Сценарій виховного заходу "Країна дитячих мрій"

     Сценарій виховного  заходу  «Подорож у країну дитячих мрій»

Мета заняття:  вчити учнів мріяти і сміливо йти до своєї мети, допомогти усвідомити свою роль у майбутньому нашої країни; розвивати знання з історії своєї країни, про її символи, традиції;  виховувати любов до рідного краю,  почуття поваги до героїв-патріотів, до всього свого, українського.

    Наочне оформлення: вишиті рушники, карта України, куточок пам’яті Небесної сотні, кошик з квітами(завдання для гри) відео  «Небесна сотня»,

Хід заняття

Вчитель(або ведучі): Сьогодні ми підготували  «Подорож у країну дитячих мрій» і запрошуємо всіх  помандрувати  разом з нами у країну дитячих мрій.

Слово вчителя

  Мабуть, у кожної людини є своя заповітна мрія.   В дитячому віці, проходячи   з мамою біля магазину,і побачивши там красиву іграшку, мріємо про таку ж саму, або ж про красиве платтячко як у принцеси, про сучасну модель ляльки, конструктор або інші радощі дитинства.

   З часом, ми дорослішаємо, відповідно, наші потреби теж ростуть, а також бажання, прагнення і цілі. Кожен вчений мріє винайти машину часу, або літаючий автомобіль, інший же дослідник живе мрією знайти затонулу Атлантиду. Третій взагалі горить уявою зустрітися з жителями інших планет.

  У когось мрії далекі і недосяжні, у когось близькі і реальні, чиїсь збудуться, а чиїсь і не можливо здійснити. Але у кожного вони є. Це є стимул жити, йти вперед, думати,працювати.

Учні:

Мріє в житті кожна людина, 

Чи то вже дорослий, чи то ще дитина. 

У мрію свою вірить й плекає, 

Та чи здійсниться, вона ще не знає. 

Якщо ти живеш, то й мрія з тобою, 

З нею в житті йдеш твердою ходою. 

То ж мріймо стільки душа наша просить, 

Вона нам в майбутньому щастя приносить. 

Ти мрій, і мрія ця хай збудеться умить,

Нехай душа у небо полетить.

Не просто вір або проси,

Ти долю сам в руках неси.

Із гордо піднятою головою

Вперед іди за своєю метою.

В житті потрібно, мусиш знати,

Зусиль до всього докладати.

Не склавши руки, лише чекати,

А душу у працю вкладати.

Тоді досягнеш успіху в житті   

 І мрії збудуться твої!

  Уже з дитячих років ми розуміємо що мрії просто так  не збуваються,чудо трапляється рідко,тому ми вчимося самі йти до своєї мети.

Як гарно сказав  Д. Павличко про дитячу мрію у вірші   «Як виросту збудую хату»

 Як виросту — збудую хату,
На хаті колесо приб'ю,
А там я поселю крилату
Лелечу клекітну сім'ю.
Нехай розводиться, гніздиться
По всіх деревах і хатах.
Нехай мені щоночі сниться,
Що я літаю, наче птах.

Вчитель. Дитяча мрія легка,як весняний вітер,яскрава,як вранішній сонячний промінчик,реальна,виникла на основі дитячого життєвого досвіду,здобутого на традиціях сільського побуту,пронизує наш вірш. У кожного з вас є мрія. Можливо у когось вона ще не точно виражена. Тож ми вирушаємо у країну мрій,прошу вас задуматися над тим,що для вас головне,чого ви хотіли б досягти у своєму житті. Розпочинаємо нашу мандрівку.

4.Перша стежина нашої подорожі буде «Моя сім’я» 

  Вчитель:    Так кожен з нас  мріє про затишок і тепло рідного дому, про те, щоб завжди були здорові всі рідні і близькі,про ніжну і ласкаву мамину усмішку, про міцну батьківську опору і підтримку. Особливо ця мрія великою є і для наших дітей,які не мають мами і тата, проживають у інтернатах, дитячих будинках сімейного типу, у тих,хто відчував колись розлуку з батьками, тоді так сильно хотілося їх побачити,обняти,сказати ніжні і теплі слова.

