Сценарій виховного заходу : " Подорож майданом"

Перед початком заходу

звучить музика на патріотичну тематику;

учням перед початком роздати червоні кружечки

 

Ведучий:  Вітаємо Вас, шановні друзі! Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні!Тут жили наші діди й прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Ведучий: Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка  випадає раз на віку, бо Україна – це мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

           Ведуча (вчитель): Сьогоднішня наша розмова піде про місце Слави і Скорботи, про сумні та тривожні події, які відбулися на майдані Незалежності. І я пропоную провести її у формі  екскурсії, яка зможе доторкнутися до самих глибин вашої душі, де тоненькі ниточки порозуміння та сили духу з’єднаються в могутню та єдину любов та повагу до Батьківщини та  її героїв. І перша наша зупинка «Патріотична»

 

Ведуча: Моя Україна… Це історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю та щастя.

Ведучий: Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.
Ведуча: Одна від Заходу й до Сходу,

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

Ведучий:  Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна.

    Ведуча(вчитель): Справжній громадянин є патріотом своєї землі, держави.  «Патріотами не народжуються, – вважав О.А.Захаренко. – Ними стають у процесі становлення особистості, в процесі виховання і впливу засобів масової інформації на кожну людину. Патріотичні почуття – це сплеск емоцій, які трапляються в пориві спільної праці, щоб знайти вихід із безвихіддя, щоб захистити незалежність і волю».

(вправа «Патріотичне гроно»)

   Шановні присутні, в яких ваших справах проявляється патріотизм і які риси присутні у справжнього патріота?

Вам дається одна хвилина за яку, необхідно написати риси справжнього патріота. Спільно з вами, ми зробимо «Гроно патріотичних рис українця»

(після написання, учні озвучують патріотичні риси і на оглядовій дошці оформлюють «калинове гроно»)

Ведучий: На нашій зустрічі присутні учасники АТО. Хотілося б почути і з ваших уст, які риси притаманні справжньому патріоту.

( виступ учасників АТО)

Ведуча (вчитель): наступна зупинка «Історична»

             Ведучий: Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до будь-якої нації, до будь-якої мови. На території нашої держави проживають більше ста народностей: росіяни, молдовани, поляки, гагаузи, вірмени і т.д. Не треба ділити Схід та Захід, не треба визначати –  це російськомовне чи україномовне місто. Ми – єдина Україна!

         Ведуча. У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорозьку Січ, славетну Києво-Могилянську академію. Україна виколисала велетнів сили і духу — таких, як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Цей перелік можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини.

 

                                   На фоні тривожної музики слайд №1

Хлопець у стрілецькій формі.

   «Я, Український Січовий Стрілець, присягаю українським князям, гетьманам, Запорізькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму Рідному Краєві, боронитиму перед ворогом, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі Крові. Так мені, Господи Боже й Архангеле Михайле, допоможіть. Амінь!» Слайд №2

Хлопець у військовій формі.

  Я, (прізвище, ім’я, по батькові), вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну і військову таємницю. Присягаю виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників.

Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!

Ведучий 1.

  Розділяє ці присяги сто літ. Ніхто б не подумав, що на рідній українській землі в ХХІ сторіччі лунатимуть постріли, убиватимуть людей. Наша історія мала багато трагічних періодів, коли свобода і факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки країни ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.

 

Ведучий 2.

  Нині знову прийшов цей час – час вибору між свободою та рабством, світлим майбутнім та темним минулим, справедливістю та тиранією. Історія повторюється. Все, чого добивалися наші предки на початку ХХ століття, є актуальним на початку століття ХХІ.

Читець.

Історії ж бо пишуть на столі,

ми ж пишем кров'ю на своїй землі.

Ми пишем плугом, шаблею, мечем,

піснями і невільницьким плачем.

Могилами у полі без імен...

                             Ліна Костенко

Ведучий 1.

   Важкі випробування переживає зараз Україна. Події останніх місяців примусили кожного українця відчути свою причетність до своєї країни, а також  зрозуміти, що ми господарі на власній землі. Сьогодні, захищаючи власну гідність і незалежність, ми, українці, знайшли себе, показали всьому світові, що Україна – це не просто точка на карті світу, Україна – це демократична, європейська країна. Слайд №3-8

1 учень. Я часто думаю про те,
               Що є одна земля,
               Де виросли батьки,
               Де виріс ти і я.

2 учень. Це та земля, де вперше полюбив,
              Де смуток очі радісні залив...
              Там мати лагідно співала колискові,
              Я через них пізнав світи казкові.
              Там батько, посміхаючись, мені
               Розповідав історії смішні.

