Позакласний захід «Літературна вітальня «В мені світає, гріє душу слово»

ПОЕТИЧНА СВІТЛИЦЯ

«В МЕНІ СВІТАЄ, ГРІЄ ДУШУ СЛОВО»

 

 

/присвячений творчості

                            Сергія Сіваченка /

 

Мета: поглибити знання учнів з літератури рідного краю, познайомити з творчістю  поета С. Сіваченка та із самою особистістю; розвивати вміння філософського мислення про життя, виховувати гордість за свій рідний край, любов до поезії.

 

Обладнання: збірки поезій С. Сіваченка „ Римована сповідь ", „ Еволюція на граніті ".

 

Святково прикрашений стіл: скатертина, кетяги горобини, підсвічник із запаленими свічками, як символ добра, хліб на вишиваному рушнику.

На дошці тема  уроку, епіграф:

 

 

З-за туману весну викликати,

Зігрівати холодні серця,

Розбивати кайдани і грати -

Ось довічна робота співця.

 

В. Гей

 

Виставка літератури:

• Збірка « Римована сповідь», Київ, 2013
• Збірка « Еволюція на граніті», Новоград - Волинський, 2017

Талан - це лан, де густо родить жито,

Яке лиш світло кидає - не тінь,

Де і в морози не вмирає літо,

Хранить у серці зерна золоті.

 

 

Ведучі: "З кожної книги, від кожного письменника береш щось собі у життя. Один вабить силою почуття, мужніми характерами героїв, другий - лагідним і спокійним світлом своїх думок, третій - інтересами до навколишнього світу. Великі письменники різні, неповторні і багатогранні, як багатогранне і саме життя. І кожен справді великий письменник дарує читачеві щось своє - тільки зумій відшукати, побачити те, що є найважливішим у нього, чим він благословляє читача в далеку дорогу життя.

Майже весь шлях письменника відбито в його творах. Кожен з письменників "Шукає правди і шляхів до кращого майбутнього."

 

Ведучі: Сьогодні в нашій поетичній світлиці, яка буде мати форму діалогу, ми маємо чудову нагоду поспілкуватися з видатною людиною Житомирщини, лауреатом обласного літературного конкурсу «Апостроф» (м. Житомир), – номінантом Міжнародного конкурсу «Стоп цензурі! Громадяни за вільні країни» -  Сергієм Миколайовичем Сіваченком.

 

Вчитель: Дорогі діти, Сергіє Миколайовичу , мені хочеться, щоб саме цю мить, ці хвилини нашої зустрічі зігрівала та об'єднувала нас запалена свічка добра та людського тепла, тому що, цитуючи Ваші вірші, насправді ж поезія – це

Публікувати мемуари
Доречно нині та отут,
Бо зміна в етиці не шарить:
Зганяє спадщину у кут.

Вірш " Роблю завбачливу ремарку"

/ Діти запалюють свічку /

 

Ведучі: Таких чудових людей дарує нам наш рідний край - синьооке Полісся. Живодайні джерела  озер, випещені у правічній колисці  ліси, синява безмежних ланів льону, щедрість поліських нив спонукали Сергія Сіваченка до творчості.

Ведучі :І я переконана, що основна мета Вашого життя, шановний  Сергіє Миколайовичу , звучить саме у цих, глибоких за змістом, метафоричних рядках:

Бажання бути волонтером.
    «Не турбуватись про кар’єру» –
    Чіткий, кристалізований девіз.
Неспокій на кордоні. А тому
Майбутнє виклали на карту.
Звертатися до честі варто.

Вірш " Укотре завтра ..."

 

           Ведучі: І саме ці слова будуть основним лейтмотивом до співрозмови. І щоби Вас переконати в цьому, я хочу звернути Вашу увагу на творчий доробок С.Сіваченка. Він автор двох книг. Це поетичні збірки „ Римована сповідь ", „ Еволюція на граніті ".

Ведучі: Читаючи Ваші вірші ми бачимо, що уся Ваша творчість пройнята безмежною любов’ю до отчого краю, вірою в мудрість народу та життєдайну силу рідного слова.

             Ведучі: Ваші поетичні збірки - то відкриття небачених досі поетичних і земних материків, а водночас це відкриття нових граней чесного, щирого і правдивого слова.

Ось з таким словом до Вас хочуть звернутися діти - в майбутньому господарі нашої держави:

 

Учень: Нещодавно до рук потрапила мені невеличка книжка-збірка ваших віршів. Прочитавши її, я зміг доторкнутись душею до болючого минулого мого краю, вірші допомогли мені осмислити нелегке сьогодення.

Найбільше мене вразили поезії про роздуми над найвищим духовним благом-свободою, яка є найпершою передумовою плідної праці і творчості, гідного і щасливого життя.

Ось ця збірка.

Шановний Сергію Миколайовичу!

Мені подобаються Ваші поезії і тому мені приємно зараз прочитати Ваш вірш „ Жебраче, діставай-но черепки!", в якому Ви піднімаєте болючі проблеми нашого сьогодення.

Я переконаний, що кожен з нас вдумуючись у зміст                  вірша, захоче змінити духовне становище в  ріднім краї.

Жебраче, діставай-но черепки!
Рятуй усю планету від банкрутства!
Тобі лише, шановний, завдяки
Тримається значна частина людства.
    Тобі в комірку грюкає дефолт
    В останню чергу. Втрачено адресу.
    Ще й адресат поклав на ґанку болт,
    Великий болт на скептиків та стреси.
Він – зважений. Втрачати – не йому.
Суцільний нуль повис на депозиті.
Щодня на власну їде Колиму.
Глузують вдягнені та нарікають ситі.
    А він лишив сухарик на десерт.
    Торти глевкі: одна суцільна фарба.
    Якби не був за суттю інтроверт,
    То всесвіт до краплиночки б загарбав.
Хай шириться! Доволі громіздкий
Той всесвіт для кишень у павутинні.
Твоя ж спокута – вирівнять гвіздки
Й штахетники оздобити вторинні.
    Якщо ніхто не мовить «молодець!»
    То ти ж і не образишся, жебраче.
    Під товстунами репає стілець
    Частіше. І товстун частіше плаче.