Учениця.
Не скупіться на теплі слова,
Бо у світі багато тепла
Лиш від рідної хати
Та від лагідних рук мами й тата.

Учень.
Коли зміцніють крила, щоб літати,
Не забувай про рідних маму й тата.
Та встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті.

Учениця.

Підростеш, як колос,
Підеш поміж люди, -
Мами рідний голос
Все з тобою буде.
Батькові турботи...
Сад і ліс, і поле...
Не цурайсь роботи
У житті ніколи.

Учень.
Не забудь стежину
В рідний край, до хати.
В будь-яку годину
Мати буде ждати.

Учениця.
Бо без батьків чого ми в світі варті?
Без маминої ласки і тепла,
Без татової строгості і жарту
І без свого родинного тепла.

Пісня «Батьки мої»

Молитва за маму
(дівчинка в українській сорочці із свічкою в руках)
Є у мене найкраща у світі матуся,
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком,
До тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки та ласки для рідної мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ той, у люди,
Щоб ними раділа – пишалась усюди.

Пісня «Я здійму до неба»

5.Перша стежина привела нас до теплого рідного дому,де нас завжди чекають найрідніші для нас люди-наші батьки

 Вчитель: Без поваги і любові до батьків, без любові до рідного дому ми не може бути щасливим наше майбутнє. Бо тут все найкраще. наймиліше, найрідніше. Поділитися своєю мрією  ми запросили наймолодших учнів.

Земля батьків — це Батьківщина.
Ми знаємо з дитячих літ.
Звідусіль веде мала стежина
В безмежний розмаїтий світ.

Може, десь земля є краща й вища,                                                

А над нею небо золоте,                                                                

Та мені найкраща та, де вишня,                                      

Там, де вишня мамина цвіте

Хата моя,біла хата

Рідна моя сторона

Пахне любисток і м’ята

Мальви цвітуть край вікна

В хаті в нас затишно й тихо

Хліб запашний на столі

Мама замріяно й ніжно

Гладить голівку мені.

Люблю я батьківську хатину

І подвір’я й садок.

Тут так сонечка багато

У жару і холодок.

Тихо й затишно

Квіти біля хати цвітуть

Та луганського дому

Я не можу забуть.

Часто так мені сниться

Рідна хата моя.

І бабуся на ганку

Одинока й сумна.

Тому мрію щоденно

Щоб скінчилась війна

І до рідного дому

Повернулася я.

Та, де б не був в далекім краї,
Як добре не жилося б в нім.
Розлука завжди серце крає
Й колись покличе в спільний дім
Який пригорне і зігріє,
Віддасть частиночку душі.
Так тільки рідний дім уміє...
Тому сюди завжди спіши.

Наш спільний дім — це Україна.
Тут наш лунає сміх і спів.
Вона для нас одна-єдина,
Бо це земля моїх батьків.

Пісня «Дорога додому»

Учитель. З наших маленьких наших батьківських домівок складається наша велика Батьківщина. Не може бути  любові до України,коли ми не любимо свою маленьку батьківщину.  І не буде наша Україна такою красивою як у наших мріях, якщо ми не будемо дбати про свою домівку,школу,про свою, вулицю,про наше село,бо це наша Батьківщина  і іншою нам не треба. А чи знаєте ви, звідки пішла назва "Україна"?   Послухайте легенду.

ЛЕГЕНДА ПРО УКРАЇНУ

 "Колись давно-давно в одному селі жила бідна вдова. Не було в неї ніякої втіхи від життя, тільки важка робота. І ось настав радісний день. В неї народилась дівчинка – маленька, крихітна, гарненька. І мати стала думати, яке ім'я дати донечці. Тут невідомо звідки, осяяна маревом, з'явилась чарівниця. Вона з тривогою і жалістю подивилася на немовля і сказала: "Не давай дитині імені, вона сама його знайде, а якщо даси, то вона помре".

 Дівчинка росла-підростала, була розумною, слухняною, але невеселою, часто журилася тим, що у неї не було імені, І ось їй виповнилося шістнадцять років. Задумала вона вирушити в білий світ, щоб знайти своє ім'я. Мати не хотіла розлучатися зі своєю донькою, але та була невідступною і потайки вирушила в дорогу.

