Сценарій виховного розважального заходу "Слобожанські вечорниці"

 Виховний захід «Слобожанські вечорниці»

Після свята Покрови розпочинались перші осінні вечорниці. Всі вечорниці прикрашали троїсті музики, пісні, танці, ігри, смішні історії, небилиці. Перші вечорниці закінчувались обов’язково колективною вечерею.

 Сценарій  складений для дітей старшого віку

Українська світлиця. Попід стінами – лави, застелені ряднами. На видному місці стіл, покритий вишитою скатертиною. На лавах сидять дівчата – вишивають, прядуть і співають пісню “В кінці греблі шумлять верби” (Народні думи, пісні, балади.-К., 1970.-С.206)

В кінці греблі шумлять верби,

Що я насадила...

Нема того козаченька,

Що я полюбила.

Ой немає козаченька –

Поїхав за Десну;

Рости, рости, дівчинонько,

На другую весну!

Росла, росла, дівчинонька

Та на порі стала.

Ждала, ждала козаченька

Та й плакати стала.

Ой не плачте, карі очі,-

Така ваша доля:

Полюбила козаченька,

При місяці стоя!

Зелененькі огірочки,

Жовтенькі цвіточки...

Нема мого миленького,

Плачуть карі очки!

1д.: Чомусь хлопці затримуються.

2д.: Не хвилюйся! З’являться.

(На передньому плані появляється Галя, яка поспішає на вечорниці. (Старицький М. Твори.- т.2.-К., 1984.-С.102-103)

Галя (йде, потім зупиняється): Он хтось стоїть, чи не Степан?

Голохвастов (уздрівши її): А, на ловця і звір біжить, ціп-ціп, куріпочко!

(Галя хоче його обійти, а Голохвастов заступа їй дорогу)

Голохвастов: Господи! Це ж та сама красунечка, що я вже бачив. От ціпонька! Не тремтить-бо: чого лякатись, моя зозулечко,- хіба з’їм?

Галя: От, їй-богу, коли не пустите, то калавур закричу.

Голохвастов: Вигадайте! Тільки крикніть, то я такого наговорю, що зараз і в часть вас посадять.

Галя: За що? Що ви гвалтуєте серед ночі, тоя маю сидіти?

Голохвастов: Слухайте, серденько, не лементуйте, бо я тольки поговорить хотів з вами, моя зірочка красна. Як повидів я вас, то з того часу і пропадаю, - просто вхопили моє серце щипцями, гвоздиком у голові сидите, хоч і бритви не бери в руки!

Галя: Чого переступаєте дорогу; сорому нема, а ще панич!

Голохвастов: Да коли улюбльон, да так улюбльон, що хоч візміть в руки піштолета і простреліть тут грудь мою!

Галя: Так і повірили. Шукайте собі панночок!

Голохвастов: Да ви луччі за самих найкраших панночок; ви просто така ціпонька, що аж слина котиться, - вірте!

Галя: Хороша пороша, та не для вас!

Голохвастов: Чого ж не для мене? Яка ти строга, нелюб’язна! Да у мене, голубонько, всякого добра. Да я озолочу тебе, брильянтами обсиплю на весь Київ...

Галя: Обсипайте кого іншого, а мені вашого золота не треба.

Голохвастов: Да хіба я разві поганий? Придивись, пожалуста, первий хвисон...

Галя: Та що – що гарні!

Голохвастов (бере її за руки): Серденько, пуколько моя! Улюбись у мене, бо, єй-богу, застрелюсь отут зараз перед тобою, щоб тобі напасть зробить!

Галя: Ой, що ви кажете?

Голохвастов: Потому хоч ножницями перетни моє серце, то там тільки одна любов стримить... Куріпочко моя! (Обніма)

Галя: Пустіть-бо! Пустіть, бо кричатиму!

Голохвастов: (притискує її до себе) У-ух! Пропав я! Пожар!

(Галя виривається і тікає, а Голохвастий прямує до виходу)

1дівчина: Галю, то Голохвастий до тебе женихається?

Галя: Причепився як реп’ях, ледве втекла!

2 дівчина: Я оце сиджу на вечорницях, вишиваю і думаю, що поки ми дівуємо, поки і горя не знаємо. А як тільки вийдемо заміж і почнуться клопоти та негаразди. Свекруха буде гризти, діти спати не дадуть... Непорозуміння та колотнеча в сім’ї. Особливо коли під однією стріхою збереться декілька невісток. Як ото в “Кайдашевій сім’ї” (І. Нечуй- Левицкий Микола Джеря. –К.,1988.-С.220-221)

(У буденному одязі на сцену виходить Мелашка і замітає. Змела сміття в купку)

Мелашка: Оце вимела хату, половину сіней, обмела коло призьби і змела в купку. Піду по ряднину та винесу його.

(виходить, а в цей час вибігає Мотря з хати)

Мотря (дивиться на сміття): Доки я буду терпіти од тієї іродової Мелашки!

(хапає віника і розмітає його по двору. Виходить Мелашка з рядниною).

Мелашка: Хто це порозкидав сміття?

Мотря: Я розкидала: не мети свого сміття під мою призьбу, бо я тебе ним колись нагодую!

Мелашка: А зась! Не діждеш ти мене сміттям годувати. Нагодуй свого Карпа (почала змітати сміття до порога).

Мотря: Не мети до порога, бо мені треба через поріг ходити!

