Сценарій "Вечір зустрічі з випускниками минулих років"

ВЕЧІР ЗУСТРІЧІ З ВИПУСКНИКАМИ

 

Ведучий:

Не за синіми високими горами,

Не за дальніми глибокими морями,

А в селі казковім, мальовничім

Нас до себе рідна школа кличе.

 

Ведучий:

Добрий вечір, дорогі друзі!

 

Ведучий:

Добрий вечір, шановні вчителі і гості!

 Хоча – чому гості? Свого часу ви теж протоптали в нашій школі не менш мільйона кроків. А тому – ласкаво просимо на зустріч шкільних друзів!

 

Ведучий:

Роки-кілометри відлічує доля

На трасі життя, що у даль пролягла

Ви знову у рідній зібралися школі.

Вона вам і храмом і домом була.

 

Ведучий:

Нехай відпочинуть дороги і траси,

Стежки і доріжки, шляхи і путі.

Ви – сестри й брати по навчальному класу,

Хоч ви й не рідня між собою в житті.

 

Ведучий:

             Сьогодні, за традицією, в першу суботу лютого, у цій залі зібралися всі, кого називали колись і назвуть незабаром прекрасним і вічно хвилюючим словом – випускники.

 

Ведучий:

Тож давайте знайомитись. Ось ми – майбутні випускники ____ року.

 

Наші вітання випускникам, що 10 років тому вийшли зі стін школи.

 

Вітаємо 20 –літніх ювілярів

 

Просимо вшанувати випускників 30 літніх.

 

А також ювілярів, що 40 років тому попрощалися зі школою.

 

Найкращі вітання 50 - літнім випускникам.                       

 

  

Ведучий:

           Тече й тече в глибину століть загадкова дорога історії. І кожна її ниточка пов’язана зі стінами рідної школи. І спільне, що об’єднує сьогодні усіх нас – це слово «школа». Адже немає такої людини, у якої б не тьохнуло серце при слові «школа».

 

Ведучий:

             У стінах рідної школи ти сам собі Кутузов, Рафаель. І перша буква, схована у магії слова, і перша цифра, пробуджена у нескінченному ряду арифметичних знаків, і перше кохання, і перша невдача – все це творить із нас найдовершенішу суть самої природи, ім’я їй – Людина!

 

(пісня про школу)

 

Ведучий:

               Величезну роль в житті школи відіграє директор. Школа змінюється з кожним роком. Дехто з вас її і не впізнав. І вам, напевно, хочеться дізнатись про сучасне життя нашої школи.

 

Ведучий:

            Слово має головна господиня нашого гамірливого будинку директор школи Гур’янова Тетяна Олексіївна.

 

( виступ директора школи)

 

Ведучий:

      Дорогі друзі! Наша школа – це наша жива історія, славу якої творить і примножує велика вчительська сім’я. Минають роки, але ми завжди згадуємо шкільного вчителя – вимогливого, по-батьківськи доброго. Сьогодні, в цій залі, зібралися майстри учительської професії, чия любов, чесність, відданість, благородство заслуговують самих високих нагород.

 

Ведучий:

       Вам, наші дорогі вчителі, вам, наші добрі наставники і порадники – наші найкращі вітання.

 

(вірш про вчителя + слайди)

 

Ведучий:

       Найкращий учитель для дитини той, хто духовно спілкується з нею, і забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга.

 

Ведучий:

           Саме такими найкращими учителями були для нас наші перші вчителі, з якими ми зросли, залишили своє дитинство, і забрали назавжди з собою їхню усмішку, погляд, голос, їхню любов.

 

           А першими вчителями наших випускників були (перелік)

 

                  Шановні перші вчителі, яких діти часто називали «мамою» або «бабусею». Ваша професійна пам’ять зберегла перші найцікавіші кроки багатьох учнів. Вам, шановна  Литвиненко Ольга Іванівна, надаємо слово.

                             

(виступ першої вчительки)

 

Пісня

1. Нас вибирають, ми вибираєм.

Це ще зі школи ми пам’ятаєм,

Вчителя очі сльози сховають,

Вчителя руки нас пригортають.

 

2. Перший наш вчитель – перша розрада.

Ваша підтримка, ваша порада

Нас зігріває і зігрівала

Перший учитель про кожного знала.

 

3. Що ж, прощавайте, дякуєм дуже

що ви тримали клас наш у дружбі,

ви нас навчили швидко читати,

множить, ділити і додавати.

 

4. Нас вибирають, ми вибираєм.

Це ще зі школи ми пам’ятаєм,

Вчителя очі сльози сховають,

Вчителя руки нас пригортають.

