Сценарій виховного заходу "О мово рідна! Золота колиска" (до Дня української писемності та мови)

Сценарій «О мово рідна! Золота колиска» (до Дня писемності і мови)

Ведучий 1. Доброго дня, шановні гості! Ми раді вітати вас на святі писемності та рідної мови. Нехай це незвичайне свято збагатить ваші знання про українську мову, її історію, традиції, допоможе дізнатись багато цікавого про визначних діячів української словесності. Або просто дозволить цікаво провести цей час із нами.

Ведучий 2   - Здрастуй, Слово,

Українська Мово!

Здрастуй на межі тисячоліть!

Квітни калиново й барвінково,

Запашна вічнозелена віть!..

Ведучий 1.

- Слово – брила, слово – крила, диво,

У незнане зоряне політ.

Через мову щиро і правдиво

Одкривається нам білий світ…

(На сцену виходить дівчина На фоні мелодії звучать слова)

Читець 1  Малюємо словом красу України,
Безмежні простори, ліси і поля.
Словами збагатимо душу дитини,
Бо це найрідніша і мила земля.

Бо це твоя мова жива, світанкова,
Її ти повинен по світу нести.
Складемо в віночок словечко до слова
Й відкриємо з ними світи.

Заглибимось з ними в історію роду,
У побут прадавній й сучасне буття.
У те сокровенне і вічне народу,
У пісню, у думу, в духовне життя.

Відкриємо велич своєї країни,
Безмежну, чарівну і дивну красу.
Усю мальовничість степів України
І вранішню срібну росу.

У лісу чудового пісню та казку
І неба бездонного вічну блакить.
Народу незборного мудрість і ласку,
До всього хай серце твоє прикипить.

До рідної мови, до рідного краю,
До мудрого слова і до доброти.
Хай серце навіки свій край покохає.
То ж світлим і добрим рости.

Бо все починається з рідної мови
І пісні, що мама співала колись.
Люби і шануй рідний край світанковий
Й усьому найкращому вчись.

Ведучий 2. Ми з вами отримали у спадок багату, розвинену, мелодійну мову. Це диво, яке ми чуємо від миті свого народження, це душа, що випромінює життєву силу, це невичерпне джерело, звідки ми черпаємо знання.

Для того, щоб ми знали, вивчали і не забували своєї рідної мови, щоб підвищували її значимість для майбутнього, наш національний календар поповнився важливою датою для кожного справжнього українця – 9 листопада. Це наймолодше державне свято.

Ведучий 1. Свято було встановлено 6 листопада 1997 року Президентом України Леонідом Кучмою за підтримки ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі нашої мови для розвитку українського суспільства Указом  № 1241/97 „Про День української писемності та мови”.  В Указі було зазначено:  „Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

Ведучий 2. Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову. 

Тож звернемося до історії української писемності.

     Надзвичайно важливе значення в історії народу є виникнення письма. Питання походження слов’янської писемності дуже складне і досі не розв’язане.

Письмо – найбільший винахід людства. Саме писемні знаки дали людям можливість зберігати й передавати знання. Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.  

Ведучий 1. Існує два різновиди старослов’янських писемних знаків: кирилиця (названа так учнями Кирила на честь свого вчителя) і глаголиця (від давньослов’янського „глагол”, що означає „слово”).

Сучасне слов'янське письмо побудоване на основі кирилиці. Ним послуговуються українці, росіяни, білоруси, болгари, серби, македонці. Слов'янський алфавіт обслуговує потреби десяти відсотків населення Землі, Графічна система української мови до початку XVIII століття не зазнала істотних змін.

Ведучий 2. А зараз пригадаємо історію літописання, яке почалося в Україні  відразу після прийняття християнства. На жаль, старовинні літописи не дійшли до нас в оригіналах,  зберігшися лише в копіях або переробках. Послідовником Кирила та Мефодія був – печерський літописець Нестор, але правильніше його назвати письменником та істориком, автором славнозвісної «Повісті минулих літ»

(Відео про Нестора)

Ведучий 1. У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”.

     Ознаки української мови фіксуються в пам'ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих XI століттям.

Сучасна українська літературна мова пов'язана з конкретною датою - виданням «Енеїди» І.П.Котляревського у 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою.

Ще одну дату - 1840 рік, коли вперше було видано «Кобзар» Тараса Шевченка, можна вважати доленосною: з того часу українська літературна мова стала на шлях розвитку і нормативної стабілізації.

Читець 2 На луг весняний схожа рідна мова.
Іде, заквітчана так рясно, як в вінку.
Вона чарівна, дивна, світанкова,
Послухай серцем мову гомінку…

Вона звучить і лагідно, й пісенно
Та кольором і звуком виграє.
Із вуст борців у світ летить натхненно
І стільки в ній краси та сили є!

У ній звучить природа України,
Її традиції, минуле й майбуття.
Любов струмує радісно й дитинно.
У рідній мові — наше все життя.

Вона барвиста, чиста, веселкова
І милозвучна, світла, як весна.
На луг весняний схожа рідна мова
І найрідніша, мила нам вона.

На цілий світ — така одна-єдина,
Чарівна мова з ніжністю весни.
Ти рідну мову знай, бо ти — людина!
І гордо з нею йди у світ ясний!

Читець 2

Читець 3. Всіх нас єднає рідна мова,

 Всіх, хто живе у цім краю.

 Вона прекрасна, світанкова,

Я в ній свою наснагу п'ю.

Бо наша рідна мова-мати,

Снагу і силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

 Поки в нас рідна мова є

І як гуртом, не поодинці,

Почнемо в світ її нести,

То й доти будем — українці

Поміж народів сміло йти!

