Сценарій виховної справи "Наукове відкриття вартістю в людські життя"

Сценарій виховної справи з хімії

«Наукове відкриття вартістю в людські життя»

Мета: Розкрити  справжні причини та суть трагедії голодомору 1932-1933 рр. та її вплив на долю українського народу,  виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, патріотизм на основі усвідомлення досвіду історії, виробляти вміння самостійно аналізувати  і робити висновки. Виховувати в учнів особистісні риси громадянина України, патріотизм, почуття співпереживання, пошану до історичного минулого українського народу.

Обладнання: мультимедійний проектор, свічки, оберемок з 5 колосків, пов'язаний чорною стрічкою.

Ведучий: Про голодомор 1932-1933 років на Україні тепер знають не тільки на пострадянському просторі, а і у світі. Про причини, внаслідок яких він був, існують різні версії. Сьогодні вашій увазі буде представлена версія, яка мало відома широкому загалу.

 Нашу розповідь ми почнемо з речей, які, на перший погляд, цієї теми зовсім не стосуються.

Гума та вироби з неї знайомі нам з дитинства. А в нашому місті це  ще й відомий на всю країну шинний завод по виготовленню гумо-технічних виробів. Сучасність без синтетичних полімерів уявити неможливо. Сфери їх застосування можна перераховувати довго. Це шини, азбестотехнічні, електротехнічні вироби, прокладки, шланги, амортизатори, кабельні гуми, автокамери, антикорозійні покриття, взуття, вироби побутового, харчового, медичного призначення тощо. А як з'явилася така потрібна всім гума?

Давайте послухаємо фахівців.

Хімік-технолог:

 Нагадаємо, що гума – каучук, який піддали вулканізації. В свою чергу каучук – це пружна аморфна маса вуглеводневого складу, яку виділяють із молочного соку (латексу) деяких рослин, здебільшого дерев.

Біолог:

Такі дерева  називають каучуконосами. Вони ростуть у тропічному поясі Землі. Одним із найпотужніших природних носіїв каучуку є гевея, батьківщина якої Бразилія.

В природі є рослини-каучуконоси. Це і звичайний фікус, окремі види кульбаби ( кок-сагиз, тау-сагиз, крим-сагиз), гваюла, ваточник, який поширений в Україні. Проте вміст каучуку в них порівняно незначний.

Мандрівник:

Вперше з виробами із каучука познайомився Колумб і його супутники, відвідавши острів Гаїті. Місцеві жителі Гаїті використовували для гри м’ячі, які мали дивовижні властивості – відстрибувати від твердої поверхні. Такі м’ячі виготовляли із речовини, добутої із молочного соку тропічного дерева гевеї. Цей сік називали као-чоу, тобто сльози дерева (као – «дерево», чоу – «текти»), звідси і походить термін «каучук».

Хімік-технолог:

Природний каучук має високу клейкість, еластичність, текучість, білий колір, після коагуляції набуває жовтуватого кольору. Завдяки еластичності дуже стійкий проти зносу, легший за воду, розчиняється  у бензині. Добутий каучук мало придатний до використання, оскільки в холодну пору року він стає крихким, а в жарку – м’ягким і липким, при довгому зберіганні твердне.  Для поліпшення механічних та хімічних властивостей природного каучуку його вулканізують, перетворюючи на гуму.

Основні виробники каучуку – Малайзія, Індонезія, Індія, Китай.

 Природний каучук добувають у значній кількості, проте цього недостатньо, щоб задовільнити зростаючі потреби в ньому.

Історик:

Батьківщиною синтетичного каучуку є  СРСР. А вирішення його промислового синтезу є одним із визначних досягнень науки і техніки ХХ ст..

У 1926 році Вища рада народного господарства СРСР оголосила міжнародний конкурс на розробку промислового одержання синтетичного каучуку. Крім опису способу одержання, потрібно було представити 2 кг синтетичного каучуку та розроблену схему його заводського одержання. Сировина повинна бути доступна та дешева, а одержаний каучук - не  поступатися натуральному та не бути дорогим.