Мелашка: Авжеж, велика пані. Покалякаєш, княгине, золоті підківки.

Мотря: Не мети до порогу, бо візьму тебе за шию, як кішку, та натовчу мордою в сміття, щоб удруге так не робила.

Мелашка: А, ти, поскудо! То ти смієш мені таке говорити? Хіба ти моя свекруха? Ти думаєш, що я тобі мовчатиму? Ось тобі, ось тобі!

(Почала розкидати віником сміття)

Мотря (з подиву аж рот розкрила): То це ти так! То це та, що од свекрухи втікала?

Мелашка: Ти мені не свекруха, а я тобі не невістка. Я тобі мовчать не буду!

(Мотря замахнулась на Мелашку диркачем. Та схопила його і закричала:)

Мелашка: Гвалт! Гвалт! Якого ти дідька чіпляєшся до мене, сатано?!

(З хати вибіг Карпо і почав забирати у жінок диркача. Потім вибіг Лаврін і допоміг брату розборонити жінок).

Мотря (з дверей): Одривай хату! Не буду я з ними жити через сіни, хоч би мала отут пропасти! Бери, Карпе, сокиру, та зараз одривай хату!

Карпо: Чи ви показились, чи знавісніли? (Зайшов до хати)

1дівчина: Невже таке буває?

2 дівчина: Буває ще й не таке!

(чути здалеку троїсті музики і пісню “Розпрягайте, хлопці, коні” (Народні думи, пісні, балади.-К.1970.-С.211), що співають парубки)

Хопець: Добрий вечір, дівчата! Без нас сумували, признавайтесь?!

1дівчина: Ніхто і не збирався сумувати!

2дівчина: Ось без троїстих музик було трохи не так... Грайте, музики, бо танцювати хочеться!

(Грають музики. Всі танцюють, сміються. Всім стало весело.)

1 хлопець: - А мені пари не вистачило. Потанцюю з кочергою. (Бере кочергу і пішов у присядку навколо неї)

(Натанцювавшись, дівчата сідають на лави, беруть вишивання і в’язання до рук, а хлопці до них женихаються, заважають їм працювати)

2 хлопець: Мені сю ніч приснився дивний сон:

1 хлопець: Сон рябої кобили? (Всі сміються). Ти краще дай відповідь на таке питання: чому жінка створена з ребра Адама?

2 хлопець: Так це ж єдина кісточка у людини, що не має мозку.

Дівчина: Та не будемо сваритись! А ми вам краще піснею відповімо. Тільки уважно нас слухайте. (Дівчата відкладають вишивання і в’язання, стають напівколом і пританцьовуючи співають:)

Іде, іде, іде дощ

На білу березу,

А я свому миленькому

Сорочку мережу.

Сестра дала ниточок,

Мати – полотенце,

А я сіла й вишиваю

Від щирого серця.

Мати моя, мати моя,

Мати моя мила,

Не дай мене за рудого,

Бо я чорнобрива.

Мати жалю завдала,

За рудого віддала

Та ще й мені наказала,

Щоб я його шанувала.

А я його шаную,

Як собаку рудую.

Під лавою припинаю,

Помиями напуваю.

Прив’язала до стола,

А він зуби вискаля.

Скаль, скаль, вражий сину,

Поки знайду хворостину

Хворостину знайшла,                                  

Та й відсердилася.

Я на свого миленького

Змилосердилася.

3 хлопець: Спасибі й за це, високошановні дівчата!

(в цей час заходять 2 хлопці, одягнені в дівчаче вбрання, нарум’янені. Низько кланяються всім і співають:)

- Я на свого миленького змилосердилася (повторюють одну фразу разів 5, пританцьовуючи кумедно)

1дівчина: Ти бач! Їм не сподобалась наша пісня... (до троїстих музик) Грайте, музики! В мене нові черевики!

(Лине українська танцювальна музика. Всі танцюють).

2 дівчина: А тепер всіх прошу сісти. Вареники будем їсти!

3дівчина: Спочатку скуштують дівчата вареників чарівних, з загадками і передбаченнями. (Бере перша вареник з макітри, надкушує його). Вареник із сиром! Буду з чоловіком жити в злагоді і в мирі.

(Підходить друга дівчина, бере вареник, кусає його) А мій вареник із сіллю. Що це означає?

1дівчина: Будеш жити в достатку. Не будеш на солене сьорбати.

2дівчина: (бере і надкушує вареник): А мій з соломою!

3дівчина: Будеш солом’яною вдовою.

4дівчина: А мій вареник з монетою!

5дівчина: Багатою будеш!

6дівчина: А мій вареник з обручкою.

7дівчина: Заміж скоро вийдеш.

8дівчина: Досить ворожити, бо мій милий вареничків хоче. Виносьте, дівчата, вареники для всіх.

(Дівчата виносять велику макітру вареників, хлопці ставлять поряд на стіл куманець чи баранець)

1хлопець: Кличте нашу господарку вечорниць, ми їй подякуємо за все.

2хлопець: Ой гарні ж вареники, гарні! Оце будуть господарочки! А ну, хлопці, давайте дівчатам в дяку хвилинку-веселинку подаруємо. Хто знає кращий анекдот, а чи дотепну смішинку, байку, веселу бувальщину?

(Розпочинається конкурс, в якому можуть взяти участь і глядачі. Закінчуються вечорниці визначенням та нагородженням переможців конкурсу).