Сценарій виховного заходу про Афганістан "Час і досі не загоїв рани, цей одвічний біль Афганістану . . ."

«ЧАС І ДОСІ НЕ ЗАГОЇВ РАНИ, ЦЕЙ ОДВІЧНИЙ БІЛЬ АФГАНІСТАНУ…»

Підготувала: Ю. О. Горова (вчитель біології та хімії)

Мета: Вшанувати пам’ять загиблих у афганській війні, згадати дату її початку та закінчення. Закріпити знання та отримати нові про причини виникнення конфлікту в Афганістані, який переріс у десятилітню війну.

Ведучий 1  Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна.

Геройство. Біль. Дочасна сивина.

Прокляття чаша випита до дна.

Жорстока тиша. Вибухоподібна.

Війна. Війна. Війна.

(Відеоролик №1 «Війна в Афганістані»)

Ведучий 2  Будь-яка війна – це катастрофа для людства. Вона нехтує найбільшою цінністю на землі – людським життям. 

Ведучий 1 В народну пам’ять глибоко врізалася неоголошена афганська війна, відгомін якої ми відчуваємо й досі. Вона чорним смерчем пронеслася над просторами України, зачепила переважно прості родини робітників і селян, які віддали своїх, часто єдиних, синів до армії, не відаючи, через яке пекло їм доведеться пройти.

Ведучий 2 27 грудня 1979 року за рішенням Політбюро ЦК КПРС, очолюваного Леонідом  Брежнєвим, війська СРСР увійшли до Афганістану для підтримки прокомуністичного режиму Народно-демократичної партії  Афганістану.

Ведучий 1 Нове керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим визнало помилковим рішення попередників, і з кінця 1986 року пішло на поетапне виведення військ з Афганістану. Однак воєнні дії не припинялися.

Ведучий 2 Восени 1988 року за наказом з Москви розпочалася операція «Тайфун». Радянська авіація завдала нищівного удару по кишлаках уздовж траси Кабул – Саланг, якою мали виводити війська. 15 лютого 1989 року останній  радянський солдат залишив афганську землю.

Ведучий 1 Сьогодні виповнюється 29 років з дня виводу радянських військ з Афганістану. І ми всі зібралися в цій залі, щоб вшанувати тих, хто поліг у афганських ущелинах і пошанувати тих наших односельців, яким пощастило повернутися до рідного дому. 

Ведучий 2 Афганська війна тривала 9 років 1 місяць і 19 днів. І щоб зараз не говорили про ту війну, наші солдати вчинили так, як велів їм обов'язок, як підказувала совість, а значить правильно, тому що іншого шляху у них не було.

Учень Афганістан...
Згадаймо ті дні, коли разом з світанком
Вставали ми всі і мчались на танках,
Або "БеТееРом", вперед на ті гори
Де ворог засів, що бив по колонах.
Афганістан...
Згадаймо бої. Згадаймо загиблих.
Шануймо батьків наших рідних. Пониклих
В журбі за синочком, що смерть там знайшов...
Геройски загинув! У вічність пішов!...

Ведучий 1 Страшними  дорогами  афганської  війни  пройшли  і  наші  земляки:

1. Кобзар Святослав Михайлович
2. Макаренко Ніна Василівна
3. Очеретяний Андрій Михайлович (Югославія)
4. Ханас Сергій Андрійович
5. Шевченко В’ячеслав Петрович
6. Ярошенко Олександр Іванович

Ведучий 2 Солдатам-афганцям з нашого села випав щасливий квиток – їм випало  жити. Вони повернулись до рідного дому, впорядковують рідну українську землю. Кожен із них найкраще розуміє цінність людського життя і сутність мирного існування, кожен знає як боляче оплакувати втрати, кожен із них чесний перед власною совістю і світлою пам’яттю. Для кожного Афган  є  незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, про безкорисливу дружбу і  вірність військовому обов’язку.

Ведучий 1 До слова запрошується

Ведучий 2  Інколи, в хвилини затишшя юнаки писали листи своїм матерям, які навіть не знали, куди направились їхні сини.

(Сценка солдат пише листа матері)

Солдат   "Мамо. Рідна моя, мамо.

Я вже далеко від оселі.

В чужій країні, за "Салангом",

Де гори, спека і пустелі.

Я знаю, що немає в тебе сну,

Коли поїхав я "за річку".

З тих пір ти посивіла враз...

Не засипаєш кожну нічку...

Щоб повернувся я додому -

Ти Бога молиш... Щохвилини...

Я повернуся, мамо! І побачу

Зелені наші полонини!

Я обніму тебе і сам заплачу.

Промовлю тихо: "Я з тобою.

Ніхто нас не розлучить більш

Несправедливою "війною".

Бог допоміг нам! Та молитва,

Яка злітала з вуст твоїх,

Бар'єром стала перед смертю!

Сина залишила в живих!"

Ведучий 1 Тисячі наших хлопців загинули в боях і померли від ран, контузій, травм  і хвороб, пропали без вісти.

Ведучий 2 Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко хвороблива й гірка. Більше 25 років, що пройшли, об'єднали колишніх бійців-інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного віддається болем в інших, а радість стає загальним почуттям.

Ведучий 1 Афганська війна… Брудна, неоголошена.… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець, материнських сердець. У війни холодні очі… У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика…

Ведучий 2 І летіли на Батьківщину “чорні тюльпани ” з цинковими гробами. Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісти.

Ведучий 1 Що таке ЧОРНИЙ ТЮЛЬПАН? (літаки, які відвозили загиблих воїнів на батьківщину)

(Відеоролик № 2 «Черный тюльпан»)

Ведучий 2 Їх немає вини – цих ошуканих юних Іванів,

що орошують кров’ю сипучі і згірклі піски.

Їм нема що робить

В цім далекім, чужому Афгані.

І за що побратими кладуть українські кістки?

Ведучий 1 День 15 лютого нічим у календарі не позначений. Але він особливий. Цього дня закінчилася, нарешті, війна. Щороку ветерани афганської війни відзначають останній день виводу радянських військ з Афганістану.

(Відеоролик № 3 «Мы уходим»)

Ведучий 2 Знову цвітуть білим цвітом

Пишно-зелені сади.

Жаль, що краси неземної

Вже не побачать вони.

Смерть їх безжально забрала,

В землí сховала сирій.

Голови низько схиляєм

Пам'яті їхній святій

Ведучий 1 Запалимо свічу пам’яті про мужніх і дорогих синів України, яким судилось увійти в безсмертя.

(свічу запалює колишній воїн-афганець)

Хвилина мовчання

Ведучий 2 Ось і все...Пройшли роки, заросли травою стежки в афганських горах. Але кожна свідома людина, яка втратила когось близького чи знайомого, питає себе іноді: чому? Заради чого гинули люди, заради чого одна релігія воювала проти іншої, один народ проти другого?  Чим все це виправдати? Та і чи можна це виправдати? Мабуть, ні...

Ведучий 1 А кожної весни у афганських горах, так щедро политих кров’ю, зацвітають тюльпани. І красивішого видовища світ не знає. Оті тюльпани стали символом, щорічним живим пам’ятником  людям, які загинули за ідею.