Ведучий:

Ми хочемо послухати розповідь людини, яка має безпосереднє відношення до виробництва синтетичного каучуку у СРСР.

Лебедєв Сергій Васильович:

Восени 1925 року я разом із своєю командою почав працювати над конкурсом по одержанню та представленню 2 кг синтетичного каучуку.

Нам, як хімікам, було відомо, що природний каучук є полімером ізопрену (2-метилбута-1,3-дієн). Це високомолекулярний ненасичений  вуглеводень елементарного складу (С₅Н₈)_n,  де n дорівнює в середньому 2500. Відносна молекулярна маса природного каучуку коливається в межах  15000-500000.

Ми вирішили піддати полімеризації бута-1,3-дієн. Мономер (тобто елементарну ланку полімеру) добували зі спирту (етанолу). Етанол на той час добували із бульб картоплі і зерна злаків, до складу яких входить крохмаль.

 Етапи виробництва схематично можна зобразити так:

(С₆Н₁₀О₅)_n (крохмаль) → С₆Н₁₂О₆ (глюкоза) → С₂Н₅ОН (етанол) → СН₂=СН–СН=СН₂ (бута-1,3-дієн) → (–СН₂–СН=СН–СН₂–)_n (каучук)

Отже, наша робота не була марною! Ми намагалися не тільки знайти рішення світової проблеми, а і прославити свою Батьківщину як країну, в якій вперше буде налагоджено виробництво штучного каучуку.

Наші зразки відразу було відправлено до Москви, де спосіб одержання каучуку зі спирту признано дуже цінним.

Хімік-технолог:

Зауважу, що нині бута-1,3-дієн одержують дегідруванням нормального бутану, який виділяють із супутнього нафтового газу і продуктів переробки нафти.  На скільки важливим було це відкриття, свідчить наступне:

 витрати каучука становить на: 1 корабель – 68 т, 1 танк – 800 кг, 1 літак – 600 кг, 1 автомашину – 240 кг, 1 плащ – 0,97 кг.

Історик:

З раніше сказаного ви зрозуміли, що за підсумками конкурсу найкращим було визнано розроблений у 1926-1927 роках С.В. Лебедєвим та групою співробітників метод одержання натрій-бутадієнового каучуку з етилового спирту. Протягом 1930 року в Ленінграді було побудовано Дослідний  завод. Саме тут у 1931 році був одержаний перший блок синтетичного каучуку вагою 260 кг. У тому ж 1931 році С.В. Лебедєв «за особливо видатні заслуги по розв'язанню проблеми одержання синтетичного каучуку» був нагороджений орденом Леніна. Наукова діяльність вченого одержала визнання Академії наук СРСР, і у 1932 році він став дійсним членом академії.

Ведучий:

Але яке відношення  це відкриття має до голодомору, спитаєте ви? Як з'ясувалося, саме безпосереднє. Давайте знову послухаємо історика.

Історик:

Протягом 4 років світові проблеми із забезпеченням потреб різних країн світу синтетичним каучуком взяв на себе Радянський Союз. Тому потреби у сировині (картоплі і злаках) зросли у неймовірних масштабах.

У цей історичний період було прийнято низку директив, які засвідчують сказане. Перший секретар ЦК КП(б)У С.Косіор наполягав на цілковитому вилучені  всього реманенту і харчів у селян. Було встановлено взяти з України на 1932 рік 356 млн. пудів хліба. Тобто вилучення хліба у селян – це не причина, а засіб.

В мене в руках Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 року «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності». Цей документ був написаний самим вождем. Він не лише передбачав голод через порівняно невисоку врожайність, а й програмував майбутній голод у 1933 році. В народі цей документ був більш відомий як горезвісний Закон  «Про п'ять колосків».