 

 

Ведучий:

          Шановні гості! Запрошуємо вас до нашого столу! Пригощайтесь.

Ведучий:

Школо, школо, подруга й сестрице,

Тут дорослі діти і малі,

Дружний дім, рідна світлице,

Незбагненне диво на землі.

 

Ведучий:

Це дитинства, юності столиця,

Гавань, від якої кораблі

Йдуть у море, у житейські будні,

А воно приваблює, шумить.

І здолавши кілометри трудні,

Повертаються, щоб серцем відпочить.

 

Ведучий:

               Школа… коли її покидаєш, вона ще довго буде снитися. Кажуть, сниться те, чого не достає у житті.

              Недаремно говорять, що по справжньому щось цінуєш тоді, коли втратиш. Сьогодні ми не можемо не згадати, що поруч із нами уже немає людей, з долями яких пов’язала нас школа. Відійшли у небуття, у вічність:

(слайди з фотографіями вчителів)

Ведучий:Та забуття в серцях у нас немає,

То ж пам’яті вогонь хай не згасає.

І хоч їх всіх забрала вже зима,

Та кожен з вас людей цих пам’ятає.

 

Давайте вшануємо хвилиною мовчання тих, кого сьогодні немає поряд з нами.

 

(хвилина мовчання)

 

Ведучий:

 Ми здоров’я бажаємо живим,

Не спішіть у той ключ журавлиний,

І у цьому столітті новім

Будьте повні енергії, сили.     ( художній номер)

 

Ведучий:

           Велика частина шкільних спогадів пов’язана з ім’ям класного керівника. Бо ж разом з ним ми вчилися, відпочивали, подорожували, веселилися і працювали.

 

Ведучий:

            Класними керівниками ювілярів були:

 

Ведучий:

         Шановні гості, ви напевне згадуєте зараз свої шкільні роки, але класним керівникам теж є що згадати. Слово надається класному керівнику  Зеленському Григорію Миколайовичу.                                         

                                               ( художній номер)

 

      Ведучий:

          Школа… Скільки прекрасних спогадів пов’язано з нею.

 

Ведучий:

         В школі приходить і перше кохання. Настає такий період, коли не хочеться вчитися, період, коли не розумієш теореми і закони, коли ніби і дивишся в книгу і читаєш, але зміст не доходить до свідомості. І тільки перерва – це розрада для закоханих, коли можна зустрітися із своєю мрією і заговорити…

Ведучий:

          Так, перше кохання… Воно було таке прекрасне, чисте, з великими очами, які весь час були поряд. Про цю любов хтось згадує з радістю, хтось з сумом, а хтось взагалі не вірить у неї.

 

 

( художній номер – вальс)

 

Ведучий:

          Лебединою піснею пролетіли шкільні роки. Це найкращі роки вашого дитинства і юності. Та де б ви не були, завжди у пам’яті залишаються світлі спогади: рідна школа, батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежка в шкільному дворі.

 

Ведучий:

            Ця зала зібрала людей багатьох поколінь, яких з’єднує школа. Кожен з вас, виходячи на поріг затишної батьківської оселі, ступив на тернистий шлях самостійного життя.

 

Ведучий:

           Якими ж ви повернулися до нас сьогодні? Якими спогадами хотіли б поділитися з нами? А розповість нам про _____________, який закінчив школу 50 років тому.

             Хочеться послухати спогади 10-річних випускників. До слова запрошується _______

 ( виступи ювілярів)

Ведучий:

Тепліше людині в дорогах важких,

В суворих краях від того,

Що десь на світі є рідний куток,

Є дорога його школа…

 

Дороги ці – не вишитий рушник,

Не тиха заводь без вітру й грому.

Стрічаються, кружляючи по них,

Полин невдач, безвихідь, невідомість.

 

Літа, мов ріки, веснами пливуть,

Їм вороття не буде більш ніколи.

Торуючи у завтра світлий путь,

Не забувай ніде своєї школи.

 

Вечір цей тривожний і врочистий.

Сплинув час, як з гір стрімких вода.

Як приємно вам усім зустрітись

І згадати пройдені літа.

 

Дай вам доле

На плечі легкої ноші,

На життєвій стежині –

Друзів хороших.

Для серця – дзвінких пісень водограю,

А щастя великого й радості

Скрізь, завжди і без краю.

 

( заключна пісня)

Ведучий:

         Сьогодні ми не прощаємося з вами, а кажемо – до побачення, до нових зустрічей в останніх числах травня на випускному вечорі.

 

Ведучий:

         Шановні вчителі, гості, друзі. Запрошуємо вас продовжити святкування разом з нами на дискотеці.