Сценарій виховного заходу для учнів 9 класу "Поети і музи"

      Літературно-музична композиція 

            « Поети і музи»

 

Мета виховного заходу: через поезію, любовну лірику допомогти учням дізнатися що ж таке кохання, яке воно буває;

 висвітлити одне з найглибших людьских почуттів до жінки.

 Виховувати в учнів шанобливе,чисте ставлення до почуттів.

 

Скільки існує світ, стільки існує й поезія. Скільки існує світ, стільки існує й любов. Кожен з нас шукає свою половинку, свій ідеал. І щасливий той, хто його находить.

Горять свічки і музика лунає,

Вогонь кохання у серцях палає.

Що знають люди про любов?

І як про неї говорити?

Немає слів, немає мов,

Щоб почуття це зрозуміти.

 

Кохання … ніхто і ніколи не в змозі буде до кінця зрозуміти, що ж це таке. Це велика загадка життя, яку прагнув розгадати не один мудрець, не один поет оспівав його, проникаючи в його глибини.

 

               Античний світ…Що ми знаємо про нього? Міфи. Легенди. Світ, в якому вміли цінувати жіночу красу і чоловічу відвагу. Давньогрецькі боги не зможуть встояти перед палким коханням Пігмаліона…. І Галатея із холодної статуї перетворюється на ніжну жінку.

             Щоб повернути кохану жінку Орфей зійде у царство мертвих…І навіть Аїд і Персефона не зможуть встояти перед чарівністю звуків його музики і дозволять зробити те, чого не робив ніхто - вивести кохану із царства тіней.

            А вірна Пенелопа роками чекатиме свого Одіссея, обманюючи претендентів на її руку. Удень вона  ткала покривало, а вночі розпускала його. Чому?!  Тому що тільки Одіссей може зробити її щасливою.

 

Жереб мені

Випав такий

Серцем палким

Любити

Ласку весни, розкіш, красу,

Сонця ясне проміння.      (Сапфо)

 

 

          А на зміну цьому світу, часові Енея і Дідони, Цезаря і Клеопатри, прийшла епоха Лицарства, що дала вічні образи Тристана  та Ізольди.

 Трубадури Провансу, трувери Нормандії, мінезингери Баварії, де ви? Де ті прекрасні дами, для яких ви писали балади і сонети, складали серенади?

Летописцы минувших эпох!

Вы писали красивые саги –

Помогал, значит, вам в этом Бог,

На пергаменте иль на бумаге

Оживал Ланселот и Тристан,

Златокудрая фея Изольда,

Поднимал боевой барабан

На сражения уйму народа.

И баллады писал трубадур,

И прекрасные дамы Прованса

Расцветали средь жизненных бурь

Под мелодию бального танца.

Наливайте бокалы, месье!

Утолите в бокале печали!

И влюбитесь, месье, по весне

В герцогиню, что вы повстречали.

Ранним утром пишите стихи,

Пойте вечером ей серенады,

И вкушайте блаженства любви,

И дарите ей звезд мириады.

Как галантны все были тогда!

Как шедры были все и красивы!

Граф Шампанский и сир Валуа,

До чего же вы были любимы!

Серенады поет трубадур,

И история все нам знакома:

Поражает влюбленных Амур,

Он сильнее вулканов и грома.

Зажигает в сердцах он огни

И дарит вдохновенье поэтам.

Сколько лет уже пишут они

Про любовь роковые сюжеты!..

 

  Джауфре Рюдель – знаменитий  поет-трубадур Середньовіччя.

Хто ж він, таємничий Рюдель? Ми його  знаємо як князя де Блайї.

Легенда свідчить, що він закохався в портрет графіні Піріномійської

і спорядив корабель, щоб дістатися далекого міста Тріполі на

Близькому Сході, але дорогою захворів.

 Уражена графиня піднялася на борт корабля, поцілувала

напівхолодні вуста Рюделя, попрощалась із умираючим поетом і

постриглась в монахині.

 

О славний лицарю, о князю де Блайї!

Чому співали ви такі сумні пісні?

Чому ви часто покидали рідний край?

Чому в світах далеких ви шукали рай?

О славний лицарю! О князю де Блайї!

Мчить корабель вас у далеке Тріполі.

Птахи співають вже, і настає весна.

І зустрічає трубадура тут Вона…

Така ось у кохання незвичайна сила,

На корабель вже піднімається графиня,

Кохана, що дарує лицарю цілунок,

Смачніший за вино, чарівний ніби трунок.

Скажіть, чому це так? Серед смертей і бурь

Шукає ніжності й любові трубадур?

Їй присвятив життя, канцони і пісні,

Її побачив – вмер на власнім кораблі.

 

      Він народився під сузір’ям Близнюків у 1265 році. А лише через дев’’ять років з ним трапилось те, що зазвичай називають дивом. Він зустрів її – Беатріче Портінарі, яка стала для нього  ідеалом жіночості і краси.

    Дитяча закоханість  переросла в магічну пристрасть Данте Аліг’’єрі, великого поета Італії, що обезсмертив ім’’я коханої у сонетах.

 

 

Кохання – то найбільша тайна,

Воно з роками не проходить, не мина,

Воно стає сильніше і сильніше…

Оспівана поетом Беатріче!

Це вам , о донна , він писав сонети.

А дивні люди- ці співці й поети!

