Сценарій відкриття меморіальної дошки загиблим Героям України

                                   Герої не вмирають

Виховний українознавчий захід з нагоди відкриття меморіальних дошок загиблим Героям України – випускникам школи.

Мета: Вшанувати пам’ять полеглих за Україну Героїв, прищеплювати любов до Батьківщини, сприяти формуванню свідомого і мотиваційного патріотизму, розвивати бажання стати гідним громадянином України.

Оформлення: прапор України, транспаранти з написами «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де загину…». Біля підніжжя напис з маленьких сувенірних свічечок «Героям слава». Стіл з вишитим рушником та іконою Божої Матері. Квіти з чорною стрічкою.

 

                                             Хід заходу

    Звучить пісня «Плине кача  по Тисині».

Учні підходять і запалюють свічки з написом «Героям слава».

 

Ведучий 1  :  Запалим свічку й тихо пом’янемо

                     Героїв тих, що бились за свободу.

                     А ворога назавжди проклянемо

                     За те, що відібрав він цвіт народу.

Ведучий 2 :     Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнувся наших сердець. Сьогодні ми зібралися тут в скорботі схилити низько голови перед Героями України – випускниками нашої школи, які у боротьбі за волю і кращу долю Вітчизни віддали найдорожче – життя.

Учень читає вірш:

Його несли, а він... А він лежав...

Він не хотів собі тієї слави.

Вже дух його у небесах витав,

А тіло на колінах зустрічали...

Кричала мати :" Синочку, вставай! "

Сусіди голосили і знайомі.

Казали побратими :" Прощавай!..

Ми помстимося за холодні скроні!.. "

А він лежав - красивий, молодий

Герой! Якому б жити ще і жити...

Для нього відгримів останній бій,

Він їде до домівки, щоб спочити...

Живий ланцюг і прапорів стіна,

В останню путь героя проводжають.

Будь проклята росія і війна!

Війна, де хлопці молоді вмирають!

Осиротіла ще одна сім'я,

Війна забрала сина України.

Плита холодна, фото та ім'я -

Це все, що залишились у родини...

Сьогодні в Україні всюди плач,

На цвинтарях щодня ростуть могили.

Солдатські сльози і слова " Пробач...

Ми помстимося тим, що тебе вбили! "

Заплаче небо і дощем впаде

На землю, що героя прихистила.

Він вже додому більше не прийде,

Бо замість ніг тепер у нього крила...

 

 Двоє учнів підходять до меморіальних дошок, що розміщені на    

  фасаді школи, і знімають тканину.

 Ведучі почергово виголошують інформацію про полеглих героїв.

Ведучий 1 : У молитві згадаймо героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. У   жалобі схилімо голови. Вони згасли, як зорі. Тиша, цілковита тиша навкруги, навіть повітря застигло, тільки чутно, як б’ються в унісон  метроному сотні сердець – це хвилина мовчання.

    Звуки метронома. Хвилина мовчання.

 Ведучий 2 :

Найвищою нагородою тих, хто уцілів, - є життя, а для загиблих – пам’ять.

 Вічна пам’ять Героям нашого часу.

Слово надається…(  Виступи присутніх зі словами вдячності, шани, пам’яті)

  Учениця читає вірш «Жінко, чого ви плачете?» 

Жінко, чого Ви плачете?
Ваш син-герой. Ви що - не бачите?
Ще цей хлопчина і он той.
- Героєм був мені завжди....
з тих пір, коли почав ..іти...
з тих пір, коли сказав він « мама...»
я так раділа...так ридала....
Від щастя сльози проливала...
так ніби знала..ніби відчувала...
я так його тримала...
так оберігала...
та все ж пішов....
за іншу битись маму....
мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила,
кажу :"Сину, іди додому... бо там гинуть...."
А він:"Неправда, тут все мирно..."
Мені від того було дивно...
І я його чекала...так чекала....
він вернеться..я вірила..я знала....
І він приїхав не колись..а нині...
виходжу я... дивлюсь ...моє дитя у домовині...
-  Як справи, синку?
ну кажи, як справи?
чого мовчиш?.. не хочеш подивитися на маму?
відкрий же очі... вставай... ти хочеш так лежати?
втомився, певно, вирішив поспати....
Боже ...я тебе укрию...
ти ж такий холодний...
живіт запав,  напевно, ще й голодний...
ходи, я вже на стіл накрила....
Ходи, тебе чекає вся родина.
А люди кажуть, що здуріла... що мертву так трясу дитину...
Та, що ті люди...що вони там знають...
Мій син-герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Ведучий 1  :Гірко, образливо, важко на душі…Йдуть від нас кращі з кращих. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не утішити рідних і близьких .І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – це наша пам’ять, це розуміння того, що жертва не була марною. Вони загинули в ім’я життя інших, в ім’я спокою і миру  в Україні.