Комсомолець:

Восени 1932 року в Україну прибула надзвичайна комісія на чолі з Молотовим, яка запровадила у республіці надзвичайний стан. Для «вибивання» українського хліба були залучені загони НКВС, армія комуністичних, радянських, комсомольських, профспілкових активістів. Розгорнулися змагання між різноманітними державними і партійними чиновниками за збільшення хлібозаготівлі. У пошуках зерна і картоплі активісти обшукували кожну хату, зривали підлогу, залазили в криниці тощо.

Вилучене можна було зберігати в будь-яких умовах. Адже етиловий спирт виробляли не лише з якісної картоплі, а й підмерзлої і зовсім замерзлої. А зерно злаків могло бути навіть пророслим. Очевидці засвідчують, що зібране зберігалося дійсно у зовсім не пристосованих для цього приміщеннях.

Ведучий:

Реальністю сталінської революції (модернізації) став голод в українських селах, а також в інших сільськогосподарських регіонах Радянського Союзу. А потужна держава продовжувала виробляти достатню кількість етанолу для того, щоб забезпечити увесь світ синтетичним каучуком!

Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу в 1932-1933 роках. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть переда­вати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили життя земне у пекельних муках.

То ж перегорнемо скорботні сторінки достовірної народної пам'яті.

Учениця:(запалює свічку — кожен учень перед читанням також запалює свічку пам'яті — робить крок уперед):

«Анастасія Максимівна Кучерук, жителька с. Судачівка Чуднівського р-ну Житомирської обл.: «На світі весна, а над селом надвисла чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять на дво­рах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий жи­віт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: назад, вперед, скільки сидить, стільки й гойдається. І безко­нечна одна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, а так, у простір, у світ — їсти, їсти, їсти...».

Учень: «Петро Макарович Соловищук з села Луки Дашівського р-ну на Вінниччині: «Батько кладе на тачку моїх два брати і сестру, везе на цвинтар. Розгріб лопатою мамину могилу, розгор­нув рядно, поклав їх туди ж, до мами. Батько почав лопатою ки­дать землю в яму, а я собі руками. А тоді помер і батько... І так від моєї родини ніякого сліду — ні могили, ні хреста. Тільки імена».

Учитель. Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Адже й нині живе у пам'яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і жит­тям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю.

Учень

Бозю! Що там у тебе в руці?

Дай мені, Бозю, хоч соломинку,

Щоб не втонути в Голодній ріці!

Бачиш, мій Бозю, я ще Дитинка,

Тож підрости хоч би трохи бодай:

Світу не бачив ще білого, Бозю,

Я пташенятко, прибите в дорозі,

Хоч би одненьку пір'їночку дай:

Тато і мамо — холодні мерці.

Бозю, зроби, щоб їсти не хтілось!

Холодно, Бозю! Сніг дуже білий,

...Бозю, що там у тебе в руці?..

Учитель: У запізнілій жалобі схилимо голови в каятті перед світ­лою пам'яттю тих, хто загинув. Вони згасли як зорі.

(Запалюється свічка.)

Нехай кожен із нас торкнеться пам'яттю цього священного вогню — частинки вічного. А світло оцих свічок хай буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жерт­вував собою. Вони повинні жити в нашій пам'яті.

 (Хвилина мовчання)

Фрагмент фільму«Голодомор 1932-1933 років»

Учитель: Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Адже й нині живе у пам'яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і життям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала горя до краю.

Нині доля Батьківщини в руках ваших батьків, завтра – у ваших. І щоб ніколи не повторилися трагедії народу, щоб ваші руки були міцними, надійними, голови – світлими, а серця – благородними. Щоб знали, якими кривавим був шлях до свободи, й дорожили нею.

Джерела:

Газета «Хімія. Шкільний світ», №10(790), жовтень 2016, с.6-8;

https://ru.wikipedia.org/wiki

http://www.chemistry.in.ua/grade-11/synthetic-rubbers

Вчитель хімії КЗ КОР «КОЛІФКС» Скоропадська С.О.