3 учень. Ти, ненька наша, рідна Україно,
               Нема на світі ріднішої країни,
               Ніж ти одна: безмежна і квітуча,
               Людьми багата, горда і співуча.

4 учень. Я українець і я горджусь собою,
               Одним майбутнім зв’язаний з тобою.
               Майбутнім світлим, бер розбрату й горя,
                Де люди будуть дружніми аж від Карпат до моря.

5 учень. І якщо кожен з нас повірить хоч на мить,
               І в серці іскорка любові не згорить
               Я знаю, буде користь Україні -
               Близькій душі і серцю Батьківщині.

                Музичний кліп «Вірність Батьківщині»

 

 

Ведучий 2.

Держава у небезпеці, мобілізація до лав Збройних Сил України має дати можливість захистити цілісність України  від сепаратистів та терористів.

Прощання батька й сина

Син. Тату, ти йдеш до війська?

Батько. Так, сину, йду, вже час 

Ворог зовсім близько

Топче ногами ряст,

Нищить нашу землю,

Плюндрує села і міста.

Як не зупинимо ми

Не буде у нас майбуття.

Син. А правда війна це страшно?

Вона людей убиває

А смерть - це назавжди,тату

Нікого вона не вертає.

Батько. Смерті боятись не треба

Не в ній гіркота небуття,

Бійся прожити безцільно

Бо в цьому є смерть за життя

Син. Ти повернешся, тату?

Батько. Я вернуся, сину, тільки дуже чекай,

Любов’ю своєю і вірою

Від куль мене захищай.

Син. Я захищатиму, кожну хвилину.

Батько. Я повернуся побідної днини.

                               Пісня «Настав час» - флешмоб

(Виконується пісня «Україна моя»)

Ведуча (учитель): «Євромайдан» - наступна зупинка нашої екскурсії.

(Демонстрація слайдів )

Ведуча: …Люди, молоді та не дуже, йдучи на бій з темною силою, втрачали життя. Перший упав, другий, третій — їхні серця зупинялися від куль. Але побачили люди, що герої не вмирають, що насправді їхні душі у світлі сходять у небо в золотих, сяючих обладунках, стаючи небесними ангелами, воїнами добра.  Цілий загін ангелів, ціла небесна сотня постала перед райськими ворітьми. І Бог забрав їх до себе, всіх до одного, героїв із чистими душами, та наказав берегти свій народ, боронити від лихого. Відтоді наші ангели-охоронці ось такі — вродливі, сміливі, загартовані у бою воїни. І це вони бережуть нас від усього на світі зла…»

 

 

 

Ведучий: Це рядки із оповідання, яке досі поширюється серед мільйонів людей. Його, як і безліч віршів та пісень, написали звичайні українці після кривавих подій на Майдані в пам’ять про загиблих.

                  Ведуча: Ким були люди, які ціною власного життя змінили історію України? Це активісти, які полягли на Майдані, були з різних куточків України, різних національностей, різного віку й віросповідання, різних професій. Але їх назавжди об’єднали любов до України та прагнення змінити життя кожного українця на краще.

Ведучий: Хто вони — герої Майдану? Це київські студенти, які першими вийшли на акції у листопаді 2013 року, що стало початком Євромайдану. Це лікарі, які працювали в медичних пунктах на Майдані. Це воїни-афганці, які знають про війну не з чуток. Це тисячі волонтерів, які несли службу і в патрулі, і на кухні. Це священики, які завжди були на передовій, закликали до миру та припинення насильства. До кінця протистоянь у Києві вони надавали майданівцям психологічну підтримку. Це підприємці малого та середнього бізнесу, які були основним джерелом допомоги Євромайдану. Це митці, які неодноразово ставали опорою для багатьох акцій ненасильницького супротиву.

Ведуча: Запрошуємо до слова вчителя історії, яка більш детально створить картину трагічних подій на Майдані.

 (Перегляд відеоролика «Всім загиблим героям Майдану»)

 

Ведуча(вчитель): Наступний етап екскурсії – «Герої Майдану»

«Сценка» стіл ,мати в чорній хустині читає лист .

З краю сцени стоїть син і декламує

«Пробач, матусю, що покинув,

Заставив плакати, прости.

Я йшов за вільну Україну!

Я лиш хотів допомогти.

Я знаю, тобі важко, трудно,

Й життя не буде вже тобі.

Та буду тут, з тобою, рідна,

У серці, ненько, буду я завжди.

Бо кажуть, що герої не вмирають,

Ти чуєш, мамо, я герой!

І жити буду вічно в Раю,

Ти свічку лиш постав за упокой.

Хотів я долі для країни,

Майбутнього для діточок своїх,

Щоб хоч вони не бачили руїни.

Жаль, таки не дочекався них.