Ведучий2 : Ми сьогодні низько схиляємо голови перед стійкістю матерів , які втратили своїх синів на війні за єдність і цілісність України .Для нас завжди буде прикладом життя ваших синів. Низький вам уклін і велике спасибі, що виховали патріотів.

Діти дарують матерям героїв квіти.

Учень читає вірш :

Мамо , не плач, я тут із тобою

 Хоч тіло в землі, та душа за спиною.

Не плач, матусю, не горюйте так ,нене,

Себе пожалій і подумай про мене.

Бо сльози твої роз’їдають всю душу,

Мені вже спокійно, а ти жити мусиш.

Я чую , рідненька, як постріли в спину,

Твоє голосіння «Сину мій, сину».

Не треба так , мамо, ось стою за тобою

Та гладжу волосся своєю рукою.

Я все, що вже міг, то зробив для країни,

Для тебе ж навічно залишуся сином.

Не хочу, щоб ти на життя нарікала,

Не хочу, щоб плакала, ночі не спала.

Згадай краще, мамо, як ми всі жили

І світлі моменти, які в нас були.

Ти ж сильна у мене, Героя ти мати,

Тому для життя маєш сили тримати.

Я в сни твої кожен раз завітаю,

І знай, що за плечі тебе обіймаю.

В садочку у нашім побачиш метелика,

Це я прилетів- твій синочок-янгелик.

 НА дроті осяду – сіренький горобчик-

То я , мамо, є твій улюблений хлопчик.

Вдивляйся у знаки, візьми на замітку,

Я буду в усьому для твого зігрітку.

Приходити зможу я, звісно, словами,

В образі інших людей посланцями.

Ведучий 1  :

Матусю, поглянь в синє небо-

Це ж очі мої, як у тебе!

Вдивися у жовте колосся-

Це моє, як у батька, волосся!

Не плачте за мною у хаті,

Я землю відстояв свою!

Ведучий 2 :

 Під прапором стояли – під прапором й спочили.

 Прийми, о Господи, своїх синів,

За України волю їх убили

В шалений жар тривожних днів.

В той час, як небо димом затягнулось,

Як змерзлі руки прагнули вогню,

Умились кров’ю кат і його свита,

Споївши нею всю свою сім’ю.

Ведучий 1:

Історія нікого не забуде,

В історії для всіх є сторінки!

Про тих, хто мужність мав служити людям,

Ми пам’ять закарбуємо в віки!

                Покладання квітів до меморіальних дошок.

Ведучий 2:

Здається, я знаю, якою буде наша перемога. А вона точно буде! Питання лише

                       часу і ціни. На жаль, уже дуже страшної ціни… Я не знаю, скільки і що нас чекає попереду. Я не знаю, які жахіття нам ще відкриються з кожним звільненим містом і селом. Я не знаю, скільки ще найкращих людей має загинути, допоки згине росія. Але я точно знаю, що в день, коли прийде наша перемога, ми всі будемо плакати і мовчати.

Мовчати і плакати…І дякувати тим, хто повернеться, і тим, хто навіки став ангелом! А поки стоїмо, стоїмо, що є сил. Попереду важка зима. Але наша весна прийде! І вона буде синьо – жовта!

Слава Україні!

Слава Героям !

 Звучить Гімн України! 

 

 

Список використаних джерел

1.hhttps://www.schoollife.org.ua/

2. ttps://gdjerelo.jimdofree.com/

3. https://scenarij.pp.ua/

4. http://www.nmck-volyn.com.ua/