 Бідна вдова почекала день, почекала другий, і пішла свою дочку шукати. Ішла вона день, ішла другий, і вийшла в чисте поле, жовте-жовте, що пшеницею колосилося. У блакитному небі ластівки кружляють, світить ясне сонечко, і бачить мати – спить дівчина, її дочка. Та така гарна, що вона мимоволі замилувалася нею.

 Раптом потемніло синє небо, здійняв вітер куряву, полягла до землі колосиста пшениця, а з-за обрію посунула чорна хмара. Почувся тупіт та іржання коней, брязкання зброї, вигуки чужої мови. Це були війська пана Батия.

    Попереду їхав сам хан. Раптом він зупинився, побачив красуню-дівчину й вигукнув: "Укра-уина", що його мовою означало: "Дівчина молода".

 Дівчина прокинулась, хан схопив її і забрав з собою. Мати, побачивши це, опустилась на коліна і стала благати Господа Бога захисту для своєї рідної дочки.

  Раптом все стало чорне-чорне, загримів грім, здригнулась земля. А потому все стихло. По небу пропливали ніжні рожеві хмарки. Лише курява здіймалася навкруги і на полі стояла самотня вдова.

 Пішла вона плачучи по землі шукати свою дитину. А в пам'яті у неї лишилося одне – Україна. Йшла... з очей лилися сльози. І там, де на землю падали сльозинки, проростала квітка волошка. Мати йшла боса, збивала, колола ноги, і де на землю падала крапля крові – виростали маки. Де пройшла мати по землі, так і стала та земля зватися Україною".

 Україна, як сказав Степан Васильченко, "це розкішний вінок з рути та барвінку, що над ним світять заплакані зорі...".

6. Вчитель.    Ця легенда привела нас до зупинки «Рідна Батьківщина».

Як би нам хотілося,щоб вона була не засмучена, уквітчана, багата.

Я запрошую вас пограти у гру «Подаруй Батьківщині квітку» (Вчитель розказує правила гри. Учні 1 і 2класу загадують загадки. Учні 3 і 4 відгадують.  Якщо відгадали, шукають  квітку та своєю квіткою-відгадкою прикрашають карту України)

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

 Видивляється у воду

 На свою хорошу вроду.    

  (Калина)

 Гарні квіти біля хати

 Навесні садила мати.

 Чорнобриві-чорноброві

 Квітнуть в тиші вечоровій.  

    (Чорнобривці)

Сині зірочки пухнасті

 Виглядають з жита,

 Мов веселі оченята.

 Як їх не любити?   

        (Волошки)

Запалали в чистім полі

 Квіти гарні, всі червоні.

То палає влітку так

 Польовий червоний     

  (Мак)

Наче сонця серединка,

 Пелюстків біла хустинка.

 Знає бджілка і мурашка,

 Що звуть квіточку …   

    (Ромашка)

Квітка ця на сонце схожа,
На олію вона гожа,
Жовті пелюсточки має,
Їх до сонця повертає.      

 (Соняшник)

Квітка сонячна, красива,
Стане згодом сива-сива,
Вітерець її подмуха - 
Стане миттю сивим пухом.   

    (Кульбаба)

Дуже скромна і тендітна,
Серед квітів непримітна.
Та якщо в руці пом’яти,
То умить впізнаєш...       

   (М’яту)

Учениця

Маками червоними, гронами калини,
Синьою волошкою і бузковим цвітом.
Раптом фарби оживуть -
стануть теплим літом.
Намалюю дикий степ медом і полином,
Схилиться розлогий клен
над стареньким тином.

Учень.
Вийде мати на поріг
з рушником строкатим,
Щоб покликать всю сім'ю
на вечерю в хату.
Будуть смачно парувати галушки гарячі,
І не стихнуть за столом голоси дитячі.

Учениця.
Вийдуть мати з татом в двір,
сядуть під калину,
І полинуть до зірок їх пісні чарівні
Про славетну давнину,
про струнку дівчину,
Щиру, рідну і кохану неньку-Україну.
Зачаровано сиджу я і сама не знаю
То батьки мої співають чи птахи у гаю?

Пісня «Квітуча Україна»

Учениця

Я з того краю, де ростуть смереки,

Я з того краю, де живуть лелеки.