Пройшли віки, та ми читаєм знов

Їх одкровення про святу любов.

Кохання чисте і кохання вічне,

Кохання неповторне і магічне.

Старіша людство і стає мудріше,

Та вічно молоді ви, Беатріче!

 

Франческо Петрарка – видатний поет і філософ Італії. Все своє життя присвятив одній жінці, точніше , коханню до неї. 366 віршів. Стільки , скільки днів у високосному році. Вона була реальною жінкою, але для нього недосяжною.

1327 року він зустрів у церкві святої Клари в місті Авіньон донну Лауру.  Йому було 23 роки, їй – 20. Поет закохався одразу і назавжди.

1348 року під час епідемії чуми Лаура померла, але в пам’’яті Петрарки вона навічно залишилася ідеалом краси.

 

Благословенні будьте, день і рік, і час,

І мить , і місяць, і місця урочі,

Де спостеріг я ті сяйливі очі,

Що зав’’язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце пік,

солодкий біль спечаленої ночі

І лук амура, що в безоболоччі

Пускав у мене стріл ясний потік!

Благословенні будьте, серця рани

І вимовлене пошепки ім’’я

Моєї донни – ніжне і ласкаве

І ті сторінки, де про неї я

Писав, творивши славу, що не в’’яне.

 

Лаурі

Так сталося, що вас, прекрасна донна,

Зустрів поет у церкві Авіньона…

І все життя складав поет вам шану.

Не зміг зцілити він сердечну рану

І підкорився врешті – решт Амуру,

Усе життя кохаючи Лауру,

Усе життя складаючи сонети,-

Так чинять всі закохані поети.

І де б не був – у Падуї чи Римі,-

Для нього залишалась ви єдина.

І де б не був – в Венеції, в Мілані,-

Не забував він вас , шановна пані.

Так сталося, що вас, Прекрасна Донна,

Зустрів поет у церкві Авіньона…

Усю жагу кохання свого серця

До вас, Лаура, ніс він у безсмертя.

 

Перший поет Росії Олександр Пушкін закохувався не один раз у своєму житті. Але , як Данте і Петрарка, поклонявся своїй Мадонні, музі свого серця, своїй дружині – Наталі Гончаровій. Заради неї він пішов на смерть, отримавши кулю Дантеса.

 

Що є прекрасніше на цій землі

За вас , моя кохана Наталі!?

Сьогодні напишу я ваш портрет,

Бо я , мабуть, найперший ваш поет.

Усі ці роки я лиш вами жив.

Усі ці роки я лиш вас любив.

Моя Мадонна, мій найкращий друг,

моя ви муза, мій натхненний дух,

Моє ви щастя і моя журба.

Які ще можна тут знайти слова?

Моя ви радість і моя печаль.

Сьогодні я покину вас на жаль..

В кареті жде товариш мій, Данзас,

Сьогодні захищатиму я вас…

Що є прекрасніше на цій землі

За вас , моя кохана Наталі!?

…А вбивця підіймає пістолет,

На білий сніг вже падає поет.

Що є прекрасніше на цій землі

За вас, моя єдина Наталі?...

 

На дачі в Передєлкіно Пастернак випадково познайомився з Ольгою Івінською, яка стала прообразом Лари в романі “Доктор Живаго” і його близьким другом. Саме їй присвячений один з найліричніших віршів поета -“Зимова ніч”

Борис Пастернак дарує нам романтичну історію кохання.

Мело, мело по всей земле…( слайд)

 

І навіть президентських сердець торкається кохання. 50 років Рональд Рейган, американський президент, засипав свою кохану дружину Ненсі листами, сповненими любові.

 « У мене є декілька коханих жінок. Перша – це перша леді, яка привносить чарівність у найсухіші офіційні церемонії.

 Друга відвідує різні лікарні та на фотографіях тримає на руках дитя, яке дивиться на неї з благоговінням, як і я сам.

Третя подруга наділена талантом перетворювати яке завгодно місце у затишне сімейне гніздечко.

Четверта – невтомна трудівниця.

 Є ще чуттєва дамочка. Чиї очі так легко наповнюються сльозами. Яке щастя, що всі ці жінки мого життя - ти!»

 

Стань журавкою - з тобою полечу,

стань тривогою - я буду ласкою,

Стань ти нічкою - зорею засвічу,

Стань дитиною - я буду казкою.

Маком зацвіти - я чистим променем

В пелюстках твоїх назавши житиму,

Відцвітеш - тоді залишусь спомином…

І любитиму.

 

•                 Трепет сердець.
•                 Очікування щастя.
•                 Палкі поцілунки.
•                 Сплетіння рук.
•                 Єднання душ.
•                 Погляд у зоряне небо
•                 Відчуття польоту.
•                 Романтика запалених свічок.
•                 Усе це кохання.
•                 Тихе і спокійне.
•                 Трепетне і ніжне.
•                 Палке і героїчне.
•                 Єдине і неповторне.
•                 Те, якого кожен прагне,
•                 про яке кожен мріє,
•                 яке робить людей щасливими,
•                 те , що входить у вічність,
•                 тому що кохання не підвладне часу.

 

Було і буде так у всі часи:

Любов, як сонце, світу відкриває

Безмежну велич людської краси.

І тому світ завжди благословляє

І сонце, що встає, і серце, що кохає.

 

Звучить музика»відірватись від землі» Н.Могилевської