 

Учень: Шановний Сергію Миколайовичу!

І мені стала небайдужою Ваша збірка поезій

 „ Еволюція на граніті ". В кожному із віршів оживають пори року. Ще з більшою наснагою зачаровуєшся красою рідного краю.

Прочитавши Ваші вірші, обов’язково пізнаєш витоки мудрості своїх дідів та бабусь.

Дякую Вам за Вашу збірку.

Найбільше мене вразив вірш «Земна краса не знає вихідних», і тому я хочу його прочитати.

 

Багрянцем ополіскується став,
    А ти не корегуєш власні сили.
    Від діда цього вудлика дістав.
    Затони спозаранку спокусили.
Не думав боронити свій улов –
Аматорам місцини вистачало.

 

 

Ведучі - Шановний Сергію Миколайовичу!

Ми дякуємо Вам за Вашу творчість, за Вашу глибину душі і  думки.

Ми всі дуже любимо Ваші поезії. Розкажіть нам, будь                          ласка, як Вам вдалося досягнути таких вершин в поетичній творчості.

 

- Шановний Сергію Миколайовичу!

В багатьох Ваших поезіях звучить нагадування людям про їхню благородну місію захисту слабшого, творіння краси і добра. Екологія природи зобов’язана перерости в екологію душі. Мені імпонує Ваше звернення до нашого розуму, нашої совісті з проханням любити рідну землю і оберігати її.

Підтвердженням моєї думки є вірш

 

Читець: Перелизали титульну сторінку,
Переказали в’їдливо та стрімко,
Перечесали матові відтінки.
Пора тайм-аут взяти на добу.
    Поприбирати авгієві стайні,
    Понатирати обрії охайно,
    Подарувати віддаль голубу,
    Неначе сувенірики звичайні.
Нехай передаються з рук у руки,
Нехай цілунком збуджують губу,
Нехай порти знаходять в ноутбуки
Для дедуктивної, поживної науки,
    Що розмежовує влучання і стрільбу,
    Що не боїться ветхих індексацій,
    Що здобула автограф на форзаці
За всі поти виснажливої праці.

 

 

 

- Шановний Сергію Миколайовичу!

А мене зворушив вірш „ Придбайте пензлик для солдата ". Для кожного з нас солдат - найрідніша, свята людина. І я переконана, що ніколи, повторюю ніколи не стане пусткою серце, яке пам'ятає і цінує відданість і хоробрість.

 

Читець: Придбайте пензлик для солдата,
Бо він – зразковий баталіст,
Бо він – очолює заїзд.
Його стрільба – нова цитата.
    Дарма, що дикція погана.
    Усе не влізе у буклет,
    Що влазить у бронежилет
    Під грифом «Дольче і Габбана».
Солдат чекав підмоги з тилу.
В тилу чекали на наказ.
Кренили найманці каркас:
А здобули – зворотну силу.
    Комусь – війна, комусь – умови
    Для тестування почуттів,
    Коли снаряд не долетів
    До співрозмовців випадкових.
Солдат не юрмиться в гримерці:
Складні спектаклі – без перерв.
А ляльководна нитка – нерв,
Узутий вишколено в берці –
    Демісезонні, шкіряні.
    У них за радість наступати,
    Коли насуплені комбати
    Дають гітарити пісні.

 

- Сергію Миколайовичу! Кожен із нас намагається знайти свій ідеал, до якого можна було б дорівнятися. Чи маєте Ви свій  ідеал?

 

- Шановний Сергію Миколайовичу!

Чи маєте Ви ще не надруковані вірші. Про що вони?

- Які проблеми сьогодні Вас хвилюють?

 

- - Шановний Сергію Миколайовичу!

Ви - чудовий поет і прекрасна людина. У своїх поезіях ви вірні життєвій правді, не сторонній спостерігач, а активний поет-громадянин, що своїм чесним словом утверджує правду життя.

Скажіть нам декілька слів ...

 

- Дорогі діти!

На сьогодні Сергій Миколайович є

депутатом Хорошівської селищної ради, де наразі є членом бюджетної комісії та наполегливо виконує свої обов’язки. Але, попри постійну зайнятість, літературна творчість все одно залишається важливою складовою життя Сергія Сіваченка. Саме ця складова, помножена на натхнення, надає необхідний запал для більших звершень. Однією з таких висот є отримане наприкінці 2017 року почесне звання лауреата Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград» ім. Максима Рильського.

Сергій Миколайович бере активну участь в процесах відродження національної культури, літератури, відродження нашої душі. Має доволі турбот і тривог, і найперша тривога, найбільший біль - за стан рідного слова в державі.

 

- - Шановний Сергію Миколайовичу!

- скажіть декілька слів про свою активну громадську діяльність.

 

- Шановний Сергію Миколайовичу!

Ми бачимо, що найголовніше Ваше покликання, дароване від матері-землі й від Бога - це вдихати у рідне слово дух творчості, дух життя і дарувати його людям.

Вдячні Вам за це!

Нещодавно  вийшла друком ваша нова книга  «Еволюція на граніті», в якій ви  розмістили велику частину своїх відзначених творів, обрамлених філософськими роздумами, емоційними переживаннями та романтичними домислами. Саме цією віршованою стравою, дорогі глядачі, Вас хоче сьогодні почастувати автор.