Сценарій виховного заходу "Історія України у віршах"

                       Вірші до виховного заходу «Історія України у віршах»

Как  ныне сбирается вещий Олег                               Збирайтеся, козаченьки,

Отмстить неразумным хазарам:                                 Беріть дрюки в руки.

Их села и нивы за буйный набег                                Тай підемо панів бити

Обрек он мечам и пожарам;                                        За народні муки.

С дружиной своей, в цареградской броне,               

Князь по полю едет на верном коне…

                                                                           Тиха украинская ночь.

                                                                           Прозрачно небо.Звезды блещут.

…Олег череп наступає                                    Своей дремоты превозмочь

З віщуна сміється,                                            Не хочет воздух.Чуть трепещут

А гадюка в черепі                                             Сребристых тополей листы.

Вже пінеться і в’ється…                                  Луна спокойно с высоты

                                                                            Над Белой Церковью сияет

Олег мову починає…                                        И пышных  гетманов сады

Скочив, як на муках:                                           И  старый замок озаряет. 

Йому в ногу засмокталась                                И тихо, тихо все кругом;

Чорная гадюка…                                               Но в замке шепот и смятенье.

                                                                             В одной из башен, под окном

І промовив Олег віщий:                                    В глубоком, тяжком размышленье,  

«Твоя правда, сивий!                                        Окован, Кочубей сидит

Згубив мене мій кінь вірний,                           И  мрачно на небо глядит. 

Мій кінь білогривий!»

…Та в Києві державною рукою

Добро і лад ти швидко навела,

І хрест засяяв зіркою святою,

Яку ти в наше небо підняла!

Загомоніли гори і долини…

І розпочався християнський вік,

І ти сказала: «Буде Україна,

Бо з нами Бог, від нині і повік!»

Жив Ігор-князь у нашім Краї,

Не на землі, а на коні:

Десь на кордоні запалає,

А вже нога у стремені!

В шоломі й панцирі із луком,

З мечем загостреним завжди,

Бив половецьких хижих круків

За наші села й городи…

Мов живі тут гори і долини-

Срібні хвилі брязкотом підків:

Розгулялось море України-

Море запорозьких козаків!

Сценарій виховного заходу: «Історія України у віршах»

Історія нашої землі розпочинається з Київської Русі,де було багато славних князів. Одним з найбільш яскравих правителів Русі був,безперечно,князь Олег Віщий. Він здійснював багато вдалих походів на ворогів. Про один з таких походів пише видатний російський поет О.С.Пушкін  у своєму вірші «Пень о Вещем Олеге»:

Как  ныне сбирается вещий Олег

Отмстить неразумным хазарам:

Их села и нивы за буйный набег

Обрек он мечам и пожарам;

С дружиной своей, в цареградской броне,

Князь по полю едет на верном коне…

Але загинув князь Олег безглуздою смертю,від укусу змії. Про цю подію створив спів «Олег-князь Київський»,наш земляк, С.В.Руданський:

…Олег череп наступає

З віщуна сміється,

А гадюка в черепі

Вже пінеться і в’ється…

Олег мову починає…

Скочив, як на муках:

Йому в ногу засмокталась

Чорная гадюка…

І промовив Олег віщий:

«Твоя правда, сивий!

Згубив мене мій кінь вірний,

Мій кінь білогривий!»

Єдиною жінкою-княгинею у Київській Русі була Ольга,яка своїм правлінням,перевершила багатьох князів-чоловіків. Ось як про неї пише поет Ярослав Паладій:

…Та в Києві державною рукою

Добро і лад ти швидко навела,

І хрест засяяв зіркою святою,

Яку ти в наше небо підняла!

Загомоніли гори і долини…

І розпочався християнський вік,

І ти сказала: «Буде Україна,

Бо з нами Бог, від нині і повік!»

Але,на жаль,в ХІІ ст. на Русі розпочинається процес феодальної роздробленості. Держава стає ласим шматком для ворогів,які користвались її  слабкістю. Одним з небагатьох князів ,які продовжували її захист був Ігор,князь Новгород-Сіверський,герой славнозвісного твору «Слово о полку Ігоревім».  Про нього написав вірша і Ярослав Паладій:

Жив Ігор-князь у нашім Краї,

Не на землі, а на коні:

Десь на кордоні запалає,

А вже нога у стремені!

В шоломі й панцирі із луком,

З мечем загостреним завжди,

Бив половецьких хижих круків

За наші села й городи…

Гідними нащадками слави князів Київської Русі були запорізькі козаки,які контролювали своїми чайками навіть Чорне море,наводячи жах на турків і татар. Так про них пише Ярослав Паладій:

 Мов живі тут гори і долини-

     Срібні хвилі брязкотом підків:

Розгулялось море України-

Море запорозьких козаків!

На початку ХVIII ст. Лівобережна Україна була під владою Російської імперії. Гетьман Іван Мазепа прагнув зробити її незалежною,але про його плани доповіли імператору Петру І Кочубей та Іскра. Петро І їм не повірив,і за наказом Мазепи  вони були страчені. Про ці події пише в поемі «Полтава» О.С.Пушкін:

Тиха украинская ночь.

Прозрачно небо.Звезды блещут.

Своей дремоты превозмочь

Не хочет воздух.Чуть трепещут

Сребристых тополей листы.

Луна спокойно с высоты

Над Белой Церковью сияет

И пышных  гетманов сады

И  старый замок озаряет.

И тихо, тихо все кругом;

Но в замке шепот и смятенье.

В одной из башен, под окном

В глубоком, тяжком размышленье,

Окован, Кочубей сидит

И  мрачно на небо глядит.

В першій половині ХІХ ст.  невдоволення українських селян своїм кріпацьким становищем переростає у відкрите повстання,яким керує Устим Кармелюк. Слухаємо його заклики до людей вміщені в народній пісні «За Сибіром сонце сходить»:

                                                         Збирайтеся, козаченьки,

Беріть дрюки в руки.

Тай підемо панів бити

За народні муки.

Отже,вивчайте історію використовуючи художню літературу. Це корисно і приємно. Дякуємо за увагу.