Я з того краю, де сопілка грає.

Я з того краю, де журби немає.

Я з того краю, де росте калина.

Мій рідний краю,я твоя дитина!

Учень.

На білім світі ти одна-єдина,

Святую землю я твою люблю,

Пишаюся, що родом з України,                

І  Бога за тебе молю.

Учениця.

Я – українка вірою і кров'ю,

Моє коріння тут, у цій землі.

Вона моєю живиться любов'ю,

А я страждаю болями її.

Учень.

Я-українець, син народу того,

Що відвикає нині від ярма.

Я не корюся, я молюся Богу

І вірю в те, що все це не дарма.

Учениця.

Я - українка, смутком оповите

Моє дитинство, чому гірке воно?

Моя рідня розкидана по світу,

Як буйним вітром золоте зерно.

Учень.

Я-українець!  Цього не відняти,

В моїй душі співають солов'ї,

Були такими мої мама й тато,

Й такими будуть правнуки мої!

Учень і учениця

Ми – українці – велика родина,

Мова і пісня у нас солов'їна.              

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх – Україна!

Танець «Це моя земля»

Вчитель: Багато дітей нашої землі зараз не відчувають маминої ласки,батьківської поради,бо батьки їхні змушені були поїхати закордон щоб допомогти прожити своїй сім'ї. За деяким підрахунками це до 5 мільйонів українців. Тому мрії цих дітей пов’язані з щасливим поверненням їхніх рідних,найдорожчих людей. Якби нам хотілося,щоб наші люди могли щасливо працювати на своїй рідній землі,розбудовувати свою країну,щоб ми побачили її як у наших мріях-квітучою, щасливою.

Боже, дай їм здоров’я,
Щоб стерпіти всі муки.
Повернутись додому
До дітей, до онуків.

Тій землі поклонитись,
Де батьківські могили.
Боже, дай їм здоров’я,
Дай великої сили!

Всі, як вівці без стада, 
Розбрелися по світу. 
Україно кохана, 
Вони всі твої діти. 

На чужині їм сняться 
Вишні в білому цвіті. 
Україно кохана, 
Ти - єдина на світі.

Боже, дай їм дожити
До тієї години,
Щоб нужда вже не гнала
Українок в чужину.

Щоби сім’ї з’єднались,
Щоби діти маленькі
Із далекого краю
Дочекалися неньки.. 

Україно кохана, 
Позбирай їх зі світу. 
Україно кохана, 
Ми усі твої діти.

Пісня «Українська родина»

7. Вчитель: Як добре ми сьогодні розуміємо значення вислову «Сім’я, родина,Україна» .  Яким важливим і болючим є для нас цей час, коли наша країна бореться за мир  

Вчитель:   Понад 70  років Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90 – ті, Україні вдалося зберегти мир. Ще два роки тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер  майже кожну родину опалило полум’я військових подій.

Листопад 2013 – лютий 2014 р. – «Революція гідності». Ми уважно слухаємо  новини, розглядаємо фото поранених та загиблих героїв  і   розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для українців не просто словами з гімну, це стало станом душі.  

 Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що вона зробила для нас. Вони відстоювали наші мрії-мрії бути вільними,йти вперед сміливим кроком,вони,як і ми, хотіли бачити майбутнє нашої країни квітучим.

Відео  пам’яті небесній сотні «Мамо, не плач!»

  Зараз наша Батьківщина переживає тяжкі часи. Багато людей втратили рідних ,тисячі людей покинули рідний дім. І нам здається, що ми не можемо нічим  допомогти, тоді нам залишається тільки мріяти. Та коли наші мрії об’єднаються,і переростуть в надію,в надію що закінчиться війна,перестануть у боях гинути наші солдати-це ж наші сини і доньки України.

Вірш Ірини Швед «Соняхи» читає учениця 9 класу

Сину, сину, спи, маленка квітко,

Сину, сину, сходить десь війна.

Сину, сину, підростаєш швидко.

Як боюсь сказати, що вона

Налетіла в нашу, сину, хату,

Заселилась у думках й ві сні.

Найстрашніше – втратити нам тата

Сину сину, соняхи цвітуть…

Сходить сонце, сходить кров’ю Схід.