Вже час…

Таки не плач, лебідко,

Прости мене чим завинив,

«Небесна сотня» буде стражом вічним,

І я заступником твоїм..»

Відправилась душа на захід сонця,

Підняли ангели і понесли у Рай.

Він мав почесне право охоронця,

Він є герой, він полетів у даль…

Ведуча:     Ох,  скільки битв  відгриміло  довкола

                   У навіжений,  божевільний  час!

                   Та  чорна  кривда  -  правди  не  зборола

                   І  не  піддався  світ  пітьмі,  не  згас.

Ведучий:   Давно  я  чула, що  з  просторів  небесних

                   Нам  світять  зорями  в  нічній  імлі

                   Безсмертні  душі  праведників  чесних,

                   Отих  людей, що  вмерли  на  землі.

    Ведуча:       Душі героїв.Вони  очима-зорями  дивляться

                     на  нас  із  небес, журавлями  пролітають  над  нами,

                     сумно  курличучи  в  небесній далині.

Ведучий: В історії нашого народу з’явилися нові імена Героїв України – героїв Небесної Сотні. І наймолодший із Небесної сотні Назар Войтович.

(Уривок з відеоролика  «Небесна сотня. Юні ангели»)

 

Ведучий: А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров?ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог,побачивши загін:

Спереду – сотник,молодий,вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Музичне відео ми не хочемо війни

Ведуча: У  нашій  пам’яті вони  вічно  живі.

( виходять діти  з лампадками)

Тож  запалімо  свічки пам’яті  солдатам-визволителям Великої Вітчизняної, героям-афганцям, героям Небесної сотні,  героям АТО, усім героям, які боролись за незалежність нашої України. Нехай  спокійно  і  тепло  буде  їхнім  душам від  цього  священного  світла.

 

Звучить метроном

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

 (перегляд відеоролика «Гімн скорботи  майдану України»)  

Ведуча: «Плаче мамине серце» – зупинка нашої екскурсії.

Ведучий: Захищати рідну землю – святий обов’язок чоловіків. Хоч як боліло мамине серце, а мусила вона в усі часи проводжати синів. Благословляла в похід, благала Бога, щоб сини повернулися. Проклинала війни…А сини часто не поверталися з походів, гинули, захищаючи рідний край. Господи, та це ж протиприродно: колисала, любила, навчала, ростила – а війна забрала… Самотня мати до кінця своїх днів чекала своїх синів.

(музично-театральна композиція «Мальви»)

(Відеокліп «Тіана Роз  - Мамо, не плач = Слава Героям»)

На фоні музики  звучать слова

Ведуча: Заключна зупинка – «Слава Україні! Героям слава!».

Ведуча:  Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради. Довгої вікової героїчної боротьби за волю.

Ведучий:  Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробуванні і не скорилася.

Ведуча: Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

Ведуча: Немає на світі кращого неба, ніж небо України!

Ведучий:  Подивімось на своє небо і думкою, як у тій чудовій пісні, полиньмо аж до Бога і гляньмо на зелено-блакитну Землю – і тоді відкриється нам на зелено-блакитному суцвітті планети  край, що нагадує собою серце, - Україна!

Ведуча: Ні! Як нема кращого неба, ніж небо України, так і немає кращої землі, ніж наша Україна!

Ведучий: Об’єднаймося ж усі задля миру та спокою на рідній землі.

Разом. Ми проти війни!

Ведучий: О Боже єдиний, здійсни мою мрію,

Не діли нашу землю на Захід і Схід,

Бо всі ми єдині, усі ми сім я,

Ведуча: В усіх нас одна Батьківщина, одна,

Одна і єдина, як вічна любов,

За неї ще пращури лили свою кров.

За волю, за єдність боролись вони,

Щоб в вольній країні ми з вами росли.

Ведучий: За неї Шевченко ще в Бога благав,

У віршах своїх він про неї писав,

Писав і благав у свого народу,

Щоб він не проспав України свободу

Бо звір стоголовий уже не дрімає,

І пазурі гострі у серце впинає.

 

Ведуча: Не дай йому, Боже, не дай розірвати,

Не дай, щоби брат йшов війною на брата

Прожени той туман, що укутав усіх,

Щоб жити народ наш у спокої міг,

Щоби Україна завжди була вільна,

Завжди залишалась одна, неподільна.

І стяг синьо-жовтий здіймавсь аж до неба,

А більше для щастя нічого не треба!

Ведучий: Ми пишаємося своєю країною .

Слава Україні! Героям слава!

(діти вручають квіти та сувеніри гостям заходу)

Виконується пісня «А ми Українці!»

( при звучанні другого  куплету піднімаються діти з кульками)