А знехтуємо рідне слово —

 Земля цього нам не простить,

То ж сяй над світом, рідна мово!

Тобі в віках судилось жить!

Цвіти і смійся, рідне слово!

У серці щирому звучи!

Моя чарівна, рідна мово,

Лети над світом не мовчи!

Пісня «Мова єднання»

Ведучий 2. Ми — українці. Живемо у вільній не­залежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

    Україна та її культура святкують нині своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покір­ним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Давайте при­гадаємо той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ  «СКОРБОТНИЙ  КАЛЕНДАР УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ»

*      1720 р. — указ Петра І про заборону книго­друкування українською мовою.

*     1769 р. — видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.

*     1775 р.— зруйновано Запорозьку Січ та закри­то українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

*     1862 р.— закрито українські недільні школи.

*     1863 р.— указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

*     1884 р.— закрито всі українські театри.

*     1908 р.— вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкід­ливою.

*     1938 р.— сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодер­жавну мову.

У 1991 р. прийнята державна програма реаліза­ції української мови та мов національних меншин до 2000 року.

Ведучий. Багато десятиліть наша мова знищувалася і плюндрувалася.

Мова рідна – з пісні та любові

Це народ мій викохав таку

Сотні літ несла вінець терновий

Птахом билась в клітці на замку

Молитва до мови (вірш)

Ведучий 2. На захист рідного слова поставали Іван Котляревський, Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко, Олександр Олесь. Письменники, вчені, художники жорстоко переслідувалися за те, що не зрікалися рідної мови.

Не можемо не згадати геніального поета – Тараса Шевченка, який відшліфував і збагатив нашу мову – дорогоцінний діамант народу.

Володимир Самійленко чудово сказав про це у своєму вірші «Мова»

Дівчина-читець

Діамант дорогий на дорозі лежав,-
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.

Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористе блищить,
І проміння його усім очі сліпить.

Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: "Відкіля нам сіє?!"

Ведучий. Не вдалося ворогам знищити нашу мову. Вони усвідомили, що ми єдиний народ, що Україна – сильна, неділима. У десятій статті Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова». Ми повинні дбати про розвиток і збагачення рідної мови.

Танок «Україна – це ми»

Ведучий 2. Мова наша поетична і ніжна, в ній невичерпна криниця багатства. Скільки б не звертався до неї, а кожного разу відкриваєш щось нове. Про красу різних мов захоплено відгукуються іноземці, але для нас, українців, наша мова найкраща.

Інсценівка (звук потяга)

Автор. Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році. У купе першого класу швидкого поїзда Львів-Відень їхали англієць, німець, італієць та відомий львівський юрист Богдан Костів. Розмови велись навколо різних тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща, чия багатша і котрій з них належить світове майбутнє. Звісно, кожен почав вихваляти свою мову. Першим заговорив англієць:

Англієць. Англія - це країна великих завойовників і мореходів, які славу англійської мови рознесли по всьому світі. Англійська мова – це мова Шекспіра, Байрона. Діккенса та інших великих літераторів та вчених. Отже, англійській мові належить світове майбутнє.

Німець  Ні в якім разі. Німецька мова - це мова двох великих імперій Великонімеччини і Австрії, які займають пів-Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Канта, Вегнера, Гейне. І тому безперечно, німецька мова має світове значення.

Італієць - Панове,' ви обидва неправі. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики і кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи відродження, твори Дайте. Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер. Верді, Пуччіні, Россіні та інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною в світі.

Українець - Я не вірю в світову мову. Хто домагався цього, потім був гірко розчарований. Йдеться про те, яке місце відводиться моїй українській мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що моя рідна мова - це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального поета Тараса Шевченка. До пророчих звучань Шевченкової поезії досі ніхто у світі не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу - Лесі Українки, мова нашого філософа мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами.
На нашій мові звучить понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, як у вас всіх разом узятих ... Ви ж по суті нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли би ви, скажіть, на своїх мовах написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової букви?
Всі Ні, ні. ні! Це неможливо, - відповіли англієць, німець, італієць.
 

Укр - Ось на ваших мовах це неможливо, а нашою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, звернувся він до німця.
Німець. Хай буде буква "С", сказав той.

Укр. Добре. Оповідання буде називатись «Самотній сад»

САМОТНІЙ САД.
Сипле, стелить сад самотній.
Сірий смуток, срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій спить.
Сонно сипляться сніжинки.
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки -
Спить самотній сад.

Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць та італієць.

Автор. Після таких доказів, уже ніхто не сумнівався, що українська мова – найбагатша, наймилозвучніша. 

Читець

Мово, українська, мово моя мила!
Ти уся із співу, весняних дібров.
Ясна – як усмішка, чиста – як сльозинка.
Ти моє найбільше щастя і любов.

Я до тебе мово, так горнуся щиро
У слова вслухаюсь різні і прості.
Мово моя, мово – найдивніше диво
Ти моя молитва в радості й журбі.

Я тебе, кохана, в душу увібрала
Разом з материнським щедрим молоком,
А  іще з піснями, що їх так співала
Матінка, схилившись над моїм чолом.
Ти уся із співу, весняних дібров.

Мово, моя мово – мовонько шовкова,
У вінку біленькім – світла і легка.
Ти для мене завжди бажана й святкова.
І мене без тебе на землі нема.

Ведучий. Ми є носіями української мови, всього того багатства, яке дісталося нам із минулих поколінь. Наше завдання – берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити… Сьогодні нас всіх зібрала і об’єднала – українська мова.

Пісня «Мова – єднання»