Йдуть чужі синочки воювати,

І за них помолимось як слід…

На твоїх розумних, сину скронях,

Боязко цілунки залишу.

Ти іще маленький, мамин сонях

Я за тебе Господа прошу.

Діти сплять. І рвуться в ніч гармати.

Соняхи лягають у росу.

То зітхнула важко наніч мати,

Стерла сльози і думок грозу.

Й знову грози. Дощ вогнів і … гради.

Гради! Гради! Градом небозвід.

Сучі визволитель-колоради

Сіють сім’я пуль свинцевих лід.

І під гул тривожних гвинтокрилів

В соняхів дрібненьких німота.

І кричать у небо що є сили

У Луганську визрілі жита.

Сину-сину спи, маленка квітко,

Сину, сину, сходить десь війна…

Вчитель. Вшануймо пам'ять героїв Небесної сотні, борців за свободу людей під час Революції гідності, героїв, що полягли на Сході нашої держави у боротьбі, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України запаленням свічки пам’яті. Вічна пам'ять  герою Івану Сторчаку, жителю нашого села. Вічна пам'ять героям, вічна слава!

Пісня « Біля тополі» (виконують вчителі)

Учні:

Я хочу, щоб в горі, там над землею

Де сонце світить ясне, золоте.

Над Батьківщиною моєю

 Завжди я бачив небо голубе.

Я так бажаю злагоди та миру

 Для України, для усіх людей.

Любові щирої, надії, віри

Щастливого дитинства для дітей.

Мені потрібні щирі усмішки

Веселі лиця всюди, навкруги.

І зовсім небагато, зовсім трішки

 Відвертості, любові, доброти.

Я молюся Богу за рідних
Та людей небайдужих мені.
Щоб щоночі на небі Всевишній
Зберігав їх солодкії сни.

Я молюсь за родину і друзів.
Що не кинуть мене у біді.
Що і в радості, в горі і в тузі
Будуть в рідному домі завжди.

Я молюсь за мою Україну,
За бійців, що гинуть на війні.
Бо треба захищати Батьківщину,
Коли загрожують їй вороги.

Я щовечора руки складаю ,
На колінах побожно стою,
І Всевишнього щиро благаю :
« Збережи Україну мою!

Вчитель. Можливо, коли ми з вами будемо так мріяти, надіятись, щиро молитися, Господь почує наші прохання, і об’єднає нас у любові до ближніх,тоді і збудуться всі дитячі мрії, МИР,ЩАСТЯ і РАДІСТЬ  запанують у кожному українському домі, і у всій УКРАЇНІ

Учні:

Я за мир. Я за вільну країну!
Я за те, щоб тюльпани цвіли.
Я за мир! 3а мою Україну
Я не хочу щоб сльози, щоб лились.
Я...за мир. Проти бійок кривавих.
Проти сліз українських жінок.

Я за мир, блиск полів золотавих
За простий український вінок.
Я за мир! Адже бійки цікаві
Лиш для тих, хто жадає війни!
Я за мир, За усмішки ласкаві.
Я за тих, хто співає пісні!
Я за мир, Мир на світі усьому
Я не хочу жалю і страждань.
Я за мир. Я не хочу розлому -
Ось одне із дитячих бажань.
Я за мир. Хочу миру в країні.
Хочу сонця барвисті стрічки.
Я за мир! Щоб збувалися мрії!
Я не хочу палити свічки...

Пісня «Веселкова»

Про калину пісня лине, до неба злітає.

Гей, родино, Україна веселкою грає.

Синє небо обіймає золоті роздоли.

Нас чекає, зустрічає веселкова доля.

Приспів:

Хай у кожному серці, наче сонячна мрія,

Заспіває веселка на добро і надію!

Понад світом-дивоцвітом веселка іскриться.

Будем дбати, шанувати прадавні криниці,

Ярославові поради, кобзареве слово,

Честь козацької громади, солов'їну мову.

Приспів.

8.Заключна частина

Вчитель.

Ось підійшла до кінця наша подорож у  країну дитячих мрій. Напевно у кожного з вас  є  найзаповітніша мрія. Бажаю вам здійснення мрій і МИРУ у нашій країні