні з ким гомоніти –

Забули вже вкраїнські діти

І сад вишневий, й білу хату,
І кущ калини край вікна,
Що у зелених буйних шатах

Гойдає пісню солов’я.

Подай нам милість й Божу ласку,
Від зла й скверни відверни

І в благодатне Боже царство

Дорогу нашу просвіти.

І все ж благаємо: прости

За гілку зламану в саду,

За мамину гірку сльозу,

За крок невірної ходи

Прости, мій Господи, прости.

Відео про війну.

Учень.24лютого 2022 року розпочалась повномасштабна війна в Україні. Два роки запеклої боротьби, два роки єдності та стійкості всіх українців заради перемоги.

Болем у серці відгукнулась війна. Воїнам – захисникам присвячена поезія «Односельцям».(читає  вчитель).

Діти читають твори та листи, написані воїнам ЗСУ.

Читання учнями власних віршів про  Україну.

Учениця « Моя Україна»,
Учень « Наша Україна – зелен – сад»

Наша Україна,
наче зелен – сад, світить нам зорею

Й дбає про малят.

Квітне весною земля,

Аромат наповняє всі квіти,

 працею зеленіють поля,
голубіють прозорії ріки.

Любимо рідний наш світ:

 квіти у полі, в гаю,
добрий Шевченковий  рід,
любимо Вкраїну свою.

Україно, славимо тебе,

Пісня лине в небо голубе,

Теплі ріки, сонячні поля

Ти навіки рідна нам земля!

Учні читають твори про Україну.

Пісня  «Україна - це я…»

Учитель. Нехай прослухані поетичні рядки, дорогі діти, не загубляться у вашій  пам’яті. Шануйте рідну землю, бережіть Україну, Любіть і поважайте батьків, читайте твори своїх видатних земляків.